ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
24 березня 2025 року Справа № 906/1674/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Мельник О.В.
судді Крейбух О.Г.
секретар судового засідання Переходько К.В.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 , Бєлкін Л.М. адвокат
відповідача 1: Антоненко А.Ю. адвокат, Блажкевич О.М. адвокат
відповідача 2: Кудрицький Р.П.адвокат, Блажкевич О.М. адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 592574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", 4906,93 грн 3% річних, 7138,77 грн інфляційних втрат; Акціонерного товариства "РУДЬ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 592574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", 4906,93 грн 3% річних, 7138,77 грн інфляційних втрат; ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 105409,07 - 3% річних, 432269,25 грн інфляційних втрат, 917297,16 грн пені (суддя Лозинська І.В., м.Житомир, повний тест складено 15.11.2024)
за позовом ОСОБА_1
до 1) Акціонерного товариства "РУДЬ"
2) ОСОБА_2
про стягнення 2059595,58 грн
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом (врахуванням заяви від 01.05.2024 про зміну предмету позову (а.с. 102-133 т.2) до Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" та ОСОБА_2 про солідарне стягнення з 2059595,58 грн за акції у зв'язку із неправомірним заниженням ціни їх викупу на підставі публічної безвідкличної вимоги від 10.01.2018 про примусове придбання акцій в усіх власників акцій АТ "Житомирський маслозавод", в тому числі 592574,40 грн недоплати за акції/збитків, 110316,00 грн 3% річних, 439408,02 грн інфляційних втрат, 917297,16 грн пені, а також понесених судових витрат.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : 592574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод"; 4906,93 грн 3% річних; 7138,77 грн інфляційних втрат. Відмовлено в частині стягнення 105409,07 грн 3% річних, 432269,25 грн інфляційних втрат, 917297,16 грн пені.
Не погоджуючись з ухваленим рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати судове рішення Господарського суду Житомирської області від 07 листопада 2024 року по справі №906/1674/23 в частині стягнення солідарно з Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : 592574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", 4906,93 грн 3% річних, 7138,77 грн інфляційних втрат; залишити без змін судове рішення Господарського суду Житомирської області від 07 листопада 2024 року по справі №906/1674/23 в частині відмови в стягненні солідарно з Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : 105409,07 грн 3% річних, 432269,25 грн інфляційних втрат, 917297,16 грн пені. Ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Житомирський маслозавод» та ОСОБА_2 в повному обсязі.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 592574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", 4906,93 грн 3% річних, 7138,77 грн інфляційних втрат. Розгляд справи призначено на 17 січня 2025 року.
Не погоджуючись частково з ухваленим рішенням Акціонерне товариство «Житомирський маслозавод» звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 07 листопада 2024 року в частині стягнення на користь позивача: 592 574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод"; 4 906,93 грн 3% річних; 7 138,77 грн інфляційних втрат, ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові повністю.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 592574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", 4906,93 грн 3% річних, 7138,77 грн інфляційних втрат.
Об'єднано апеляційні скарги ОСОБА_2 та Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 592574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", 4906,93 грн 3% річних, 7138,77 грн інфляційних втрат в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд справи №906/1674/23 за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" призначено на 17 січня 2025 року.
Не погоджуючись частково з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій просить суд частково скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 р. у справі №906/1674/23, а саме скасувати пункти 3, 4, 5 цього Рішення: « 3. Відмовити в частині стягнення 105409,07 грн. 3% річних. 4. Відмовити в частині стягнення 432269,25 грн. інфляційних втрат. 5. Відмовити в частині стягнення 917297,16 грн. пені», а також скасувати пункт 2 в частині нарахування лише 7138,77 грн. інфляційних втрат та 4906,93 грн. 3% річних. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 105409,07 - 3% річних, 432269,25 грн інфляційних втрат, 917297,16 грн пені. Об'єднано апеляційні скарги ОСОБА_2 та Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 592574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", 4906,93 грн 3% річних, 7138,77 грн інфляційних втрат та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 105409,07 - 3% річних, 432269,25 грн інфляційних втрат, 917297,16 грн пені в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд справи №906/1674/23 за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" та ОСОБА_1 призначено на 17 січня 2025 року.
12 січня 2025 року представником ОСОБА_1 адвокатом Бєлкіним Л.М. через систему «Електронний суд» подано відзив на апеляційній скарги відповідачів в якому просив відхилити нові докази відповідачів, як такі що подані поза процесуальними строками без поважних причин. Апеляційні скарги відповідачів повернути відповідачам або залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову, що оскаржуються відповідачами, без змін.
13 січня 2025 року представником ОСОБА_2 адвокатом Кудрицьким Р.П. через систему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на судове рішення Господарського суду Житомирської області від 07 листопада 2024 року по справі №906/1674/23 повністю. Скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 по справі №906/1674/23 в частині стягнення солідарно з Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 592574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", 4906,93 грн 3% річних, 7138,77 грн інфляційних втрат. Залишити без змін судове рішення Господарського суду Житомирської області від 07 листопада 2024 року по справі №906/1674/23 в частині відмови в стягненні солідарно з Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 105 409,07 грн, 3% річних, 432269,25 грн інфляційних втрат, 917297,16 грн пені. Ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Житомирський маслозавод» та ОСОБА_2 в повному обсязі.
13 січня 2025 року представником АТ "Житомирський маслозавод" адвокатом Антоненко А.Ю. через систему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на судове рішення Господарського суду Житомирської області від 07 листопада 2024 року по справі №906/1674/23 повністю.
В судовому засіданні 17.01.2025 представники ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та надали відповідні пояснення. Підтримали доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод". Заперечили щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Представники Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" в судовому засіданні 17.01.2025 підтримали доводи апеляційної скарги товариства та надали відповідні пояснення. Підтримали доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 . Заперечили щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 зі своїм представником в судовому засіданні 17.01.2025 підтримали доводи апеляційної скарги та надали відповідні пояснення. Заперечили щодо задоволення апеляційних скарг ОСОБА_2 та Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод".
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2025 розгляд справи відкладено на 03 лютого 2025 року. Витребувано у Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" належним чином завірені копії: Статуту Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" в редакції чинній станом на виникнення спірних правовідносин 22.12.2017; виписки з рахунку заявника публічної безвідкличної вимоги від 10.01.2018 щодо переведення акцій з рахунку ОСОБА_1 на рахунок заявника вимоги.
27 січня 2025 року Акціонерним товариством "Житомирський маслозавод" подано клопотання на виконання вимог ухвали суду від 17.01.2025 до якого долучено копію Статуту Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" в редакції від 30.12.2016, чинної станом на 22.12.2017. Щодо надання виписки з рахунку заявника публічної безвідкличної вимоги від 10.01.2018 щодо переведення акцій з рахунку ОСОБА_1 на рахунок заявника вимоги, Акціонерне товариство "Житомирський маслозавод" повідомило, що немає і ніколи не мало в своєму розпорядженні виписки з рахунку ОСОБА_2 щодо переведення акцій з рахунку ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 .
В судове засідання 03.02.2025 з'явилися та прийняли участь ОСОБА_1 , його представник адвокат Бєлкін Л.М., представники ОСОБА_2 адвокат Кудрицький Р.П., адвокат Блажкевич О.М., представники Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" адвокат Антоненко А.Ю. та адвокат Блажкевич О.М.
Колегією суддів повідомлено позивача та представників сторін про те, що Акціонерним товариством "Житомирський маслозавод" не надано виписку з рахунку заявника публічної безвідкличної вимоги від 10.01.2018 щодо переведення акцій з рахунку Найди М.М. на рахунок заявника вимоги.
З урахуванням вищевикладеного судом апеляційної інстанції витребувано у ОСОБА_2 належним чином завірену копію виписки з рахунку заявника публічної безвідкладної вимоги від 10.01.2018, щодо переведення акцій з рахунку ОСОБА_1 на рахунок заявника вимоги - ОСОБА_2 .
Поряд з цим, колегією суддів повідомлено позивача, його представника та представників відповідачів, що на розгляді судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа №910/8714/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" до Компанії BARLENCO LTD (Барленко ЛТД), Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про визнання недійсним рішення наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", оформленого протоколом №314 від 14.03.2018, яким затверджено ринкову вартість (однієї) простої іменної акції Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" у розмірі 0,564 грн згідно зі звітом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночний стандарт" станом на 02.03.2018 в складі пакетів загальною кількістю 3,256% від статутного фонду; визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги Компанії BARLENCO LTD (Барленко ЛТД) про придбання акцій у всіх власників акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" від 19.03.2018 та застосування наслідків її недійсності щодо простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (код ISIN - UA 4000075758), які належать Публічному акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" в кількості 521 400 штук, номінальною вартістю 25,00 грн, загальною номінальною вартістю 130 350,00 грн; стягнення солідарно з відповідачів грошових коштів у сумі 2 961 656,28 грн за 521 400 штук простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь".
Позивач та його представник заперечили щодо зупинення провадження у справі №906/1674/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду справи №910/8714/18 з підстав їх нерелевантності.
Представники відповідачів не заперечили щодо зупинення провадження у справі №906/1674/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду справи №910/8714/18.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 витребувано у ОСОБА_2 належним чином завірену копію виписки з рахунку заявника публічної безвідкладної вимоги від 10.01.2018 щодо переведення акцій з рахунку ОСОБА_1 на рахунок заявника вимоги - ОСОБА_2 . Зупинено провадження у справі №906/1674/23 за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення. 592574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", 4906,93 грн 3% річних, 7138,77 грн інфляційних втрат; Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 592574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", 4906,93 грн 3% річних, 7138,77 грн інфляційних втрат; ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 105409,07 3% річних, 432269,25 грн інфляційних втрат, 917297,16 грн пені до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду справи №910/8714/18 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2025 поновлено провадження у справі №906/1674/23. Розгляд справи за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 592574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" 4906,93 грн 3% річних, 7138,77 грн інфляційних втрат; Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 592574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", 4906,93 грн 3% річних, 7138,77 грн інфляційних втрат; Найди Мілана Мироновича на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 105409,07 грн 3% річних, 432269,25 грн інфляційних втрат, 917297,16 грн пені призначено на 27.02.2025.
Представником ОСОБА_2 адвокатом Кудрицьким Р.П. 24.02.2025 подано через систему «Електронний суд» клопотання на виконання вимог ухвали суду від 03.02.2025 про приєднання документів до матеріалів справи, а саме копію адвокатського запиту № 07/02 від 07.02.2025 року та відповідь АТ «Укрексімбанк» від 11.02.2025 № 0025800/4049-25, якою останній відмовив у наданні запитуваної інформації пославшись, що інформація становить професійну таємницю.
24 лютого 2025 року представником Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" адвокатом Блажкевич О.М. через систему "Електронний суд" подано заяву в якій остання повідомляє суд апеляційної інстанції що 10 лютого 2025 року Загальними зборами акціонерів Акціонерного товариства «Житомирський маслозавод» (код ЄДРПОУ 00182863) прийнято рішення про перейменування підприємства на Акціонерне товариство «РУДЬ» (код ЄДРПОУ 00182863). В підтвердження вказаного додано копія протоколу загальних зборів акціонерів №24 від 10.02.2025 та копію виписки з Єдиного державного реєстру АТ «РУДЬ».
24 лютого 2025 року та 25 лютого 2025 року представником ОСОБА_2 адвокатом Блажкевич О.М. через систему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали суду від 03.02.2025 подано клопотання до якого долучено копії листа до відділу депозитарної діяльності АТ «Укрексімбанк» від 10.02.2025, розпорядження №10/02/2025-1 від 10.02.2025 року про надання виписки з рахунку в цінних паперах, виписки №1289 від 20.02.2025 про операції з цінними паперами за період з 18.01.2018 по 19.01.2018.
Згідно відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" головуюча суддя Гудак А.В. була тимчасова непрацездатна з 25.02.2025 по 07.03.2025 включно. Таким чином, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Гудак А.В. судове засідання у справі №906/1674/23, 27 лютого 2025 року не відбулося.
Представники сторін 26.02.2025 повідомлені про вказані обставини засобами мобільного зв'язку за номерами наявними в матеріалах справи а також відповідна інформація щодо слухання даної справи 26.02.2024 була розміщена на сторінці суду офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет за посиланням: https://nwag.court.gov.ua/sud4874/pres-centr/uchasn_sud_prochesu_2018/1762598/.
26 лютого 2025 року представником позивача адвокатом Бєлкіним Л.М. через систему «Електронний суд» подано клопотання про долучення до матеріалів справи завірену копію виписки №47 від 24.02.2025 про операції з цінними паперами за період з 19.01.2018 по 19.01.2018 року депозитарної установи позивача СП ТОВ «Драгон Капітал».
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 здійснено заміну найменування відповідача-1 у справі №906/1674/23 з Акціонерного товариства «Житомирський маслозавод» (код ЄДРПОУ 00182863) на Акціонерне товариство «РУДЬ» (код ЄДРПОУ 00182863). Розгляд справи за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 592574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", 4906,93 грн 3% річних, 7138,77 грн інфляційних втрат; Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 592574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", 4906,93 грн 3% річних, 7138,77 грн інфляційних втрат; ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 105409,07 - 3% річних, 432269,25 грн інфляційних втрат, 917297,16 грн пені призначено на 24 березня 2025 року.
В судовому засіданні 24.03.2025 представники ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги та просили скасувати судове рішення Господарського суду Житомирської області від 07 листопада 2024 року по справі №906/1674/23 в частині стягнення солідарно з Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : 592574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", 4906,93 грн 3% річних, 7138,77 грн інфляційних втрат. Залишити без змін судове рішення Господарського суду Житомирської області від 07 листопада 2024 року по справі №906/1674/23 в частині відмови в стягненні солідарно з Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : 105409,07 грн 3% річних, 432269,25 грн інфляційних втрат, 917297,16 грн пені. Ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Житомирський маслозавод» та ОСОБА_2 в повному обсязі. Просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 07 листопада 2024 року по справі №906/1674/23 повністю.
Представники Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" в судовому засіданні 24.03.2025 просили скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 07 листопада 2024 року в частині стягнення на користь позивача: 592 574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод"; 4 906,93 грн 3% річних; 7 138,77 грн інфляційних втрат, ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові повністю. Просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 07 листопада 2024 року по справі №906/1674/23 повністю.
ОСОБА_1 зі своїм представником адвокатом Бєлкіним Л.М. в судовому засіданні 24.03.2025 просили рішення Господарського суду Житомирської області від 07 листопада 2024 року по справі №906/1674/23 в частині стягнення солідарно з Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : 592574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", 4906,93 грн 3% річних, 7138,77 грн інфляційних втрат, залишити без змін. В частині відмови в стягненні солідарно з Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 105409,07 грн 3% річних, 432269,25 грн інфляційних втрат, 917297,16 грн пені ухвалити рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Житомирський маслозавод» та ОСОБА_2 в повному обсязі. Просили відмовити в задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_2 щодо скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 592574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", 4906,93 грн 3% річних, 7138,77 грн інфляційних втрат; Акціонерного товариства "РУДЬ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 592574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", 4906,93 грн 3% річних, 7138,77 грн інфляційних втрат, повністю.
Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково вимоги позивача, з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.12.2021 у справі №905/2291/19 зазначив, що позивачем обраний належний спосіб захисту, оскільки належним способом особи на отримання справедливої, на її думку, ціни акцій, який не буде вступати у протиріччя з правами інших осіб, буде позов про стягнення недоотриманої компенсації, до предмета доказування в якій входить правомірність/справедливість ціни викупу акцій.
Суд першої інстанції, виходячи з правових та фактичних підстав позову, вирішив за можливе розглянути спір без призначення судової експертизи за наявними у справі доказами. Здійснюючи дослідження визначених ринкових цін акцій ПАТ "Житомирський маслозавод" суд першої інстанції встановив, що найбільша з встановлених ринкових цін на дані акції є середня біржова ціна акцій ПАТ "Житомирський маслозавод" в розмірі 35,30 грн на АТ "Українська біржа" за період з 30.10.2017 по 01.08.2017, а тому суд вважає з можливе та доцільне для захисту прав акціонера застосувати дану ціну для визначення справедливої компенсації в даній справі в подвійному розмірі в сумі 737064,00 грн виходячи з такого розрахунку: (10440 шт. акцій *(35,30грн/акцію*2)). Разом з тим, враховуючи одержані позивачем кошти за примусово списані акції в розмірі 109 620,00 грн, суд першої інстанції вважав, що обґрунтована компенсаційна сума, що підлягає відшкодуванню на користь позивача становить 627444,00 грн (737064,00 - 109620,00), яка є більшою ніж заявлено до стягнення позивачем. За таких обставин, стягненню підлягає визначена позивачем сума доплати за акції у розмірі 592 574,40 грн.
Поряд з цим, суд першої інстанції, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат дійшов висновку, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню, враховуючи період прострочення відповідачів. Так, у заяві від 01.05.2024 про зміну предмету позову позивач визначив період заборгованості для нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 18.01.2018 по 01.04.2024. Однак, з вимогою щодо відшкодування подвійної вартості акцій позивач звернувся лише з позовною заявою від 23.12.2023, яка надійшла на електронну пошту Господарського суду Житомирської області 27.12.2023. Тому початком нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд першої інстанції вважав 24.12.2023 та не взяв до уваги звернення позивача до відповідачів щодо відшкодування справедливої ціни акцій, починаючи з 18.01.2018 - дати отримання компенсації за акції відповідача-1. Таким чином, суд першої інстанції за перерахунком суду дійшов висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення 4906,93 грн 3% річних та 7138,77 грн інфляційних втрат за період з 24.12.2023 по 01.04.2024. В іншій частині позовних вимог про стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційних втрат відмовив.
Щодо нарахування на суму коштів пені у розмірі 917297,16 грн, суд першої інстанції зазначив, що законодавством не передбачено, а сторонами не погоджувалось умов, якими встановлюється порядок та розмір нарахування пені за прострочення обов'язку зі сплати компенсації вартості акцій, а тому правових підстав для нарахування та стягнення такої пені немає.
Разом з тим, суд першої інстанції беручи до уваги, що карантин в Україні встановлено з 12.03.2020, воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022 та триває станом на дату ухвалення рішення у справі, дійшов висновку, позивачем строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом не пропущено. Крім того, суд першої інстанції критично віднісся до твердження відповідача-2 викладене у доповнені до відзиву на позовну заяву щодо того, що оскільки заявник вимоги ОСОБА_2 на момент викупу акцій вже був власником контрольного пакету акцій, а разом з афілійованими особами (особи, що діють спільно) був власником значного контрольного пакету акцій, положення статті 65-1 Закону України "Про акціонерні товариства" не можуть бути застосовані до відповідача 2.
З врахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 592574,40 грн доплати за акції АТ "Житомирський маслозавод", 4906,93 грн 3% річних та 7138,77 грн інфляційних втрат обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В частині стягнення 105409,07 грн 3% річних, 432269,25 грн інфляційних втрат та 917297,16 грн пені суд першої інстанції, відмовив.
2.Узагальнені доводи апеляційних скарг та заперечення учасників справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 (відповідач-2) посилається на те, що судом першої інстанції порушено пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України, якою передбачений принцип добросовісності поведінки. Поряд з цим, скаржник зазначає, що судом першої інстанції порушено приписи норм, які встановлені частиною 3 ст. 632 ЦК України та ст. 599 ЦК України.
Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, зробивши висновок про розмір вартості акцій АТ «ЖМЗ» у розмірі 35,30 гривень під час проведення процедури сквіз-ауту, не зазначив нормативне обґрунтування вказаної ціни.
Інформація, яка міститься на арк. 57-58 у томі 2 вказаної справи, подана не в оригіналі та ніким не завірена, що унеможливлює визнання вказаної інформації як належного письмового доказу у цій справі.
Таким чином, скаржник вважає, що судом першої інстанції під час визначення обов'язкової (ринкової, справедливої) ціни акції АТ «ЖМЗ» було порушено частину 5 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23 березня 2017 року № 1983-VIII, частину 5 ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» та ст. 91 ГПК України.
Скаржник зазначає, що на нього не розповсюджується дія частини 6 статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», на яку посилається позивач і яку застосував суд першої інстанції під час прийняття рішення суду. Безпідставним на думку скаржника є також висновок суду першої інстанції щодо застосування подвійного розміру компенсації до ціни у розмірі 35,30 грн., яку суд визначив «справедливою» ціною на акції АТ «ЖМЗ» на момент проведення сквіз-ауту, здійснюючи розрахунок в частині визначення подвійної суми, суд першої інстанції невірно застосував формулу розрахунку виходячи з вартості акцій в розмірі 35,30 грн, яка була визначена судом першочергово не відняв від вказаної суми 10,50 грн, що були отримані позивачем, і таким чином, безпідставно збільшив розмір задоволених позовних вимог.
Поряд з цим, скаржник - відповідач 2 наполягає на тому, що вказаний висновок експертів повинен бути визнаний недопустимим доказом, як такий, що складений з порушенням законодавства про, що вказано в заяві відповідача 2, яке надійшло до суду першої інстанції 17.06.2024 (а.с. 16-29 у т.4), було вказано в судових дебатах відповідача 2, а також враховуючи те, що зазначений висновок судової експертизи був виготовлений в межах провадження по справі № 906/453/19, яка розглядається Господарським судом Житомирської області, яка на даний час не завершена, оскільки судом прийнята ухвала про зупинення провадження у справі №906/453/19 від 11 січня 2022 року, що означає, що суд не надав правову оцінку вказаному висновку експертів, а тому неможливо посилатися на вказаний висновок експертів, як на доказ, яким встановлені відповідні обставини.
Крім того, скаржник вважає, що часткове задоволення судом першої інстанції вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суперечить статтям 549, 612, 625 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, скаржник звертає увагу на те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, що є окремою підставою для відмови у позові, що було проігнороване судом першої інстанції під час прийняття рішення.
В свою чергу, в обґрунтування доводів апеляційної скарги Акціонерного товариства «РУДЬ» (відповідач-1) посилається на те, що суд першої інстанції:
- не з'ясував суті правовідносин, що склалися між сторонами спору (деліктні правовідносини чи договірні правовідносини), ухвалив суперечливе рішення, посилаючись на норми законодавства, які виключають одночасне застосування;
- допустив одночасну зміну предмету та підстав позову;
- не дослідив та не встановив обставину щодо включення акцій АТ «Житомирський маслозавод» біржового реєстру (не були включені).
- неправильно застосував норми матеріального права: ч.3 ст.632 ЦК України (зміна ціни договору після його виконання не допускається); абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах від 29.03.2017, статей 65-1, 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» (щодо визначення ціни акцій виключно шляхом експертної оцінки).
- не надав належну оцінку недобросовісній поведінці позивача, який звернувся з позовом після спливу майже 6 років з дня, коли на думку позивача було порушено його право.
Водночас, в обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 (позивач) посилається на те, що неповне відшкодування за примусове відчужене майно є неповним виконанням зобов'язання по розрахунках за примусово відчужене майно і відповідно порушенням прав акціонера, починаючи саме з дати примусового списання акцій позивача з його рахунку в цінних паперах (в т.ч. як вимагає ч.5 ст.41 Конституції України). Отже, якщо акціонер недоотримав певну частину плати за акції, то такий акціонер має право вимагати сплати на недоотриману суму вартості акцій платежі згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України з дати примусового списання його приватної власності акцій.
Таким чином, позивач зазначає, що на встановлену судом першої інстанції суму коштів 592 574,40 грн (основна сума доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", встановлена судом першої інстанції) підлягають нарахуванню 3% річних та інфляційні втрати саме з 18.01.2018 року - дати виникнення зобов'язань відповідачів щодо попереднього та повного відшкодування вартості примусово відібраних акцій, а не з дати подання позову по цій справі №906/1674/23.
Щодо стягнення пені позивач вважає, що використовуючи аналогію права, суд має погодити стягнення пені на користь позивача хоча б у мінімальному розмірі, встановленому законодавством та практикою у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а саме за відповідними розрахунками в позові так як така сума значно менша за штрафні санкції, що застосовує державний регулятор ринку цінних паперів за подібні правопорушення на ринку цінних паперів понад 1,8 млн.грн.
Позивач вважає, що справедливим рішенням суду за його позовною заявою є стягнення пені (неустойки) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Поряд з цим, позивач оскаржує ухвалу суду першої інстанції про незадоволення клопотання позивача про зменшення розміру судового збору, оскільки позивач вважає, що зазначене судове рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам, підставам, висновкам Верховного Суду, ЄСПЛ, наведеним в зазначеному клопотанні тому судом апеляційної інстанції має бути скасоване, та суд має прийняти нове рішення - задовольнити зазначене клопотання та відповідно повернути позивачу переплачену суму судового збору за розгляд справи в першій інстанції.
Заперечуючи доводи апеляційних скарг відповідачів представник позивача у відзиві на апеляційній скарги відповідачів посилається на те, що обидва відповідачі визнали позов в частині затверджених судом першої інстанції повністю (відповідні докази в матеріалах справи подавались позивачем 08.05.2024 р. разом із письмовими поясненнями щодо мирного врегулювання). Так відповідачі, на пропозицію суду 1-ї інстанції щодо мирного врегулювання спору, запропонували позивачу виплатити йому 1 000 000 грн., ця сума включала подвійну справедливу вартість акцій, повну суму інфляції та 3% річних за понад 5 років, дана пропозиція не включала виключно пеню, яку позивач в рамках можливого мирного врегулювання погоджувався не вимагати, так як позивач вважав, що відповідачі своїми мирними діями намагаються повернутись в правове поле. але відповідачами запропонована реалізація такого мирного врегулювання в незаконний спосіб виплата позивачу неофіційних готівкових 1 000 000 грн. без підписання жодних документів, крім заяви про відмову від позову. позивач відмовився від такої незаконної процедури. Така процедура свідчила позивачу про те, що відповідачі не намагаються повернутись у правове поле, а роблять це вимушено під ґрунтовним позовом позивача, який відповідачі розуміли, що програють та з метою виключно ухилитись від виконання своїх зобов'язань перед іншими міноритарними акціонерами, яких також, як позивача, було примусово по заниженій ціні позбавлено акцій. Відповідачі усвідомлювали, що програш позову фактично буде зобов'язувати їх здійснити виплати й іншим міноритаріям. Такі наміри та прагнення фактично відповідають «зловживанням відповідачами своїми правами» у т.ч. передбаченими п. 5 ч. 2 ст. 43 ГПК України спробою «укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб». Добровільне письмове фактичне визнання обома відповідачами позову в повному обсязі щодо оскаржуваних в апеляційних скаргах позовних вимог збитки/доплата, інфляція, 3 % за ГПК України є самостійною підставою для відхилення апеляційних скарг обох відповідачів.
Представник позивача зазначив, що відповідачами безпідставно вказано на висновки Верховного Суду, Палат Верховного Суду, які нібито не застосував суд першої інстанції у справах, як зазначають відповідачі: «у схожих правових ситуаціях» не стосуються даної справи, а вказування відповідачами «схожості ситуацій» не відповідає правовим висновкам Верховного Суду (щодо саме правоподібності, відповідності предмету, обставин справ) та на думку позивача є зловживанням відповідачів їх процесуальними правами. Тому суд апеляційної інстанції має повернути, залишити без розгляду апеляційні скарги обох відповідачів, та розглядати лише апеляційну скаргу позивача, в т.ч. у тій частині, яку вже визнали відповідачі, але яким безпідставно не надано значення судом першої інстанції. Усі спекуляції сторони відповідачів щодо недобросовісної поведінки позивача суд має розглядати як неправомірні спроби відповідачів уникнути відповідальності за нанесення позивачу збитків. Посилання відповідачів в апеляційних скаргах на висновок оцінювача Бевза О.В. не має юридичного значення, оскільки звіт про оцінку майна у матеріалах справи відсутній, він ненаданий до суду відповідачами. Наявний у справі «Висновок про ринкову вартість Об'єкту оцінки», як зазначено у самому цьому висновку, є невід'ємною частиною звіту про оцінку ринкової вартості 100%-ого пакету простих іменних акцій ПАТ «Житомирський маслозавод» і не повинен розглядатися окремо від усього тексту звіту, зроблених у ньому застережень стосовно умов і алгоритму визначення вартості вказаного пакету цінних паперів. Позивач звертав увагу суду першої інстанції та звертає окрему увагу суду апеляційної інстанції, що відповідачі в чергове демонструють саме «недобросовісну поведінку не тільки під час «сквіз-ауту», але навіть в судах других інстанцій продовжують грубо не виконувати свої процесуальні обов'язки та приховують докази, повний Звіт Бевза О.В., навіть всупереч клопотанню позивача про витребування доказів, поданого разом із позовною заявою. Але не зважаючи на таке «приховування доказів», відповідачі систематично посилались в суді першої інстанції та тепер в суді апеляційної інстанції «намагаючись без наявності самого доказу в матеріалах справи сформувати у суді апеляційної інстанції внутрішнє переконання, що саме цей доказ є визначальним для розгляду справи по суті.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги позивача представник відповідача-1 у відзиві на апеляційну скаргу позивача погоджується з окремими твердженнями позивача, в тому числі з позиціями, які були закріплені у постановах Верховного Суду, посилання на які містяться у апеляційній скарзі позивача, зокрема позиція суду першої інстанції, що інфляційні втрати та 3 відсотки річних мають нараховуватися з дня звернення позивача до суду є не обґрунтованою, незаконною та суперечливою. Приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону який регулює зокрема окремі види зобов'язань, зобов'язання з відшкодування шкоди не виникає з рішення суду. Зобов'язання вже існує на момент звернення до суду. Однак, відповідач-1 не погоджується з твердженнями позивача, що для вирішення питання про правомірність нарахування стягнення інфляційних втрат і 3% річних не обов'язково встановлювати вид простроченого грошового зобов'язання (договір чи делікт); інфляційні втрати та 3 відсотки річних мають нараховуватися з дня списання акцій з рахунку позивача у цінних паперах тобто з 18.12.2018.
Поряд з цим, відповідач-1 не погоджується з доводами апеляційної скарги позивача, оскільки принципи на які посилається позивач застосовується лише у випадках коли спірні відносини не врегульоване законодавством. Питання нарахування пені чітко врегульовано законодавством України, зокрема Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Також відповідач-1 вважає неможливим, нарахувати пеню на суму простроченого грошового зобов'язання, не встановивши наявність грошового зобов'язання, дату його виникнення, його розмір та строк виконання.
Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу позивача заперечує твердження позивача щодо правильності визначення судом першої інстанції розміру доплати (збитків) та права на стягнення інфляційних втрат і 3% річних. Суд помилково встановив таке право, оскільки для застосування зазначених норм необхідне прострочення виконання грошового зобов'язання, якого не було.
Також заперечується позиція позивача, що суть спору полягає у визначенні справедливої вартості акцій АТ "Житомирський маслозавод" станом на 22.12.2017. Насправді, спір стосується перегляду істотної умови договору (ціни) через шість років після його виконання. Позивач не оскаржував оцінку вартості акцій, проведену на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності ФОП Бевза О.В. та рецензії ПП "Експерт-Аналітик", що підтверджували справедливу ринкову вартість.
Твердження позивача про застосування ч.2 ст. 625 ЦК України є необґрунтованим, оскільки відповідач 2 не прострочив виконання грошового зобов'язання. Оплата за акції була здійснена в повному обсязі та своєчасно ще до набуття права власності на них. Позивач міг би посилатися на цю норму лише у випадку неповної або відсутньої оплати, чого не було.
Відповідач 2 вважає, що позивач помилково стверджує, що суд визнав наявність збитків, хоча насправді йшлося лише про доплату за акції. Нарахування інфляційних втрат і 3% річних є необґрунтованим, адже відповідач 2 виконав свої зобов'язання своєчасно. Крім того, судова практика, на яку посилається позивач, не є релевантною до цих правовідносин. Використання біржового курсу для визначення вартості акцій також неприпустиме, оскільки вони не перебували в біржовому реєстрі, а оцінка проводилася відповідно до законодавства. Твердження позивача про повне визнання його вимог відповідачами не відповідає дійсності.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
Найда Мілан Миронович був власником простих іменних акцій ПАТ "Житомирський маслозавод" у кількості 10440 шт., що підтверджується випискою з рахунку в цінних паперах (а.с.17 - на звороті т.1). .
04 червня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" № 1983-VIII від 23.03.2017 (далі - Закон №1983-VIII), яким доповнено ст. 65 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції закону чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, ст. 65-2, яка встановлює порядок обов'язкового продажу акцій на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій ("сквіз-аут").
У пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1983-VІІІ зазначено, що протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (далі - заявник вимоги), має право застосувати положення статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті.
26 грудня 2017 року Рудь П.В. направив Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку та ПАТ "Житомирський маслозавод" (АТ "РУДЬ") листа про те, що Рудь П.В. спільно з афілійованими особами - Вівсик О.П. та Вівсик С.А. на підставі договору про узгодження дій акціонерів, які є афілійованими особами, при придбанні акцій ПАТ "Житомирський маслозавод" у всіх власників від 26.12.2017, став власником 26 479 678 штук простих іменних акцій ПАТ "Житомирський маслозавод", що складає 95,0284% від загальної кількості простих іменних акцій товариства і до Закону №1983-VІІІ є домінуючим контрольним пакетом акцій. В зв'язку з цим, повідомляє про намір скористатись правом, передбаченим ст.65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" щодо обов'язкового продажу простих акцій акціонерами на вимогу осіб, які діють спільно і є власниками домінуючого контрольного пакету акцій товариства (а.с.126 т.1).
26 грудня 2017 року від акціонера ПАТ "Житомирський маслозавод" Рудя П.В. до ПАТ "Житомирський маслозавод" надійшло повідомлення (вх. № 475) про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет простих іменних акцій в кількості 26 479 678 штук, що складає 95,0284% від загальної кількості простих іменних акцій товариства та про намір скористатися правами, передбаченими ст. 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" щодо обов'язкового продажу простих іменних акцій акціонерами на їх вимогу (а.с. 127 т.1).
Рішеннями Наглядової ради ПАТ "Житомирський маслозавод" від 26.12.2017, оформлені протоколом №87 від 26.12.2017 вирішено, зокрема: (а.с. 128 т.1):
- обрати оцінювачем ринкової вартості акцій ПАТ "Житомирський маслозавод" ФОП суб'єкта оціночної діяльності - Бевза О.В. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №1049/17, виданий Фондом державного майна України 31.10.2017);
- затвердити умови договору про проведення оцінки ринкової вартості акцій ПАТ "Житомирський маслозавод" з фізичною особою-підприємцем, суб'єктом оціночної діяльності, Бевзом Олександром Вільямовичем; встановити розмір оплати послуг; уповноважити Рудя П.В. на підписання договору; встановити дату, станом на яку буде здійснена оцінка ринкової вартості акцій ПАТ "Житомирський маслозавод" - 22.12.2017.
Ринкова вартість акцій ПАТ "Житомирський маслозавод" розрахована суб'єктом оціночної діяльності ФОП Бевзом О.В. з застосуванням дохідного підходу становить 10,39 грн за акцію (а.с. 3 т.4).
09 січня 2018 року ПП "Експерт-Аналітик" проведено рецензування Звіту суб'єкта оціночної діяльності ФОП Бевза О.В, за підсумковими висновками якого Звіт в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але містить незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки (а.с. 6-11 т.4).
Рішенням Наглядової ради ПАТ "Житомирський маслозавод" від 09.01.2018, оформленим протоколом № 88 від 09.01.2018, затверджено ринкову вартість однієї акції ПАТ "Житомирський маслозавод" станом на 22.12.2017 в розмірі 10,39 грн., що є вищою за номінальну вартість акцій ПАТ "Житомирський маслозавод" - 0,05 грн (а.с. 129 т.1).
09 січня 2018 року в ПАТ "Комерційний Банк "Акордбанк" Рудю П.В. було відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу) № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою банку від 18.01.2018 вих. №68-05/231 (а.с. 131 т.1).
10 січня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ "Житомирський маслозавод" з публічною безвідкличною вимогою від 10.01.2018 про придбання акцій в усіх власників акцій ПАТ "Житомирський маслозавод", відповідно до якої ціна придбання акцій складає 10,50 грн (а.с. 133 - 134 т.1).
11 січня 2018 року ПАТ "Житомирський маслозавод" розмістило Публічну безвідкличну вимогу ОСОБА_2 на своєму веб-сайті та у загальнодоступній інформаційній базі даних про ринок цінних паперів НКЦПФР http://www.ztm.ho.ua/ (а.с. 17-19 т.1).
Позивач зазначає, що 18.01.2018 ОСОБА_2 було перераховано на його користь як міноритарного акціонера 109620,00 грн за 10440 акцій (з розрахунку 10,50 грн за одну просту іменну акцію).
19 січня 2018 року ОСОБА_1 отримав від депозитарного відділу СП ТОВ "Драгон Капітал" повідомлення про списання цінних паперів у зв'язку з проведенням squezze-out (а.с. 18 т.1).
ОСОБА_1 факт списання 10440 акцій та зарахування коштів у сумі 109 620,00 грн не заперечує, однак ціну викупу акцій у розмірі 10,50 грн вважає несправедливою.
Так, позивач неодноразово звертався до ПАТ "Житомирський маслозавод" з листами щодо залишення його акціонером товариства, а у разі неможливості - компенсування справедливої ціни акцій (а.с. 70 на звороті - 71, 90 - 93 т. 1), які залишись без задоволення.
Позивач, звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції зазначив, зокрема, що:
- процедура примусового викупу акцій на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПАТ "Житомирський маслозавод" від 10.01.2018 проведена за ціною акцій, яка є заниженою та несправедливою, так як при затвердженні ринкової ціни 1 акції у розмірі 10,50 грн Наглядовою радою ПАТ "Житомирський маслозавод" не враховано, серед іншого, показники фінансової звітності товариства;
- справедливою є вартість акцій у розмірі 33,63 грн за одну акцію, виходячи з ринкової вартості 1 простої іменної акції ПАТ "Житомирський маслозавод" визначеної висновком експертів №1041/56391 від 23.09.2021 за результатами повторної комплексної експертизи у справі №906/453/19 щодо однорідних прав та обов'язків акціонерів;
- з огляду на порушення проведеної процедури примусового викупу акцій є підстави для застосування положень п. 6 ст. 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" щодо визначення розміру справедливої компенсації за примусово вилучені акції на рівні 67,26 грн за акцію, що є подвійною ринковою вартістю акцій товариства, визначеною суб'єктом оціночної діяльності згідно із ст. 8 цього Закону станом на день, що передує дню набуття заявником вимоги контрольного пакета акцій згідно з таким розрахунком: 10440 акцій* 33,63/акцію*2 рази - 109620 грн (вже сплачені кошти) = 592 574,40 грн. Поряд з цим, позивач крім компенсації за примусово вилучені акції просив стягнути з відповідачів 110316,00 грн 3% річних, 439408,02 грн інфляційних та 917297,16 грн пені.
4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційних скарг.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній станом час виникнення спірних правовідносин) акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
За змістом ст. 177 ЦК України акція є об'єктом цивільних прав.
За приписами ч. ч. 4. 5 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Вказані норми Конституції України, Конвенції та ЦК України визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення особи своєї власності. При цьому зазначені норми припускають можливість винятку з цього загального правила за умови, коли позбавлення права власності передбачено законом, здійснюється в інтересах суспільства (з мотивів суспільної необхідності) та є пропорційним (зокрема передбачає компенсацію, відшкодування вартості майна).
14 червня 1994 року було укладено Угоду про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами. Угода передбачала процес зближення існуючого та майбутнього законодавства України із законодавством співтовариства. Україна зобов'язалася вживати заходи для забезпечення того, щоб її законодавство поступово приведено у відповідність із законодавством співтовариства.
21 березня 2014 року підписано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі, також - Угода). Ця Угода була ратифікована Законом України від 16 вересня 2014 року №1678-VII і є невід'ємною частиною українського законодавства. Відповідно до статті 480 Угоди додатки і протоколи до цієї Угоди є її невід'ємною частиною.
Додатком XXXIV до глави 13 "Законодавство про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит" розділу V "Економічне і галузеве співробітництво" Угоди передбачено, що Україна зобов'язується поступово наблизити своє законодавство до законодавства Європейського Союзу про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит у встановлені додатком терміни. У цьому додатку наведено Директиву про пропозиції поглинання. Відповідно до графіка, зазначеного у додатку, положення цієї Директиви повинні бути впроваджені протягом 4 років з дати набрання чинності цією Угодою. Таким чином, Україна відповідно до міжнародного договору взяла на себе зобов'язання з упровадження у своє законодавство положень Директиви про поглинання у строки, визначені в додатку XXXIV до Угоди.
Виконуючи обов'язки з адаптації її корпоративного законодавства до законодавства Європейського Союзу, Верховна Рада України прийняла Закон України від 23.03.2017 №1983-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах», яким доповнено Закон України "Про акціонерні товариства" приписами, що передбачають примусове відчуження міноритарними акціонерами належних їм акцій на вимогу власників, в тому числі, домінуючого контрольного пакета акцій (інститут витіснення та примусового продажу (squeeze-out і sell-out).
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що при примусовому вилученні майна надзвичайно важливим є отримання справедливої компенсації до моменту такого вилучення. У справі Bramelid and Malmstrom v. Swedwen (1982), де вперше постало питання щодо порушення прав власності вилученням акцій у процедурі сквіз-аут, Європейська комісія з прав людини вказала, що речення перше ст. 1 Протоколу першого до Конвенції охоплює право власності на акції, незважаючи на їх комплексну природу.
Комісія вказала, що в окремих випадках обов'язок передати своє майно іншій особі є допустимим. Такі випадки не суперечать ст. 1 Протоколу першого Конвенції, проте в будь-якому разі необхідно гарантувати, що закон не створює нерівність сторін, за якої одна з них може бути свавільно та несправедливо позбавлена своєї власності на користь іншої. Питання примусового викупу акцій міноритаріїв було також предметом скарги у справі Offerhaus and Offerhaus v. the Netherlands, заява N 35730/97). ЄСПЛ рішенням від 16.01.2001 відмовив у допуску, але вказав, що, встановлюючи порушення ст. 1 Протоколу першого, необхідно визначити, чи забезпечують засоби досягнення мети справедливий баланс інтересів. Ключовими для цього є умови компенсації, які не повинні створювати непропорційний тягар для міноритарних акціонерів.
В пунктах 7.34, 7.35.7.36. постанови від 24.11.2020 у справі №908/137/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що запровадження державою спеціальної процедури з примусового відчуження акцій на користь приватних осіб в будь-якому випадку має супроводжуватися встановленням гарантій захисту прав особи, яка позбавляється майна, і такі гарантії мають бути передбаченими саме у цій процедурі.
У частині першій статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16).
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, потрібно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанови Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №438/887/16-ц, від 18.05.2022 у справі №921/199/20).
У п.78 постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №910/14224/20 наведено алгоритм оцінки застосовності судом обраного способу захисту, за яким суд, розглядаючи справу має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2)чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3)чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Оскільки норма статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не визначає спеціальних способів захисту прав міноритарних акціонерів права та інтереси яких були порушені примусовим викупом акцій за ціною меншою за їх ринкову вартість, то особи, які вважають, що їх права та інтереси на акції були порушені вчиненням такого правочину, можуть самостійно обирати між визначеними нормативними приписами способами їх захисту.
З матеріалів справи вбачається, що позивач подав до Господарського суду Житомирської області позов у даній справі №906/1674/23 з позовними вимогами щодо компенсації збитків, що нанесені спільними діями відповідачів, при примусовому викупі акцій АТ «Житомирський Маслозавод», що належали позивачу.
Зокрема, позивач у позовній заяві зазначив: «Відповідно до зазначеного із Позовом щодо відшкодування нанесених збитків, майнової шкоди/компенсацій міноритарний акціонер може звертатись, як до Заявника публічної безвідкличної вимоги про примусовий викуп акцій ЖМЗ від 10.01.2018 року (тобто до фізичної особи ОСОБА_2 ) або до самого АТ «Житомирський маслозавод» - Наглядова рада, якого затвердила штучно незаконно занижену ціну викупу. Відповідальність зазначених осіб є спільною за вказаними висновками Верховного Суду.
Щодо економічної природи недоплачених сум, тобто правових підстав стягнення недоплачених сум, у пункті 112 постанови від 15 червня 2022 року у справі № 905/671/19 Верховний Суд вказав: «колишній міноритарний акціонер, який буде розуміти, що під час проведення процедури примусового викупу акцій наглядовою радою не була визначена справедлива компенсація за викуплені в нього акції, у подальшому має вибір - звернутися до товариства та / або мажоритарного акціонера з позовом про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру) за ст. 1212 ЦК».
Крім того, позивач в обґрунтування позовних вимог у позовній заяві посилався на висновки Верховного Суду у справах №910/12591/18, №905/671/19, що недоплата за акції при примусовому позбавлені акціонерів їх акцій при застосуванні публічної безвідкличної вимоги із хибним визначенням заниженої, неринкової, несправедливої ціни акцій є саме збитками.
Так в прохальній частині позовної заяви позивач зокрема просив суд першої інстанції стягнути на користь позивача солідарно з Акціонерного товариства «Житомирський маслозавод» та з фізичної особи ОСОБА_2 мінімальну доплату у розмірі 1 906 995,66 гривень за акції Акціонерного товариства «Житомирський маслозавод» у зв'язку із заниженням ціни їх викупу на підставі публічної безвідкличної вимоги від 10.01.2018 року про примусове придбання акцій в усіх власників акцій Акціонерного товариства «Житомирський маслозавод», в т.ч. суму мінімальної недоплати 525 758,40 грн, суму 3 % річних в розмірі 91 266,00 грн, суму інфляційного збільшення боргу 372 674,10 грн, суму пені 917 297,16 грн.
Таким чином, аналіз змісту позовної заяви позивача щодо суті розглядуваного спору відносно кола визначених відповідачів та способів захисту (позовних вимог), які мають бути до них застосовані, вказує на мету позивача - відшкодування збитків шляхом солідарного стягнення доплати за акції у зв'язку із неправомірним заниженням ціни їх викупу на підставі публічної безвідкличної вимоги від 10.01.2018 року про примусове придбання акцій в усіх власників акцій Акціонерного товариства «Житомирський маслозавод». Саме це він розглядає як спосіб захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, відшкодування збитків.
Аналогічні положення містяться у ст. 16 ЦК України, якою передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Таким чином, спосіб захисту, обраний позивачем у вигляді відшкодування збитків, прямо передбачений ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України.
Колегія суддів відзначає, що відшкодування збитків як спосіб захисту широко застосовують у судовій практиці в подібних правовідносинах.
Так, Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №910/12591/18 вказав, що порушені права на отримання компенсації за примусово викуплені акції в процедурі сквіз-ауту поновлюються шляхом присудження до стягнення заявленої суми збитків. У разі кваліфікації позивачем стягуваних грошових коштів як збитків необхідною є наявність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення: збитки, протиправна поведінка акціонерного товариства в особі наглядової ради та/або заявника вимоги, причинно-наслідковий зв'язок між діями і збитками (викуп у позивача акцій за несправедливою, вочевидь заниженою ціною), та вина заподіювача шкоди, яка у спірних правовідносинах презюмується, тому тягар доведення відсутності вини покладають на відповідачів.
Аналогічну правову позицію вкладено в постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №905/1926/18.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту відшкодування збитків шляхом стягнення доплати за акції у зв'язку із неправомірним заниженням ціни їх викупу на підставі публічної безвідкличної вимоги від 10.01.2018 року про примусове придбання акцій в усіх власників акцій Акціонерного товариства «Житомирський маслозавод» є належним способом захисту, що спростовує твердження відповідачів про обрання відповідачем неналежного способу захисту.
Разом з тим, твердження відповідача 2, про те, що оскільки позовна заява у даній справі датована 23 грудня 2023 року, тобто під час коли вже діяв Закон України «Про акціонерні товариства» № 2465-IX від 27.07.2022 року позивачем обраний неналежний спосіб захисту своїх прав так як згідно приписів ч. 21 ст.95 Закону України «Про акціонерні товариства» №2465-IX від 27.07.2022 року визначено, що акціонери, які вважають, що ціна обов'язкового продажу не відповідає вимогам, встановленим частинами п'ятою - сьомою цієї статті, мають право звернутися до суду з позовом про стягнення із заявника вимоги компенсації належної вартості акцій, придбаних у них відповідно до такої вимоги, колегія суддів безпідставним, оскільки підставами позову у даній справі є порушення порядку проведення процедури сквіз-ауту та порушення порядку визначення ціни придбання акцій у цій процедурі, що урегульовані положеннями статей 8, 65-1, 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Крім того, колегія суддів відзначає, що уточнення в подальшому законодавцем у ч.21 ст.95 Закону України «Про акціонерні товариства» №2465-IX від 27.07.2022 року способу захисту шляхом звернення до суду з позовом про стягнення із заявника вимоги компенсації належної вартості акцій, придбаних у них відповідно до такої вимоги, лише підкреслює правомірність використання позивачем способу захисту відшкодування збитків, оскільки в результаті можливості задоволення позову останній отримує справедливу компенсацію за майно, яке було відчужено без його волі, відповідно до вимог закону.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу, що при примусовому вилученні майна надзвичайно важливим є отримання справедливої компенсації до моменту такого вилучення. У справі Bramelid and Malmstrom v. Swedwen (1982), де вперше постало питання щодо порушення прав власності вилученням акцій у процедурі сквіз-аут, Європейська комісія з прав людини вказала, що речення перше ст. 1 Протоколу першого до Конвенції охоплює право власності на акції, незважаючи на їх комплексну природу. Комісія вказала, що в окремих випадках обов'язок передати своє майно іншій особі є допустимим. Такі випадки не суперечать ст. 1 Протоколу першого Конвенції, проте в будь-якому разі необхідно гарантувати, що закон не створює нерівність сторін, за якої одна з них може бути свавільно та несправедливо позбавлена своєї власності на користь іншої. Питання примусового викупу акцій міноритаріїв було також предметом скарги у справі Offerhaus and Offerhaus v. the Netherlands, заява №35730/97). ЄСПЛ рішенням від 16.01.2001 відмовив у допуску, але вказав, що, встановлюючи порушення ст.1 Протоколу першого, необхідно визначити, чи забезпечують засоби досягнення мети справедливий баланс інтересів. Ключовими для цього є умови компенсації, які не повинні створювати непропорційний тягар для міноритарних акціонерів.
Невиправдана затримка у виплаті компенсації є порушенням ст. 1 Першого протоколу (з урахуванням різниці у обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справах "Алмейда Гарретт, Машкареньяш Фалькао та інші проти Португалії" (ALMEIDA GARRETT, MASCARENHAS FALCAO AND OTHERS v. PORTUGAL від 11.01.2000, п. 54, заяви N 29813/96 та N 30229/96), "Чайковська і інші проти Польщі" (CZAJKOWSKA AND OTHERS v. POLAND від 13.07.2010, п.60, заява N 16651/05). Навіть якщо в той час, коли суд розглядає справу, частина компенсації вже була виплачена, затримка у виплаті компенсації в повному обсязі залишається проблематичною ("Чайковська і інші проти Польщі" (CZAJKOWSKA AND OTHERS v. POLAND, від 13.07.2010, п.62, заява N 16651/05)).
Отже, якщо акціонер вважає, що його права були порушені (він не отримав такої справедливої компенсації), то суд має сприяти поновленню відповідного права в максимально короткі строки.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що акціонер є слабкою стороною у відносинах, які виникають при реалізації процедури сквіз-аут. Відмова акціонеру у задоволенні вимог і вирішення спору по суті через обрання ним неправильного способу захисту була б надмірним формалізмом та штучним звуженням існуючих способів захисту порушеного права.
ЄСПЛ у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (з урахуванням різниці у обставинах справ див. рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції" (WALCHLI v. FRANCE), від 26.07.2007, п. 29, заява N 35787/03). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" (PEREZ de RADA CAVANILLES v. SPAIN, від 28.10.98, заява N 28090/95).
Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного спірного питання і суд, у свою чергу, не повинен чинити правових чи практичних перешкод для реалізації цього права.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що позивачем подано заяву від 01.05.2024 про зміну предмету позову (а.с. 102-133 т.2) в якій просив суд першої інстанції стягнути на користь позивача солідарно з Акціонерного товариства «Житомирський маслозавод» та з фізичної особи ОСОБА_2 , як доплату за акції (збитки) у розмірі 2 059 595,58 гривень за акції Акціонерного товариства «Житомирський маслозавод» (колишня назва Публічне акціонерне товариство «Житомирський маслозавод») у зв'язку із неправомірним заниженням ціни їх викупу на підставі публічної безвідкличної вимоги від 10.01.2018 року про примусове придбання акцій в усіх власників акцій Акціонерного товариства «Житомирський маслозавод», в т.ч. суму збитків/недоплати - 592 574,40 грн, суму 3 % річних в розмірі - 110 316,00 грн, суму інфляційного збільшення боргу - 439 408,02 грн, суму пені - 917 297,16 грн.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.05.2024 у справі №906/1674/23 заяву ОСОБА_1 від 01.05.2024 про зміну предмету позову (вх. г/с №01-44/1374/24 від 01.05.2024) прийнято до розгляду (а.с.230-231 т.2) та постановлено розглядати спір про стягнення на користь ОСОБА_1 солідарно з Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" та фізичної особи ОСОБА_2 , як доплату за акції (збитки) у розмірі 2059595,58 грн за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" (колишня назва Публічне акціонерне товариство "Житомирський маслозавод") у зв'язку із неправомірним заниженням ціни їх викупу на підставі публічної безвідкличної вимоги від 10.01.2018 про примусове придбання акцій в усіх власників акцій Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", в тому числі, 592574,40 грн збитків/недоплати, 110316,00 грн 3 % річних, 439408,02 грн інфляційних втрат, 917297,16 грн пені, а також понесених судових витрат.
Твердження відповідачів, що позивач у вказаній заяві одночасно змінив предмету і підстав позову, колегія суддів вважає безпідставним, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі. Тобто, позивач може подати або заяву про зміну предмету позову або про зміну підстав позову, кодексом не передбачено право позивача на одночасну зміну предмета і підстав позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Предметом позову у справі №906/1674/23 (з урахуванням заяви позивача від 01.05.2024 про зміну предмету позову (вх. г/с №01-44/1374/24 від 01.05.2024), яка була прийнята судом першої інстанції до розгляду) є стягнення 592574,40 грн збитків/недоплати, 110316,00 грн 3 % річних, 439408,02 грн інфляційних втрат, 917297,16 грн пені.
Водночас, підставою позову у справі №906/1674/23 є порушення порядку проведення процедури сквіз-ауту та порушення порядку визначення ціни придбання акцій у цій процедурі, що урегульовані положеннями статей 8, 65-1, 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" (а.с.3 т.1). Наведені норми закону є правовою підставою позову.
В свою чергу, позивач в обгрунтування заяви від 01.05.2024 про зміну предмету позову зазначив: «Відповідно до висновку експертів №1041/56301 від 23.09.2021 року встановлено, що справедлива ринкова ціна акції станом на 22 грудня 2017 року складає 33,63 грн без ПДВ, тому розрахунок збитків позивача, що мають бути компенсовані відповідачами, та інфляція, 3% річних та пеня будуть складати (у позивача на дату розгляду справи відсутні будь які інші документи, звітність, за винятком долученої до матеріалів справи, які б дозволили позивачу встановити більшу ціну, тому позивач вимушено погоджується, що зазначена ціна як найсправедливіше відповідає його інтересам): Збитки/доплата за акції = 10 440 акцій * 33,63 грн./акція * 2 рази мінус 109 620 грн. (вже сплачені кошти) = 592 574,40 грн, інфляційні збитки/компенсація складуть: 439 408,02 грн, 3% річних складуть 110 316,00 грн, пеня/штраф складуть 917 297,16 грн, загальна сума компенсації складе 2 059 595,58 грн».
Таким чином, позивач у заяві від 01.05.2024 про зміну предмету позову, посилаючись на висновок експертів №1041/56301 від 23.09.2021 лише збільшив розмір предмету позову (позовної вимоги) з урахуванням висновку експертів №1041/56301 від 23.09.2021 року.
Відповідно ч. 4 ст. 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 90 днів з дня подання повідомлення відповідно до частини другої цієї статті та за умови виконання нею дій, передбачених статтею 65 або 65-1 цього Закону, особа, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або будь-яка її афілійована особа, або уповноважена особа має право надіслати до товариства публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства. У разі подання до товариства публічної безвідкличної вимоги всі акціонери акціонерного товариства, крім осіб, що діють спільно із такою особою, та її афілійованих осіб, та саме товариство зобов'язані у безумовному порядку продати належні їм акції цього товариства заявнику вимоги.
При цьому у п. 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» зазначено, що протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (далі - заявник вимоги), має право застосувати положення ст. 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті.
Такими чином, у процедурі примусового викупу акцій (сквіз-ауту) власник домінуючого контрольного пакета вимагає від міноритарних акціонерів продати йому акції шляхом виставлення та надсилання товариству публічної безвідкличної вимоги.
Порядок визначення ціни вимоги у процедурі примусового викупу акцій врегульований у ч.5 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства", відповідно до якої ціною обов'язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних:
1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;
2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;
3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб'єктом оціночної діяльності відповідно до ст. 8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.
Тобто встановлений Законом порядок визначення ціни придбання акцій для цілей зазначеної процедури передбачає обрання найвищого показника з трьох передбачених у цій нормі варіантів. Найвищий показник і є ціною придбання акцій. Вибір робить заявник вимоги, тоді як наглядова рада визначає ринкову вартість (надає цей показник для порівняння).
Таким чином, одним із передбачених зазначеною нормою варіантів (показників), з урахуванням якого формується та визначається ціна придбання акцій, є ринкова вартість акцій товариства.
Порядок визначення ринкової вартості майна акціонерного товариства, зокрема цінних паперів (акцій) встановлений у ст. 8 Закону "Про акціонерні товариства" з урахуванням особливостей, передбачених у ст. 65-2 цього Закону.
Згідно статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства" ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Рішення про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання приймається наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто у разі створення акціонерного товариства однією особою) (ч.1 ст.8 Закону України "Про акціонерні товариства").
Ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається:
1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;
2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як середній біржовий курс таких цінних паперів на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржею за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів.
У разі якщо цінні папери перебувають в обігу на двох і більше фондових біржах та їхній середній біржовий курс за останні три місяці обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, на різних біржах відрізняється, ринкова вартість цінних паперів визначається наглядовою радою (якщо створення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства - виконавчим органом товариства) в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
3) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, у разі якщо неможливо визначити ринкову вартість цінних паперів за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, - як вартість цінних паперів станом на таку дату, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність (ч.2 ст.8 Закону України "Про акціонерні товариства").
Згідно ч. 3 ст. 8 Закону України "Про акціонерні товариства", наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин першої і другої цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення.
Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" товариство не пізніш як за 25 робочих днів з дня отримання повідомлення повинно затвердити ринкову вартість акцій товариства, визначену суб'єктом оціночної діяльності відповідно до ст. 8 цього Закону, та повідомити її особі, зазначеній у ч. 1 цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.51 Закону "Про акціонерні товариства" наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу.
Згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного права, закріпленими у ст. 3 та інших статтях ЦК, яким мають відповідати дії будь-якого суб'єкта.
Наглядова рада як орган, створений для захисту інтересів акціонерів, має забезпечувати рівний захист всіх акціонерів товариства і рівне ставлення до них, незважаючи на розмір пакету акцій, який їм належить.
При проведенні процедури сквіз-аут наглядова рада виконує надзвичайно важливу роль - вона обирає суб'єкта оціночної діяльності і потім затверджує оцінку ринкової вартості акцій. Таким чином, саме від добросовісних, розумних дій наглядової ради при визначенні ринкової вартості акцій залежить захист інтересів всіх акціонерів.
Відповідно до ст. 53 Закону "Про акціонерні товариства" наглядова рада обирається рішенням загальних зборів простим або кумулятивним голосуванням. Членом наглядової ради акціонерного товариства може бути лише фізична особа. До складу наглядової ради обираються акціонери або особи, які представляють їхні інтереси (далі - представники акціонерів), та / або незалежні директори.
Втім, те, що особа - член наглядової ради не є незалежним директором, не означає, що вона може діяти виключно в інтересах мажоритарного акціонера, бути лише його представником і діяти відповідно до наданих ним вказівок.
У Принципах корпоративного управління, затверджених рішенням НКЦПФР від 22.07.2014 №955, рекомендованих до застосування в акціонерних товариствах, містяться такі рекомендації, які відображають найкращі практики корпоративного управління:
- товариство повинно забезпечити захист прав, законних інтересів акціонерів та рівне ставлення до всіх акціонерів незалежно від того, чи є акціонер резидентом України, від кількості акцій, якими він володіє, та інших факторів;
- товариство має запровадити ефективні механізми захисту прав дрібних акціонерів від недобросовісних дій акціонерів - власників контрольного пакета акцій, вчинених ними особисто або третіми особами у їх інтересах (п. 2.8);
- якщо рішення можуть по-різному впливати на різні групи акціонерів, наглядова рада має однаково справедливо ставитись до всіх акціонерів; наглядова рада у своїй діяльності керується найкращими етичними стандартами та враховує інтереси зацікавлених осіб (п. 3.1.2.);
- з метою забезпечення незалежності наглядової ради до її складу доцільно включати незалежних членів, кількість яких складає принаймні 25 відсотків кількісного складу ради; незалежним вважається член наглядової ради, який не має будь-яких суттєвих ділових, родинних або інших зв'язків з товариством, членами його виконавчого органу або мажоритарним акціонером товариства і не є представником держави (п. 3.1.12).
У коментарях до п. 2.8 Принципів зазначено, що товариство має дбати про те, щоб рішення, які проводяться в життя контролюючими акціонерами, відповідали найкращим інтересам товариства та враховували інтереси дрібних (міноритарних) акціонерів; контролюючі акціонери не здійснюють дії, направлені на отримання зисків на шкоду товариству та іншим акціонерам; у разі зміни контролю над акціонерним товариством дрібним акціонерам надається можливість продати або вимагати викупу контролюючим акціонером або товариством належних їм акцій за справедливою (ринковою) ціною.
Верховний Суд у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 наголосила, що затвердження наглядовою радою оцінки акцій не може бути лише формальним процесом в процедурі сквіз-аут, бо фактично від визначення справедливої вартості акцій залежить правомірність процедури.
В постанові від 24.11.2020 у справі №908/137/18 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що дослідження обставин законності і обґрунтованості рішення наглядової ради про затвердження ринкової вартості акцій, яке ухвалюється відповідно до ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", має істотне значення для вирішення спору щодо стягнення компенсації справедливої вартості примусово викуплених акцій, адже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, наявність певної недобросовісної поведінки з боку власника домінуючого контрольного пакета акцій (зокрема, опосередкованої рішеннями акціонерного товариства) може спричинити покладення на міноритарного акціонера, який не має можливості вплинути на визначення ціни акцій, непропорційного тягаря у зв'язку з примусовим відчуженням належних йому акцій.
Рішеннями Наглядової ради ПАТ "Житомирський маслозавод" від 26.12.2017, оформлені протоколом №87 від 26.12.2017 вирішено, обрати оцінювачем ринкової вартості акцій ПАТ "Житомирський маслозавод" ФОП суб'єкта оціночної діяльності, Бевза О.В. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №1049/17, виданий Фондом державного майна України 31.10.2017); затверджено умови договору про проведення оцінки ринкової вартості акцій ПАТ "Житомирський маслозавод" з фізичною особою-підприємцем, суб'єктом оціночної діяльності, Бевзом Олександром Вільямовичем; встановлено розмір оплати послуг; уповноважити Рудя П.В. на підписання договору; встановлено дату, станом на яку буде здійснена оцінка ринкової вартості акцій ПАТ "Житомирський маслозавод" - 22.12.2017.
З висновку про ринкову вартість об'єкту оцінки зробленого суб'єктом оціночної діяльності Бевза О.В. вбачається, що ринкова вартість однієї простої іменної акції ПАТ «Житомирський Маслозавод» визначена із застосуванням дохідного підходу становить 10,39 грн без ПДВ (а.с.3 т.4). Разом з тим, у вказаному висновку зазначено, що даний висновок є невід'ємною частиною звіту про оцінку ринкової вартості 100%-ого пакету простих іменних акцій ПАТ «Житомирський Маслозавод» і не повинен розглядатися окремо від всього тексту звіту, зроблених у ньому застережень стосовно умов та алгоритму визначення вартості пакету цінних паперів.
В свою чергу, рішенням Наглядової ради ПАТ "Житомирський маслозавод" від 09.01.2018, оформленим протоколом №88 від 09.01.2018 на підставі вищевказаного Звіту затверджено ринкову вартість однієї акції ПАТ "Житомирський маслозавод" станом на 22.12.2017 в розмірі 10,39 грн, що є вищою за номінальну вартість акцій ПАТ "Житомирський маслозавод" - 0,05 грн (а.с. 129 т.1).
9 січня 2018 року ПП "Експерт-Аналітик" проведено рецензування Звіту суб'єкта оціночної діяльності ФОП Бевза О.В., що визначення величини вартості акції здійснювалось: майновий підхід (був застосований з ілюстративно-допоміжною метою): величина власного капіталу (100% акцій) 871 458 532 грн, дохідний підхід: величина власного капіталу (100% акцій) - 289 518 000 грн, порівняльний підхід - не застосовувався. Визначена вартість - дохідний підхід - ринкова вартість 100%-го пакету простих іменних акцій ПАТ «Житомирський Маслозавод» становить 289 518 000 грн (без ПДВ), ринкова вартість однієї простої іменної акції ПАТ «Житомирський Маслозавод» становить 10,39 грн (без ПДВ) (а.с.7 т.4).
З вказаної рецензії (а.с.7 на звороті т.4) вбачається, що відмова від застосування порівняльного підходу у даній ситуації в рецензованому звіті цілком обґрунтована через відсутність достовірної статистики ринкових угод купівлі-продажу акцій ПАТ «Житомирський Маслозавод» протягом 2017 року. В майновому підході при проведенні коригувань балансової вартості активів доцільно було більш широко обґрунтувати справедливий рівень показників балансової вартості усіх груп активів емітента (хоча загалом всі застосовані алгоритми та джерела використаних ринкових даних є коректними).
Проте, така позиція оцінювача суперечить абз. 2 п. 37 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, в якому закріплено, що неможливість або недоцільність застосування певного методичного підходу може бути лише пов'язана з повного відсутністю чи недостовірністю необхідних для цього вихідних даних про об'єкт оцінки та іншої інформації.
Необхідно звернути увагу, що замовником вказаної оцінки був сам ПАТ «Житомирський Маслозавод», у розпорядженні якого мала б бути відповідна документація.
Отже, при складанні Звіту суб'єкта оціночної діяльності, ФОП Бевзом О.В. застосовано виключно дохідний підхід. Ринкова вартість однієї простої іменної акцій ПАТ «Житомирський Маслозавод» не визначалась в повній мірі майновим, ні порівняльним підходами.
Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що матеріали даної справи повного звіту про оцінку ринкової вартості 100%-ого пакету простих іменних акцій ПАТ «Житомирський Маслозавод» суб'єкта оціночної діяльності Бевза О.В., не містять та відповідачами не надано, що надає додаткового обґрунтованого сумніву, щодо належного визначення ринкової вартості однієї простої іменної акцій ПАТ «Житомирський Маслозавод».
Таким чином, висновок суб'єкта оціночної діяльності ФОП Бевза О.В. наявний в матеріалах справи не є належним доказом визначення ринкової вартості однієї простої іменної акцій ПАТ «Житомирський Маслозавод», оскільки складений з порушеннями вимог законодавства, так як була прийнята концепція ринкової вартості, заснованого на використання лише дохідного підходу, у зв'язку з чим не може бути підставою для визначення ринкової вартості акцій ПАТ «Житомирський Маслозавод».
Ціна акцій, яка ґрунтується на висновку суб'єкта оціночної діяльності, вчиненому з порушенням нормативно-правових актів, не може вважатися дійсною ринковою ціною.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що ринкова вартість акцій затверджувала наглядова рада товариства, головою якої на момент затвердження вартості акцій була одна з афілійованих осіб ОСОБА_2 - Вівсик О.П. Водночас, суд першої інстанції також бере до уваги, що ПАТ «Житомирський Маслозавод» (АТ «РУДЬ») перебуває під контролем Рудя П.В., який є власником домінуючого контрольного пакету акцій; процедура сквіз-аут здійснювалась в інтересах останнього; члени наглядової ради, що затверджували ціну, є представниками мажоритарного акціонера.
Вищевикладеного достатньо для того, щоб суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідачів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, оскільки:
- спільними діями наглядової ради акціонерного товариства та заявником вимоги, позивачеві завдано збитків;
- наявна протиправна поведінка товариства в особі його (наглядової ради), яка полягає у діях із затвердження заниженої ринкової вартості акцій, що є вочевидь несправедливою, а також протиправна поведінка заявника вимоги щодо невиконання вимог статті 65-1 Закону України «Про акціонерні товариства», зокрема, визначення, правильної ціни придбання акцій;
-між ціми діями та збитками є причинно-наслідковий зв'язок - у позивача викуплені акції за несправедливою, вочевидь заниженою ціною (він не отримав справедливу компенсацію за майно, яке відчужено без його волі, відповідно до вимог закону);
- відповідач відсутність своєї вини у спричиненні збитків не довів.
Таким чином, в даному випадку позивачеві завдано збитків взаємопов'язаними сукупними діями наглядової ради акціонерного товариства та заявником вимоги з єдністю наміру - викупу акцій у позивача за заниженою ціною. Відповідно до частини 1 статі 1190 Цивільного кодексу України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи позивача про те, що обов'язковий продаж належних йому акцій ПАТ "Житомирський Маслозавод" було проведено із порушенням його прав, знайшли свої підтвердження.
Відповідно до частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.
Зважаючи на викладене, АТ «РУДЬ» (ПАТ Житомирський Маслозавод») та ОСОБА_2 є належними відповідачами у справі.
Що стосується розміру збитків, колегія суддів враховує, що Верховний Суд займає правову позицію, що при проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, а й справедливою. Це означає, що така ціна може бути вище ринкової, адже у особи без волі та бажання вилучають майно, яким вона володіла на праві власності і не планувала його відчужувати (зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, від 18.02.2021 у справі №908/3492/19, від 28.04.2021 у справі №910/12591/18).
У постанові від 04.03.2021 у справі №910/2483/18 Верховним Судом проведено правовий аналіз положенням законодавства, зокрема, Закону "Про акціонерні товариства", що стосуються порядку та способів визначення ціни придбання акцій, зокрема, для цілей процедур добровільного викупу акцій та примусового викупу акцій (сквіз-аут).
У цій справі Верховний Суд дійшов, зокрема таких висновків щодо співвідношення понять ринкової та справедливої вартості:
- "Закон України "Про акціонерні товариства" передбачає можливість викупу акцій мажоритарним акціонером у міноритарного акціонера. Для реалізації цієї можливості Закон передбачає три варіанти (процедури): 1) добровільний викуп акцій, 2) примусовий викуп акцій (процедура сквіз-ауту), 3) викуп акцій на вимогу міноритарних акціонерів (процедура сел-ауту);
- процедура добровільного викупу акцій урегульована статтею 65-1 Закону України "Про акціонерні товариства". У цій процедурі має бути визначена ціна придбання акцій, так звана ціна пропозиції. Вчинення дій, передбачених статтею 65-1 цього Закону, зокрема і дій щодо визначення ціни пропозиції, є обов'язковим перед здійсненням процедури сквіз-ауту, що випливає із норм, закріплених у абзацах 1 та 4 частини четвертої статті 65-2 Закону;
- процедура примусового викупу акцій (сквіз-аут) урегульована статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства". У цій процедурі має бути визначена ціна обов'язкового продажу акцій, так звана ціна вимоги;
- порядок визначення ціни придбання акцій для цілей усіх трьох зазначених процедур чітко встановлений законом, проте має певні відмінності. Однаковим для визначення ціни придбання акцій в усіх трьох процедурах є те, що Закон передбачає обрання найвищого показника з трьох передбачених у законі варіантів. Найвищий показник і є ціною придбання акцій. Одним із таких передбачених Законом варіантів (показників), з урахуванням якого формується та визначається ціна придбання акцій, є ринкова вартість акцій товариства;
- порядок визначення ринкової вартості акцій встановлений у статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства", однак при її визначенні у процедурах добровільного викупу акцій та сквіз-ауту враховуються особливості, встановлені статтями 65 - 65-3 Закону (абзац 2 частини третьої статті 8 Закону).
- у разі звернення міноритарного акціонера до суду з позовом про стягнення ціни придбання акцій у процедурі сквіз-ауту, яка на його думку є справедливою, посилаючись при цьому в обґрунтування позову на порушення порядку визначення ринкової вартості акцій товариства та на те, що визначена відповідачами ринкова вартість акцій є несправедливою, суд має з'ясувати розмір ринкової вартості акцій товариства, що визначається у процедурі добровільного викупу акцій, передбаченій статтею 65-1 Закону, а також розмір ринкової вартості акцій, що визначається у процедурі сквіз-ауту, передбаченій статтею 65-2 Закону, встановити чи відрізняються ці розміри ринкової вартості акцій між собою та чи є різниця між ними істотною. Також суд має перевірити, чи правильно була визначена ринкова вартість акцій в обох процедурах. Тобто суди мають з'ясувати, чи є визначена кожною із сторін у справі ринкова вартість акцій товариства правильною та справедливою".
Водночас, в постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, Верховний Суд у складі Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду зазначив, що із наведених правових висновків не є повністю зрозумілим, як саме визначається справедлива вартість акцій, і як вона співвідноситься із ринковою вартістю, механізм визначення якої встановлений у Законі "Про акціонерні товариства", зокрема у статтях 8 та 65-2 цього Закону, у зв'язку з чим для забезпечення єдності судової практики щодо застосування статей 8, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", в цій постанові уточнив висновки, зроблені у вказаних вище постановах Верховного Суду, і зазначив, що поняття "справедлива вартість" означає не конкретну грошову суму (величину), а дотримання емітентом (наглядовою радою) передбаченого законом порядку визначення ринкової вартості акцій, який передбачає необхідність обрання найбільшої вартості, якщо ринкова вартість може бути розрахована за різними підходами та методами, та за відсутності вирішального впливу мажоритарного акціонера на рішення наглядової ради, яка обирає суб'єкта оціночної діяльності та затверджує ринкову вартість акцій, визначену таким суб'єктом. Наглядова рада може вважатися такою, що не знаходиться під впливом мажоритарного акціонера у випадку наявності у її складі незалежних директорів, які становлять більшість від такого складу на момент ухвалення рішення про затвердження ринкової вартості акцій.
При цьому Верховний Суд у складі Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду в наведеній постанові зазначив наступну правову позицію.
Порядок визначення ціни вимоги у процедурі примусового викупу акцій визначений у ч. 5 ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", відповідно до якої ціною обов'язкового продажу акцій визначається найбільша з таких:
1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;
2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;
3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб'єктом оціночної діяльності відповідно до ст. 8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.
Тобто при сквіз-ауті ціною викупу має бути не середня ринкова (біржова) ціна, а найбільша з існуючих на ринку та визначених експертом за допомогою різних методів, і саме така ціна має вважатися справедливою.
Верховний Суд відхилив аргументи відповідача про те, що саме справжня ринкова (біржова) вартість є справедливою (та вартість, за яку міноритарний акціонер міг реально продати на ринку свої акції), звернувши увагу на те, що Директива ЄС про поглинання, яка визначала як справедливу саме ціну, яка склалася на фондовому ринку, була розрахована на застосування до публічних компаній (товариств), акції яких знаходяться в обігу на організованих ринках. У країнах ЄС визначення ринкової ціни відбувається за умови розвиненого фондового ринку та наявності у таких товариствах значної кількості незалежних директорів у складі наглядової ради (що є вимогою всіх організованих ринків), що виступає запорукою забезпечення справедливої ціни.
Однак, як вбачається з оскаржуваного рішення, судом першої інстанції, здійснюючи дослідження визначених ринкових цін акцій ПАТ "Житомирський Маслозавод" встановлено, що найбільша з встановлених ринкових цін на дані акції є середня біржова ціна акцій ПАТ "Житомирський Маслозавод" в розмірі 35,30 грн на АТ "Українська Біржа" за період з 30.10.2017 по 01.08.2017 (а.с. 57-58 т.2), а тому суд першої інстанції вважав за можливе та доцільне для захисту прав акціонера застосувати дану ціну для визначення справедливої компенсації в даній справі в подвійному розмірі в сумі 737064,00 грн виходячи з такого розрахунку: (10440 шт. акцій * (35,30 грн/акцію*2)).
В свою чергу, абз. 5 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23 березня 2017 року № 1983-VIII встановлено, що для цілей цього пункту ціною обов'язкового продажу акцій є:
щодо акцій товариств, акції яких включено до біржового реєстру, - середній біржовий курс таких акцій на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржою за останні три місяці їх обігу, що передують дню отримання товариством передбаченого цим пунктом повідомлення;
щодо акцій інших товариств - ринкова вартість акцій, визначена суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на дату отримання товариством передбаченого цим пунктом повідомлення.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає вищевикладений висновок суду першої інстанції про встановлення ринкових цін акцій ПАТ "Житомирський Маслозавод" необгрунтованим, оскільки судом першої інстанції не встановлено та матеріали справи не містять доказів того, що вказане товариство включено до біржового реєстру. Поряд з цим, матеріали справи також не містять доказів, зокрема прінт-скрін інформації з результатами біржових торгів, який використаний судом першої інстанції (а.с.57-58 т.2), що середня біржова ціна акцій ПАТ "Житомирський Маслозавод" в розмірі 35,30 грн, тобто, курс таких акцій, розрахований безпосередньо фондовою біржою АТ "Українська Біржа" за останні три місяці їх обігу, що передують дню отримання товариством передбаченого цим пунктом повідомлення.
Крім того колегія суддів відзначає, що в Україні фактично відсутній класичний фондовий ринок, на якому активно торгуються акції публічних компаній з розпорошеним корпоративним контролем. Ринок акцій в Україні існує скоріше формально - враховуючи низьку ліквідність, капіталізацію і зацікавленість з боку населення; цивілізованого ринку акцій в Україні дотепер немає; український фондовий ринок катастрофічно недооцінений, через що біржова ціна, не є належним індикатором ринкової вартості акцій.
Більше того, акції міноритарних акціонерів часто не мають високої ціни саме на українському фондовому ринку через те, що міноритарні акціонери фактично відсторонені від ухвалення будь-яких управлінських рішень (не мають контролю), роками не отримують дивідендів, але змушені нести витрати, пов'язані із депозитарним обліком своїх акцій.
Отже, вартість акцій міноритарних акціонерів на фондовому ринку може наближатися до нуля (бути мінімальною). Такі акції не купують портфельні інвестори, але вони є надзвичайно цікавими як предмет купівлі для контролюючого акціонера для зниження витрат товариства, зменшення ризиків, а також отримання повного контролю над товариством.
Саме через те, що ціна акцій міноритарних акціонерів на фондовому ринку є зазвичай дуже низькою, особливого значення для визначення справедливої вартості набуває проведення оцінки вартості акцій незалежним оцінювачем відповідно до вимог статей 8, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" або шляхом проведення судової експертизи (якщо така вартість визначається судом).
Під час судового розгляду позивач обґрунтовував свою правову позицію щодо вартості акцій, посилаючись на копію висновку експертів №1041/56301 за результатами повторної судової комплексної експертизи від 23.09.2021 у справі №906/453/19 з додатками (далі - висновок експертів), який був здійснений на підставі ухвали Господарського суду Житомирської області по справі №906/453/19 від 24.06.2021 року про здійснення повторної судової комплексної експертизи у справі №906/453/19 .
Як вбачається, з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції відзначив, що з метою встановлення узгодженої дійсної (ринкової) вартості акцій ПАТ "Житомирський маслозавод" в процедурі обов'язкового продажу акцій (сквіз-ауту) в процесі розгляду справи судом першої інстанції з'ясовувалось питання щодо призначення експертизи. Однак сторони заперечили проти її призначення та відповідно, понесення витрат на її проведення.
За таких обставин суд першої інстанції, виходячи з правових та фактичних підстав позову, вирішив за можливе розглянути спір без призначення судової експертизи за наявними у справі доказами.
Одночасно суд першої інстанції все ж таки зазначив про наявність у матеріалах даної справи копії висновку експерта за результатами проведення комплексної судової експертизи по справі №906/453/19 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ "Балтік Фінанс Груп", ТОВ "Навігатор Інвест", ТОВ "Компанія з управління активами "Івекс Ессет Менеджмент" до АТ "Житомирський маслозавод", ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення наглядової ради, оформленого протоколом №88 від 09.01.2018, про стягнення компенсації вартості придбаних у них акцій, наданої відповідачем-1 на виконання ухвали суду першої інстанції, якою задоволено клопотання позивача щодо надання копії вказаної експертизи (а.с. 8-235 т.3).
Проте, судом першої інстанції не надано правову оцінку вказаному доказу на предмет належності та допустимості.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.05.2024 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів від 01.05.2024 (вх.г/с №6382/24 від 01.05.2024) та зобов'язано Акціонерне товариство "Житомирський маслозавод" надати господарському суду до дати судового засідання копію висновку експертів №1041/56301 за результатами повторної судової комплексної експертизи від 23.09.2021 у справі №№906/453/19 з додатками.
14 червня 2025 року на виконання вимог ухвали Господарського суду Житомирської області від 23.05.2024 року у справі № 906/1674/23 АТ «Житомирський маслозавод» надано копію висновку експертів № 1041/56391 від 23.09.2021 року за результатами повторної комплексної експертизи у справі №906/453/19 (а.с. 8-235 т.3).
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року № 4038-XII).
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року № 4038-XII).
Відповідно до частини третьої статті 98, частини першої статті 101 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Водночас, колегія суддів відзначає, що та обставина, що експертиза проведена не за ухвалою суду у справі, що переглядається, не є підставою вважати її недопустимим доказом, оскільки особа, яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтями 384, 385 КК України, сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у справі, який слід оцінити у сукупності із іншими доказами у справі (постанови Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 450/3032/19, від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20).
Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень.
Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 907/651/17).
З наявного в матеріалах справи висновку експертів №1041/56301 за результатами повторної судової комплексної експертизи у господарській справі №906/453/19 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ "Балтік Фінанс Груп", ТОВ "Навігатор Інвест", ТОВ "Компанія з управління активами "Івекс Ессет Менеджмент" до АТ "Житомирський маслозавод", ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення наглядової ради, оформленого протоколом №88 від 09.01.2018, про стягнення компенсації вартості придбаних у них акцій, вбачається, що вказаний висновок зроблений на підставі ухвали Господарського суду Житомирської області від 24.06.2024 у справі №906/453/19 відповідно до якої призначено у справі №906/453/19 повторну комплексну судову експертизу.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Згідно ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Колегія суддів відзначає, що розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Недопустимими, відповідно, є докази, отримані з порушенням закону. Недопустимими також є докази, одержані з неправдивих показань свідка, завідомо неправдивого висновку експерта, фальшивих документів або речових доказів, тобто з порушенням процесуального порядку формування засобів доказування. Допустимість доказів характеризується органічним зв'язком процесуальної форми засобів доказування та законністю отримання інформації про той чи інший факт, який має значення для справи. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми.
Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу. Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення. Разом з тим суд повинен у мотивувальній частині рішення зазначити, чому саме він цей доказ відхиляє.
В той же час, представник ОСОБА_2 адвокат Кудрицький Р.П. як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції просив визнати вказаний висновок експертів недопустимим доказом з підстав, що він складений з порушенням законодавства про, що вказано в заяві відповідача 2, яке надійшло до суду першої інстанції 17.06.2024 (а.с. 16 - 29 т. 4), а також враховуючи те, що зазначений висновок судової експертизи був виготовлений в межах провадження по справі № 906/453/19, яка розглядається Господарським судом Житомирської області, яка на даний час не завершена, оскільки судом прийнята ухвала про зупинення провадження у справі № 906/453/19 від 11 січня 2022 року, що означає, що суд не надав правову оцінку вказаному висновку експертів, а тому неможливо посилатися на вказаний висновок експертів, як на доказ, яким встановлені відповідні обставини.
Проте, колегія суддів відхиляє вказане твердження представника відповідача-2, оскільки доказів, що висновок експертів №1041/56301 за результатами повторної судової комплексної експертизи у господарській справі №906/453/19 складений з порушенням законодавства вказаним представником відповідача-2 не надано, а неможливість враховувати вказаний висновок експертів з підстав виготовлення його в межах провадження по справі № 906/453/19 спростовується вищевказаним висновком Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №907/651/17.
Так, зі змісту висновку експертів №1041/56301 за результатами повторної судової комплексної експертизи у господарській справі №906/453/19 вбачається, що проведення дослідження доручено комісії експертів у складі: Бойко Юлії Василівни, яка працює за цивільно-правовим договором про надання послуг від 18.01.2017 №18/01-01, освіта вища економічна, освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст», кваліфікація судового експерта за спеціальностями: 11.1. Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; 11.2. Дослідження документів про економічну діяльність підприємств, і організацій; 11.3. Дослідження документів фінансово-кредитних операцій (свідоцтво №1256, видане Міністерством юстиції України 09.06.2008, строк дії до 07.04.2024), стаж експертної роботи з 2002 року, кваліфікація оцінювача за напрямом оцінки майна: «Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності» та спеціалізаціями в межах напряму: оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 24.04.2004 ЦМК №80, видане Фондом державного майна України; свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 30.06.2005 №3368; ЦМК №80, видане Фондом державного майна України; свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 30.06.2005 №3368); Ковбич Тетяни Миколаївни, яка обіймає посаду директора ТОВ «Київське бюро судових експертиз та досліджень «Константа», кандидата економічних наук, освіта вища економічна (освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст», кваліфікація судового експерта за спеціальностями: 11.1. Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; 11.2. Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій; 11.3. Дослідження документів фінансово-кредитних операцій (свідоцтво №1077, видане Міністерством юстиції України 19.02.2016, строк дії до 01.03.2022), стаж експертної роботи з 2000 року; Педь Ірини Валеріївни, яка обіймає посаду генерального директора ТОВ «Експертна група «ЕСендДІ», доктора економічних наук, освіта вища економічна (освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст») та вища юридична (освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр»), кваліфікація судового експерта за спеціальностями: 11.1. Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; 11.2. Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій; 11.3. Дослідження документів фінансово-кредитних операцій (свідоцтво N91082, видане Міністерством юстиції України 31.01.2007, діє безстроково), стаж експертної роботи з 2000 року. Головою комісії призначено Бойко Ю.В.
Висновок експертів підготовлено для долучення до матеріалів господарської справи №906/453/19. Експерти попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків за статтями 384,385 Кримінального кодексу України.
На вирішення судової експертизи поставлено наступні питання:
1. Чи відповідає виконана оцінювачем Бевзом О.В. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ЦМК№144 від 09.10.2004 року, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача ЦМК№3125-ПК від 12.05.2016р.) у звіті №24/2017 про оцінку ринкової вартості пакету простих іменних акцій ПАТ «Житомирський маслозавод» у кількості 27 865 000 акцій, який становить 100% статутного капіталу за станом на 22 грудня 2017 року {свідоцтво про реєстрацію випуску акцій №03/06/1/10 від 05 травня 2010 року, дата видачі свідоцтва - 05 травня 2010 року, код цінних паперів (ІБМ) - ІІА4000066591) оцінка ринкової вартості однієї простої іменної акції Публічного акціонерного товариства «Житомирський маслозавод» в розмірі 10,39 грн. без ПДВ станом на 22 грудня 2017 року вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам?
2. Якщо не відповідає, визначити, якою була ринкова вартість однієї простої іменної акції Публічного акціонерного товариства «Житомирський маслозавод» станом на 22 грудня 2017 року?
За результатами досліджень судовими експертами зроблені наступні висновки:
По першому питанню:
Документально підтверджується невідповідність виконаної оцінювачем Бевзо О.В. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ЦМК№144 від 09.10.2004 року, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача ЦМК№3125-ПК від 12.05.2016р.) у звіті №24/2017 про оцінку ринкової вартості пакету простих іменних акцій ПАТ «Житомирський маслозавод» у кількості 27 865 000 акцій, який становить 100% статутного капіталу за станом на 22 грудня 2017 року {свідоцтво про реєстрацію випуску акцій №03/06/1/10 від 05 травня 2010 року, дата видачі свідоцтва - 05 травня 2010 року, код цінних паперів (ISIN) - UA4000066591) оцінка ринкової вартості однієї простої іменної акції Публічного акціонерного товариства «Житомирський маслозавод» в розмірі 10,39 грн. без ПДВ станом на 22 грудня 2017 року вимогам нормативноправових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам, а саме:
- обрання Оцінювачем в якості джерела вихідних даних про цілісний майновий комплекс ПАТ «Житомирський маслозавод» окремої, а не консолідованої фінансової звітності ПАТ «Житомирський маслозавод», яка не враховує результати діяльності дочірнього підприємства ТОВ «Торгова фірма «Рудь», не відповідає вимогам п.З Національного стандарту № 1;
- проведений Оцінювачем розрахунок ставки дисконтування з визначенням розміру окремих її складових ґрунтуючись виключно на власних суб'єктивних припущеннях Оцінювача, не підтверджених посиланням на будь-які економічні розрахунки або джерела інформації щодо відповідних характеристик об'єкта оцінки, не відповідає вимогам п.52 Національного стандарту №1 та п.14 Національного стандарту № 3;
- проведений Оцінювачем розрахунок прогнозного грошового потоку без застосування такої оціночної процедури, як проведення прогнозування складових чистого грошового потоку на основі результатів аналізу показників фінансовогосподарської діяльності цілісного майнового комплексу ПАТ «Житомирський маслозавод», не відповідає вимогам п.6,14 і 16 Національного стандарту №3.
По другому питанню: відповідь експертів Бойко Ю.В. та Педь І.В.
Ринкова вартість 1 (однієї) простої іменної акції ПАТ «Житомирський маслозавод» (код цінних паперів UА400066591) станом на 22.12.2017 становить 33,63 грн. без урахування ПДВ.
По другому питанню: відповідь експертів Ковбич Т.М.
Ринкова вартість 1 (однієї) простої іменної акції ПАТ «Житомирський маслозавод» (код цінних паперів UА400066591) в пакеті до 5% від статутного капіталу Підприємства станом на 22.12.2017 становить 10,49 грн. за акцію без урахування ПДВ.
Таким чином, у суду апеляційної інстанції немає підстав вважати примірник висновка експертів №1041/56301 за результатами повторної судової комплексної експертизи у господарській справі №906/453/19 недопустимим доказом, оскільки особи, яка проводили цю експертизу є атестованим судовими експертами, обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтями 384, 385 КК України, сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у справі №906/1674/23.
Кірм того, колегія суддів відзначає, що вказаний примірник висновка експертів №1041/56301 за результатами повторної судової комплексної експертизи у господарській справі №906/453/19 на виконання ухвали Господарського суду Житомирської області від 23.05.2024 року у справі №906/1674/23 подано представником відповідача-1 АТ "Житомирський Маслозавод" адвокатом Блажкевич О.М.
У постанові від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, Верховний Суд дійшов висновку, що при розрахунку справедливої (ринкової) вартості акцій при сквіз-ауті має бути застосований майновий метод оцінки (як єдиний або поряд з іншими), що випливає з ч. 6 ст. 9 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", національних стандартів оцінки майна (Національний стандарт №1 та Національний стандарт №3). При застосовуванні майнового підходу справедлива (ринкова) ціна однієї простої акції Товариства має визначатися у складі пакету загальною кількістю 100 % від статутного фонду (капіталу) за формулою: "ринкова вартість чистих активів товариства поділена на загальну кількість простих акцій товариства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №908/137/18 вказано, що при проведенні процедури примусового викупу акцій, належних міноритарним акціонерам (сквіз-ауту), останні перебувають у менш захищеному стані. Тому наявність певної недобросовісної поведінки з боку власника домінуючого контрольного пакета акцій (зокрема, опосередкованої рішеннями акціонерного товариства) може спричинити покладення на міноритарного акціонера, який не має можливості вплинути на визначення ціни акцій, непропорційного тягаря у зв'язку з примусовим відчуженням належних йому акцій. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що запровадження нормативного регулювання, при якому, залежно від обраного способу визначення ціни акцій, їх вартість може відрізнятися в рази, не може гарантувати отримання міноритарним акціонером в усіх випадках справедливої компенсації за обов'язковий продаж акцій та, відповідно, дотримання у таких відносинах критерію пропорційності втручання у право власності.
У випадку проведення сквіз-ауту мажоритарний акціонер купує по суті не дрібні пакети акцій у окремих міноритарних акціонерів, які на ринку мають низьку ціну, можуть бути неліквідними, нецікавими для інших інвесторів (через відсутність будь-якого контролю, впливу на справи товариства, тривалу невиплату дивідендів), але мають значну вартість для мажоритарного акціонера, який шляхом сквіз-ауту швидким та зручним для себе способом викупає акції у всіх міноритаріїв без необхідності шукати кожного окремого власника і домовлятися з ним щодо умов індивідуальної угоди.
Відтак в силу специфіки процедури сквіз-аут мажоритарний акціонер фактично купує не міноритарний пакет акцій як такий, а контроль над товариством в цілому (право на витискання міноритаріїв незалежно від їх волі та згоди), тому оцінці для визначення справедливої вартості 1 акції підлягає 100 % пакет акцій акціонерного товариства, а не міноритарний пакет.
У Національному стандарті №3 надається визначення корпоративної долі - це частина (пай, акція) господарського товариства, створеного на основі цілісного майнового комплексу. Отже, оцінка пакету акцій у 100 % означає оцінку товариства як єдиного (цілісного) майнового комплексу.
Відповідно до п. 38 Національного стандарту №1 для проведення оцінки цілісного майнового комплексу використовуються такі основні методологічні підходи: майновий (метод вартості чистих активів і метод оцінки вартості ліквідації), порівняльний (метод ринку капіталу та метод ринкових угод), дохідний (дисконтування грошових потоків або дивідендів).
Саме застосування трьох різних підходів дозволяє отримати найбільш об'єктивний розрахунок ринкової вартості акцій. При чому розрахунки різними методами можуть давати різну ринкову вартість.
Національний стандарт №1 передбачає можливість застосування контрольної знижки. Контрольна знижка - зменшення вартості об'єкта оцінки через відсутність права контролю або їх меншого обсягу порівняно з вартістю об'єктів, які характеризуються правами контролю в більшому обсязі. У зв'язку з тим, що справедливою вважається найбільша ціна, а оцінка акції має здійснюватися у 100 % пакеті, Верховний Суд доходить висновку, що контрольна знижка не підлягає застосуванню.
Усуваючи розбіжності у судовій практиці, Палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у наведеній постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 зазначила, що вважає за необхідне уточнити правові висновки щодо застосування статей 8 та 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", які містяться у постановах від 16.02.2021 у справі №910/8714/18 та від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 таким чином, що:
- при визначенні ринкової (справедливої) вартості акцій оцінці підлягає 1 акція у 100 % пакеті акцій (оцінка цілісного майнового комплексу товариства), а не у міноритарному пакеті,
- у зв'язку з цим має бути обов'язково застосований Національний стандарт №3, який передбачає застосування трьох методів оцінки, включно з майновим, а також Методика комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016 відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 №1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.10.2008 за №924/15615 (реєстраційний номер Методики 0.1.18);
- майновий метод оцінки має бути обов'язково застосований поряд з іншими методами оцінки;
- не підлягає застосуванню контрольна знижка, передбачена Національним стандартом №1.
У Методиці комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18, вказано, що у багатьох випадках балансова вартість вважається самою консервативною оцінкою, і в цьому випадку вона може застосовуватися для оцінювання нижньої межі вартості акцій. Автори методики також зазначають, що в Україні при оцінюванні акцій балансова вартість часто виступає на перший план, що пов'язано з відсутністю об'єктивної інформації для використання інших методів.
Справедлива вартість акцій означає визначення найвищої вартості акцій за існуючими процедурами та методиками оцінки.
З висновку експертів №1041/56301 за результатами повторної судової комплексної експертизи у господарській справі №906/453/19 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ "Балтік Фінанс Груп", ТОВ "Навігатор Інвест", ТОВ "Компанія з управління активами "Івекс Ессет Менеджмент" до АТ "Житомирський маслозавод", ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення наглядової ради, оформленого протоколом №88 від 09.01.2018, про стягнення компенсації вартості придбаних у них акцій, вбачається, що судовими експертами Бойком Ю.В. та ОСОБА_5 при проведенні дослідження/ відповідно до вимог п.1.4 і 1.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 {далі - Інструкція №53/5), застосовані методи:
1) метод ринку капіталу порівняльного підходу відповідно до:
- Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440;
- Національного стандарту №3 «Оцінка цілісних майнових комплексів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 №1655;
2) непрямої капіталізації доходу {дисконтування грошового потоку) та середньозваженої вартості капіталу згідно з Національним стандартом №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, та Національним стандартом №3 «Оцінка цілісних майнових комплексів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 №21655;
3) метод накопичення активів (метод чистих активів) майнового підходу оцінки відповідно до:
- Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440;
- Національного стандарту №3 «Оцінка цілісних майнових комплексів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 N21655;
- Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, 2014, реєстраційний код з Реєстру методик проведення судових експертиз Міністерства юстиції України - 0.1.18 (далі - Методика №0.1.18);
- Методики визначення вартості чистих активів суб'єктів господарювання, 2015, реєстраційний код з Реєстру методик проведення судових експертиз Міністерства юстиції України - 11.2.53 (далі - Методика №11.2.53);
4) документальної та нормативної перевірки і співставлення наданих на дослідження документів, моделювання згідно з Методикою «Методи, способи та прийоми, які використовуються при проведенні судово-економічних експертиз», реєстраційний код з Реєстру методик проведення судових експертиз -11.0.08.
Як визначено п.1.4 та 1.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, проведення експертиз, експертних досліджень з оцінки майна здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» щодо методичного регулювання оцінки майна.
Так, вказаними експертами зазначено, що виходячи з особливостей відчуження акцій у процедурах сквіз-ауті, при визначенні ринкової вартості однієї простої акції ПАТ «Житомирський маслозавод» станом на 22.12.2017 буде використано майновий підхід, зокрема при визначенні ринкової вартості однієї простої акції ПАТ «Житомирський маслозавод» станом на 22.12.2017 буде використано майновий підхід із застосуванням в якості джерела вихідних даних показників фінансової звітності ПАТ «Житомирський маслозавод». Поряд з цим, судовими експертами зазначено, що при визначенні ринкової вартості однієї простої акції ПАТ «Житомирський маслозавод» станом на 22.12.2017 буде використано доходний підхід. Крім того, судовими експертами вказано, що з урахуванням наявності відкритих офіційних даних щодо цін біржових правочинів з акціями ПАТ «Житомирський маслозавод» експертами буде проведено оцінку їх ринкової вартості із застосуванням порівняльного підходу, зокрема при визначенні ринкової вартості однієї простої акції ПАТ «Житомирський маслозавод» станом на 22.12.2017 буде використано порівняльний підхід із застосуванням в якості джерела вихідних даних Інформації про біржові правочини, наявної у відкритих офіційних джерелах даних, а саме в інформаційній базі SMIDA.
Під час узагальнення результатів визначення ринкової вартості 100% простих акцій ПАТ «Житомирський маслозавод» судовими експертами Бойком Ю.В. та Педь І.В. визначено, що ринкова вартість 1 простої акції ПАТ «Житомирський Маслозавод», визначена із використанням майнового підходу, станом на 22.12.2017 складає 30,43 грн, доходного підходу, станом на 22.12.2017 складає 33,63 грн, порівняльного підходу, станом на 22.12.2017 складає 40,00 грн. без ПДВ.
Поряд з цим, вказаними судовими експертами заначено, що згідно з п.37 Національного стандарту №1, з метою обґрунтування остаточного висновку про вартість об'єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки.
Як зазначалося щодо застосування порівняльного підходу:
- відомості щодо правочинів з акціями ПАТ «Житомирський маслозавод» на дату оцінки були відсутні, тому оцінка проводилася за даними останнього до дати оцінки правочину, що відбувся 30.10.2017, тобто майже за два місяці до дати оцінки, що знижує достовірність результату оцінки;
- відомості щодо правочинів з акціями ПАТ «Житомирський маслозавод» відсутні у наданих на дослідження матеріалах і можуть бути отримані лише із зовнішніх джерел, тоді як відповідно до п.5 резолютивної частини ухвали про призначення експертизи від 24.06.2021, судовим експертам під час проведення повторної комплексної експертизи необхідно було використовувати чітко визначені джерела вихідних даних про об'єкт оцінки, у складі яких дані про об'єкт оцінки з інших джерел, ніж надані експертам матеріали адміністративної справи, не зазначені;
Як зазначалося вище щодо застосування майнового методу при оцінці акцій ПАТ «Житомирський маслозавод»:
- виходячи з приписів п.8 Національного стандарту №3, визначення ринкової вартості акцій ПАТ «Житомирський маслозавод» на основі майнового підходу є недоцільним, оскільки не відображає типову логіку потенційних покупців корпоративних прав діючого бізнесу;
- визначення ринкової вартості акцій ПАТ «Житомирський маслозавод» на основі майнового підходу проведено на основі даних фінансової звітності щодо вартості активів і зобов'язань товариства, без перевірки відповідності такої вартості їх ринковій вартості на дату оцінки внаслідок відсутності відповідної Інформації в наданих на дослідження матеріалах адміністративної справи № 906/453/19.
З урахуванням викладеного, для визначення ринкової вартості 1 простої акції ПАТ «Житомирський маслозавод» використані результати застосування доходного підходу, зважаючи на:
- відсутність інформації про ринкову вартість активів та зобов'язань ПАТ «Житомирський маслозавод» на дату оцінки та неможливість точного визначення того, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про встановлену із застосуванням майнового підходу ринкову вартість об'єкта оцінки;
- віддаленість дати правочину, за ціною якого визначалася ціна акцій із застосуванням порівняльного підходу, від дати оцінки, та неможливість точного визначення того, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про встановлену із застосуванням порівняльного підходу ринкову вартість об'єкта оцінки.
Отже, враховуючи вищевикладене судові експерти зробили висновок, що ринкова вартість 1 простої акції ПАТ «Житомирський маслозавод» станом на 22.12.2017 складає 33,63 грн без ПДВ.
Крім того, колегія суддів погоджується з поясненнями експертів Бойко Ю.В. та Педь І.В. у висновку експертів №1041/56301 за результатами повторної судової комплексної експертизи у господарській справі №906/453/19 щодо причин розбіжності висновку за другим питанням з висновком експерта Ковбич Т.М. , а саме визначенням експертом Ковбич Т.М. об'єкта оцінки як 1 (одна) проста Іменна акція ПАТ «Житомирський маслозавод» (код цінних паперів ІІА400066591) в пакеті до 5% статутного капіталу ПАТ «Житомирський маслозавод», оскільки вказане не відповідає змісту поставленого на дослідження питання у частині обмеження розміру оцінюваного пакету акцій, що суперечить вимогам ч.1 ст.98 Господарського процесуального кодексу та абз.4 п.2.2 Інструкції №53/5.
Поряд з цим, колегією суддів також враховується висновок судових експертів Бойко Ю.В., Ковбич Т.М., Педь І.В, про документальне підтвердження невідповідності виконаної оцінювачем Бевзо О.В. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ЦМК№144 від 09.10.2004 року, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача ЦМК№3125-ПК від 12.05.2016р.) у звіті №24/2017 про оцінку ринкової вартості пакету простих іменних акцій ПАТ «Житомирський маслозавод» у кількості 27 865 000 акцій, який становить 100% статутного капіталу за станом на 22 грудня 2017 року {свідоцтво про реєстрацію випуску акцій №03/06/1/10 від 05 травня 2010 року, дата видачі свідоцтва - 05 травня 2010 року, код цінних паперів (ISIN) - UA4000066591) оцінки ринкової вартості однієї простої іменної акції Публічного акціонерного товариства «Житомирський маслозавод» в розмірі 10,39 грн. без ПДВ станом на 22 грудня 2017 року вимогам нормативно- правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам, а саме:
- обрання оцінювачем в якості джерела вихідних даних про цілісний майновий комплекс ПАТ «Житомирський маслозавод» окремої, а не консолідованої фінансової звітності ПАТ «Житомирський маслозавод», яка не враховує результати діяльності дочірнього підприємства ТОВ «Торгова фірма «Рудь», не відповідає вимогам п.З Національного стандарту № 1;
- проведений оцінювачем розрахунок ставки дисконтування з визначенням розміру окремих її складових ґрунтуючись виключно на власних суб'єктивних припущеннях Оцінювача, не підтверджених посиланням на будь-які економічні розрахунки або джерела інформації щодо відповідних характеристик об'єкта оцінки, не відповідає вимогам п.52 Національного стандарту №1 та п.14 Національного стандарту № 3;
- проведений оцінювачем розрахунок прогнозного грошового потоку без застосування такої оціночної процедури, як проведення прогнозування складових чистого грошового потоку на основі результатів аналізу показників фінансово-господарської діяльності цілісного майнового комплексу ПАТ «Житомирський маслозавод», не відповідає вимогам п.6,14 і 16 Національного стандарту №3.
Таким чином, колегія суддів відзначає, що вказаним, ще раз підтверджується, невідповідність виконаної оцінювачем Бевзом О.В. у звіті №24/2017 оцінки ринкової вартості пакету простих іменних акцій ПАТ «Житомирський маслозавод» у кількості 27 865 000 акцій, який становить 100% статутного капіталу за станом на 22 грудня 2017 року.
Отже, ціна визначена в публічній безвідкличній вимозі Рудя П.В. від 10.01.2018, що становить 10,50 грн не є справедливою та за наслідком цього не було дотримано критеріїв пропорційності втручання у право власності позивача.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів враховуючи висновки, викладені в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 та від 15.06.2022 у справі №905/671/19, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №908/137/18, які за змістом ч.2 ст.315, ч.4 ст.236 ГПК України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, при застосовуванні яких справедлива (ринкова) ціна однієї простої акції товариства має визначатися у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду (капіталу) дійшла висновку, що сума справедливої компенсації, у значенні ч.5 ст.41 Конституції України, ч.3 ст.321 ЦК України, ст.1 Протоколу 1 Конвенції, яку позивач мав би отримати за одну акцію в результаті примусового викупу його акцій відповідно до положень ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства" становить в подвійному розмірі в сумі 702 194,40 грн з розрахунку (10 440 акцій * 33,63 грн./акція * 2 = 702 194,40 грн).
Поряд з цим, враховуючи одержані позивачем кошти за примусово списані акції в розмірі 109 620,00 грн, суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком позивача, що обґрунтована компенсаційна сума, що підлягає відшкодуванню на користь позивача становить 592 574,40 грн (702 194,40 грн - 109 620,00 грн = 592 574,40 грн).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що стягненню підлягає визначена позивачем сума доплати за акції у розмірі 592 574,40 грн.
Отже, колегія суддів відзначає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов загалом правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення доплати за акції у розмірі 592 574,40 грн підлягають задоволенню, але врахував в даному випадку інший доказ прінт-скрін з інтернет-сайту АТ "Українська біржа" (а.с. 57-58 т.2) з розрахунку якого встановив, що середня біржова ціна акцій ПАТ "Житомирський маслозавод" за період з 30.10.2017 по 01.08.2017 становить 35,30 грн, а натомість були всі підстави для використання в якості доказу визначення ринкової вартості 1 простої акції ПАТ «Житомирський маслозавод» станом на 22.12.2017 - висновку експертів №1041/56301 за результатами повторної судової комплексної експертизи у господарській справі №906/453/19.
Проте, судова колегія відзначає, що вказані обставини не призвели до ухвалення незаконного по суті судового рішення в частині задоволення позовних вимог про відшкодування збитків шляхом солідарного стягнення з відповідачів доплати за акції у зв'язку із неправомірним заниженням ціни їх викупу на підставі публічної безвідкличної вимоги від 10.01.2018 року про примусове придбання акцій в усіх власників акцій Акціонерного товариства «Житомирський маслозавод» в розмірі 592 574,40 грн.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у вказаній частині підлягає залишенню без змін.
Поряд з цим, твердження відповідача-2 викладене у доповненні до відзиву на позовну заяву щодо того, що оскільки заявник вимоги ОСОБА_2 на момент викупу акцій вже був власником контрольного пакету акцій, а разом з афілійованими особами (особи, що діють спільно) був власником значного контрольного пакету акцій, положення статті 65-1 Закону України "Про акціонерні товариства" не можуть бути застосовані до відповідача-2, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки після набуття домінуючого контрольного пакета акцій ПАТ "Житомирський маслозавод" в кількості 26479678 штук, розмір частки ОСОБА_2 склав 95,0284% від загальної кількості простих іменних акцій товариства, що в свою чергу підтверджує, що з 19.01.2018 ОСОБА_2 став власником одночасно і значного контрольного пакету акцій (75% і більше) і домінуючого контрольного пакету акцій (95% і більше) ПАТ "Житомирський маслозавод".
Щодо вимог про стягнення нарахованих на суму, яка визначена як різниця між справедливою компенсацією за акції та фактично виплаченою сумою позивачу передбачених ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат в розмірі 439 408,02 грн та 3% річних в розмірі 110 316,00 грн за період з 18.01.2018 по 01.04.2024, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже цією нормою передбачено нарахування інфляційних втрат лише на грошове зобов'язання.
При цьому, стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 22.09.20 у справі №918/631/19, від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22.
Колегія суддів відзначає, що за своєю правовою природою вищезазначена сума компенсації справедливої вартості акцій в розмірі 592 574,40 грн є збитками у вигляді упущеної вигоди неотриманим доходом, внаслідок недоплаченої ціни товару (акцій) за правочином їх відчуження в процедурі сквіз-ауту.
Так як обов'язок щодо виплати позивачу вартості акцій виражений в грошових одиницях України та передбачає обов'язок боржників сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржників виконання цього обов'язку, вказане зобов'язання є грошовим.
Тобто правовідношення, в якому, у зв'язку із примусовим викупом в процедурі сквіз-ауту у миноритарних акціонерів належних їм акцій на користь мажоритарного акціонера за несправедливою ринковою вартістю виникло зобов'язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, з компенсації справедливої вартості таких акцій, є грошовим зобов'язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат дійшов висновку, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню, враховуючи період прострочення відповідачів.
Так, у заяві від 01.05.2024 про зміну предмету позову (а.с. 102 - 133 т. 2) позивач визначив період заборгованості для нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 18.01.2018 по 01.04.2024. Однак, з вимогою щодо відшкодування подвійної вартості акцій позивач звернувся лише з позовною заявою від 23.12.2023, яка надійшла на електронну пошту Господарського суду Житомирської області 27.12.2023 (а.с. 1-16 т.1).
Тому початком нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд першої інстанції вважав 24.12.2023 та не взяв до уваги звернення позивача до відповідачів щодо відшкодування справедливої ціни акцій, починаючи з 18.01.2018 - дати отримання компенсації за акції.
Таким чином, за перерахунком суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення 4906,93 грн 3% річних та 7138,77 грн інфляційних втрат за період з 24.12.2023 по 01.04.2024. В задоволенні в іншій частині позовних вимог про стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційних втрат суд першої інстанції відмовив.
Проте, колегія суддів вважає, вказаний висновок суду першої інстанції необґрунтованим та передчасним, оскільки при визначенні моменту прострочення слід виходити з наступного.
У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що початком нарахування 3% річних та інфляційних втрат слід вважати 24.12.2023, тобто наступний день після подання позовної заяви до суду, оскільки грошове зобов'язання з відшкодування шкоди виникло між сторонами з моменту заподіяння шкоди.
За змістом ч.9 ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції (їхні спадкоємці або правонаступники, або інші особи, які відповідно до законодавства мають право на отримання коштів). Заявник вимоги відкриває такий рахунок умовного зберігання (ескроу) не пізніше дати надсилання публічної безвідкличної вимоги.
З огляду на обставини, які встановлені вище, а саме те, що кошти є ціною товару (акцій) за правочином їх відчуження в процедурі сквіз-ауту, то й отримати вказані кошти позивачі мали у день сплати другим відповідачем на рахунок умовного зберігання ціни акцій акціонеру ПАТ «Житомирський Маслозавод».
Позивач зазначає, що 18.01.2018 ОСОБА_2 перерахував на його користь як міноритарного акціонера 109 620,00 грн за 10440 акцій (з розрахунку 10,50 грн за одну просту іменну акцію).
Таким чином, моментом прострочення грошового зобов'язання у спірних правовідносинах є момент безпідставного набуття такого майна, що мав місце в день списання відповідачем-2 на рахунок умовного зберігання ціни акцій акціонерам ПАТ "Житомирський маслозавод" за ціною, яка є нижче справедливої вартості акцій.
З матеріалів справи вбачається, що депозитарним відділом СП ТОВ «Драгон Капітал» 19.01.2025 повідомлено позивача засобами електронного зв'язку про списання цінних паперів UA4000066591 ПАТ «Житомирський Маслозавод» з його рахунку в цінних паперах у зв'язку з проведенням squezze-out (а.с.18 т.1).
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.02.2025 витребувано у ОСОБА_2 належним чином завірену копію виписки з рахунку заявника публічної безвідкладної вимоги від 10.01.2018 щодо переведення акцій з рахунку ОСОБА_1 на рахунок заявника вимоги - ОСОБА_2
24 лютого 2025 року та 25 лютого 2025 року представником ОСОБА_2 адвокатом Блажкевич О.М. через систему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали суду від 03.02.2025 подано клопотання до якого долучено копії листа до відділу депозитарної діяльності АТ «Укрексімбанк» від 10.02.2025, розпорядження №10/02/2025-1 від 10.02.2025 року про надання виписки з рахунку в цінних паперах, виписки №1289 від 20.02.2025 про операції з цінними паперами за період з 18.01.2018 по 19.01.2018 (а.с.24-43 т.8).
Проте з вказаної виписки №1289 від 20.02.2025 про операції з цінними паперами за період з 18.01.2018 по 19.01.2018 не вбачається операції переведення 10440 акцій з рахунку ОСОБА_1 на рахунок заявника вимоги - ОСОБА_2 .
Разом з тим, 26 лютого 2025 року представником позивача адвокатом Бєлкіним Л.М. через систему «Електронний суд» подано клопотання про долучення до матеріалів справи завірену копію виписки №47 від 24.02.2025 про операції з цінними паперами за період з 19.01.2018 по 19.01.2018 року депозитарної установи позивача СП ТОВ «Драгон Капітал» (а.с.97-100 т.8).
З вказаної виписки №47 від 24.02.2025 підтверджується, здійснення 19.01.2018 операції по переведенню акцій з рахунку ОСОБА_1 на рахунок заявника вимоги - ОСОБА_2 в розмірі 10440 (а.с.99 т.8).
Такими чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до принципу диспозитивності початок нарахування інфляційних втрат та 3% річних в даному випадку необхідно здійснювати за періоди прострочення, що мали місце починаючи з 19.01.2018.
Здійснивши відповідний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат на вищенаведену правомірно заявлену суму компенсації (доплати) позивачу різниці вартості акцій за період прострочення з 19.01.2018 по 01.04.2024 колегія суддів дійшла висновку про те, що стягненню з відповідачів підлягають наступні суми: 110 255,30 грн 3% річних (з 19.01.2018 до 31.12.2019, 592574.40 x 3 x 712 : 365 : 100 = 34,677.78 грн; з 01.01.2020 до 31.12.2020, 592574.40 x 3 x 366 : 366 : 100 = 17,777.23 грн; з 01.01.2021 до 31.12.2023, 592574.40 x 3 x 1095 : 365 : 100 = 53,331.70 грн; з 01.01.2024 до 01.04.2024, 592574.40 x 3 x 92 : 366 : 100 = 4,468.59 грн; 34,677.78 грн + 17,777.23 грн + 53,331.70 грн + 4,468.59 грн = 110,255.30 грн) та 439 408,02 грн інфляційних втрат (592574.40 грн x 1.75023142 - 592574.40 грн = 444567.93 грн, проте оскільки відповідно частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, сума інфляційних втрат підлягає стягненню в розмірі зазначеному позивачем - 439 408,02 грн). В частині стягнення 60,70 грн 3% річних слід відмовити.
Щодо нарахування на суму компенсації (доплати) позивачу різниці вартості акцій, пені у розмірі 917 297,16 грн колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказане законодавством не передбачено, а сторонами не погоджувалось умов, якими встановлюється порядок та розмір нарахування пені за прострочення обов'язку зі сплати компенсації вартості акцій, а тому правових підстав для нарахування та стягнення такої пені немає.
Посилання позивача на те, що при розгляді по суті позовної вимоги про стягнення з відповідачів пені суд першої інстанції мав застосувати аналогію закону та аналогію права (за відсутності звичаїв ділового обороту) та погодити стягнення на користь позивача пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки за змістом ст. 8 ЦК України, яка визначає випадки у яких суд може застосувати аналогію закону та аналогію права, їх застосування можливо у випадках, якщо цивільні відносини не врегульовані ЦК України, іншими актами цивільного законодавства або договором, проте порядок викупу акції врегульований положеннями Закону України «Про акціонерні товариства», а відсутність у вказаному законі положень щодо нарахування пені за прострочення обов'язку по оплати акцій, не свідчить про те, що вказані правовідносини не врегульовані.
Вказане свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача пені за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати грошових коштів в сумі 917 297,16 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 917 297,16 грн пені підлягає залишенню без змін.
Щодо доданих до апеляційної скарги ОСОБА_2 витягу-лістінгу, копій свідоцтва про народження ОСОБА_6 , свідоцтва про одруження ОСОБА_6 з ОСОБА_7 (а.с. 13, 15-16 т.6), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Однак, колегія суддів зауважує скаржнику на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від учасників судового процесу.
Проте, доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього відповідачем-2 не надано.
Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.124, п.п.2, 3, 4 ч.2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників судового процесу більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.
При цьому колегія суддів звертається до висновків щодо застосування приписів ст. ст.80, 269 ГПК України, які викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 згідно з яким єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - апелянта).
За імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
За таких обставин, враховуючи, що скаржником не доведено наявність об'єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання документів доданих до апеляційної скарги додані вищевказані документи до апеляційної інстанції, як додаткові докази колегією суддів не приймається.
З вказаних обставин, судом апеляційної інстанції також не приймається до розгляду додана до апеляційної скарги позивача форма типового договору купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації, за некомерційним конкурсом (а.с.65-67 т.6).
Поряд з цим, колегія суддів не бере до уваги копію листа Акціонерного товариства «Українська біржа» №141/01/24 від 03.12.2024, оскільки вказаний новий доказ не існував на час ухвалення оскаржуваного рішення.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 у справі №922/393/18 зробив висновок, що неіснування певних доказів на момент постановлення рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції таких додаткових доказів незалежно від інших причин неподання позивачем таких доказів до суду.
Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (постанова Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №754/695/20).
Щодо інших аргументів сторін в обґрунтування оскарження рішення суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Поряд з цим, колегія відзначає, що позивачем в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 105 409,07 - 3% річних, 432 269,25 грн інфляційних втрат, 917 297,16 грн пені, керуючись ч.3 ст.255 ГПК України також викладені заперечення щодо правомірності постановлення ухвали Господарського суду Житомирської області від 29.12.2023 про залишення позовної заяви без руху з підстав того, що для усунення недоліків позовної заяви позивачу зокрема слід було надати суду першої інстанції докази доплати судового збору в розмірі 12 147,95 грн.
В обґрунтування вказаних заперечень позивач посилається на те, що він разом із позовною заявою 23 грудня 2023 року подав до Господарського суду Житомирської області клопотання про зменшення розміру судового збору у відповідності до ч.ч. 1-2 статті 8 Закону України «Про судовий збір», оскільки розмір судового збору на загальних підставах значно (в рази) перевищував 5% доходів позивача за 2022-2023 роки із наданням відповідних доказів та посилаючись на висновки Верховного Суду та ЄСПЛ, Конвенцію з захисту прав людини. Проте, позивач зазначає, що судом першої інстанції фактично не розглянуто зазначене клопотання, обставини та докази наведені в ньому відповідно відхилено. Позивач вважає, що зазначене рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам, підставам, висновкам Верховного Суду, ЄСПЛ, наведеним в зазначеному клопотанні, тому судом апеляційної інстанції має бути скасоване та суд має прийняти нове рішення, задовольнити зазначене клопотання та відповідно повернути позивачу переплачену суму судового збору за розгляд справи в першій інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що Найда М.М. через систему «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Житомирської області із позовом до АТ "Житомирський маслозавод" та ОСОБА_2 про солідарне стягнення 1906995,66 грн, з яких, 525758,40 грн мінімальна недоплата за акції АТ "Житомирський маслозавод" у зв'язку із заниженням ціни їх викупу на підставі публічної безвідкличної вимоги від 10.01.2018 про примусове придбання акцій в усіх власників акцій АТ "Житомирський маслозавод", 917297,16 грн пені, 91266,00 грн 3 % річних, 372674,10 грн інфляційних втрат, а також судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 1 п. 1 абз. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з майновими вимогами розмір судового збору становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання позовної заяви у даній справі підлягає оплаті судовий збір у сумі 22883,95 грн (1906995,66 х 1,5% х 0,8).
Проте, до позовної заяви надано докази сплати судового збору у розмірі 10736,00 грн (а.с.87 т.1).
Разом з тим, до позовної заяви додано клопотання від 23.12.2023, у якому позивач просить суд з посиланням на норми Закону України "Про судовий збір", зменшити розмір судового збору до рівня максимального розміру судового збору - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за подання позову до суду фізичною особою, тобто до 10736,00 грн (а.с. 81-83 т.1).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Згідно ч. 3 цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на тій самій підставі.
На підтвердження майнового стану позивач подав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору у 2022-2023 роках за даними Державної фіскальної служби України, з якого вбачається, що доход позивача у 2022 році склав 97 509,41 грн, а також копію акту обстеження про руйнування будинку (а.с.83 на звороті - 86 т.1).
Однак, суд першої інстанції в ухвалі від 29.12.2023 дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довів наявності передбачених чинним законодавством України умов, необхідних для вирішення судом питання про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору та не надав інших доказів його незадовільного майнового стану, крім вищезазначених, що в свою чергу стало підставою для залишення позовної заяви ОСОБА_1 до АТ "Житомирський маслозавод" та ОСОБА_2 про солідарне стягнення 1 906 995,66 грн без руху.
Розглянувши вищевказані заперечення, колегія суддів дійшла наступних висновків.
У п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №940/2276/18 зроблено висновок про те, що з аналізу ст. 8 Закону "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Положення ГПК України та Закону "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01).
З урахуванням цих рішень Європейського суду з прав людини Верховний Суд у постановах від 21.10.2022 у справі №905/1059/21 та від 30.11.2022 у справі №905/1060/21 зробив висновок, що скрутний майновий стан підтверджується відповідними доказами, які містять інформацію, у тому числі, щодо наявності/відсутності коштів (на банківських або депозитних рахунках), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів.
Колегія суддів зауважує, що обов'язок доведення існування обставин, що свідчать про скрутний майновий стан заявника для відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони покладається саме на заявника. Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у справі №990/13/23 зазначено, що документ з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відображає лише інформацію про доходи скаржника, який сам по собі не відображає скрутний майновий стан особи, яка подає скаргу. З цих документів не достатньо для висновку визначити й визнати майновий стан скаржника таким, щоб звільнити його від сплати судового збору. З цих документів також не можна визначити, що у скаржника немає інших доходів.
Колегія суддів зазначає, що посилання позивача на акт обстеження про руйнування будинку, не є тим фактом, що сам по собі та в сукупності зі згаданими вище документами може слугувати підставою для звільнення скаржника від виконання вимог процесуального закону щодо сплати судового збору.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що для зменшення розміру судового збору заявник має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави для задоволення клопотання такої особи.
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що зменшення розміру судового збору є правом суду, а не його обов'язком.
З урахуванням обставин справи та наданих позивачем доказів, останнім не надано суду першої інстанції доказів на підтвердження реального майнового стану (наявність рухомого і нерухомого майна, доказів щодо відсутності інших доходів, довідки фіскальних органів про доходи, довідки про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо), який перешкоджає виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої позовної заяви судовим збором.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не довів наявності передбачених чинним законодавством України умов, необхідних для вирішення судом питання про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору та не надано інших доказів його незадовільного майнового стану.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвали Господарського суду Житомирської області від 29.12.2023 про залишення позовної заяви без руху з підстав того, що для усунення недоліків позовної заяви позивачу зокрема слід було надати суду першої інстанції докази доплати судового збору в розмірі 12 147,95 грн. Поряд з цим, відсутні також правові підстави для задоволення клопотання про зменшення судового збору та відповідно повернення позивачу сплачену суму судового збору за розгляд справи в першої інстанції в розмірі 12147,95 грн.
5. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 592574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", 4906,93 грн 3% річних, 7138,77 грн інфляційних втрат, залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "РУДЬ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 592574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", 4906,93 грн 3% річних, 7138,77 грн інфляційних втрат, залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 105 409,07 - 3% річних, 432 269,25 грн інфляційних втрат, 917 297,16 грн пені, задовольнити частково. Рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 105 348,37 - 3% річних, 432 269,25 грн інфляційних втрат, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. В решті рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 592574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", 4906,93 грн 3% річних, 7138,77 грн інфляційних втрат, залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "РУДЬ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 592574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", 4906,93 грн 3% річних, 7138,77 грн інфляційних втрат, залишити без задоволення.
3. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 105 409,07 - 3% річних, 432 269,25 грн інфляційних втрат, 917 297,16 грн пені, задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 105 348,37 - 3% річних, 432 269,25 грн інфляційних втрат, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
В решті рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 залишити без змін.
Резолютивну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 викласти в наступній редакції:
«1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Акціонерного товариства "РУДЬ" (10002, м. Житомир, вул. Івана Гонти, буд. 4, код ЄДРПОУ 00182863), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ):
- 592 574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод";
- 110 255,30 грн 3% річних;
- 439 408,02 грн інфляційних втрат.
3. Відмовити в частині стягнення 60,70 грн 3% річних.
4. Відмовити в частині стягнення 917 297,16 грн пені.
4. Доручити видачу судового наказу Господарському суду Житомирської області.
5. Справу №906/1674/23 повернути Господарському суду Житомирської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "08" квітня 2025 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Крейбух О.Г.