ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
20 березня 2025 року Справа № 903/1347/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В. , суддя Миханюк М.В.
секретар судового засідання Юзефович Д.О.
за участю представників:
від апелянта: не з'явився,
арбітражний керуючий: Козирицький А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Волинської області, постановлену 11.12.2024 суддею Шумом М.С. у м. Луцьк (повний текст ухвали складено 11.12.2024) у справі № 903/1347/23
за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітон Компані"
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.02.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Капітон Компані"; визнано грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" в сумі 2219043, 02 грн - четверта черга та 26840 грн. (судовий збір) перша черга, 60300 грн (авансування винагороди арбітражного керуючого) - перша черга; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів по 01.08.2024; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Козирицького А.С.; призначено попереднє судове засідання.
Оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство оприлюднене на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 14.02.2024.
Ухвалами суду першої інстанції від 10.04.2024 внесено до реєстру вимог кредиторів боржника грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" в сумі 93196 грн - перша черга, 74565736, 76 грн - четверта черга, 22981784, 22 грн - шоста черга; у внесенні грошових вимог АТ КБ "Приватбанк" до реєстру вимог кредиторів боржника в сумі 4251952, 77 грн відмовлено; зобов'язано розпорядника майна Козирицького А.С. організувати та провести збори кредиторів та комітету кредиторів, визначивши час та місце проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів, надати суду протокольне рішення зборів кредиторів про утворення та склад комітету кредиторів з прийнятим рішенням про звернення до суду з клопотанням про введення наступної процедури щодо боржника; призначено підсумкове засідання суду.
Ухвалою суду від 17.07.2024 здійснено виплату арбітражному керуючому Козирицькому А.С. в якості оплати грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна боржника 60300 грн з депозитного рахунку Господарського суду Волинської області за рахунок коштів, авансованих АТ КБ "Приватбанк".
Постановою суду від 17.07.2024 припинено процедуру розпорядження майном ТзОВ "Капітон Компані" та повноваження розпорядника майна Козирицького А.С.; визнано боржника банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців по 17.07.2025; скасовано арешти та інші обмеження, накладені на майно боржника; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Козирицького А.С. та встановлено останньому основну грошову винагороду у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним своїх обов'язків.
26.11.2024 ліквідатор боржника арбітражний керуючий Козирицький А.С. звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди за виконання обов'язків ліквідатора боржника в сумі 48000 грн та понесених витрат в сумі 260 грн.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 11.12.2024 у даній справі задоволено клопотання арбітражного керуючого Козирицького А.С. від 25.11.2024 № 02-44/3814 про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди та понесених витрат; затверджено звіт арбітражного керуючого Козирицького А.С. про нарахування та виплату грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора у справі № 903/1347/23 про банкрутство ТзОВ "Капітон Компані" за період з 01.09.2024 по 31.10.2024 в сумі 48000 грн; затверджено звіт арбітражного керуючого Козирицького А.С. про здійснення та відшкодування витрат за період виконання повноважень ліквідатора у справі № 903/1347/23 за період з 01.09.2024 по 31.10.2024 в сумі 260 грн.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, АТ КБ "Приватбанк" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останню скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у затвердженні звіту арбітражного керуючого Козирицького А.С. про нарахування та виплату грошової винагороди.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції було передчасно та безпідставно затверджено звіти арбітражного керуючого про нарахування й виплату грошової винагороди та про здійснення й відшкодування витрат з огляду на те, що затвердження судом проміжних звітів ліквідатора КУзПБ не передбачено. Посилається на приписи ч. 6 ст. 30 КУзПБ та вказує про те, що комітетом кредиторів не було схвалено звіти ліквідатора за період з 01.09.2024 по 31.10.2024, а місцевим господарським судом не було з'ясовано причину їх несхвалення, не здійснено аналізу наданих ліквідатором звітів. Також зазначає, що грошова винагорода сплачується виключно за виконання арбітражним керуючим повноважень розпорядника майна, ліквідатора, а не за період коли він лише значився ліквідатором, не здійснюючи при цьому фактичних дій у процедурі розпорядження майном та у ліквідаційній процедурі.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 11.12.2024 у справі № 903/1347/23; призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
Від арбітражного керуючого Козирицького А.С. на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд залишити оскаржувану ухвалу без змін.
В судовому засіданні арбітражний керуючий Козирицький А.С. просив суд апеляційну скаргу товариства залишити без задоволення з підстав, зазначених у відзиві.
Скаржник явку повноважного представника в засідання не забезпечив.
Разом з тим, 20.03.2025 до апеляційного господарського суду від АТ КБ "Приватбанк" надійшла заява (сформована у системі "Електронний суд" 19.03.2025) про участь представника товариства у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
З даного приводу судом зазначається, що в силу ч. ч. 1, 2 ст. 197 ГПК України, учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою. Учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
Аналіз зазначеного положення статті ГПК України дає підстави вважати, що прийняття рішення про проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом суду. Вказана норма не встановлює обов'язкового проведення судового засідання в режимі відеоконференції у разі наявності заяви учасника справи про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За приписами вказаної норми, заяву може бути подано не пізніш як за п'ять днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь та копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
Як зазначено вище, заяву АТ КБ "Приватбанк" сформовано за допомогою підсистеми "Електронний суд" 19.03.2025, в той час як ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 розгляд апеляційної скарги у даній справі призначено на 20.03.2025 о 10:30 год.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що заява АТ КБ "Приватбанк" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції подана з порушенням вимог ст. 197 ГПК України, тобто з пропуском п'ятиденного строку на її подання, з огляду на що, в силу приписів ч. 2 ст. 118 ГПК України, залишається без розгляду.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених у ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, заслухавши присутнього у судовому засіданні арбітражного керуючого, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Статтею 12 КУзПБ встановлено, що арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право, зокрема, отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом. Під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено).
В силу ст. 30 КУзПБ, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.
Як підтверджується матеріалами справи та зазначено вище, арбітражним керуючим Козирицьким А.С. було подано до суду першої інстанції клопотання про затвердження: звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, за період виконання повноважень ліквідатора у справі № 903/1347/23 про банкрутство ТзОВ "Капітон Компані" за період з 01.09.2024 по 31.10.2024 в сумі 48000 грн; звіту про здійснення та відшкодування витрат, за період виконання повноважень ліквідатора у справі № 903/1347/23 про банкрутство ТзОВ "Капітон Компані" за період з 01.09.2024 по 31.10.2024 в сумі 260 грн.
Верховний Суд у постанові від 16.02.2022 по справ № 5/31-Б-08 дійшов висновку про те, що затверджувати відповідні звіти за певний період є правильним і можливим, а також те, що під час його дослідження не встановлюється фактично виконана робота арбітражного керуючого за відповідний період.
Таким чином, арбітражний керуючий звітує про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування його витрат не тільки по завершенні ліквідаційної процедури, а і протягом її проведення. Затвердження таких звітів господарськими судами за відповідні періоди є поширеним та широко вживаним процесуальним механізмом, який забезпечує захист гарантій виплати грошової винагороди арбітражного керуючого.
Разом з тим суд констатує, що абз. 3 ч. 6 ст. 30 КУзПБ не встановлює прямих обмежень щодо можливості арбітражного керуючого подати декілька звітів про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, кожен з яких за окремий період виконання ним повноважень.
Відтак, апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника про те, що затвердження судом проміжних звітів ліквідатора є порушенням норм КУзПБ.
Стосовно доводів скаржника про не схвалення звітів арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат та не здійснення судом першої інстанції аналізу зазначених вище звітів, апеляційний господарський суд зазначає слідуюче.
Як вбачається з матеріалів справи, протоколом засідання комітету кредиторів № 02/09/24 від 02.09.2024 було прийнято рішення, в тому числі, провести наступне засідання комітету кредиторів
04.11.2024 об 11:00 год. за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.
04.11.2024 для участі у засіданні комітету кредиторів АТ КБ "Приватбанк" не забезпечило явку свого представника, з огляду на що, у відповідності до ч. 2 ст. 48 КУзПБ, засідання комітету кредиторів ТзОВ "Капітон Компані" не відбулось у зв'язку з їх неповноважністю, про що ліквідатором боржника - арбітражним керуючим Козирицьким А.С. складено відповідний акт від 04.11.2024.
Судами встановлено, що ліквідатором було підготовлено та направлено на електрону адресу АТ КБ "Приватбанк" звіт від 04.11.2024 про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 01.09.2024 по 31.10.2024, відповідно до якого: - виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір грошової винагороди арбітражного керуючого Козирицького А.С. за період виконання повноважень ліквідатора у справі № 903/1347/23 про банкрутство ТзОВ "Капітон Компані" за період з 01.09.2024 по 31.10.2024 становить 48000 грн (згідно доданого розрахунку); - арбітражним керуючим Козирицьким А.С. за час виконання обов'язків ліквідатора у справі № 903/1347/23 про банкрутство ТзОВ "Капітон Компані" за період з 01.09.2024 по 31.10.2024 здійснені витрати у сумі 260 грн (згідно доданого розрахунку).
Суд констатує, що чинним законодавством не передбачено наслідків не затвердження звітів арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди комітетом кредиторів. Такі звіти у будь-якому випадку підлягають розгляду господарським судом та затвердженню у разі їх обґрунтованості.
Верховний Суд у своїй постанові від 16.01.2020 у справі № 5020-961/2012 вказав, що Закон про банкрутство не містить вказівки про те, що відсутність доказів розгляду комітетом кредиторів банкрута звітів арбітражного керуючого про оплату послуг та відшкодування витрат унеможливлює затвердження таких звітів судом у разі їх подання арбітражним керуючим для розгляду. Комітет кредиторів боржника у відповідності до положень Закону про банкрутство лише визначає своїм рішенням розмір оплати послуг арбітражного керуючого з урахуванням того, що такий розмір повинен бути не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство. Натомість затвердження розміру оплати послуг арбітражного керуючого, відповідно до Закону про банкрутство, покладається не на комітет кредиторів боржника, а саме на господарський суд, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство.
Не прийняття зборами кредиторів (комітетом кредиторів) рішення щодо схвалення або погодження звітів арбітражного керуючого не позбавляє господарський суд права розглянути їх самостійно (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.07.2018 у справі № 5019/2862/11 та від 04.06.2019 у справі № Б-24/172-09).
Окрім того суд зауважує, що рішення зборів кредиторів не є нормативними актами, вони є доказами факту волевиявлення, які оцінюються судом нарівні з іншими доказами по справі при вирішенні певних питань у процедурах банкрутства.
Відповідні схвалення та погодження комітетом кредиторів звітів про нарахування грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за своїм змістом є додатковими гарантіями дотримання прав учасників провадження у справі про банкрутство та в силу КУзПБ, господарський суд не зв'язаний такими погодженнями (або ж їх відсутністю) у своїх правових позиціях та процесуальних діях під час провадження у справі про банкрутство; наявність чи відсутність відповідних погоджень підлягає дослідженню судом та обґрунтованому врахуванню або відхиленню.
Щодо аргументів АТ КБ "Приватбанк" про те, що судом першої інстанції не було здійснено аналізу звітів арбітражного керуючого, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що арбітражним керуючим до клопотання вих. № 02-44/3814 від 25.11.2024 було додано відповідні додатки, а саме: копію звіту від 04.11.2024 про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 01.09.2024 по 31.10.2024, з додатками № 1, № 2 з доказами понесених витрат; копію акту від 04.11.2024.
У судовому засіданні 11.12.2024 місцевим господарським судом було досліджено всі додатки до клопотання, перевірено розрахунки, всі підтверджуючі документи та встановлено, що розмір нарахування відповідає положенням КУзПБ та Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
Затверджуючи звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, судом також було враховано належне виконання арбітражним керуючим Козирицьким А.С. обов'язків, визначених КУзПБ. При цьому, судом першої інстанції було враховано відсутність заперечень учасників справи.
Згідно з ч. 6 ст. 65 КУзПБ, ліквідатор виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 43 Конституції України обумовлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Водночас, ініціюючи провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.
Надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.
Конституція України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначила зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов'язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини. Складовою цього обов'язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю.
Відповідно до ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, які працівник має отримати за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Відтак, оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків у справі про банкрутство є рівнозначною заробітній платі.
Згідно ч. 2 ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997) ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов'язкову працю.
Відмову від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому, можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів.
Законом України "Про оплату праці" визначено, що основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
Системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Законом "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено мінімальну зарплату на рівні 7100 грн з січня по квітень та 8000 грн з квітня по грудень.
Статтею 30 КУзПБ встановлено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень, а право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.
Тобто, мінімальна заробітна плата має нараховуватись за кожний місяць виконання повноважень, а не за фактично відпрацьований час чи за певний обсяг виконаної роботи.
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі вищевикладених нормативних актів, арбітражним керуючим Козирицьким А.С. обґрунтовано здійснювалось нарахування розміру грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора у справі № 903/1347/23 про банкрутство ТзОВ "Капітон Компані".
Додатково суд зауважує, що повнота дій ліквідатора перевіряється саме при затвердженні звіту ліквідатора за наслідками процедури ліквідації, про що наразі не йдеться. Так, КУзПБ передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
Водночас, принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора встановлює критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, з урахуванням чого покладає на кредитора або іншу особу, яка оспорює дотримання цього принципу, обов'язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси
В силу приписів ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Представником банку до апеляційної скарги не додано жодних доказів неналежного
виконання своїх повноважень ліквідатором.
Апеляційним господарським судом відмічається, що з матеріалів справи вбачається, що арбітражним керуючим Козирицьким А.С. обов'язки, покладені на нього КУзПБ, виконувалися належним чином, про що останній щомісячно звітує перед судом та комітетом кредиторів відповідними звітами.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які рішення комітету кредиторів про визнання неналежними чи неправомірними дій ліквідатора, подані до суду скарги на дії/бездіяльність арбітражного керуючого Козирицького А.С. або інші обставини, які б свідчили про неналежне виконання останнім своїх повноважень.
У свою чергу АТ КБ "Приватбанк", звертаючись із апеляційною скаргою, не спростувало наведених висновків суду першої інстанції та не довело неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга АТ КБ "Приватбанк" задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Волинської області від 11.12.2024 у даній справі має бути залишена без змін.
В силу ст. 129 ГПК України понесені товариством судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на останнє.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Волинської області від 11 грудня 2024 року у справі № 903/1347/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Справу № 903/1347/23 повернути Господарському суду Волинської області.
Повний текст постанови складено "07" квітня 2025 року.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Миханюк М.В.