вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" квітня 2025 р. Справа№ 910/9586/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Гаврилюка О.М.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Павлов Р.В.;
від відповідача: не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТ-ГРУПП"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 року (повний текст рішення складено і підписано 09.01.2025 року)
у справі №910/9586/24 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТ-ГРУПП"
про стягнення 904 044,62 грн,-
Департамент економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТ-ГРУПП" (далі - відповідач) про стягнення 904 044,62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем збережено за собою кошти без достатньої правової підстави, оскільки останній не виконав обов'язок щодо сплати пайового внеску позивачу до прийняття об'єкта в експлуатацію.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-ГРУПП» на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 904 044,62 грн безпідставно збережених грошових коштів пайової участі, 10 848,54 грн судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТ-ГРУПП" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 року у справі №910/9586/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволення позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Так, представник скаржника зазначив, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення не були враховані окремі домки суддів Верховного Суду викладені, зокрема у справі від 26.11.2020 року у праві №500/2486/19, 910/3831/22 від 07.02.2024 року та №823/378/16 від 12.06.2018 року.
Крім того, за твердженням скаржника, на сьогоднішній день законодавцем були внесені зміни до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та скасований обов'язок укладати договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Участь у розвитку інфраструктури населеного пункту існує як стаття наповнення місцевого бюджету, рішення КМР існує як механізм внесення бюджетного платежу до бюджету міста Києва, але тепер цей платіж є не обов'язковим, а добровільним.
Водночас, скаржник вказав, що для того щоб у відповідача виникли триваючі правовідносини, зокрема, зобов'язання сплатити пайові внески, необхідно що б будівництво об'єкта згідно повідомлення про початок виконання будівельних робіт №КВ 061200101858 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62-039:0066 було розпочато або завершено до 01.01.2020 року, матеріали справи свідчать про те, що воно відбулося 1 рік і 8 місяців після.
При цьому, скаржник зауважив, що чинним законодавством встановлений присічний строк для «добровільної» сплати пайового внеску, а саме, з моменту спливу 10-денного строку після початку ведення будівельних робіт і до моменту введення будинку в експлуатацію.
Крім того, за твердженням скаржника розрахунок пайової участі, наведений у рішенні суду першої інстанції є невірний, оскілки застосований завищений коефіцієнт.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 року Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТ-ГРУПП" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 року у справі №910/9586/24.
17.02.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник позивача просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 року у справі №910/9586/24 залишити без змін.
При цьому, представ позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що, в обґрунтування своїх доводів відповідач зазначає окрему думку суддів Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19 та окрему думку суддів Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2018 року у справі №823/378/16 та від 07.02.2024 року у справі №910/3831/22. Проте, окрема думка суддів не має обов'язкового значення , а отже не породжує юридичних наслідків.
Крім того, представник позивача зауважив, що відповідач нехтує юридичною силою закону , яким встановлено обов'язок сплатити пайову участь для замовників, які, зокрема, розпочали будівництво об'єкта у 2020 році. Тобто, відповідач свідомо порушує ч. 1 ст. 68 Конституції України, яка зобов'язує його неухильно додержуватися Конституції України та законів України, а також відповідач безпідставно намагається запевнити суд, що сплата пайового внеску є добровільним платежем. Таким чином, за твердженням представника позивача, поведінка відповідача націлена виключно на уникнення виконання покладених на нього обов'язків щодо сплати пайової участі.
Разом з цим, за твердженням представника позивача, відповідач позбавлений права заперечувати проти розміру пайової участі та обґрунтовувати такими запереченнями наявність підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва.
Водночас, представник позивача вказав, що у своєму контр розрахунку відповідач застосував показник опосередкованої вартості спорудження житла у Київський області, який не розповсюджується на місто Київ.
05.03.2025 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні 02.04.2025 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін.
Представник скаржника в судове засідання 02.04.2025 року Північного апеляційного господарського суду не прибув. Про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (наявна в матеріалах справи).
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 року № 411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (зі змінами і доповненнями від 19.12.2019 року № 460/8033), в якому вказано, що таке рішення діє в частині, що не суперечить п. 13 та розділу 1 та п. 2 розділу 2 Закону України від 20.09.2019 року № 132-IX (далі - Порядок).
Сфера застосування вказаного Порядку визначає механізм залучення, розрахунку розмірів і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва (далі - пайова участь) та оформлення договорів пайової участі у зв'язку зі здійсненням або намірами на здійснення будівництва (в т.ч. нового будівництва та реконструкції) об'єктів (в т.ч. будинків, будівель, споруд, їх комплексів або частин) незалежно від їх форми власності.
Відповідно до п. 2.1 Порядку, замовник - фізична або юридична особа, яка здійснює, має намір здійснювати нове будівництво або реконструкцію об'єктів (будинків, будівель, споруд, їх комплексів або частин).
Замовниками в розумінні цього Порядку також є особи, яким у встановленому порядку делеговані функції замовника.
Згідно з п. 2.3 Порядку, проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення, а також кошториси об'єктів будівництва.
В усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Відповідно до розділу 4 вказаного Порядку, замовник, який здійснює або має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об'єктів (у разі збільшення загальної площі об'єкта), зобов'язаний до прийняття об'єкту в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством та цим Порядком.
Замовник зобов'язаний протягом 10-робочих днів після початку будівництва/реконструкції об'єкта звернутись до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва/реконструкції. Департамент протягом 15 робочих днів з дня отримання документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Відповідно до п. 4.3 вказаного Порядку, пайова участь сплачується замовником виключно грошовими коштами в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь.
Прийняття об'єкта в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов'язку її сплати.
Згідно з п. 5.2.1 Порядку, строк (графік) сплати пайової участі визначається з урахуванням пропозицій, наданих замовником, згідно з п. 5.1.1 цього Порядку. При цьому, пайова участь має бути сплачена в повному обсязі до введення об'єкта в експлуатацію.
Відповідно до підпункту 6.4.3 пункту 6.4 Порядку розрахунок розміру пайової участі при новому будівництві/реконструкції визначається за формулою: для індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями РПУ = Sоб'єкта х Nінд х 2 %, де:
РПУ - розмір пайової участі об'єкта (грн);
Sоб'єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в п. 4.2 цього Порядку) об'єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв. м);
Nінд - норматив одиниці створеної потужності для індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м будинків садибного типу з госпбудівлями, яка визначена Міністерством розвитку громад та територій України в установленому порядку і діє на дату здійснення розрахунку (грн/ кв. м);
Замовники несуть відповідальність відповідно до законодавства України за недотримання строків укладення договорів про пайову участь та сплати пайової участі, встановлених законодавством України та цим Порядком (п. 8.1 Порядку).
У пункті 11 Загальних положень Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (у редакції, яка діяла на момент реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації), затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 зазначається, що датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 10.01.2020 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрував повідомлення про початок виконання будівельних робіт № КВ 061200101858 (далі - повідомлення про початок будівництва) на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:039:0066.
Статус документу в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва визначений як «діючий».
У вказаному повідомленні замовником визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-ГРУПП», об'єктом - будівництво індивідуального житлового будинку (садибного типу).
04.08.2021 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації об'єкта № КВ 101210804364 (далі - декларації про прийняття в експлуатацію), що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:039:0066.
У зазначеній декларації замовником визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт-групп», об'єктом - будівництво індивідуального житлового будинку (садибного типу) по провулку Радистів, 14-А у Деснянському районі м. Києва.
Так, за твердженням позивача, відповідач не виконав обов'язок щодо сплати пайового внеску до прийняття об'єкта в експлуатацію, чим порушив пункт 3.1, абзац 1 пункту 4.1 Порядку, підпункт 4 пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону. України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 року № 132-IX, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 904 044,62 грн пайової участі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Згідно ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
До 01.01.2020 року відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами ст. 40 вказаного Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до ч. 3 ст. 40 цього Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Згідно ч. 5 вказаної статті величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинне бути виконане до прийнятті новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначала зобов'язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об'єкта в експлуатацію. Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі № 643/21744/19.
Разом з тим, 01.01.2020 року набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 року № 132-IX, якими ст. 40 Закону № 3038-VI виключено.
Згідно з п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Крім того, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначено, що ця норма застосовується лише до договорів, які підписані до 01.01.2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.
Суд зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
- об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 року не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 року не були укладені;
- об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 року вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 року;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 року у справі №910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 та від 25.05.2024 у справі № 915/149/23
Разом з цим, колегія суддів відзначає, що обов'язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», а також положеннями приведеного у відповідність до цього закону порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, який в свою чергу передбачає залучення замовників до пайової участі на підставі укладеного з ним договору.
Так, рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 року за №411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - порядок), відповідно до умов якого, пайова участь є обов'язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим порядком (пункту 3.1 порядку).
Відповідно до п. 3.3 порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Пунктом 3.4 порядку визначено, що департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього порядку).
Згідно п. 4.3 порядку кошти пайової участі сплачуються замовником в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов'язку її сплати.
Визначений цим Порядком обов'язок замовника будівництва сплати пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва узгоджується з імперативними приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якими установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у визначеному Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» розмірі та порядку.
Як було встановлено вище, 10.01.2020 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрував повідомлення про початок виконання будівельних робіт № КВ 061200101858.
Так, враховуючи норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та порядку, у відповідача виник обов'язок щодо звернення до позивача з заявою про визначення розміру пайової участі до 20.01.2020 року.
Колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника щодо відсутності в Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТ-ГРУПП" обов'язку сплачувати пайову участь, оскільки висновки скаржника стосовно того, що сьогоднішній день законодавцем були внесені зміни до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та скасований обов'язок укладати договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Участь у розвитку інфраструктури населеного пункту існує як стаття наповнення місцевого бюджету, рішення КМР існує як механізм внесення бюджетного платежу до бюджету міста Києва, але тепер цей платіж є не обов'язковим, а добровільним, суперечать положенням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та приведеного у відповідність до нього Порядку.
При цьому, колегія суддів відзначає, що матеріали справи не мітять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів звернення до позивача та, відповідно, виконання ним обов'язку звернутися з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі.
При цьому, колегія суддів відзначає, що обов'язок звернення до позивача з заявою про визначення розміру пайової участі не є тотожним обов'язку щодо сплати пайової участі.
Враховуючи, що у цій справі будівництво об'єкту розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав обов'язок щодо звернення до позивача з заявою про визнання розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, та не сплатив кошти пайової участі до прийняття об'єкта в експлуатацію, чим порушив п.п. 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».
Враховуючи вищевикладене, твердження скаржника, що для того щоб у відповідача виникли триваючі правовідносини, зокрема, зобов'язання сплатити пайові внески, необхідно що б будівництво об'єкта згідно повідомлення про початок виконання будівельних робіт №КВ 061200101858 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62-039:0066 було розпочато або завершено до 01.01.2020 року, колегія суддів не визнає переконливими доводами.
Крім того, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що чинним законодавством встановлений присічний строк для «добровільної» сплати пайового внеску, а саме, з моменту спливу 10-денного строку після початку ведення будівельних робіт і до моменту введення будинку в експлуатацію, як безпідставне та необґрунтоване.
Щодо посилання скаржника на окремі думки суддів Верховного Суду викладені, зокрема у справі від 26.11.2020 року у праві №500/2486/19, 910/3831/22 від 07.02.2024 року та №823/378/16 від 12.06.2018 року., колегія суддів суду зазначає, що посилання на окремі суддів Верховного Суду не є належним правовим обґрунтуванням підстав апеляційного оскарження судових рішень, оскільки неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновків, викладених окремій думці суддів Верховного Суду, не визначено ст. 254 Господарського процесуального кодексу України як підстава апеляційного оскарження судових рішень. Згідно із ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Схожий за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.06.2020 року у справі № 920/653/18 та від 07.10.2021 року у справі № 922/3447/20.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що у випадку, якщо замовниками відповідних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону України « «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, ураховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 року зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі № 910/9548/21 та від 13.12.2022 року у справі №910/21307/21, від 07.09.2023 року у справі № 916/2709/22 та від 25.05.2024 року у справі № 915/149/23.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Отже, колегія суддів зазначає, що замовник будівництва (відповідач) зобов'язаний перерахувати органу місцевого самоврядування (позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі № 643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі № 910/9548/21.
Колегія суддів перевіривши наданий позивачем розрахунок пайової участі (904 044,62 грн), зауважує, що останній розрахований відповідно до підпункту 6.4.3 пункту 6.4 розділу VI Порядку, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 року №411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 року №460/8033) та відповідно до загальної площі об'єкту (1742,30*25944*2%).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що розрахунок пайової участі, наведений у рішенні суду першої інстанції є невірний (застосований завищений коефіцієнт).
При цьому, колегія суддів відзначає, що у своєму контррозрахунку відповідач застосував показник опосередкованої вартості спорудження житла у Київській області, який не розповсюджується на місто Київ.
Разом з цим, колегія суддів наголошує, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.
Водночас, колегія суддів зауважує, що відповідач в суді першої інстанції не ставив під сумнів розрахунок та не заперечував проти розміру пайового внеску.
Твердження відповідача, що передбачена можливість зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких поза межами його земельної ділянки є необхідним за технічними умовами у разі доведеності розміру обсягів та кошторисної вартості таких мереж або об'єктів інженерної інфраструктури та у разі передачі таких інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури у комунальну власність територіальної громади, колегія суддів не визнає переконливими доводами, оскільки після 01.01.2020 року і на даний час механізм щодо зменшення коштів пайової участі на суму кошторисної вартості будівництва інженерних мереж та/або об'єктів інженерної інфраструктури та щодо відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі у законодавстві відсутній.
З огляду на викидане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано висновки щодо всіх суттєвих доводам скаржника із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями позивача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скарги слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТ-ГРУПП" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 року у справі №910/9586/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 року у справі №910/9586/24 залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №910/9586/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядки та строки, передбачені ст. ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Гаврилюк
А.Г. Майданевич
Дата підписання 07.04.2025 року.