вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" квітня 2025 р. Справа№ 911/823/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Гончарова С.А.
Тарасенко К.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альф Туристичний Оператор» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2024 (повний текст додаткового рішення складено 17.01.2025)
у справі № 911/823/24 (суддя Рябцева О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альф Туристичний Оператор»
до Приватного підприємства «Васильківтрансавто»
про стягнення 153 728,93 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 17.09.2024 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.
23.09.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника Приватного підприємства «Васильківтрансавто» надійшло клопотання про стягнення судових витрат, в якому він просить стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Альф Туристичний Оператор» на користь відповідача Приватного підприємства «Васильківтрансавто» витрати на правничу допомогу в сумі 64000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 31.10.2024 клопотання Приватного підприємства «Васильківтрансавто» про стягнення судових витрат у справі № 911/823/24 задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альф Туристичний Оператор» на користь Приватного підприємства «Васильківтрансавто» 44 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альф Туристичний Оператор» 06.02.2025 звернулося на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 05.02.2025, у якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2024 у справі №911/823/24 повністю та прийняти нове рішення, яким залишити без розгляду клопотання про стягнення судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, додаткове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/823/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альф Туристичний Оператор» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2024 у справі №911/823/24. Призначено справу до розгляду на 02.04.2025.
19.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому відповідач повідомив, що апеляційна скарга позивача на адресу відповідача не надходила, в зв'язку з чим у відповідач відсутня можливість подати відзив на апеляційну скаргу у строк визначний судом. Відтак просив суд продовжити строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
Разом з тим, 20.02.2025 відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду заяву про відкликання клопотання про продовження строку для подання відзиву на апеляційну скаргу.
20.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу позивача, в якому останній заперечив проти доводів, наведених в апеляційній скарзі та просив залишити додаткове рішення суду першої інстанції без змін.
25.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь позивача на відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач стверджував, що доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08.02.2025 строком на 90 діб, тобто до 09 травня 2025 року.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, справа №911/823/24 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу є судовими витратами, пов'язаними з розглядом справи.
Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, під час розгляду справи №911/823/24 Господарським судом Київської області, відповідач у відзиві на позовну заяву повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс на правову допомогу в суді першої інстанції, які понесені за підготовку відзиву, становить фіксований розмір 20000,00 грн. Відповідач зазначив, що договором про надання правничої допомоги гонорар адвоката визначається у фіксованому розмірі і становить 8000 грн за одне судове засідання, тому орієнтовний розрахунок витрат, який відповідач очікує понести, становитиме 16000,00 грн з розрахунку одне підготовче засідання та одне судове засідання по суті спору.
Разом з тим, відповідач також вказав, що договір про надання правничої допомоги, акт виконаних робіт з остаточним розміром понесених витрат, докази сплати гонорара адвоката будуть надані суду після завершення розгляду справи.
Рішенням господарського суду Київської області від 17.09.2024 р. у задоволенні позову відмовлено повністю. Проте, питання щодо розподілу судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, не вирішувалось при ухваленні рішення за результатами розгляду справи № 911/823/24.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом встановлено, що клопотання про стягнення судових витрат було сформоване відповідачем в системі «Електронний суд» 23.09.2024 р., отже в строк, встановлений ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
При цьому, колегія суддів не приймає доводи позивача, що відповідачем подано заяву про розподіл судових витрат з порушенням ст. 129 та ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, а суд першої інстанції відповідно повинен був відмовити в задоволенні клопотання відповідача, виходячи з наступного.
За загальним правилом питання, як розподілити між сторонами судові витрати, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (п. 5 ч. 1 ст. 237, п. 2 ч. 5 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, згідно з ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).
Така норма кореспондується з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст. 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2021 року у справі 910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та пункт 20 постанови від 31.05.2022 у справі № 917/304/21);
- ГПК України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв'язку з розглядом справи (пункт 20 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 911/4670/13, постанова від 21.12.2019 у справі № 910/6298/19, від 24.12.2019 у справі № 909/359/19);
- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (пункти 57-58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19));
- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22)).
Отже, відповідач у відзиві зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікував понести у зв'язку із розглядом справи, заявив про це до закінчення судових дебатів у справі та подав до суду докази на підтвердження розміру витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесення Приватним підприємством «Васильківтрансавто» судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано договір від 04.12.2023 р. про надання правової (правничої) допомоги, укладений між адвокатом Положишником Віталієм Володимировичем та Приватним підприємством «Васильківтрансавто», акт № 1 від 23.09.2024 р. приймання-передачі правничої допомоги, рахунок-фактуру № INV-0001 від 23.09.2024 р. на суму 64000,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 1567 від 04.10.2016 р. та ордер серії ВІ № 1215540 від 04.12.2023 р.
Суд першої інстанції, дослідивши докази, надані відповідачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, визнав їх обґрунтованими та доведеними на суму 44000,00 грн., що обґрунтував наступним.
Під час розгляду справи №911/823/24 інтереси Приватного підприємства «Васильківтрансавто» представляв адвокат Положишник Віталій Володимирович на підставі ордеру серії ВІ № 1215540 від 04.12.2023 р., який виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально.
Судом встановлено, що Положишник Віталій Володимирович є адвокатом та має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 1567 від 04.10.2016 р.
04.12.2023 р. між Положишником Віталієм Володимировичем (адвокат) та Приватним підприємством «Васильківтрансавто» (клієнт) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги.
Відповідно до п. 1.1 договору адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний оплатити надання правової (правничої) допомоги у порядку та строки, обумовлені договором.
Згідно з п. 1.2 договору на виконання умов цього договору адвокат:
- складає, підписує, подає заяви, скарги. процесуальні та інші документи правового характеру, що може включати участь у підготовці та юридичному оформленню різного роду договорів, що укладаються клієнтом з юридичними особами, підприємцями та громадянами, складення претензій та листів правового характеру на адресу інших юридичних та фізичних осіб (пп. 1.2.2 п. 1.2 договору);
- здійснює представництво інтересів клієнта у судах усіх інстанцій під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства (пп. 1.2.6 п. 1.2 договору);
- надає клієнту іншу юридичну допомогу (пп. 1.2.8 п. 1.2 договору).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що обсяг правової (правничої) допомоги, що надається клієнту, розмір винагороди за надання правової (правничої) допомоги, строки та порядок її оплати, відшкодування витрат визначаються цим договором таким чином.
Відповідно до п. 3.2 договору сторони домовляються, що гонорар адвоката за надання правничої допомоги визначається у фіксованому розмірі і становить 4000,00 грн за одну годину надання послуг адвокатом.
Згідно з п. 3.3 договору після надання правничої допомоги сторонами складається та підписується акт приймання-передачі правничої допомоги, що є підставою для виставлення рахунку про оплату гонорару адвоката. Рахунок адвоката надсилається клієнту засобами електронної пошти та підлягає оплаті протягом 10 днів з дати отримання клієнтом.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2024 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 5.1 договору).
23.09.2024 р. між адвокатом Положишником Віталієм Володимировичем та Приватним підприємством «Васильківтрансавто» складений акт № 1 приймання-передачі правничої допомоги, відповідно до якого виконавець за дорученням клієнта у період з 04.12.2023 р. по 23.09.2024 р. включно надав, а замовник прийняв надані юридичні послуги (правничу допомогу), що визначаються договором від 04.12.2023 р. у господарському суді Київської області, справа №911/823/24 за позовом ТОВ «Альф Туристичний Оператор» до ПП «Васильківтрансавто» про стягнення збитків, а саме:
- вивчення матеріалів позовної заяви ТОВ «Альф Туристичний Оператор», підготовка і подання до суду відзиву на позовну заяву ТОВ «Альф Туристичний Оператор» про стягнення збитків, підготовка (збір) доказів з долученням доказів (які вказані у відзиві): фактично витрачений час 4 години; загальна вартість 16000,00 грн;
- підготовка і подання до господарського суду Київської області заперечення на відповідь на відзив ТОВ «Альф Туристичний Оператор»: фактично витрачений час 2 години; загальна вартість 8000,00 грн;
- участь у судових засіданнях з урахуванням часу приїзду до суду, очікування судових засідань: 11.05.2024 р., 30.05.2024 р., 13.06.2024 р., 04.07.2024 р., 23.07.2024 р., 08.08.2024 р., 22.08.2024 р., 05.09.2024 р., 17.09.2024 р.: фактично витрачений час 6 годин; загальна вартість 24000,00 грн;
- збір доказів, підготовка листа до ФОП Миклащук В. про отримання відомостей надання послуг з перевезення пасажирів рейсу м. Вльора м. Київ: фактично витрачений час 1 година; загальна вартість 4000,00 грн;
- підготовка та подання до суду клопотання про допит як свідків працівників ТОВ «Альф Туристичний Оператор» ОСОБА_1 та працівника на ім'я Наталя: фактично витрачений час 1 година; загальна вартість 4000,00 грн;
- підготовка та подання до суду клопотання про витребування у ТОВ «Альф Туристичний Оператор» доказів, які не подані позивачем та мають значення для підприємства: фактично витрачений час 1 година; загальна вартість 4000,00 грн;
- підготовка та подання до господарського суду Київської області клопотання про долучення доказів: фактично витрачений час 1 година; загальна вартість 4000,00 грн.
Адвокат Положишник Віталій Володимирович виставив Приватному підприємству «Васильківтрансавто» рахунок-фактуру № INV-0001 від 23.09.2024 р. на суму 64000,00 грн на оплату правничої допомоги згідно з актом № 1 від 23.09.2024 р. про приймання-передачу правничої допомоги до договору від 04.12.2023 р. про надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги (ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір від 04.12.2023 р. про надання правової (правничої) допомоги, укладений між адвокатом Положишником Віталієм Володимировичем та Приватним підприємством «Васильківтрансавто», акт № 1 від 23.09.2024 р. приймання-передачі правничої допомоги, рахунок-фактура № INV-0001 від 23.09.2024 р. на суму 64000,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 1567 від 04.10.2016 р. та ордер серії ВІ № 1215540 від 04.12.2023 р. є належними доказами понесення витрат на правничу допомогу.
Водночас, колегія суддів не може погодитись з судом першої інстанції, що адвокатом Положишником Віталієм Володимировичем не могла надаватись правнича допомога у даній справі Приватному підприємству «Васильківтрансавто» з 04.12.2023, оскільки відповідно до преамбули акта № 1 від 23.09.2024 р. приймання-передачі правничої допомоги: «виконавець за дорученням клієнта у період з 04.12.2023 р. по 23.09.2024 р. включно надав, а замовник прийняв послуги, що визначаються договором від 04.12.2023», тобто адвокатом була передана, а відповідачем прийнята правнича допомога, що надавалась з дня укладення договору, яким не обумовлено представництво інтересів відповідача лише в рамках цієї справи.
Разом з тим, колегія суддів погоджується, що враховуючи, що під час розгляду даної справи Приватним підприємством «Васильківтрансавто» не подавались письмові заперечення на відповідь на відзив ТОВ «Альф Туристичний Оператор», тому витрати на підготовку таких заперечень, які зазначені в акті в сумі 8000,00 грн., не підлягають відшкодуванню.
Щодо підготовки та подання до суду клопотання про допит як свідків працівників ТОВ «Альф Туристичний Оператор» ОСОБА_1 та працівника на ім'я ОСОБА_2 та клопотання про витребування у ТОВ «Альф Туристичний Оператор» доказів, які не подані позивачем та мають значення для підприємства, суд першої інстанції вважав, що такі витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про допит свідків та клопотання відповідача про витребування доказів з підстав необґрунтованості. Суд першої інстанції також вважав доведеними витрати на правову допомогу щодо підготовки клопотання про долучення доказів стосовно підтвердження оплати вартості послуг з повернення пасажирів, проте дійшов висновку, що витрати на збір доказів, підготовку листа до ФОП Миклащук В. про отримання відомостей надання послуг з перевезення пасажирів рейсу м. Вльора м. Київ не підлягають відшкодуванню, оскільки відповідач відповідно до ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України повинен був подати докази разом з поданням відзиву, витрати на підготовку якого вже включені в перелік наданих послуг за актом № 1 від 23.09.2024 р. Дослідивши зазначені обставини та докази у справі, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції.
В свою чергу, позивач подав заперечення на клопотання про стягнення судових витрат, в яких він, зокрема просив відмовити в задоволенні клопотання відповідача. Позивач посилався на те, що представник відповідача, зазначаючи про розмір витрат на правову допомогу в сумі 64000,00 грн, жодним чином не обґрунтував підстави для збільшення суми витрат в порівнянні із фіксованою сумою гонорару, яку визначено у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Колегія суддів звертає увагу, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, що передбачено ч. 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача приймав участь у п'яти підготовчих засіданнях та трьох судових засіданнях, призначення яких не залежить від волі сторін. Крім того, колегія суддів погоджується, що вказаний в акті час на вивчення матеріалів позовної заяви та підготовку відзиву не є надмірно великим чи штучно збільшеним, з огляду на зміст поданої позивачем позовної заяви і кількість додатків до неї та зміст наданого відповідачем відзиву на позовну заяву з доданими до нього документами.
Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Неврахування умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 Цивільного кодексу України.
З аналізу положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Пунктом 3.2 договору від 04.12.2023 р. про надання правової (правничої) допомоги сторони домовились, що гонорар адвоката за надання правничої допомоги визначається у фіксованому розмірі і становить 4000,00 грн за одну годину надання послуг адвокатом.
Відповідачем здійснене нарахування вартості послуг з розрахунку кількості витрачених на надання відповідної послуги годин помноженої на 4000,00 грн, як то передбачено умовами договору, а тому твердження позивача про завищену вартість гонорару, є необґрунтованими.
Колегія суддів також вважає необґрунтованими посилання скаржника, що судом необґрунтовано покладено на відповідача витрати за участь представника відповідача в судових засіданнях у визначеному розмірі, виходячи з наступного.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Таким чином, беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта.
Участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.
З огляду на що колегія суддів вважає, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19.
Також колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача щодо необґрунтованості відзиву та клопотань відповідача, з огляду на наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Подання стороною позовної заяви та відкриття провадження у справі потребує відповідної підготовки інших учасників справи: вивчення позовної заяви, її мотивів і доводів, за необхідності - підготовка відзиву на позов, збирання та подання доказів, підготовка клопотань для витребування доказів у разі неможливості отримання їх стороною самостійно, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи тощо.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що розмір заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 44 000,00 грн. підтверджений належними та допустимими доказами, є обґрунтованим та відповідає критеріям розумності.
Згідно з ч. 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аргументи скаржника, що сума судових витрат в розмірі 44 000,00 грн. є надмірно завищеною, колегія суддів апеляційного суду відхиляє, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Для виконання цього обов'язку недостатньо загально сформульованого твердження іншої сторони про неспівмірність витрат без надання доказів та належного обґрунтування.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції вирішив з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України, а висновки суду відповідають основним підставам та принципам відшкодування витрат та не суперечать висновкам щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.
При цьому, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними та зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, а сам позивач на власний розсуд трактує як положення ст. 129 та 221 Господарського процесуального кодексу України, так і застосування цих норми Верховним Судом.
Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альф Туристичний Оператор» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2024 у справі № 911/823/24 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альф Туристичний Оператор» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2024 у справі № 911/823/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2024 у справі № 911/823/24 залишити без змін.
3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
4. Матеріали справи №911/823/24 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання повного тексту постанови 04.04.2025.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.А. Гончаров
К.В. Тарасенко