вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" квітня 2025 р. Справа№ 910/10101/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Яценко О.В.
Гончарова С.А.
без повідомлення учасників справи
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровем ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 (повний текст рішення складено 22.10.2024) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 (повний текст додаткового рішення складено та підписано 05.11.2024)
у справі № 910/10101/24 (суддя Котков О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровем ЛТД»
про стягнення грошових коштів
15 серпня 2024 року до Господарського суду міста Києва через систему "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 14.08.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровем ЛТД" (відповідач) про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію в розмірі 154 594,82 грн. (сто п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот дев'яносто чотири гривні 82 копійки).
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем Правил роздрібного ринку електричної енергії внаслідок необлікованого споживання електричної енергії шляхом безоблікового споживання електричної енергії за умови самовільного підключення електроустановок струмоприймачів до електричної мережі, в зв'язку з чим позивачем було складено відповідний акт про порушення, та на підставі рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами ПРРЕЕ проведено нарахування за спожиту відповідачем необліковану електроенергію за період 08.11.2022 року по 07.11.2023 року вартість якої склала 154 594,82 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровем ЛТД» на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» грошові кошти: заборгованість за необліковану електричну енергію - 154 594,82 грн. та судовий збір - 3 028,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» б/н від 29.10.2024 про ухвалення додаткового рішення - задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровем ЛТД» на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ровем ЛТД» звернулося 13.11.2024 (згідно поштового трекера на конверті) до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі № 910/10101/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду. Просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, такі рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягають скасуванню.
Зокрема, скаржник стверджує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Акт №003485 від 08.11.2023 було складено без присутності представника споживача електроенергії.
Також, відповідач стверджує, що суд першої інстанції не перевірив правильність розрахунків. Так, зазначена в акті №003485 схема не містить інформації про вилучення зразків кабелів та відсутня вказівка поперечної площі проводів, також відсутні дані щодо використання сертифікованих пристроїв для фіксації фактичної потужності або сили струму. Відтак, скаржник вважає, що зазначене унеможливило здійснити вірні розрахунки.
Відповідач вказує, що зазначені в акті порушення не дають можливості ідентифікувати конкретне порушення, яке допустив відповідач, а відсутність доказів запрошення відповідача на засідання комісії підтверджує порушення його прав.
Не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач зазначає, що складання позовної заяви та процесуальних документів не вимагало від адвоката позивача значних зусиль чи втрат часу, оскільки такі судові справи є однотипними та стандартизованими, а отже, заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію співмірності.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/10101/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Тарасенко К.В., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10101/24. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровем ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі № 910/10101/24.
25.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/10101/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровем ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024у справі № 910/10101/24 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, а саме привести апеляційну скаргу у відповідність до вимог ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, надати докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі, а саме 4542,00 грн. та доказів реєстрації електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» у скаржника.
13.01.2025 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровем ЛТД» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з викладенням підстав скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з доказами її направлення позивачу у справі. Також, до поданої заяви до якої було долучено платіжну інструкцію №1674 від 29.11.2024 про сплату судового збору.
Разом з тим, судді перебували у відпустці. Питання пов'язані вирішенням поданої заяви вирішується після виходу суддів з відпусток.
Однак, у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. з 22.01.2025 на лікарняному та перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.01.2025 у справі №910/10101/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Яценко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 прийнято справу №910/10101/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровем ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 визначеною колегією суддів, продовжено апелянту процесуальний строк на усунення недоліків апеляційної скарги, викладених в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2024, а саме надання доказів, що підтверджують реєстрацію електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» у скаржника.
04.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровем ЛТД» надійшла заява про усунення недоліків, яка сформована в системі «Електронний суд» 04.02.2025, з доказами реєстрації електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровем ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі № 910/10101/24. Розгляд справи призначено на 02.04.2025.
17.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровем ЛТД» про розгляд справи з викликом сторін, яке обґрунтоване тим, що при розгляді відповідної апеляційної скарги без повідомлення (виклику) сторін, апелянт обмежений у своєму праві подавати заперечення на відповідь на відзив, пояснення по суті спору, а також заявляти клопотання та заяви, наводити свої доводи, міркування щодо спірного питання, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань Позивача, а також користуватись усіма наданими процесуальними правами учасників справи.
Розглянувши клопотання відповідача щодо розгляду справи з викликом сторін, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Отже, розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи у даному випадку є правом, а не обов'язком суду.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення 154 594,82 грн, що значно менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обставини справи, встановлені рішенням суду, та доводи сторін у сукупності з наданими ними доказами, обсяг матеріалів справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, отже, клопотання відповідача з приводу розгляду апеляційної скарги в судовому засіданні відхиляється.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08.02.2025 строком на 90 діб, тобто до 09 травня 2025 року.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, справа №910/10101/24 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла наступного висновку.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 08.11.2023 року представниками ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на об'єкті ТОВ «Ровем ЛТД» за адресою м. Київ, вул. Максима Берлинського, 14 (о/р 3106911 , ЕІС код 62Z3309777112912) проведено перевірку, в ході якої було виявлено порушення, а саме порушення, що відповідає п. 1.2.1., 2.1.3., 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3., 5.5.5., 8.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії - самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електромережі, що не є власністю оператора системи, з порушенням схеми обліку.
Самовільне підключення виконано кабелем ПВС 3х2,5 мм2 від проміжного клемника під обшивкою МАФа приховано, виявити яке при контрольному огляді можливості не було. Для виявлення місця підключення було використано плоскогубці № 4010, викрутка № 2249 та здійснений частковий демонтаж підлоги та плінтуса. Орендарю було продемонстровано порушення.
Відповідно до умов договору дозволена електрична потужність за вказаною адресою встановлена на рівні 1 кВт.
На підставі виявленого порушення було складено Акт про порушення № 003485 від 08.11.2023 року, який підписаний інженером Нєжинським О.В., інженером Щербіновим М.В., інженером Клименко Н.М. та Ковальовим О.Г. (орендарем) та отриманий останнім під розписку.
У переліку додатків до Акта зазначено: фотофіксація, зразок кабелю, акт ТПЗ №2311384.
Вказаним актом визначено дату засідання комісії оператора системи з розгляду складеного акта - 26.12.2023 року о 11:00.
Один примірник акту вручено Ковальову О.Г., як особі, яка надала доступ представникам оператора системи на об'єкт (територію споживача).
Додатково Акт про порушення № 003485 від 08.11.2023 року позивач направив відповідачу листом від 13.11.2023 року № 3/01/5/35825 за штриховим кодовим ідентифікатором №0600060340835, за адресою Київ, вул. Кудрявська, 3/5. При цьому, позивач повідомив відповідачеві про дату, час та адресу проведення засідання комісії з розгляду акта порушення. Проте, зазначений лист не був отриманий відповідачем, а повернувся до позивача в зв'язку з закінченням терміну зберігання.
26.12.2023 на засіданні комісії з розгляду Акта про порушення №003485 від 08.11.2023 було розглянуто Акт, за результатами якого складено протокол №1232 від 26.12.2023.
Відповідно до протоколу комісією встановлено, що споживачем TOB «РОВЕМ ЛТД» на об'єкті за адресою: м, Київ, вул. Максима Берлинського, 14 порушено облік електричної енергії: порушення п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 5.5.5 ПРРЕЕ, що відповідає п. 8.4.2 ПРРЕЕ - самовільне підключення струмоприймачів до електромережі, що не є власністю ОСР з порушенням схеми обліку. Самовільне підключення виконано кабелем ПВС 3x2,5 мм2 від проміжного клемника під обшивкою МАФа приховано, виявити яке при контрольному огляді можливості не було. Для виявлення місця підключення було використано плоскогубці №4010, викрутка №2249 та здійснений частковий демонтаж підлоги та плінтуса. Орендарю було продемонстровано порушення. Дата усунення порушення: 08.11.2023.
Комісією прийнято рішення нарахування провести згідно з пунктом №8.4.12 та за формулою № 8 порядку, визначеному главою 8.4 розділу УІІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії. Потужність 17,82 кВт, розрахована виходячи з найменшого допустимого струму, який може протікати через поперечну площу перерізу проводів (кабелів), що використані у схемі самовільного підключення до електричної мережі, згідно з главою 1.3 ПУЕ, А (ПВС 3x2,5 мм2). Тривалість роботи струмоприймачів протягом доби 12 год, 7 днів на тиждень. Період нарахування з 08.11.2022 по 07.11.2023. Всього підлягає до сплати: за недовраховану електроенергію 154 594 грн. 82 коп.
27.12.2023 копію протоколу №1232 від 26.12.2023 направлено на адресу відповідача разом з копією розрахунку по акту про порушення №003485 від 08.11.2023 та рахунок на оплату недорахованої електричної енергії по акту. Зазначене підтверджується списком згрупованих рекомендованих листів від 27.12.2023, службовим чеком та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 27.12.2023 за штриховим кодовим ідентифікатором №0600073182090.
Водночас 01.02.2024 відбулось засідання комісії з розгляду Акта про порушення №003485 від 08.11.2023, за результатами якого складено протокол №87 від 01.02.2024.
Відповідно до зазначеного протоколу прийнято рішення виправити описку, допущену в резолютивній частині протоколу від 26.12.2023 № 1232 при визначенні потужності. Оскільки при розрахунку необлікованої електричної енергії використовувалася потужність у розмірі 5,94 кВт, вважати вірним 5,94 кВт замість 17,82 кВт. Вважати даний протокол невід'ємною частиною протоколу від 26.12.2023 № 1232.
Копія протоколу №87 від 01.02.2024 була також направлена позивачем на адресу відповідача, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі - Правила/ПРРЕЕ).
Як визначено п. 1.1.1 Правил, вони регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Згідно з п. 2.1.2 ПРРЕЕ оператор системи зобов'язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок.
Відповідно до 2.1.6 ПРРЕЕ фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.
Відповідно до п. 5.5.5 ПРРЕЕ Споживач електричної енергії зобов'язаний, в тому числі: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору; здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору; узгоджувати з оператором системи нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснювані з метою збільшення споживання електричної потужності; забезпечувати доступ представникам оператора системи (після пред'явлення ними службових посвідчень) до об'єкта споживача для проведення технічної перевірки засобу комерційного обліку (засобів вимірювальної техніки), електроустановок, у тому числі генеруючих установок, установок зберігання енергії та їх налаштувань, та електропроводки, вимірювання показників якості електричної енергії, контролю за рівнем споживання електричної енергії а також для виконання відключення та обмеження споживання електричної енергії споживачу (субспоживачу) в установленому цими Правилами порядку та виконувати їх обґрунтовані письмові вимоги щодо усунення виявлених порушень; своєчасно вживати відповідних заходів для усунення виявлених порушень; не допускати безоблікового використання електричної енергії або використання електричної енергії для професійної та/або господарської діяльності на об'єктах, які розраховуються за електричну енергії за тарифом побутових споживачів, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового використання електричної енергії.
В свою чергу, відповідно до п. 8.4.12. ПРРЕЕ у разі виявлення у непобутового споживача порушень, зазначених у підпунктах 6 - 8 пункту 8.4.2 цієї глави, величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії через проводи (кабелі), якими здійснене самовільне підключення (W доб.с.п., кВт·год), розраховується за формулою W доб.с.п. = P с.п. * t вик.с.п..
Отже, судом встановлено, що 08.11.2023 представниками ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» за адресою: м. Київ, вул. Максима Берлинського, 14, за участю Ковальова Олексія Геннадійовича (особа, що допустила представників позивача на об'єкт споживача) було складено акт про порушення № 003485, у якому зазначено, що виявлення порушення обліку електричної енергії: порушення п.2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 5.5.5 ПРРЕЕ, що відповідає п. 8.4.2 ПРРЕЕ - самовільне підключення струмоприймачів до електромережі, що не є власністю ОСР з порушенням схеми обліку.
Відповідно до 8.2.5. Правил у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки, оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною в додатку 9 до цих Правил.
Акт про порушення складається представниками оператора системи, які мають таке право згідно з посадовою інструкцією, пройшли відповідне навчання та інструктаж, після пред'явлення ними службових посвідчень. В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил необхідні для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення із зазначенням, ЕІС код площадки комерційного обліку, за якою виявлено порушення (за наявності), та у разі виявлення порушень, зазначених у пункті 8.4.2 глави 8.4 цього розділу: меж балансової належності; перерізів та матеріалу всіх проводів (кабелів), наявних у схемі підключення; номінальної сили струму спрацювання комутаційних апаратів, задіяних у схемі підключення; фазування лічильника на дату оформлення акта про порушення.
Особа, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки, має пред'явити представникам оператора системи документ, що посвідчує її особу. Відповідні дані, що посвідчують особу, зазначаються в акті про порушення (крім випадку складення акта у присутності споживача). У разі відмови особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки, пред'являти представникам оператора системи документ, що посвідчує її особу, відповідна відмова особи має фіксуватися відеозйомкою, про що зазначається в акті про порушення.
Споживачі, представники оператора системи, інші особи, присутні при перевірці, під час здійснення перевірки електроустановок мають право здійснювати фото- та відеозйомку для фіксації виявлених порушень та/або відмови споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписувати акт про порушення та пред'являти документ, що посвідчує його особу, про що зазначається в акті про порушення.
В акті про порушення заповнюються всі графи та рядки без пропусків. Виправлення чи підчищення не допускаються. Текст повинен бути однозначним, без можливості подвійного тлумачення. Якщо графи та рядки акта про порушення не стосуються виявленого порушення, у них проставляються прочерки. В акті зазначаються заходи, яких було вжито або яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.
Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт про порушення підписується представником (представниками) оператора системи, який (які) брали участь у перевірці, та споживачем (представником споживача) або іншою особою, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки.
До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в цьому акті.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Акт про порушення №003485 від 08.11.2023 складено з дотриманням вимог пункту 8.2.5 глави 8.2 розділу VIII Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.
При цьому, колегія суддів не приймає доводи відповідача, що судом не перевірено, а позивачем не доведено, що інша особа мала право або була уповноважена допускати представників енергопостачальника, оскільки в силу вимог п. 5.5.5 ПРРЕЕ споживач зобов'язаний забезпечувати доступ представникам оператора системи (після пред'явлення ними службових посвідчень) до об'єкта споживача для проведення технічної перевірки засобу комерційного обліку (засобів вимірювальної техніки), електроустановок, у тому числі генеруючих установок, установок зберігання енергії та їх налаштувань, та електропроводки, вимірювання показників якості електричної енергії, контролю за рівнем споживання електричної енергії а також для виконання відключення та обмеження споживання електричної енергії споживачу (субспоживачу) в установленому цими Правилами порядку та виконувати їх обґрунтовані письмові вимоги щодо усунення виявлених порушень.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 19.07.2018 у справі №923/832/17 та від 16.06.2021 у справі №911/26/20, оскільки, у вказаних справах предметом дослідження були акти про порушення, складені відповідно до вимог п.6.41 Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562, яким визначено, що акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача.
В той же час, у цій справі предметом дослідження є акт про порушення, складений відповідно до вимог п. 8.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, згідно з яким акт про порушення підписується представником (представниками) оператора системи, який (які) брали участь у перевірці, та споживачем (представником споживача) або іншою особою, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки.
Необґрунтованими є твердження відповідача, що відсутність відомостей про місця вилучення зразків кабелів у схемі ставить під сумнів достовірність самого акту та правильність процедури фіксації, виходячи з наступного.
Відповідно до абз. 4 п. 8.4.6 ПРРЕЕ у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 5 - 8 пункту 8.4.2 цієї глави, зразки кабелів (проводів), через які було здійснено самовільне підключення, можуть вилучатися, про що робиться відповідний запис в акті про порушення. Місця вилучення зразків позначаються на схемі.
Як вбачається з п. 10 акту про порушення №003485 від 08.11.2023, вилучено та укладено в пакет засобів вимірювання електричної енергії, пломб та/або інших технічних засобів: дроти (ПВС 3*2,5 мм2). Пакет опломбований пломбою №31682957 та вилучений представниками оператора системи. А в п 4 акту про порушення вказано переріз проводу, яким здійснено самовільне підключення та зазначено точку на схемі (№6), де було вилучено зразок кабелю.
Згідно з п. 8.2.6 Правил акт про порушення розглядається комісією з розгляду актів про порушення, що створюється оператором системи і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників оператора системи. Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення.
Споживач має бути повідомлений оператором системи про місце, час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 7 календарних днів до призначеної дати засідання.
Акт про порушення, не розглянутий у визначеному цими Правилами порядку протягом 90 календарних днів від дня його складення, вважається недійсним та підлягає скасуванню, крім випадків необхідності проведення експертизи або отримання висновку заводу виробника пломб, індикаторів та/або засобу вимірювальної техніки електричної енергії для встановлення факту порушення. Якщо для розгляду акта про порушення необхідні результати експертного дослідження та/або обстеження заводом виробником, перебіг зазначеного терміну починається з дати їх отримання оператором системи.
Комісія з розгляду актів про порушення може повторно розглянути акт про порушення в порядку, встановленому цими Правилами, на підставі звернення споживача, на вимогу Регулятора, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, або за рішенням суду. У разі повідомлення оператору системи про істотні обставини, які не були відомі на момент ухвалення рішення комісією, але мають суттєве значення, рішення комісії може бути переглянуте у порядку, встановленому цими Правилами, протягом 1 року, починаючи з дня, наступного за днем його прийняття. Споживач може подати оператору системи звернення про перегляд рішення комісії протягом 180 календарних днів з дня прийняття комісією відповідного рішення.
Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу. У протоколі комісії зазначається ЕІС код точки/точок комерційного обліку, за якою(ими) виявлено порушення (за наявності).
У разі причетності споживача до порушень, зазначених у пункті 8.4.2 глави 8.4 цього розділу, у протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. У такому разі разом з протоколом споживачу надаються розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії з посиланням на відповідні пункти глави 8.4 цього розділу та розрахункові документи для оплати необлікованої електричної енергії та/або збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, в акті про порушення було зазначено дата, час та місце проведення засідання комісії з розгляду акту про порушення №003485 від 08.11.2023, після складення якого один примірник був вручений Ковальову О.Г., як особі, яка допустила представників оператора системи на об'єкт. Разом з тим, повідомлення з датою, часом та адресою проведення засідання комісії з розгляду акту про порушення було направлено за місцезнаходженням відповідача, що підтверджується матеріалами справи.
Водночас відповідач не скористався своїм правом бути присутнім на засіданні комісії, як і не скористався правом звернення з метою повторного розгляду комісією акту про порушення.
Також відповідач не скористався можливістю, визначеною п.8.2.7. Правил, звернення до Регулятора або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики відповідно до компетенції, енергетичного омбудсмена та/або суду.
Частиною 4 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 2.5 Постанови Пленуму ВГСУ від 16.12.2015 № 3 «Про узагальнення судової практики вирішення спорів, що виникають у сфері надання послуг з електропостачання» роз'яснено, що у вирішенні спорів про стягнення вартості електричної енергії, спожитої внаслідок самовільного підключення до об'єктів електроенергетики, та визначенні особи, яка є споживачем та належним відповідачем у спорі, судам слід виходити з приписів положень 319, 322 ЦК України та враховувати, що відповідальність щодо належного утримання майна несе власник цього майна або особа, що володіє іншими речовими правами щодо цього майна (зокрема, правом володіння).
За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушень з боку позивача, а також не спростовано обставин самовільного підключення струмоприймачів до електромережі, що не є власністю ОСР з порушенням схеми обліку
Згідно з п. 8.2.7. правил ПРРЕЕ кошти за необліковану електричну енергію та суми збитків перераховуються споживачем на поточний рахунок оператора системи.
Споживач має оплатити розрахункові документи за необліковану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка (у випадку неотримання споживачем рахунка у поштовому відділенні упродовж 5 робочих днів з дня надходження рахунка до поштового відділення споживача рахунок вважається отриманим споживачем на 5 робочий день).
У разі незгоди споживача з фактом безоблікового споживання електричної енергії та відмови від сплати вартості необлікованої електричної енергії оператор системи звертається з позовом до суду для підтвердження факту безоблікового споживання електричної енергії та стягнення вартості необлікованої електричної енергії.
Якщо судом прийнято рішення, яким спростовано факт безоблікового споживання електричної енергії споживачем та/або відмовлено оператору системи в задоволенні позову щодо стягнення зі споживача вартості необлікованої електричної енергії, розрахованої на підставі акта про порушення, та за умови набрання рішенням суду законної сили оператор системи скасовує відповідний акт про порушення.
Позивачем здійснено розрахунок вартості електроенергії, спожитої без обліку за актом порушень правил користування електричною енергією №003485 від 08.11.2023, відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню 154 594,82 грн.
Не приймаються твердження відповідача, що зазначення в акті порушення та протоколі комісії параметрів кабелю (поперечна площа перерізу проводів), на підставі яких здійснювався розрахунок обсягу недооблікованої електроенергії, має бути підтверджено відповідними замірами проведеними із застосуванням сертифікованих вимірювальних приладів, що мають чинний сертифікат повірки, оскільки така інформація міститься в акті. А тому позивачем здійснено обґрунтований розрахунок за необліковану електричну енергію. Водночас, відповідачем не надано контррозрахунку на спростування доводів позивача.
Встановивши, що факт порушення ПРРЕЕ, а саме порушення п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 5.5.5 ПРРЕЕ, що відповідає п. 8.4.2 ПРРЕЕ - самовільне підключення струмоприймачів до електромережі, що не є власністю ОСР з порушенням схеми обліку, підтверджується актом про порушення, підписаним представниками позивача, а також особою, що надала доступ представникам оператора до об'єкту, а також що акт про порушення №003485 від 08.11.2023 відповідає вимогам вищезазначених правил та містить передбачені законодавством дані, що вказаний акт складено та розглянуто з дотриманням вимог чинного законодавства, належним чином дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
При цьому, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними та зводяться до переоцінки доказів у справі, а сам відповідач на власний розсуд трактує як положення Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, так і застосування норм Верховним Судом.
Як вже зазначалось вище Товариство з обмеженою відповідальністю «Ровем ЛТД» також звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024, у якій просив скасувати додаткове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровем ЛТД» про стягнення боргу, позивач зазначив, що очікує понести витрати на професійну правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 року у справі №910/10101/24 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровем ЛТД» на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" заборгованість за необліковану електричну енергію - 154 594,82 грн. та судовий збір - 3 028,00 грн.
В подальшому, 30.10.2024 Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" звернулось з заявою б/н від 29.10.2024 року «Про ухвалення додаткового рішення» (сформована в системі «Електронний суд» 29.10.2024 року), в якій заявник просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровем ЛТД" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи вимоги Господарського процесуального кодексу України та те, що у процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Водночас у даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 року у справі № 922/736/20.
Вимога щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (п. 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У випадку розгляду справи у порядку спрощеного провадження, коли проведення судових дебатів процесуальним законом взагалі не передбачено, учасник справи має дотримуватися встановленого пунктом 2 частини восьмої статті 129 ГПК України п'ятиденного строку для подання заяви про розподіл судових витрат та доказів понесення таких витрат, а в разі його пропуску - належним чином обґрунтувати поважність причин. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 року у справі № 918/853/20.
Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 року у даній справі було доставлене до електронного кабінету Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" 23.10.2024 року о 18:36.
Отже, як зазначив суд першої інстанції, судове рішення у даній справі вважається врученим позивачу 24.10.2024 року та, враховуючи те, що розгляд справи №910/10101/24 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, протягом п'яти днів з дня отримання судового рішення позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №910/10101/24 із доказами на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу (заява сформована в системі «Електронний суд» 29.10.2024 року).
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що позивачем подано заяву з дотриманням встановленого ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України строку.
Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, крім судового збору, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2024 року між Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські електромережі» (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Перший радник» (виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги № 3443-ДКЕМ (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується надавати клієнтові правничу допомогу (послуги) за окремими письмовими або усними дорученнями останнього.
Відповідно до п. 1.2. договору видами правничої допомоги є: надання консультацій і роз'яснень клієнту з правових питань; збір доказів по судовій справі, визначення засобів доказування; представництво в суді; ознайомлення з матеріалами судової справи; складання процесуальних та інших документів правового характеру (позовів, відзивів, заперечень, пояснень, заяв, клопотань, скарг, запитів, звернень тощо); інші види правничої допомоги, що не передбачені цим договором, однак є необхідними для його виконання та захисту інтересів клієнта.
В пункті 1.3. договору сторони узгодили, що зміст, обсяг, вартість послуг, номер судової справи, в межах якої надається правнича допомога, та судова інстанція відображається сторонами в акті наданих послуг.
Розмір гонорару, який має сплатити клієнт, визначається згідно з актом приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правнича допомога. Розмір гонорару може бути змінено за взаємною домовленістю сторін (п. 4.2. договору)
Вартість наданих послуг (розмір гонорару) у кожній судовій справі може визначатись як погодинно або у фіксованому розмірі (п. 4.3. договору).
Згідно з п. 4.4. договору вартість наданих послуг може визначатись окремо у кожній справі та кожній судовій інстанції (в якій розглядалась справа), про що складається відповідний акт приймання-передачі наданих послуг.
28.10.2024 року між клієнтом та адвокатським об'єднанням складено акт приймання-передачі наданих послуг № 70 на суму 15 000,00 грн. В акті зазначено, що детальна інформація наведена у додатку до нього.
З додатку 1 вбачається, що адвокатське об'єднання надало клієнту наступну професійну правничу допомогу: (1) збір доказів по справі, визначення засобів доказування, роз'яснення клієнту правової позиції по судовій справі та узгодження її з клієнтом; (2) підготовка, формування та подача позовної заяви від 14.08.2024 про стягнення заборгованості по договору.
Представництво інтересів Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" у даній справі здійснювалося адвокатом Кирищуком В.П. на підставі довіреності № 20/2024 від 25.01.2024 року.
До матеріалів справи долучено свідоцтво на право на заняття адвокатською діяльністю та довіреність №20/2024 від 25.01.2024, якою позивач уповноважив адвоката Кирищука В.П. представляти його інтереси в усіх органах судової системи незалежно від їх юрисдикції з усіма правами наданими процесуальним законодавством учаснику процесу, в тому числі, позивачу.
Отже, ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" було надано докази в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, про те, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю с прави, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Скаржник в своїй апеляційній скарзі зазначив, що складання позовної заяви та процесуальних документів не вимагало від адвоката позивача значних зусиль чи втрат часу, оскільки такі судові справи є однотипними та стандартизованими, а отже, заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію співмірності.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру» встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, понесені стороною у справі витрати на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для їх відшкодування судом в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
З огляду на наведені в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України критерії, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони (в даному випадку відповідача), відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їх сума обґрунтованою.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач заявляв до стягнення в суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.
Так, колегія суддів приходить до висновку, що розмір судових витрат в сумі 15 000,00 грн. відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доведений та документально обґрунтований. Акт про надання правничої допомоги містить інформацію про види правової допомоги. Обсяг робіт, які виконані задля представництва інтересів клієнта в суді, не суперечить договору.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта.
В свою чергу, відповідачем не доведено неспівмірності витрат позивача на правову допомогу, а з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано будь-яких доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано жодних доказів на їх спростування.
Аргументи скаржника, що сума судових витрат в розмірі 15 000,00 грн. є надмірно завищеною, колегія суддів апеляційного суду відхиляє, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Для виконання цього обов'язку недостатньо загально сформульованого твердження іншої сторони про неспівмірність витрат без надання доказів та належного обґрунтування.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції вирішив з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України, а висновки суду відповідають основним підставам та принципам відшкодування витрат та не суперечать висновкам щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.
Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровем ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі № 910/10101/24 слід відмовити, а оскаржувані рішення - залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровем ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі №910/10101/24 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі № 910/10101/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі №910/10101/24 - залишити без змін.
3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/10101/24 - залишити без змін.
4. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
5. Матеріали справи №910/10101/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання повного тексту постанови 08.04.2025.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді О.В. Яценко
С.А. Гончаров