Постанова від 18.03.2025 по справі 927/957/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2025 р. м.Київ Справа№ 927/957/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання Зінченко А.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 18.03.2025:

від позивача: Верхацький І.В. (в залі суду)

від відповідача: Приходько С.В. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 06.01.2025

у справі № 927/957/24 (суддя Кузьменко Т.О.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна

компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи

"Чернігівгаз"

про стягнення 80 457 659,59 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" про стягнення боргу в сумі 80 457 659,59 грн з яких:

- 60 261 158,97 грн - сума основного богу;

- 10 477 192,97 грн - пеня;

- 6 026 115,90 грн - штраф;

- 2 584 535,39 грн - інфляційні втрати;

- 1 108 656,36 грн - 3 % річних.

Позов мотивований неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3296-ОГРМ від 21.06.2022 року з додатковими угодами №1, №2, №3, №4, №5 в частині своєчасного проведення розрахунків.

Короткий зміст заперечень на позов

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що у Акціонерного товариства «Чернігівгаз» відсутня можливість здійснювати погашення заборгованості за Договором шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України не з вини Акціонерного товариства «Чернігівгаз». Так, відповідач зазначав про те, що 02-03.09.2024 року відкриті виконавчі провадження № 75943285 та № 75943857, в межах виконання яких приватним виконавцем накладено арешти майно та кошти боржника, у зв'язку з чим на даний час Акціонерне товариство «Чернігівгаз» вживало всі можливі заходи, спрямовані на зупинення виконавчих проваджень та зняття арешту з рахунків. Заперечуючи проти позову, відповідач також вказував про зупинення останньому на підставі постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 29.11.2023 № 2227 дії ліцензії з розподілу природного газу, що призвело до різкого зменшення надходжень на рахунки Акціонерного товариства «Чернігівгаз» та значних фінансових витрат. Крім того, з посиланням на форс-мажорні обставини, засвідчені листом ТПП України від 28.02.2022, відповідач просив звільнити його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення неустойки (пені та штрафу з посиланням на статті 549, 551 ст. 259 Цивільного кодексу України, 219, 233 Господарського кодексу України, в якому заявник просив суд зменшити розмір заявленої позивачем пені у розмірі 10 477 192,97 та штрафу у розмірі 6 026 115,90 грн на 99 %.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.01.2025у справі №927/957/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", заборгованість в сумі 60261158,97 грн, пеню в сумі 5238596,49 грн, штраф в сумі 3013057,95 грн, інфляційні нарахування в сумі 2584535,39 грн (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13.01.2025), 3% річних в сумі 1108656,36 грн, судовий збір в сумі 847840,00 грн.

В решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- матеріалами справи встановлено, що позивачем на виконання умов Договору передано, а відповідачем прийнято газ на загальну суму 283 972 701,70 грн, що підтверджується Актами приймання передачі природного газу, та у матеріалах справи відсутні будь-які докази оплати відповідачем заборгованості як в установлені Договором строки за отриманий у жовтні-листопаді 2023 року природній газ, так і станом на день розгляду справи, відтак, відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання і прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором, тому вимоги позивача про стягнення 60 261 158,97 грн боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню;

- відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним грошового зобов'язання за Договором купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3296-ОГРМ внаслідок настання форс-мажорних обставин. Тобто останній не довів, що саме надзвичайні і невідворотні обставин (форс-мажорні обставини) не дають йому змоги оплатити вартість отриманого газу, з урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення Відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути від виконання грошового зобов'язання;

- Господарський суд Чернігівської області наголошував, що штрафні санкції не повинні перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника в умовах врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу та не має стати джерелом невиправданих додаткових прибутків кредитора. При цьому судом враховується, що у даній справі також заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, і судом задоволені такі вимоги, тобто - вимоги позивача щодо відшкодування матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Враховуючи викладене, а також майнове становище відповідача, підтвердження останнім негативних наслідків вторгнення та агресії росії на території прикордонної Чернігівської області держави та необхідність усунення наслідків систематичних обстрілів об'єктів систем газопостачання, суд першої дійшов висновку, що виплата пені та штрафу в повному розмірі становить для останнього надмірний тягар, а відтак підлягає зменшенню на 50%, з заявлених 10477192,97 грн пені до 5238596,49 грн та з заявленого штрафу 6026115,90 грн до 3013057,95 грн;

- зменшення штрафних санкцій місцевий господарський суд вважав оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін, які знаходяться в рівних несприятливих економічних умовах;

- отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» частково задоволенні, і з відповідача на користь позивача присуджено до стягнення 60 261 158,97 грн боргу, 5 238 596,49 грн пені, 3 013 057,95 грн штрафу, 2584535,39 грн інфляційних нарахувань (з урахуванням ухвали про виправлення описки), 1 108 656,36 грн 3% річних. В решті вимог в частині стягнення 5 238 596,49 грн пені та 3 013 057,95 грн штрафу у зв'язку з і зменшенням штрафних санкцій, -відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.01.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а саме: пені у розмірі 5 238 596, 48 грн та штрафу у розмірі 3 013 057, 95 грн у справі №927/957/24 та ухвалити нове рішення у цій частині, яким задовольнити вимоги щодо стягнення пені та штрафу.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- у справі, що переглядається сума зобов'язання відповідача з оплати за поставлений газ дорівнює 60 261 158,97 грн, загальна сума поставки складала 283 972 701,70 грн та відповідач не розраховується за спожитий газ на протязі тривалого часу, тоді як сума штрафних санкцій, що нараховані відповідно до договору в порівнянні із сумою несплаченого основного боргу складає лише 27,34%;

- заявлена сума пені та штрафу не є надмірно великими до загальної суми прострочення основного боргу враховуючи процентне співвідношення та фактично не сплату заборгованості за спожитий газ. Саме таку усталену позицію займає ВС у визначення розміру неустойки під час вирішення аналогічних спорів (постанова від 14.07.2021 №№ 916/878/20);

- суд першої інстанції неспівмірно зменшив заявлені до стягнення пеню та штраф на 50 % чим порушив принципи та підходи ВС у застосуванні ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України;

- місцевий господарський суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, не з'ясувавши всіх обставин, з'ясування яких передбачене згаданими нормами;

- матеріали справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача по справі в період виникнення правовідносин;

- судом не враховано того, що неналежне планування своєї діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб'єктів, які належним чином виконали свої обов'язки, а ризики від власної діяльності відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.

Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги

10.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача (Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" ) надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Зокрема, відповідач посилався на те, що:

- на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21);

- зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій;

- позивачем жодним чином не доведено, що несвоєчасна оплата поставленого газу призвела до настання для нього негативних наслідків;

- стягнення з Акціонерного товариства «Оператор ГРМ» пені у заявленому позивачем розмірі значно погіршить фінансово-економічне становище підприємства, спричинить для нього додаткові витрати, які не мають джерел покриття;

- позивач застосував до Акціонерного товариства «Оператор ГРМ» також таку міру відповідальності як стягнення 3% річних та інфляційні втрати, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства, які у повній мірі компенсували всі збитки позивача від знецінення грошових коштів;

- пеня є лише фінансовою санкцією за невиконання зобов'язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення;

- пеня не є основним боргом, будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, а, відповідно, при зменшенні її розміру не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Отже, рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.01.2025 у справі № 927/957/24 в частині зменшення заявленої до стягнення пені та штрафних санкцій є цілком законним та обґрунтованим, винесеним з дотриманням норм процесуального права та при правильному застосуванні норм матеріального права, при всебічному та повному з'ясуванні всіх обставин справи та при відповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також з врахуванням правових висновків та позицій Верховного Суду у подібних правовідносинах, а тому відсутні будь-які правові підстави для його скасування в оскаржуваній частині.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.01.2025 у справі №927/957/24, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/957/24.

03.20.2025 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшло клопотання про долучення доказів судового збору, а саме: платіжну інструкцію №0000020762 від 28.01.2025 у розмірі 148 529, 78 грн.

11.02.2025 на виконання вказаної ухвали з місцевого господарського суду надійшли матеріали справи №927/957/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №927/957/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.01.2025 у справі №927/957/24, судове засідання призначено на 18.03.2025 об 14 год 30 хв.

18.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" - Приходько С.В. надійшла заява про участь у судових засіданнях у справі №927/957/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" - Приходько С.В., про участь у віх судових засіданнях у справі №927/957/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

Відповідно до статті 64 Конституції України, права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 18.03.2025 з'явились представники: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (в залі судово приміщення) та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду).

Представник позивача в судовому засіданні 18.03.2025 підтримав вимоги викладені у апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.01.2025 у справі № 927/957/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а саме: пені у розмірі 5 238 596, 48 грн та штрафу у розмірі 3 013 057, 95 грн у справі №927/957/24 та ухвалити нове рішення у цій частині, яким задовольнити вимоги щодо стягнення пені та штрафу.

В судовому засіданні 18.03.2025 представник відповідача заперечував проти вимог, викладених у апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на правомірність висновків суду першої інстанції про відмову у позові, з підстав, викладених у оскаржуваному рішенні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи і що перевірено судом апеляційної інстанції, між Товариством з обмежено відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» 21 червня 2022 року було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3296-ОГРМ із подальшим укладенням додаткових угод №1 від 01.09.2022, №2 від 17.11.2022, №3 від 28.12.2022, №4 від 01.05.2023, №5 від 16.05.2023.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Договір (тут і надалі включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини Сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу на умовах, встановлених цим договором та Положенням.

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що продавець, за умови дотримання положень цього договору та вимог положення покупцем, зобов'язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах, у строки та на умовах, що погоджені сторонами у цьому договорі, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу природного газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені цим договором.

Згідно п. 2.1. Договору, з 1 червня 2022 року та протягом дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, продавець реалізує природний газ покупцю у розмірі нормативних, понаднормованих втрат та виробничо-технологічних витрат, втрат, зумовлених воєнними діями та понесених у зв'язку із запобіганням/врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, за цінами та на умовах визначених цим договором та положенням.

Втрати, зумовлені воєнними діями та понесені у зв'язку із запобіганням/врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, розраховуються на підставі методики визначення вартості втрат (витоку) природного газу у разі пошкодження газопроводів та газорозподільних станцій, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, розробленої Міненерго на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 № 326 «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 26, ст. 67, ст. 1413) (далі також - Методика).

Підпунктом 2.1.1. Договору визначено, що реалізація природного газу в період з 1 червня 2022 року та протягом дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, здійснюється за умови, якщо:

- покупець приєднався до договору про утворення балансуючої групи, де стороною, відповідальною за добовий небаланс групи, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", за типовою формою, розробленою та затвердженою Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України";

- Покупець станом на дату підписання цього Договору має підписаний, чинний та діючий договір про договірне списання з поточних рахунків такого Покупця строком дії до повного виконання ним зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" у період з 1 березня 2022 року по 30 квітня 2022 року. Положення цього підпункту не застосовується у разі відсутності станом на дату підписання цього Договору заборгованості Покупця перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу, укладеним з ним у період з 1 березня 2022 року по 30 квітня 2022 року;

- Покупцем до 30 червня 2022 року надано одне з наступних видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу:

1. Банківську гарантію на суму грошових зобов'язань, які для цих цілей розраховуються виходячи із середньомісячного обсягу втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу оператора газорозподільної системи протягом 2021 року за ціною 7 420,00 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1 000 куб. метрів газу. Банківська гарантія має бути видана банком-резидентом України, який відповідає вимогам, встановленим за посиланням https://www.naftogaz.com/bank-garantee та оформлена за примірною формою, встановленою додатком № 2 до цього Договору, або

2. До 30.06.2022 здійснено повну оплату вартості Обсягу І (фіксований) за червень 2022 р., а також щомісячно до 25 числа місяця, що передує місяцю передачі природного газу, здійснює у повному розмірі попередню оплату вартості Обсягу І (фіксований) за кожен наступний місяць відповідно до умов цього Договору; або

3. Підписує договір про договірне списання з власних поточних банківських рахунків строком дії до повного виконання зобов'язань такого Покупця за цим Договором та договором, що передбачений до укладання п. 1.2. цього Договору.

Покупець зобов'язується усіляко сприяти своєчасному підписанню своїм обслуговуючим банком Договору про договірне списання таким чином, щоб він був підписаний у термін, визначений цим Договором. Умови цього положення вважаються виконаними, з моменту фактичної можливості здійсненім договірного списання за відповідним належним чином укладеним та діючим договором про договірне списання.

Договором про договірне списання має бути передбачено, що в разі одночасного надходження до банку кількох документів, на підставі яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунка Покупця в такій черговості:

- у першу чергу - списуються грошові кошти для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом);

- у другу чергу - списуються грошові кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежі до бюджету та інші обов'язкові відрахування, передбачені законодавством України, у зв'язку із оплатою праці;

- у третю чергу - списуються грошові кошти для виконання грошових зобов'язань оператора газорозподільної системи перед TOB "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" за Договором в розмірі, що має дорівнювати відсотку складової нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат у тарифі на розподіл, затвердженому НКРЕКП.

Відсоток списання коштів може бути переглянутий у виключних випадках, зумовлених воєнними діями в областях, де Покупець провадить ліцензійну діяльність, за його заявою за погодженням із НКРЕКП.

Загальний обсяг (об'єм) природного газу, що передається за цим Договором, складається із:

2.2.1. в редакції Додаткової угоди до договору № 3 від 28.12.2022, Обсяг І (фіксований) - обсяг нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат, погоджених НКРЕКП на період з 1 червень 2022 року та протягом дії воєнного стану, а також шести місяців після його припинення або скасування. Погоджений НКРЕКП Обсяг І на період з 1 червня 2022 по 31 травня 2023 складає: 48 148,740 тис.куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі також - Періоди передачі) (тис.куб.м.):

- Червень 2022 року 806,030;

- Липень 2022 року 764,650;

- Серпень 2022 року 811,770;

- Вересень 2022 року 1 314,530;

- Жовтень 2022 року 4 795,000;

- Листопад 2022 року 7 227,000;

- Грудень 2022 року 8 608,000;

- Січень 2023 року 7 709,080;

- Лютий 2023 року 6 376,490;

- Березень 2023 року 5 135,050;

- Квітень 2023 року 3 160,030;

-Травень 2023 року 1 441,110.

Відповідно до п. 2.2.1. в редакції Додаткової угоди № 5 до Договору від 16.05.2023, сторони дійшли взаємної згоди додатково до раніше погодженого обсягу І на період з червня 2022 - травня 2023, на підставі погодженого НКРЕКП обсягу погодити на період з 01 червня 2023 року по 30 листопада 2023 року наступні обсяги постачання: 12 579,360 тис.куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі також - Періоди передачі) (тис.куб.м.):

-Червень 2023 року 985,340;

-Липень 2023 року 963,640;

-Серпень 2023 року 976,660;

-Вересень 2023 року 1 532,270;

-Жовтень 2023 року 3 151,350;

- Листопад 2023 року 4 970,100.

Відповідно до п. 3.1. Договору, Продавець передає Покупцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених Договором.

Передача договірного обсягу газу здійснюється протягом кожного періоду передачі, узгодженого Сторонами у Договорі (пункт 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.10 Договору, після закінчення Періоду передачі, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 14-го числа місяця, наступного за Періодом передачі, якщо інше не передбачено Договором, Продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою (за наявності) Комерційні акти щодо Обсягу І, Обсягу II та Обсягу III та направляє на підпис Покупцю:

-на поштову адресу Покупця, вказану у Розділі 12 цього Договору, рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення або поштовим відправленням з оголошеною вартістю (цінним листом),

-або надаються нарочно під підпис в отриманні,

-або шляхом направленням Комерційних актів, скріплених кваліфікованим електронним підписом Продавця, шляхом електронного документообігу із направленням копії такого акту на електронну адресу Покупця, вказану у Розділі 12 цього Договору.

Покупець повертає підписані Комерційні акти щодо Обсягу І, Обсягу II, Обсягу III протягом 5-ти календарних днів з моменту їх отримання (підпункт 3.10.1.).

Відповідно до п. 3.11 Договору, сторони на підставі ч. 3. ст. 207 та ст. 627 Цивільного кодексу України домовилися про можливість підписання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису Комерційних актів, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов'язаних із виконанням Договору.

Розділ 4 Договору визначає ціну та порядок проведення розрахунків.

Відповідно до п. 4.1. Договору, ціна природного газу, який передається за цим Договором, встановлюється наступним чином:

-ціна природного газу для Обсягу І (фіксований) становить 7 420,00 гривень із урахуванням податку на додану вартість за 1 000 куб. метрів природного газу.

-ціна природного газу для Обсягу II становить 0,01 гривні із урахуванням податку на додану вартість за 1 000 куб. метрів природного газу.

Згідно з п. 4.2. Договору договірна вартість розраховується і підлягає сплаті в українських гривнях у безготівковій формі на рахунок Продавця. Договірна вартість кожного Договірного обсягу газу округлюється до 2-х знаків після коми.

Пункт 4.3. Договору зазначає про те, що покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду.

Покупець щомісячно до 25 числа місяця, що передує місяцю передачі, може здійснювати у повному розмірі попередню оплату вартості обсягу І (фіксований) за кожен наступний місяць відповідно до умов підписаного договору купівлі-продажу природного газу (пункт 4.3.1. Договору).

Моментом оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Продавця.

Крім того, відповідно до пунктів 6.1, 6.3, 6.4 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх Договірних зобов'язань Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та Договором.

За порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець, на письмову вимогу продавця не пізніше ніж 15 днів з моменту її отримання, зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5-ть (п'ять) робочих днів, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% (десять відсотків) від суми простроченого платежу.

Відповідно до пунктів 6.10 та 6.11. Договору, керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України, Сторони дійшли згоди встановити позовну давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю у п'ять років. Також Сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язань.

Цей Договір укладений Сторонами з відкладальною умовою відповідно до ч. 1 ст. 212 ст. 259 Цивільного кодексу України та набуває чинності з дати надання Покупцем одного з видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов'язань за Договором у порядку та відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. цього Договору, та діє впродовж дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, а в частині здійснення розрахунків між Сторонами до їх повного та належного здійснення.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, умови цього Договору поширюють свою дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами до його укладення, а саме з 01 червня 2022 року. (п. 10.1, 10.2. Договору).

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що 09.12.2022 шляхом підписання заяви до договору про утворення балансуючої групи АТ Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» приєдналося до Договору про утворення балансуючої групи № БГ-3 від 09.12.2022.

На виконання умов вище зазначеного Договору між Акціонерним товариством «Ощадбанк», Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» укладено Договір про договірне списання № 1, умовами якого визначено:

п. 4. При здійсненні договірного списання за цим Договором Сторона 3 є отримувачем коштів; договірне списання здійснюється Банком без будь-яких платіжних доручень/електронних розрахункових документів Клієнта, в тому числі Банк не подає, не отримає та не очікує від клієнта, Сторони 3 або інших осіб в якості передумов договірного списання будь-яких документів, крім прямо передбачених цим Договором (у т.ч. довідок, запитів, вимог), не контролює та не перевіряє виконання Клієнтом зобов'язань перед Стороною 3 за Договором купівлі-продажу, інші причини і обставини, пов'язані з договірним списанням коштів з рахунку Клієнта;

п. 5. З банківського дня, наступного за Датою підписання цього Договору, та до дня, який настане раніше: дня розірвання цього Договору або дня початку здійснення договірного списання згідно з п. 6 цього Договору, - кожного банківського дня не пізніше 10 год. 00 хв. Банк здійснює договірне списання грошових коштів за рахунок залишку коштів, наявного на рахунку Клієнта станом на момент здійснення договірного списання, в сумі, що дорівнює 32,08% від суми залишку грошових коштів, наявного на рахунку Клієнта станом на 09 год 00 хв. (сума списання за нормативом НКРЕКП), або в сумі залишку коштів, наявного на рахунку Клієнта станом на момент здійснення договірного списання, якщо вона менша за суму списання за нормативом НКРЕКП.

На виконання умов Договору № 101/ПГ-3296-ОГРМ від 21.06.2022 року, в період з червня 2022 року по листопад 2023 року Позивач поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 283 972 701,70 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

-Акт приймання-передачі природного газу від 30 червня 2022 р. №9615, обсяг переданого газу: 491,67360 тис.м.куб., вартістю: 3 648 218,11 грн.

-Акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2022 №9616, обсяг переданого газу: 1,57580 тис. м. куб., вартістю: 91 221,86 грн.

-Акт приймання-передачі природного газу від 31 липня 2022 р. №10503, обсяг переданого газу: 764,65000 тис.куб.м, вартістю: 5 673 703,0 грн.

-Акт приймання-передачі природного газу від 31 липня 2022 р. №10504, обсяг переданого газу: 0,09593 тис.куб.м, вартістю: 8 863,69 грн.

-Акт приймання-передачі природного газу від 31 серпня 2022 р. №11447, обсяг переданого газу: 349,94793 тис.м.куб., вартістю: 2 596 631,64 грн.

-Акт приймання-передачі природного газу від 31 серпня 2022 р. №11446, обсяг переданого газу: 0,08195 тис. м.куб., вартістю: 9 200,92 грн.

-Акт приймання-передачі природного газу від 30 вересня 2022 р. №12710, обсяг переданого газу: 0,08400 тис.м.куб., вартістю: 6 532,25 грн.

-Акт приймання-передачі природного газу від 30 вересня 2022 р. №12711, обсяг переданого газу: 299,56297 тис. м.куб., вартістю: 2 222 757,24 грн.

-Акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2022 р. №14164, обсяг переданого газу: 1 932,36705 тис.м.куб., вартістю: 14 338 163,51грн;

-Акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2022 р. №14165, обсяг переданого газу: 0,09360 тис.м.куб., вартістю: 3 784,04 грн.

-Акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2022 р. №15747, обсяг переданого газу: 7 197,20701тис.м.куб., вартістю: 53 403 275,99 грн;

-Акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2022 р. №15748, обсяг переданого газу: 0,09060 тис.м.куб., вартістю: 4 080,05 грн.

-Акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2022 р. №17479, обсяг переданого газу: 6 600,45174 тис.м.куб., вартістю: 48 975 351,89грн.

-Акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2022 р. №17480, обсяг переданого газу: 0,09362 тис.м.куб., вартістю: 5 478,54грн.

-Акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2023 р. №1872, обсяг переданого газу: 0,09393 тис.м.куб., вартістю: 3 321,23 грн.

-Акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2023 р. №1873, обсяг переданого газу: 2 800,68108 тис.м.куб., вартістю: 20 781 053,60 грн.

-Акт приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2023 р. №3636, обсяг переданого газу: 4 700,18575 тис.м.куб., вартістю: 34 875 378,25 грн.

-Акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2023 р. №5370, обсяг переданого газу: 2 200,79642 тис.м.куб., вартістю: 16 329 909,43 грн.

-Акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2023 р. №8172, обсяг переданого газу: 998,93327 тис.м.куб., вартістю: 7 412 084,86 грн.

-Акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2023 р. №8173, обсяг переданого газу: 1,13652 тис.м.куб., вартістю: 0,01 грн.

-Акт приймання-передачі природного газу від 31 травня 2023 р. №10836, обсяг переданого газу: 5,57499 тис.м.куб., вартістю: 0,06 грн;

-Акт приймання-передачі природного газу від 31 травня 2023 р. №10837, обсяг переданого газу: 730,27019 тис.м.куб., вартістю: 5 418 604,81 грн.

-Акт приймання-передачі природного газу від 30 червня 2023 р. №12611, обсяг переданого газу: 98,02931 тис.м.куб., вартістю: 727 377,48грн.

-Акт приймання-передачі природного газу від 30 червня 2023 р. №12612, обсяг переданого газу: 1,09692 тис.м.куб., вартістю: 0,01 грн.

-Акт приймання-передачі природного газу від 31 липня 2023 р. №13897, обсяг переданого газу: 150,57149 тис.м.куб., вартістю: 1 117 240,45 грн

-Акт приймання-передачі природного газу від 31 серпня 2023 р. №15264, обсяг переданого газу: 316,63306 тис.м.куб., вартістю: 2 349 417,30 грн.

-Акт приймання-передачі природного газу від 30 вересня 2023 р. №16655, обсяг переданого газу: 499,98794 тис.м.куб., вартістю: 3 709 910,51 грн.

-Акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2023 р. №18237, обсяг переданого газу: 3 151,35000 тис.м.куб., вартістю: 23 383 016,99 грн.

-Акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2023 р. №20167, обсяг переданого газу: 4 970,10000 тис.м.куб., вартістю: 36 878 141,98 грн.

Акти підписані обома сторонами електронними підписами без заперечень та зауважень.

Отже, в період із червня 2022 року по листопад 2023 року відповідач спожив природний газ на загальну суму 283 972 701,70 грн.

Разом з тим, оплату за переданий газ шляхом списання грошових коштів за Договором № 1 відповідач здійснив лише частково на суму 223 711 542,73 грн.

Отже, розмір несплаченої суми основної заборгованості за поставлений природний газ, який не заперечується відповідачем, складає 60 261 158,97 грн за поставлений природний газ у жовтні-листопаді 2023 року.

За прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 10477192,97 грн пені за період з 01.12.2023 по 31.07.2024, 6026115,90 грн штрафу, 2584535,39 грн інфляційних нарахувань за період з грудня 2023 року по липень 2024 року, 118656,36 грн 3% річних за період з 01.12.2023 по 31.07.2024

На виконання вимог Договору № 101/ПГ-3296-ОГРМ від 21.06.2022 позивач направив відповідачу вимогу від 16.08.2024 № 119/4.1.2-41074-2024 про сплату заборгованості за Договором в сумі 80 457 659,59 грн. Зазначена вимога була вручена відповідачу 21.08.2024.

У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості по Договору купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3296-ОГРМ від 21.06.2022 року в сумі 60261158,97 грн, пені в сумі 10477192,97 грн, штрафу в сумі 6026115,90 грн, інфляційних нарахувань в сумі 2584535,39 грн та 3% річних в сумі 118656,36 грн позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань.

Відповідач не погоджувався із заявленими вимогами та просив звільнити його від відповідальності за порушення зобов'язання, крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення неустойки (пені та штрафу з посиланням на статті 549, 551, ст. 259 Цивільного кодексу України, 219, 233 Господарського кодексу України, в якому заявник просив суд зменшити розмір заявленої позивачем пені у розмірі 10 477 192,97 та штрафу у розмірі 6 026 115,90 грн на 99 %.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного оскарження, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, між сторонами цієї справи внаслідок укладення 21.06.2022 Договору купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3296-ОГРМ виникли господарсько-договірні зобов'язання.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання умов Договору передано, а відповідачем прийнято газ на загальну суму 283 972 701,70 грн, що підтверджується Актами приймання - передачі природного газу. Акти підписані сторонами без зауважень і заперечень.

Відповідач вартість отриманого газу оплатив частково в сумі 223 711 542,73 грн, що підтверджується наданим розрахунком позивача та не заперечується сторонами.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем повністю сплачено газ, отриманий в період з червня 2022 року по вересень 2023 року.

Як встановив суд першої інстанції, станом на день звернення позивача до суду заборгованість відповідача склала 60261158,97 грн за газ, отриманий у жовтні-листопаді 2023 року.

З урахуванням умов Договору (п. 4.3. Договору) строк оплати отриманого за актами становить:

за актом № 18237 від 31.10.2023 - до 30.11.2023,

за актом № 20167 від 30.11.2023 - до 31.12.2023.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вірно встановив суд першої інстанції, у матеріалах справи відсутні будь-які докази оплати відповідачем заборгованості як в установлені Договором строки за отриманий у жовтні-листопаді 2023 року природній газ, так і станом на день розгляду справи, а тому відповідач допустив порушення взятих на себе договірних зобов'язань і прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором, а тому вимоги позивача про стягнення 60 261 158,97 грн боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню. У вказаній частині рішення суду першої інстанції не оскаржується скаржником, і відповідно, не входить до меж апеляційного оскарження.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого природного газу, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 10477192,97 грн пені за період з 01.12.2023 по 31.07.2024, 6026115,90 грн штрафу, 2584535,39 грн інфляційних нарахувань за період з грудня 2023 року по липень 2024 року, 118656,36 грн 3% річних за період з 01.12.2023 по 31.07.2024, у тому числі:

1) за прострочення оплати отриманого у жовтні 2023 року природного газу:

4452755,51 грн пені за період з 01.12.2023 по 31.07.2024;

467823,11 грн 3% річних за період з 01.12.2023 по 31.07.2024;

1166746,99 грн інфляційних нарахувань за період з грудня 2023 року по липень 2024 року;

2338301,70 грн 10% штрафу;

2) за прострочення оплати отриманого у листопаді 2023 року природного газу:

6024437,46 грн пені за період з 02.01.2024 по 31.07.2024;

640833,25 грн 3% річних за період з 02.01.2024 по 31.07.2024;

1417788,40 грн інфляційних за період з лютого 2024 року по липень 2024 року;

3687814,20 грн 10% штрафу.

За приписами частини 1 статті 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Статтею 343 Господарського кодексу України передбачено, що за прострочку платежу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про арифметично правильне їх нарахування з додержанням вимог законодавства та положень Договору.

Доводи відповідача щодо настання форс-мажорних обставин у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з огляду на те, що відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним грошового зобов'язання за Договором купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3296-ОГРМ внаслідок настання форс-мажорних обставин. Тобто останній не довів, що саме надзвичайні і невідворотні обставин (форс-мажорні обставини) не дають йому змоги оплатити вартість отриманого газу. Запровадження воєнного стану в країні, настання форс-мажорних обставин в зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України не можуть однозначно засвідчувати, починаючи з 24 лютого 2022 року, неможливість виконання обов'язку зі сплати коштів за отриманий газ, а отже наведена обставина не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання зобов'язання на час, протягом якого будуть діяти такі обставини, або ж для звільнення від відповідальності. У вказаній частині висновки суду першої інстанції учасниками спору не оскаржуються.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" про стягнення 80 457 659,59 грн (у тому числі 60261158,97 грн богу, 10477192,97 грн пені, 6026115,90 грн штрафу та 2584535,39 грн інфляційних нарахувань, 1108656,36 грн 3 % річних) є правомірними і підтверджуються матеріалами справи. У вказаній частині висновки суду першої інстанції учасниками спору не оскаржуються.

У той же час, відповідачем заявлено суду першої інстанції клопотання про зменшення заявленого до стягнення розміру штрафу та пені на 99%, розглянувши яке суд першої інстанції врахував майнове становище відповідача, підтвердження останнім негативних наслідків вторгнення та агресії росії на території прикордонної Чернігівської області держави та необхідність усунення наслідків систематичних обстрілів об'єктів систем газопостачання, у зв?язку з чим дійшов висновку, що виплата пені та штрафу в повному розмірі становить для останнього надмірний тягар, а відтак підлягає зменшенню на 50 %, з заявлених 10477192,97 грн пені до 5238596,49 грн та з заявленого штрафу 6026115,90 грн до 3013057,95 грн., присудивши відповідні суми до стягнення.

В решті вимог в частині стягнення 5238596,49 грн пені та 3013057,95 грн штрафу - суд першої інстанції відмовив у зв'язку з зменшенням штрафних санкцій.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення стягнення 5238596,49 грн пені та 3013057,95 грн штрафу (тобто в частині зменшення заявлених до стягнення показників), відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.01.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а саме: пені у розмірі 5 238 596, 48 грн та штрафу у розмірі 3 013 057, 95 грн у справі №927/957/24 та ухвалити нове рішення у цій частині, яким задовольнити вимоги щодо стягнення пені та штрафу у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги позивача в цйі частині, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Так, клопотання про зменшення заявлених ддо стягнення штрафних санкцій відповідач обґрунтовував наступним:

- АТ "Чернігівгаз" знаходиться у скрутному фінансовому становищі - згідно зі Звітом про фінансові результати за 2023 рік чистий фінансовий результат АТ "Чернігівгаз" складає збиток у розмірі 11998 тис.грн;

- АТ "Чернігівгаз" понесло фінансові втрати на відновлення газорозподільної системи та газових мереж м. Чернігова та Чернігівської області у зв'язку з їх пошкодженням в результаті повномасштабного вторгнення російської федерації на територію Чернігівської області та м. Чернігова 24.02.2022;

- Постановою НКРЕКП № 2227 від 29.11.2023 "Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ "Чернігівгаз"", з 01.12.2023 дію ліцензії АТ "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 19.06.2017 № 807, зупинено;

- Єдиним джерелом надходження коштів на рахунки Товариства є оплата споживачами комунальних послуг, які надавались до 01.12.2023.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

За змістом частин 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).

Згідно із частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Близькі за змістом норми також містить частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем у статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 Цивільного кодексу України) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 серпня 2021 року у справі № 911/378/17(911/2223/20).

При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду також належить брати до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів до виконання зобов'язання (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 910/11733/18, від 04 червня 2019 року у справі № 904/3551/18).

Також суду необхідно зважати на співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 920/1013/18, від 26 березня 2020 року у справі № 904/2847/19).

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22 звертав увагу, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 Цивільного кодексу України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 916/878/20).

Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

У питаннях визначення підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11 липня 2023 року у справі № 914/3231/16, від 10 серпня 2023 року у справі № 910/8725/22, від 26 вересня 2023 року у справі № 910/22026/21, від 02 листопада 2023 року у справі № 910/13000/22, від 07 листопада 2023 року у справі № 924/215/23, від 09 листопада 2023 року у справі № 902/919/22).

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22).

Дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом

При цьому, як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % нівелюватиме саме значення штрафних санкцій як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. При цьому законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

У зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при вирішенні питання стосовно зменшення розміру заявлених штрафних санкцій підлягає врахуванню:

- ступінь виконання відповідачем зобов'язання, а саме те, що на час звернення позивачем до суду першої інстанції грошові зобов'язання за договором відповідач виконував, вживав заходи до сплати боргу і на час вирішення справи в суді першої інстанції борг був сплачений в майже повному обсязі - сплачено 78,78% вартості поставленого газу;

- з моменту припинення дії ліцензії AT ''ОГС "Чернігівгаз" на розподіл природного газу відповідач припинив провадити свою основну діяльність та втратив статус суб'єкта природної монополії, тому з 01.12.2023 у відповідача відсутні кошти, які мали би бути отримані за рахунок надання послуг розподілу природного газу, передбачені структурою тарифу;

- складний фінансовий стан відповідача, що підтверджується звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід за 2023 рік) та балансом (звіт про фінансовий стан) станом на 01.10.2024, який свідчить про наявність збитків у розмірі 11998 тис.грн;

- недоведеність позивачем збитків, заподіяних внаслідок неналежного виконання відповідачем договору купівлі-продажу природного газу від 21.06.2022 № 101/ПГ-3296-ОГРМ.

Суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що штрафні санкції не повинні перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника в умовах врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу та не має стати джерелом невиправданих додаткових прибутків кредитора. При цьому, що у даній справі також заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, і судом першої інстанціїзадоволені такі вимоги, тобто - вимоги позивача щодо відшкодування матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Враховуючи викладене, а також майнове становище відповідача, підтвердження останнім негативних наслідків вторгнення та агресії росії на території прикордонної Чернігівської області держави та необхідність усунення наслідків систематичних обстрілів об'єктів систем газопостачання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виплата пені та штрафу в повному розмірі становить для останнього надмірний тягар, а відтак підлягає зменшенню на 50 %, з заявлених 10477192,97 грн пені до 5238596,49 грн та з заявленого штрафу 6026115,90 грн до 3013057,95 грн, а відповідне зменшення суд апеляційної вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін, які знаходяться в рівних несприятливих економічних умовах. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Отже суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність зменшення на 50 %, з заявлених 10477192,97 грн пені до 5238596,49 грн та з заявленого штрафу 6026115,90 грн до 3013057,95 грн, з огляду на те, що позивач не зазнав жодних матеріальних збитків у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору, стягнення з відповідача штрафу є мірою відповідальності останнього за порушення, а не способом збагачення іншої сторони, а присуджені до стягнення 5238596,49 грн пені та 3013057,95 грн штрафу - є справедливим у відношенні до обох сторін договору та є стимулом для відповідача не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов'язань (превентивна функція неустойки), а для позивача - достатнім для компенсування його очікувань від належного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" підлягають частковому задоволенню, і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 60261158,97 грн боргу, 2584535,39 грн інфляційних нарахувань (з урахуванням ухвали про виправлення описки), 1108656,36 грн 3% річних, що учасниками спору не оскаржується у даному апеляційному провадженні, а також 5238596,49 грн пені, 3013057,95 грн штрафу. В решті вимог в частині стягнення 5238596,49 грн пені та 3013057,95 грн штрафу у зв'язку з і зменшенням штрафних санкцій позов задоволенню не підлягає. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Водночас, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». які задоволенні Господарським судом Чернігівської області, а саме: стягнення і з відповідача на користь позивача 60261158,97 грн боргу, 5238596,49 грн пені, 3013057,95 грн штрафу, 2584535,39 грн інфляційних нарахувань, 1108656,36 грн 3% річних, сторонами не оскаржується і, відповідно, судом апеляційної інстанції не досліджується.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній справі, з урахуванням меж апеляційного оскарження, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким стягнуто 5238596,49 грн пені, 3013057,95 грн штрафу, з відмовою у решті позовних вимог у цій частині внаслідок зменшення на 50% заявлених до стягнення вказаних показників. В решті задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції учасниками спору не оскаржується в даному апеляційному провадженні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, з урахуванням меж апеляційного оскарження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.01.2025 у справі №927/957/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 5238596,49 грн пені, 3013057,95 грн штрафу, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.01.2025 у справі №927/957/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.01.2025 у справі №927/957/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз".

4. Матеріали справи №927/957/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано: 07.04.2025.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

О.М. Сибіга