ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
08 квітня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/209/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина», с.Базарьянка, Одеської області
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.02.2025 року про повернення позовної заяви м. Одеса, суддя першої інстанції Бездоля Д.О.
у справі № 916/209/25
за позовом: Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина», с. Базарьянка, Одеської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Віталіті Вайн», м.Кагарлик, Київської області
про стягнення 8 023 746 грн.
Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції
У січні 2025 року Приватне акціонерне товариство Сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина», с.Базарьянка Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віталіті Вайн», м.Кагарлик Київської області, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 8 023 746 грн.
Ухвалою суду першої інстанції від 28.01.2025 року позовну заяву було залишено без руху із встановленням позивачу п'ятиденного строку для надання доказів сплати судового збору у розмірі 96 284 грн.95 коп. Крім цього, приймаючи до уваги, що позивач у позовній заяві посилається на обставину виконання ним, як поручителем, зобов'язань покупця за договором поставки від 10.03.2023 № 10/03, в той же час, позивач не вказав обставин поставки товару та доказів на їх підтвердження, в ухвалі від 28.01.2025 року позивача зобов'язано надати письмові пояснення з вказанням обставин поставки товару та вказанням (доданням) доказів, які підтверджують ці обставини (первинні документи).
Вищевказана ухвала суду була доставлена до електронного кабінету позивача 30.01.2025 04:10, що підтверджується виготовленою з КП «ДСС» довідкою про доставку електронного документу за вих. № 916/209/25. Тому позивач недоліки позовної заяви мав усунути у строк не пізніше, ніж 04.02.2025 року.
04.02.2025 року до суду від позивача надійшла заява, до якої позивачем не додано доказів сплати судового збору, натомість, вдруге заявлено клопотання про відстрочення Приватному акціонерному товариству Сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина», с.Базарьянка Одеської області сплати судового збору в розмірі 96 284 грн. 95 коп. до вирішення справи по суті. Щодо обставин (доказів) поставки товару позивачем у заяві викладені відповідні пояснення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2025 року у справі №916/209/25 (суддя Бездоля Д.О.) відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина» с.Базарьянка Одеської області про відстрочення сплати судового збору; позовну заяву за вх. ГСОО № 220/25 від 23.01.2025 з доданими до неї документами повернуто позивачу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Приватне акціонерне товариство Сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина», с.Базарьянка Одеської області з ухвалою суду першої інстанції не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.02.2025 року у справі №916/209/25 про повернення позовної заяви скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права і неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, скаржник, за доводами апеляційної скарги, зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінку наданим позивачем доказам, оскільки обмежився помилковими висновками про відсутність у юридичних осіб права на відстрочення сплати судового збору, так як це право належить виключно фізичним особам, а спір у справі не стосується захисту соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Скаржник акцентує увагу на тому, що норма ст. 123 Господарського процесуального кодексу України в цій частині повністю ідентична до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України (яка оцінювалася Верховним Судом), а тому до спірних правовідносин можливо застосувати наступний, сформований Великою палатою Верховного Суду правовий висновок, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату.
На думку скаржника, суд першої інстанції був зобов'язаний не виключати право позивача як юридичної особи на відстрочення сплати судового збору і здійснювати оцінку відповідного клопотання з доказами за окресленого підходу, оскільки прості висновки про неможливість відстрочення сплати судового збору через відсутність права на це позбавляють позивача доступу до правосуддя.
Отже, скаржник вважає дуже важливим, що позивач не порушує питання зменшення або звільнення від сплати судового збору, а просить лише відстрочити його сплату до вирішення справи по суті через наявний складний майновий стан, виникнення якого не залежало від волі позивача, що в цілому жодним чином не позбавляє бюджет України від відповідних надходжень та одночасно забезпечить доступ ПрАТ СП «ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА» до правосуддя.
У зв'язку із вищевикладеним на думку скаржника, оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає нормам чинного законодавства з огляду на допущений судом першої інстанції надмірний формалізм та повернення позовної заяви без надання належної оцінки попередньо заявленим клопотанням про відстрочення сплати судового збору з наданими доказами на підтвердження рівня майнового стану скаржника.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина», с.Базарьянка Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.02.2025 року про повернення позовної заяви у справі №916/209/25, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідач своїм правом згідно ч.1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Частиною 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Приписи ч. 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України визначають, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 34 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на викладене вище, судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина», с.Базарьянка Одеської області на ухвалу про повернення позовної заяви Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2025 року у справі №916/209/25 має розглядатися у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувану у справі ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду матеріалів оскарження ухвали, правових норм, які підлягають застосуванню, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина», с.Базарьянка Одеської області на ухвалу про повернення позовної заяви Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2025 року у справі №916/209/25 не потребує задоволення, а ухвала про повернення позовної заяви Господарського суду Одеської області від 10.02.2025 року у справі №916/209/25 не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
У січні 2025 року Приватне акціонерне товариство Сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина», с.Базарьянка Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віталіті Вайн», м.Кагарлик Київської області, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 8 023 746 грн.
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину виконання ним, як поручителем за договором поруки від 10.03.2023 № 1/3/23-ІІ, зобов'язань відповідача, як покупця, за договором поставки від 10.03.2023 № 10/03, який відповідач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Каміон-68». Водночас, визначаючи підсудність даного спору Господарському суду Одеської області, позивач посилається на те, що місцем виконанням основного договору (поставки) є склад постачальника, за адресою: вул. Заводська, 34, м. Болград Одеської області.
Ухвалою суду першої інстанції від 28.01.2025 року позовну заяву було залишено без руху із встановленням позивачу п'ятиденного строку для надання доказів сплати судового збору у розмірі 96 284 грн.95 коп. Крім цього, приймаючи до уваги, що позивач у позовній заяві посилається на обставину виконання ним, як поручителем, зобов'язань покупця за договором поставки від 10.03.2023 № 10/03, в той же час, позивач не вказав обставин поставки товару та доказів на їх підтвердження, в ухвалі від 28.01.2025 року позивача зобов'язано надати письмові пояснення з вказанням обставин поставки товару та вказанням (доданням) доказів, які підтверджують ці обставини (первинні документи).
Вищевказана ухвала суду була доставлена до електронного кабінету позивача 30.01.2025 04:10, що підтверджується виготовленою з КП «ДСС» довідкою про доставку електронного документу за вих. № 916/209/25.
04.02.2025 року до суду від позивача надійшла заява, до якої позивачем не додано доказів сплати судового збору, натомість, вдруге заявлено клопотання про відстрочення Приватному акціонерному товариству Сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина», с.Базарьянка Одеської області сплати судового збору в розмірі 96 284 грн.95 коп., до вирішення справи по суті. Щодо обставин (доказів) поставки товару позивачем у заяві викладені відповідні пояснення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2025 року у справі №916/209/25 (суддя Бездоля Д.О.) відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина» с.Базарьянка Одеської області про відстрочення сплати судового збору; позовну заяву за вх. ГСОО № 220/25 від 23.01.2025 з доданими до неї документами повернуто позивачу.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що додані до позовної заяви документи не містять доказів сплати судового збору у визначеному законом розмірі, а відстрочення судового збору неможливе, оскільки позивачем не надано доказів, що він згідно норм статті 8 Закону України «Про судовий збір» підпадає під категорію осіб, яким суд, враховуючи майновий стан, може своє ухвалою за їх клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору, а позов не спрямований на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Отже, як вважає суд першої інстанції, позивачем не усунуто вказаних судом в ухвалі від 23.09.2024 року недоліків позовної заяви протягом встановленого процесуального строку, тому вона підлягає поверненню.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
У ст. 129 Конституції України та ст. 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Статтею 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
За статтею 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
За змістом частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, у тому числі, за подання до суду позовної заяви, апеляційної і касаційної скарг на судові рішення. Розміри ставок судового збору визначені у статті 4 цього Закону.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Із системного аналізу змісту зазначеної норми вбачається, що положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (такий висновок про застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).
Необхідно зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним (подібна за змістом позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі №912/3514/20 та ухвалах від 05.03.2021 у справі №910/9741/20, від 06.01.2021 у справі №927/579/19, від 20.08.2020 у справі №910/6421/19, від 18.05.2020 у справі №910/704/19, від 24.01.2020 у справі №915/923/15.
Правовий висновок щодо застосування ст. 8 Закону України «Про судовий збір» викладений у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, згідно з яким Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж ст. 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених в ст. 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
При цьому, умови, визначені у п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 цього Закону, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8 цього Закону, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Подібна за змістом позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі № 912/3514/20 та ухвалах від 05.03.2021 у справі № 910/9741/20, від 06.01.2021 у справі № 927/579/19, від 18.05.2020 у справі № 910/704/19, від 24.01.2020 у справі № 915/923/15.
При цьому, із системного аналізу змісту ст. 8 Закону України «Про судовий збір» убачається, що положення п. 1 та 2 ч. 1 цієї норми не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно із частинами першою - четвертою статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених процесуальним законом вимог, протягом п'яти днів з дня надходження її до суду постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються її недоліки, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Так, як зазначалось вище за текстом постанови, ухвалою суду першої інстанції від 28.01.2025 року позовну заяву було залишено без руху із встановленням позивачу п'ятиденного строку для надання доказів сплати судового збору у розмірі 96 284 грн.95 коп. Крім цього, приймаючи до уваги, що позивач у позовній заяві посилається на обставину виконання ним, як поручителем, зобов'язань покупця за договором поставки від 10.03.2023 № 10/03, в той же час, позивач не вказав обставин поставки товару та доказів на їх підтвердження, в ухвалі від 28.01.2025 року позивача зобов'язано надати письмові пояснень з вказанням обставин поставки товару та вказанням (доданням) доказів, які підтверджують ці обставини (первинні документи).
Вищевказана ухвала суду була доставлена до електронного кабінету позивача 30.01.2025 04:10, що підтверджується виготовленою з КП «ДСС» довідкою про доставку електронного документу за вих. № 916/209/25. Отже, позивач недоліки позовної заяви мав усунути у строк не пізніше, ніж 04.02.2025 року.
04.02.2025 року до суду від позивача надійшла заява, до якої позивачем не додано доказів сплати судового збору, натомість, вдруге заявлено клопотання про відстрочення Приватному акціонерному товариству Сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина», с.Базарьянка Одеської області сплати судового збору в розмірі 96 284 грн.95 коп., до вирішення справи по суті. Щодо обставин (доказів) поставки товару позивачем у заяві викладені відповідні пояснення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2025 року у справі №916/209/25 (суддя Бездоля Д.О.) відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина» с.Базарьянка, Одеської області про відстрочення сплати судового збору; позовну заяву за вх. ГСОО № 220/25 від 23.01.2025 з доданими до неї документами повернуто позивачу.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що додані до позовної заяви документи не містять доказів по сплаті судового збору у визначеному законом розмірі, а відстрочення судового збору неможливе, оскільки позивачем не надано доказів, що він за статтею 8 Закону України «Про судовий збір» підпадає під категорію осіб, яким суд, враховуючи майновий стан, може своє ухвалою за їх клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору, а позов не спрямований на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Отже, як вважає суд першої інстанції, позивачем не усунуто вказаних судом в ухвалі від 23.09.2024 року недоліків позовної заяви протягом встановленого процесуального строку, тому вона підлягає поверненню.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується Південно-західний апеляційний господарський суд, з огляду на таке.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (п. 57).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, що узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Оскільки позивач є юридичною особою, а предметом спору у справі №916/209/25 не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення поданого Приватним акціонерним товариством Сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина», с.Базарьянка Одеської області клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Таким чином, оскільки позивачем не було усунуто недоліки позовної заяви, які зазначались в ухвалі суду першої інстанції від 28.01.2025 року, а саме, не сплачений судовий збір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність повернення позовної заяви Приватному акціонерному товариству Сільськогосподарському підприємству «Чорноморська перлина», с.Базарьянка Одеської області.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
Правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються з урахуванням конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова Великої Палати Верховного суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Посилання заявника в апеляційної скарги на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у наведеній у апеляційній скарзі постанови щодо застосування, зокрема статті Закону України «Про судовий збір», колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі висновки за своїм змістом є загальними вимогами процесуального та матеріального законодавства, певним алгоритмом дій суду та мають бути дотримані судами при розгляді будь-якого судового спору. Однак у кожній з наведених справ, які переглядались Верховним Судом, ці норми та принципи застосовані з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів в межах конкретного предмету доказування. При цьому, апеляційний суд зазначає, що цитування скаржником висновків, наведених у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, яка прийнята за нормами адміністративного процесу і не може застосовуватись в господарському процесі, не є належним правовим обґрунтуванням підстави апеляційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 255 Господарського процесуального кодексу України, а зміст зазначеної скаржником постанови не свідчить про застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.
У зв'язку із вищезазначеним колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами оскарження ухвали і зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не є підставою для його скасування або зміни відповідно до норм ст.277 Господарського процесуального кодексу України.
Тому колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції, постановляючи ухвалу, вірно застосував положення процесуального законодавства, у зв'язку із чим оскаржувана ухвала, яка переглядається в апеляційному порядку, є правомірною, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з ухвалою суду, що не може бути обґрунтованою підставою для її скасування або зміни.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина», с.Базарьянка Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.02.2025 року у справі №916/209/25 про повернення позовної заяви відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина», с.Базарьянка Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.02.2025 року про повернення позовної заяви у справі №916/209/25 залишити без задоволення, ухвалу про повернення позовної заяви Господарського суду Одеської області від 10.02.2025 року у справі №916/209/25 залишити без змін.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 08 квітня 2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.М. Принцевська
Я.Ф. Савицький