ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
03 квітня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3450/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Аленіна О.Ю., Таран С.В.
секретар судового засідання Шаповал А.В.
за участю представників сторін у справі:
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТФ Едженсі» - адвокат Котлубовська І.В.
Від Фізичної особи-підприємця Щурова Василя Валентиновича - адвокат Кальна О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Щурова Василя Валентиновича
на рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2025, суддя суду першої інстанції Смелянець Г.Є., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 30.01.2025
та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025, суддя суду першої інстанції Смелянець Г.Є., м. Одеса, повний текст додаткового рішення складено та підписано 17.02.2025
по справі №916/3450/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТФ Едженсі»
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Щурова Василя Валентиновича
про стягнення 500 000,00 грн, -
Описова частина.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТФ Едженсі» звернулось Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Щурова Василя Валентиновича 500 000,00 грн та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором обслуговування №4 від 03.03.2022 щодо виконання попередньо оплачених робіт та неповерненням відповідачем невикористаної частини авансу.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.01.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТФ Едженсі» задоволено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Щурова Василя Валентиновича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТФ Едженсі» 500 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 000 грн.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем зобов'язань за договором обслуговування №4 від 03.03.2022 (послуги з виготовлення декоративних панелей для заходу «Розвантажувальна станція lluma» що відбудеться 25-28 квітня 2024 на відкритій території за адресою: м. Київ, вул. Гарета Джонса, 8) на суму 500 000 грн., які було попередньо оплачено позивачем, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТФ Едженсі» про стягнення з відповідача 500 000 грн. цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
24.01.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТФ Едженсі» просило суд вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29 000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТФ Едженсі» про ухвалення додаткового рішення за вх.№2-89/25 від 24.01.2025 у справі №916/3450/24 задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Щурова Василя Валентиновича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТФ Едженсі» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 000,00 грн; у задоволенні решти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТФ Едженсі» відмовлено.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про пов'язаність із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність до предмету спору витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 26 000 грн., які на підставі п.2 ч.4 ст.129 ГПК України поклав на відповідача.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Щурова Василя Валентиновича на рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 по справі №916/3450/24.
ФОП Щуров Василь Валентинович вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим і таким, що прийняте, виходячи з неправильного встановлених обставин, які мають значення для справи.
Апелянт вказує, що з повідомлення позивача від 08.07.2024 про відмову від Договору обслуговування №4 від 03.03.2022 та невиконаних робіт згідно рахунку №26 від 22.03.2024 в частині робіт на 500000 грн вбачається, що у позивача не було жодних претензій до відповідача, відмова подана майже через чотири місяці після складання рахунку та за два місяці після того, як нібито не було виконано роботу, але замість претензій позивач продовжував сплачувати за роботу відповідачеві, тобто позивач, оплачуючи роботу відповідача, фактично приймав її, погоджувався.
Відповідач вказує, що судом не було вислухано сторону відповідача, а лише було враховано сумнівну позицію позивача, зважаючи на відсутність доказів, та відмовлено у витребуванні доказів, які б мали суттєве значення для вирішення цього спору, з чого вбачається неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, так само як і неправильне встановлення обставин правовідносин між сторонами.
Крім того апелянт вказав, що суд першої інстанції не взяв до уваги повідомлення в телефонному режимі про неможливість представника позивача приєднатися до відеоконференції через перебої в інтернет-зв'язку
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2025 по справі № 916/3450/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт також просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 по справі №916/3450/24.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТФ Едженсі» надійшов відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Щурова Василя Валентиновича на рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 по справі №916/3450/24.
Позивач вказує, що твердження відповідача стосовно того, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, оскільки суд першої інстанції не заслухав пояснення відповідача, є безпідставним, оскільки відповідач сам не скористався своїм правом на подання заяв по суті справи та не заперечував проти доводів позивача.
Позивач зазначив, що відповідач та його представник були належним чином повідомленими про призначення розгляду справи по суті на 20.01.2025. Проте, ні представник відповідача, ні сам відповідач у судове засідання не з'явились та про причини своєї неявки не повідомили. Навіть якщо припустити, що у представника відповідача не було можливості взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, це не знімає обов'язку з відповідача безпосередньо з'явитись до суду, або повідомити про причини неявки у судове засідання. З наведеного вище вбачається, що відповідач та його представник намагаються видати свою процесуальну бездіяльність та її наслідки за порушення своїх процесуальних прав.
Позивач вказує, що роботи із виготовлення декоративних панелей відповідачем виконані не були. Відповідач ухилився від передачі виконаних робіт позивачу, що свідчить про неналежне виконання ним своїх зобов'язань та обґрунтованість вимог позовної заяви. Твердження відповідача про те, що ним такі роботи виконані, є голослівними та не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами.
Керуючись викладеним вище, позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3450/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2025.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/3450/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Щурова Василя Валентиновича на рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 по справі №916/3450/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3450/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3450/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 поновлено Щурову Василю Валентиновичу строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2025 по справі №916/3450/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Щурова Василя Валентиновича на рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 по справі №916/3450/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 20.03.2025; призначено справу №916/3450/24 до розгляду на 03.04.2025 о 12:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2025 по справі №916/3450/24; запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТФ Едженсі» надати у строк до 20.03.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду свої міркування чи заперечення щодо клопотання Щурова Василя Валентиновича про витребування доказів.
Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду № 21 від 01.04.2025, у зв'язку з перебування судді зі складу колегії суддів Поліщук Л.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/3450/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2025 справу №916/3450/24 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Таран С.В., Аленіна О.Ю.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 прийнято справу №916/3450/24 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Щурова Василя Валентиновича на рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Богатиря К.В., судді: Таран С.В., Аленін О.Ю.
03.04.2025 у судовому засіданні прийняли участь представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТФ Едженсі» - адвокат Котлубовська І.В. та представник Фізичної особи-підприємця Щурова Василя Валентиновича - адвокат Кальна О.П.
Клопотання, наявні в матеріалах справи.
В межах апеляційної скарги Фізичною особою-підприємцем Щуровим В.В. було подано клопотання про витребування доказів, які знаходяться у позивача, а саме:
1) відомостей (інформації) щодо всіх об'єктів, на яких здійснювалися роботи ФОП Щуровим Василем Валентиновичем та/чи його підрядниками фактично, в т.ч. фактично виконаними замовленнями, але не закриті актами за період з 03.03.2022 по серпень 2024 року;
2) договорів між ТОВ «ДТФ Едженсі» та компанією (компаніями), яка виконала роботи, а саме, виготовлення декоративних панелей для заходу "Розвантажувальна станція Пита", зазначені в позові, та всі супутні документи, в т.ч. Акти виконаних робіт, із зазначенням строків, вартості та умов виконання.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТФ Едженсі» надало заперечення на клопотання апелянта про витребування доказів.
Позивач вказує, що вказане клопотання взагалі не стосується предмету доказування. Крім того, вказане клопотання подане з порушенням вимог процесуального законодавства, є необґрунтованим і безпідставним.
Крім того, позивач вказав, що відповідач заявляв аналогічне клопотання про витребування доказів в суді першої інстанції. У підготовчому засіданні 14.10.2024 судом постановлено протокольну ухвалу, якою клопотання відповідача за вх.№37250/24 від 14.10.2024 залишено без задоволення. Жодних обґрунтованих заперечень стосовно незаконності вказаної ухвали відповідачем не наведено.
Керуючись викладеним вище, позивач просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.
Колегія суддів ухвалою у протокольній формі відмовила у задоволенні клопотання про витребування доказів з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 81 ГПК України встановлено, що у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Проте, вказаним вимогам процесуального законодавства клопотання про витребування доказів не відповідає.
Зокрема, у клопотанні не зазначено:
- обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
- підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
- заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
- причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач заявляв аналогічне клопотання про витребування доказів в суді першої інстанції.
У підготовчому засіданні 14.10.2024 Господарським судом Одеської області постановлено протокольну ухвалу, якою клопотання відповідача за вх.№37250/24 від 14.10.2024 залишено без задоволення. Жодних обґрунтованих заперечень стосовно незаконності вказаної ухвали відповідачем не наведено.
Фактичні обставини, встановлені судом.
03.03.2022 між Фізичною особою-підприємцем Щуровим Василем Валентиновичем (Виконавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДТФ Едженсі» (Замовник, позивач) укладений договір обслуговування №4, згідно з яким Виконавець надає послуги з ремонту та обслуговування об'єкту Замовника, капітального та поточного ремонту інженерних мереж, покрівель та гідроізоляції, ремонт та виготовлення металоконструкцій та інших інженерних конструкцій, ремонт та ремонтно-будівельні послуги: утеплення та поточний ремонт приміщень, благоустрою території, роботи, товари та послуги згідно переліку видів діяльності: 25.11, 43.39, 16.23, 43.21, 43.91, 47.52, 71.12, 43.22, 49.41, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити послуги згідно з умовами даного Договору.
Відповідно до п.2.3 договору гарантійний термін на замовлення вказується в Рахунку- планові та в Акті виконаних робіт та починає діяти з моменту завершення робіт, проведення розрахунків, підписання Акту виконаних робіт, або Товарної накладної.
Згідно з п.2.5 договору Замовник, отримавши від Виконавця Акт приймання-передачі виконання робіт, зобов'язаний почати приймання виконаних робіт і, в разі відсутності зауважень по якості, підписати Акт приймання - передачі в одноденний термін.
Відповідно до п.2.6 договору зобов'язання по даному Договору вважаються виконаними Виконавцем і прийнятими Замовником з моменту підписання Акту виконаних робіт і діють на протязі гарантійного строку для кожної виконаної роботи.
Згідно з п.2.8 договору Замовник зобов'язаний підписати та повернути Виконавцю Акт приймання-передачі виконаних робіт протягом 30 ти днів, з дня його отримання від Виконавця.
Відповідно до п.3.4 договору Замовник оплачує суму авансу згідно рахунку фактури та остаточний розрахунок (за мінусом авансу), що зазначений в Акті приймання-передачі виконання робіт.
Згідно з п.4.1 договору Замовник має право вимагати від Виконавця виконання робіт належним чином і в обумовлені терміни.
Відповідно до п.4.3 договору Виконавець зобов'язаний:
- належним чином і у встановлені терміни виконати Замовлення у відповідності з умовами Договору та умов, що уточнені в Рахунку;
- своєчасно здати Замовнику виконану роботу і скласти Акт приймання - передачі виконаних робіт;
- своєчасно попередити Замовника про загрозу якості або придатності результату робіт у випадку додержання вказівок останнього та про наявність інших обставин, що не залежать від Виконавця, і які загрожують якості або придатності результату робіт.
Згідно з п.7.1 договору даний Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31 грудня 2025.
На виконання умов договору відповідач виставив позивачу рахунок №26 від 22.03.2024 на суму 900 000,00 грн із зазначенням послуги - послуги з виготовлення декоративних панелей для заходу «Розвантажувальна станція lluma», що відбудеться 25-28 квітня 2024 на відкритій території за адресою: м. Київ, вул. Гарета Джонса, 8.
Вказаний рахунок позивачем оплачений повністю, про що в матеріалах справи наявні копії платіжних інструкцій:
- від 22.03.2024 №2529837745 на суму 100 000,00 грн;
- від 26.03.2024 №2529837759 на суму 100 000,00 грн;
- від 01.04.2024 №2529837792 на суму 100 000,00 грн;
- від 02.04.2024 №2529837814 на суму 100 000,00 грн;
- від 08.04.2024 №2529837859 на суму 100 000,00 грн;
- від 16.04.2024 №2529837912 на суму 100 000,00 грн;
- від 18.04.2024 №2529837948 на суму 100 000,00 грн;
- від 25.04.2024 №2529838043 на суму 100 000,00 грн;
- від 30.04.2024 №2529838120 на суму 100 000,00 грн.
В матеріалах справи наявний акт надання послуг №23 від 29.03.2024, який підписаний обома сторонами, та який свідчить, що відповідачем були виконані роботи (надані послуги) - послуги з виготовлення декоративних панелей для заходу «Розвантажувальна станція lluma», що відбудеться 25-28 квітня 2024 на відкритій території за адресою: м. Київ, вул. Гарета Джонса, 8, - на суму 400 000,00 грн.
Крім того, в матеріалах справи акт виконаних робіт (надання послуг) №29 від 27.04.2024, відповідно до якого, відповідачем були виконані роботи (надані послуги) - послуги з виготовлення декоративних панелей для заходу «Розвантажувальна станція lluma», що відбудеться 25-28 квітня 2024 на відкритій території за адресою: м. Київ, вул. Гарета Джонса, 8, - на суму 500 000,00 грн.
Даний акт підписаний тільки відповідачем шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису у сервісі «Вчасно». Даний електронний підпис було накладено 09.06.2024. Підпис позивача на даному акті відсутній.
У листі від 01.07.2024 вих.№0107-1 позивач звернувся до відповідача та повідомив, що 29.03.2024 Виконавець частково - на суму у розмірі 400 000 грн (чотириста тисяч гривень), виконав роботи (послуги) та направив Замовнику Акт надання послуг №23 від 29.03.2024, який після прийому робіт (послуг) був підписаний Сторонами. 11.06.2024 ТОВ «ДТФ Едженсі» отримало від ФОП Щурова В.В. у сервісі "Вчасно" Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 29 від 27.04.2024, в якому зазначено, що Виконавцем виконані в повному обсязі роботи (надані послуги) згідно договору № 4 від 03.03.2022: Послуги з виготовлення декоративних панелей для заходу «Розвантажувальна станція lluma», що відбудеться 25-28 квітня 2024 р., на відкритій території за адресою: м. Київ, вул. Ґарета Джонса, 8, загальною вартістю 500 000 грн, проте, час, дата та адреса приймання-передачі робіт відповідачем не повідомляється. Враховуючи зазначене, позивач просив повідомити час, дату та адресу приймання-передачі робіт за Рахунком №26 від,22.03.2024 та Актом виконаних робіт (наданих послуг) № 29 від 27.04.2024 на суму 500 000 грн.
У відповідь на вказаний лист відповідач у листі від 07.07.2024 повідомив позивача, що надісланий Акт №29 на суму 500 000 грн в системі "Вчасно" від 29.06.2024 є копією оригінального Акту, вважати його копією дійсного, раніше підписаного Акту №29, оплаченого за рахунком 26 від 22.03.2024. Таким чином, виставлений рахунок №26 від 22.03.2024, закритий двома Актами: №26 на суму 400 000 грн, №29 на суму 500 000 грн. Претензії щодо розрахунку - відсутні.
В свою чергу позивач у відповідь на лист відповідача надіслав останньому зауваження (мотивована відмова від підписання) вих.№0807-1 від 08.07.2024 до акту виконаних робіт (наданих послуг) №29 від 27.04.2024, в якому зазначено наступне. 11.06.2024 позивач отримав від відповідача у сервісі «Вчасно» Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 29 від 27.04.2024, в якому зазначено, що Виконавцем виконані в повному обсязі роботи (надані послуги) згідно договору № 4 від 03.03.2022: Послуги з виготовлення декоративних панелей для заходу «Розвантажувальна станція lluma», що відбудеться 25-28 квітня 2024 р., на відкритій?території за адресою: м. Київ, вул. Ґарета Джонса, 8, загальною вартістю 500 000 грн. 01.07.2024 на виконання вимог п. 2.5. Договору Замовник направив Виконавцю Лист від 01.07.2024, в якому просив повідомити адресу і дату початку приймання виконаних робіт. Проте, Виконавцем так і не було повідомлено Замовнику зазначеної інформації (адресу і дату початку приймання виконаних робіт), а лише 08.07.2024 направлено Лист від 07.07.2024 у сервісі "Вчасно", яким повідомлено, що він (Виконавець) претензій до Замовника щодо розрахунків не має. Позивач вважає, що Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 29 від 27.04.2024 (в повному обсязі) підписанню не підлягає з огляду на те, що інформація, яка зазначена в акті, не відповідає дійсності та декоративні панелі для заходу «Розвантажувальна станція lluma», що відбувся 25-28 квітня 2024 р., на відкритій території за адресою: м. Київ, вул. Ґарета Джонса, 8, вартістю 500 000 грн. відповідачем не виготовлялись та Замовнику не передавались.
Вказаний лист одержано відповідачем 15.07.2024, проте залишено без відповіді.
Окрім того позивачем надіслано відповідачу:
- повідомлення вих.№0807-2 від 08.07.2024 про відмову від договору обслуговування №1 від 03.03.2024 та невиконання робіт згідно рахунку №26 від 22.03.2024 в частині робіт на суму 500 000 грн., в якому позивач зазначив, що роботи згідно Рахунку №26 від 22.03.2024 Виконавцем не виконувались та не були виконані в частині виготовлення декоративних панелей для заходу на суму у розмірі 500 000 грн. Враховуючи, що захід «Розвантажувальна станція lluma» закінчився 28.04.2024, вбачається, що виготовлення декоративних панелей Замовнику після 28.04.2024 є неактуальним. За таких обставин відповідача повідомлено про те, що позивач відмовляється від Договору обслуговування №4 від 03.03.2022 та Рахунку №26 від 22.03.2024 в частині замовлених на суму 500 000 грн. робіт згідно вказаного рахунку.
- вимогу за вих.№1007-1 від 10.07.2024, в якій позивач просив відповідача у 7-денний строк від дня направлення даної вимоги перерахувати позивачу грошові кошти в розмірі 500 000 грн. за викладеними реквізитами.
Вказані повідомлення та вимога також залишені відповідачем без відповіді.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір обслуговування №4 від 03.03.2022, за умовами якого відповідач зобов'язався надавати позивачу послуги з ремонту та обслуговування, а позивач зобов'язався прийняти і оплатити такі послуги.
Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч.1 ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ч.2 ст.849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Так, в матеріалах справи наявне повідомлення позивача за вих.№0807-2 від 08.07.2024 про відмову від договору обслуговування №4 від 03.03.2024 та невиконання робіт згідно рахунку №26 від 22.03.2024 в частині робіт на суму 500 000 грн., в якому позивач зазначив, що роботи згідно Рахунку №26 від 22.03.2024 Виконавцем не виконувались та не були виконані в частині виготовлення декоративних панелей для заходу на суму у розмірі 500 000 грн. Враховуючи, що захід «Розвантажувальна станція lluma» закінчився 28.04.2024, вбачається, що виготовлення декоративних панелей Замовнику після 28.04.2024 є неактуальним. За таких обставин позивач відмовляється від Договору обслуговування №4 від 03.03.2022 та Рахунку №26 від 22.03.2024 в частині замовлених на суму 500 000 грн. робіт згідно вказаного рахунку.
Згідно з ч.1 ст.843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
При цьому пунктом 3.4 укладеного між сторонами договору передбачена оплата суми авансу згідно рахунку фактури та остаточний розрахунок (за мінусом авансу), що зазначений в Акті приймання-передачі виконання робіт.
З наявних матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору відповідачем виставлено позивачу рахунок №26 від 22.03.2024 на суму 900 000 грн. (із зазначенням послуги - послуги з виготовлення декоративних панелей для заходу «Розвантажувальна станція lluma» що відбудеться 25-28 квітня 2024 на відкритій території за адресою: м. Київ, вул. Гарета Джонса, 8), який повністю оплачений позивачем, про що в матеріалах справи наявні відповідні копії платіжних інструкцій.
Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Згідно зі ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 2.6 договору передбачено, що зобов'язання по даному Договору вважаються виконаними Виконавцем і прийнятими Замовником з моменту підписання Акту виконаних робіт і діють на протязі гарантійного строку для кожної виконаної роботи.
Так, в матеріалах справи наявний акт надання послуг №23 від 29.03.2024, який підписаний обома сторонами, та який свідчить, що відповідачем були виконані роботи (надані послуги) - послуги з виготовлення декоративних панелей для заходу «Розвантажувальна станція lluma» що відбудеться 25-28 квітня 2024 на відкритій території за адресою: м. Київ, вул. Гарета Джонса, 8, - на суму 400 000 грн.
Щодо наявного в матеріалах справи акту виконаних робіт (наданих послуг) №29 від 27.04.2024 на суму 500 000 грн., який містить електронний підпис лише відповідача, але не підписаний позивачем, колегія суддів зазначає наступне.
З наявного в матеріалах справи листування вбачається, що позивач просив відповідача повідомити час, дату та адресу приймання-передачі робіт за Рахунком №26 від 22.03.2024 та Актом виконаних робіт (наданих послуг) № 29 від 27.04.2024 на суму 500 000 грн., проте відповідачем не було повідомлено часу, дати та адреси приймання-передачі таких робіт.
Відповідачем лише зазначено, що надісланий Акт №29 на суму 500 000 грн в системі «Вчасно» від 29.06.2024 є копією оригінального Акту, вважати його копією дійсного, раніше підписаного Акту №29, оплаченого за рахунком 26 від 22.03.2024. Таким чином, виставлений рахунок №26 від 22.03.2024, закритий двома Актами: №26 на суму 400 000 грн, №29 на суму 500 000 грн. Претензії щодо розрахунку - відсутні.
Крім того, даний акт підписаний відповідачем шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису у сервісі «Вчасно» 09.06.2024, тобто сам відповідач наклав електронний підпис на акт від 27.04.2024 лише 09.06.2024 та направив його на адресу позивача лише 29.06.2024.
Між тим, відповідач не надав до суду першої чи апеляційної інстанції оригінального, раніше підписаного Акту №29 на суму 500 000 грн., а наявний у справі акт виконаних робіт (наданих послуг) № 29 від 27.04.2024 на суму 500 000 грн. не було підписано позивачем як замовником таких робіт, з мотивів не виконання відповідачем робіт на суму 500 000 грн.
Усі доводи відповідача щодо виконання робіт на суму 500 000,00 грн засновані на тому, що замовник згідно умов Договору фактично оплатив усі заплановані Договором роботи на суму 900 000,00 грн (в тому числі спірна сума 500 000,00 грн входить до оплаченої суми).
Більше того, відповідач не надав до суду жодних доказів, які свідчать, що роботи на суму 500 000 грн. фактично виконані відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст.76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов'язань за договором обслуговування №4 від 03.03.2022 (послуги з виготовлення декоративних панелей для заходу «Розвантажувальна станція lluma», що відбудеться 25-28 квітня 2024 на відкритій території за адресою: м. Київ, вул. Гарета Джонса, 8) на суму 500 000 грн.
Згідно з п.68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем зобов'язань за договором обслуговування №4 від 03.03.2022 (послуги з виготовлення декоративних панелей для заходу «Розвантажувальна станція lluma» що відбудеться 25-28 квітня 2024 на відкритій території за адресою: м. Київ, вул. Гарета Джонса, 8) на суму 500 000 грн., які було попередньо оплачено позивачем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТФ Едженсі» про стягнення з відповідача 500 000,00 грн, тому позовна заява підлягає задоволенню.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що оскаржуване рішення було винесено без врахування його аргументів та за відсутності його представника, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 161 ГПК України встановлено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У відповідності до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції не було подано відзив на позовну заяву, тобто відповідач сам не використав своє право на подання відзиву.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача приймала участь 07.10.2024 та 15.10.2024 участь у підготовчому судовому засіданні по справі №916/3450/24 та подала до суду заяву від 06.11.2024 за вх.№40093/24 про проведення засідання за відсутності учасника справи, в якій, зокрема просила суд закінчити підготовчий розгляд справи та призначити справу до розгляду по суті, в той час, як ані відзиву на позов, ані будь-яких заперечень щодо позовних вимог у відповідній заяві по суті справи не надала, як і не надала жодних доказів на підтвердження необґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТФ Едженсі».
Не заслуговують на увагу твердження представника відповідача стосовно того, що суд протиправно розглянув справу по суті за відсутності представника відповідача, оскільки остання не мала технічної можливості з'єднатися та долучитися до відеоконференції.
Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача було подано заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду першої інстанції від 19.09.2024 роз'яснено відповідачу та представнику останнього адвокату Кальній О.П., що відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції учасник справи повинен попередньо зареєструватися в Електронному кабінеті. Учасник справи також повинен перевірити наявні у нього власні технічні засоби на відповідність технічним вимогам, визначеним Інструкцією користувача підсистеми відеоконференцзв'язку, для роботи із системою відеоконференцзв'язку, та роз'яснено що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Наведене кореспондує ч. 5 ст. 197 ГПК України, якою встановлено, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.
Таким чином, навіть якщо припустити, що у відповідача була відсутня технічна можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, вбачається, що відповідачу та його представнику були відомі зазначені вище процесуальні ризики та відповідні процесуальні наслідки, що свідчить про те, що доводи представника відповідача в цій частині не заслуговують на увагу.
Представником відповідача не надано жодних доказів на підтвердження того факту, що вона не мала технічної можливості взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також доказів, що вона повідомила суд про такі обставини.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України імперативно встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Крім того, відповідач та його представник були належним чином повідомленими про призначення розгляду справи по суті на 20.01.2025, що підтверджується довідками про доставку ухвали Господарського суду Одеської області від 16.12.2024, якою повідомлено учасників справи про призначення судового засідання щодо розгляду справи по суті на 20.01.2025 о 14:00, до електронного кабінету відповідача та його представника.
Проте, ні представник відповідача, ні сам відповідач у судове засідання не з'явились та про причини своєї неявки не повідомили.
Навіть якщо припустити, що у представника відповідача не було можливості взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, це не включає право відповідача безпосередньо з'явитись до суду, або повідомити про причини неявки у судове засідання. Тоді як всі ризики технічної неможливості прийняти участь у відеоконференції поза межами приміщення суду покладаються на учасника справи, тобто на відповідача.
З огляду на викладене вище, судом першої інстанції не були обмежені права відповідача на надання пояснень по суті справи, зокрема відзиву на позовну заяву, чи на участь у судовому засіданні.
Усе наведене вище свідчить про те, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а доводи відповідача - безпідставними і необгрунтованими.
Щодо перегляду додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 по справі №916/3450/24, колегія суддів зазначає наступне.
Доводи апелянта щодо підстав для скасування додаткового рішення зводиться до того, що підлягає скасуванню основне рішення, що має наслідком перерозподіл судових витрат.
24.01.2025 за вх.№2-89/25 Господарським судом Одеської області одержано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТФ Едженсі» просило суд вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29000 грн.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.1, 2, 3, 4, 5, 6 ст.126 ГПК України).
Положення п.2 ч.1, ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Між тим, як зазначила Об'єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Так, на підтвердження вартості наданих послуг адвокатом заявником додано до заяви:
- ордер на надання правничої допомоги серія ВН №1671954 від 04.08.2024;
- свідоцтво на право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН №000297;
- договір про надання правничої допомоги №18/07/24 від 18.07.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДТФ Едженсі»(Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «А.Г. Партнерс» (Об'єднання);
- звіт №1 про надання правової допомоги за договором про надання правничої допомоги №18/07/24 від 18.07.2024 станом на 19.08.2024;
- звіт №2 про надання правової допомоги за договором про надання правничої допомоги №18/07/24 від 18.07.2024 станом на 21.10.2024;
- звіт №3 про надання правової допомоги за договором про надання правничої допомоги №18/07/24 від 18.07.2024 станом на 21.01.2025;
- додаткова угода №1 від 18.07.2024 до договору про надання правничої допомоги №18/07/24 від 18.07.2024;
- план-кошторис, який є додатком №1 до додаткової угоди №1 від 18.07.2024 до договору №18/07/24 від 18.07.2024;
- акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №19-08/24 від 19.08.2024;
- рахунок на оплату №25-07/2024 від 25.07.2024;
- платіжна інструкція кредитового переказу коштів №2529838863 від 08.08.2024;
- акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №21-10/24 від 21.10.2024;
- рахунок на оплату №21-10/2024 від 21.10.2024;
- платіжна інструкція кредитового переказу коштів №2529839324 від 07.11.2024;
- акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №21-01/25 від 21.01.2025;
- рахунок на оплату №21-01/2025 від 21.01.2025;
- платіжна інструкція кредитового переказу коштів №2529839759 від 21.01.2025;
- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 24.01.2025
Так, згідно з п.1.1 договору №18/07/24 від 18.07.2024 Об'єднання приймає на себе доручення Клієнта про надання йому правової/правничої допомоги обумовленого ним виду в інтересах Клієнта на умовах, передбачених цим Договором та Додатковими угодами до нього, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар за дії Об'єднання, Адвоката Об'єднання по наданню правової/правничої допомоги, а також, у випадку необхідності, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з виконанням завдання Клієнта.
Відповідно до п.1.2 договору 18/07/24 від 18.07.2024 Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання на представництво його інтересів в судах України у господарських, цивільних, адміністративних, кримінальних справах (в тому числі, але не обмежуючись, у кримінальних провадженнях, здійснення захисту відповідно до ст. ст. 44-48, 52 КПК України), з усіма правами захисника або представника у справі.
Згідно з п.3.1 договору цей договір набирає чинності з дати його укладання. Строк дії цього договору складає 1 рік. Строк дії договору автоматично продовжується у випадку якщо жодна із сторін за 10 днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про небажання продовжувати дію цього договору.
Відповідно до п.п.4.1-4.2 договору розмір гонорару Об'єднання залежить від фактично наданої правової допомоги, та відповідає вказаному в плані-кошторисі, який після узгодження сторонами набуває значення в додатку до цього Договору. Розмір гонорару Об'єднання може бути визначений сторонами в Додаткових угодах до Договору. Гонорар сплачується в безготівковій формі на банківський рахунок Об єднання протягом 5 днів з моменту вручення Клієнту рахунку в порядку післяплати, або у строки, визначені додатковими угодами до даного Договору.
Згідно з додатковою угодою №1 від 18.07.2024 сторони дійшли згоди про наступне: Об'єднання приймає на себе виконання доручення Клієнта щодо надання йому професійної правничої (правової) допомоги по захисту прав та охоронюваних законом інтересів у правовідносинах з фізичною особою-підприємцем Щуровим Василем Валентиновичем, які виникли на підставі Договору обслуговування 4 від 03.03.2022, укладеному між Клієнтом та фізичною особою-підприємцем Щуровим Василем Валентиновичем, шляхом надання консультацій, підготовки позовної заяви про стягнення коштів, інших процесуальних документів, представництва інтересів Клієнта у суді, а також шляхом надання інших видів правничої допомоги. Розмір гонорару Об'єднання визначатиметься по факту надання правової допомоги та розраховується згідно Плану-кошторису надання професійної правничої (правової) допомоги у цивільній справі, який є додатком до цієї Додаткової угоди. Гонорар сплачується Клієнтом на підставі рахунку, виставленого Об'єднанням. Гонорар Об'єднання за надання правничої/професійної правової допомоги, сплачується в національній валюті України, у безготівковій формі шляхом перерахування на банківський рахунок Об'єднання.
Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, адвокатом виконано наступні роботи:
- складення підготовка до подання та подача до Господарського суду Одеської області позовної заяви ТОВ «ДТФ Едженсі» до ФОП Щурова В.В. про стягнення грошових коштів - 10 год.;
- підготовка до призначеного Господарським судом Одеської області розгляду справи №916/3450/24 у судовому засіданні суду першої інстанції, призначеному на 18.09.2024 - 2 год.;
- представництво інтересів Клієнта у Господарському суді Одеської області в судовому засіданні у справі №916/3450/24 призначеному на 18.09.2024 - 1 с/з;
- підготовка до призначеного Господарським судом Одеської області розгляду справи №916/3450/24 У судовому засіданні суду першої інстанції, призначеному на 07.10.2024 - 2 год.;
- представництво інтересів Клієнта у Господарському суді Одеської області в судовому засіданні у справі №916/3450/24 призначеному на 07.10.2024 - 1с/з;
- підготовка до призначеного Господарським судом Одеської області розгляду справи №916/3450/24 у судовому засіданні суду першої інстанції, призначеному на 14.10.2024 - 2 год.;
- представництво інтересів Клієнта у Господарському суді Одеської області в судовому засіданні у справі №916/3450/24 призначеному на 14.10.2024 - 1с/з;
- підготовка до призначеного Господарським судом Одеської області розгляду справи №916/3450/24 у судовому засіданні суду першої інстанції, призначеному на 06.11.2024 - 2 год.;
- представництво інтересів Клієнта у Господарському суді Одеської області в судовому засіданні у справі №916/3450/24 призначеному на 06.11.2024 - 1с/з;
- підготовка до призначеного Господарським судом Одеської області розгляду справи №916/3450/24 у судовому засіданні суду першої інстанції, призначеному на 20.01.2025 - 2 год.;
- представництво інтересів Клієнта у Господарському суді Одеської області в судовому засіданні у справі №916/3450/24 призначеному на 20.01.2025- 1 с/з.
Фактично відомості у детальному описі робіт підсумовують звіти №1,2,3 про надання правової допомоги за договором про надання правничої допомоги №18/07/24 від 18.07.2024 та акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій, ТОВ «ДТФ Едженсі» сплатило на рахунок АО «А.Г. Партнерс» 29 000,00 грн в рахунок оплати за надання послуг (виконання робіт) за Договором про надання правничої допомоги №18/07/24 від 18.07.2024.
З правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо, випливає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Отже, господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому, таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
У даному випадку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстнації про те, що заявлені позивачем витрати на підготовку до призначеного Господарським судом Одеської області розгляду справи №916/3450/24 у судовому засіданні 18.09.2024, 07.10.2024 та 14.10.2024 на загальну суму 3000 грн. фактично не пов'язані з розглядом даної справи, з огляду на відсутність жодних заяв по суті справи або клопотань з процесуальних питань з боку відповідача, поданих до суду з приводу відповідних судових засідань.
З огляду на вищевикладене, оцінивши надані позивачем докази понесених судових витрат за критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про пов'язаність із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність до предмету спору витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 26 000,00 грн, які на підставі п.2 ч.4 ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.
Як встановлено вище, доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 по справі №916/3450/24 за результатами їх апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржувані рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 по справі №916/3450/24 підлягають залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Щурова Василя Валентиновича на рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 по справі №916/3450/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2025 по справі № 916/3450/24 - залишити без змін.
Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 по справі №916/3450/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 08.04.2025.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: О.Ю. Аленін
С.В. Таран