Справа № 646/8719/24 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1054/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
02 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 березня 2025 року, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12024220000000470 від 09.04.2024 року, за ч.1 ст. 135, ч.3 ст. 286-1 КК України, -
Цією ухвалою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 10.05.2025 року (включно).
На зазначену ухвалу суду захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просив її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилався на те, що обвинувачений має постійне місце проживання, раніше не судимий. Вважав, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ч.1 с 177 КПК України.
02.04.2025 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги захисника та просила розглянути її без участі прокурора.
Враховуючи наведене, а також вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю сторони, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів судового провадження вбачається, що в провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження № 12024220000000470 від 09.04.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.1 ст. 135, ч.3 ст. 286-1 КК України.
В судовому засіданні в суді першої інстанції прокурор звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з клопотанням про продовження дії запобіжного заходу вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на тяжкість кримінального правопорушення, та на продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст.177 КПК України. Зазначав, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України. Менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , суд першої інстанції зазначив, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, оскільки ризик це подія, яка імовірно може настати за наявності певних підстав. Встановив також, що жодних обставин, які б свідчили про зменшення вищеперелічених ризиків та можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу не встановлено. Поряд з цим, суд встановив, що неможливо визначити розмір застави для обвинуваченого, оскільки він обвинувачується у скоєнні злочину, який спричинив смерть потерпілого ОСОБА_8 та середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_9 .
Колегія суддів погоджується з таким рішення суду з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Докази, які прокурор надав суду, вказують на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: відомості про особу підозрюваного, який, згідно обвинувачення, скоїв злочин у стані алкогольного сп'яніння. Враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, є ймовірність того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами та пред'явленим йому обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 135, ч.3 ст. 286-1 КК України. Вказане свідчить про достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим.
Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про продовження запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного або обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".(рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Продовження існування встановлених раніше ризиків, передбачених п. п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України є доведеним, врахована вагомість наявних доказів у вчинені обвинуваченим злочинів, передбачених ч.1 ст. 135, ч.2 ст. 286-1 КК України.
Мотиви прийнятого судом першої інстанції рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України.
З висновками суду першої інстанції щодо доведеності існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , погоджується і апеляційний суд.
Судом першої інстанції безумовно враховані всі підстави та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, відомості про особу обвинуваченого, який, згідно обвинувачення, скоїв злочин у стані алкогольного сп'яніння, та залишив без допомоги потерпілого, а також враховуючи наявні докази, про вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК, згідно яких суд вправі не визначати розмір застави.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, незаконно впливати на інших учасників провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, який інкримінується обвинуваченому, а саме того, що він скоїв злочин у стані сп'яніння, внаслідок грубого порушення правил дорожнього руху та безпідставного ігнорування Правил дорожнього руху України, що спричинило, в тому числі, смерть потерпілого, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема здоров'я населення, що відповідно до ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні.
Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.
У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від ЗО серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року).
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу) кримінального розслідування».
Також колегія суддів вважає слушними висновки суду про те, що прокурором, на підставі матеріалів кримінального провадження встановлені ризики, передбачені п. п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: те, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно зі ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, репутацію, майновий стан, наявність судимостей.
Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник стосовно недоведення ризиків, заявлених в клопотанні прокурора, спростовуються відомостями кримінального провадження, що в свою чергу свідчить про постановлення судом першої інстанції обґрунтованого рішення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений має зареєстроване місце проживання; раніше не судимий - не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Отже, колегія суддів не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 з тримання під вартою на інший більш м'який запобіжний захід.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків та не будуть ефективними для досягнення завдань, передбачених ст. 2 КПК України.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та відсутності на цей час підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 376, 392, 393, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 березня 2025 року- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :