Справа № 552/4314/24 Номер провадження 22-ц/814/1525/25Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В. М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
03 квітня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 10 грудня 2024 року, постановлене суддею Бугрієм В.М.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
03.07.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося в суд із указаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором №3864947 від 12.11.2021 у розмірі 86 680,00 грн. та суму сплаченого судового збору, який склав 2422,40 грн.
В обґрунтування підстав позову зазначає, що 12.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3864947. За умов такого договору позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 20000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій.
При укладенні такого договору сторони зобов'язання вчинили дії, визначені статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Зокрема, відповідач підписав договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після цього, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті позичальника та перераховано останньому кредитні кошти шляхом безготівкового переказу на рахунок належної йому платіжної картки.
12.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №81-МЛ від 23.02.2022, у відповідності до якого останній набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3864947 від 12.11.2021.
При цьому, сума та розрахунок заборгованості за таким договором передана позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» та склала 86 680,0 грн., із яких: 20000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 65 280,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою відсотків; прострочена заборгованість за комісією - 1400,00 грн.
Позивачем вжито заходів досудового врегулювання спору та направлено позичальнику письмову претензію про погашення кредитної заборгованості №21700614/71 від 18.04.2024, яка залишена останнім без належного реагування. Із підстав викладеного позивач просить суд захистити порушене право згідно із заявленими позовними вимогами.
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 10.12.2024 позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №3864947 від 12.11.2021 у розмірі 86 680,00 грн., із яких: заборгованість за сумою кредиту - 20 000,00 грн., заборгованість за відсотками - 65 280,00 грн., прострочена заборгованість за комісією - 1400,00 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2422,00 грн.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем доведено факт укладення договору та погодження позичальником істотних умов зобов'язання, які відповідачем належним чином не виконуються, унаслідок чого утворилася заборгованість, заявлена позивачем до стягнення та не спростована відповідачем.
Не погодившись із таким рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовану у справах №444/9519/12 від 28.03.2018, №310/11534/13-ц від 04.07.2018, №202/4494/16-ц від 31.10.2018, та не встановив строк повернення кредитного зобов'язання, що має істотне значення для справи, оскільки після його спливу кредитор втратив право нараховувати проценти та неустойку.
Наголошує, що за умовами зобов'язання строк повернення коштів становив до 12.12.2021 і доказів пролонгацію договору правонаступником кредитора суду не надано. Відтак, реальна сума заборгованості на дату повернення коштів повинна складати 26680,00 грн. Тоді як визначений розмір неустойки є непропорційно великою сумою компенсації, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17.02.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено до розгляду без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 25.02.2025.
11.03.2025, через систему «Електронний суд», позивачем, з підстав, раніше викладених у позовній заяві, подано відзив на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення, без змін, як законне та обґрунтоване.
Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3864947 (індивідуальна частина), за змістом якого кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі та на умовах, в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
Згідно із п.1.2. - п.1.4. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000,00 грн. у валюті: українські гривні. Кредит надається строком на 30 днів з 12.11.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за подання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 12.12.2021.
Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 6680,00 грн. в грошовому виразі та 3,232.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.1-1.5.2. договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 26680,00 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримує кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишається незмінним та, що кредитодавець і позичальник виконують свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості у термін, вказаний у п.1.4. договору (п.1.5. договору).
Комісія за надання кредиту: 1400,00 грн., яка нараховується за ставкою 7,00% річних від суми кредиту одноразово (п.1.5.1. договору).
Проценти за користування кредитом: 5280,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2. договору). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6. договору).
Згідно із п.2.3.1.2. договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових)умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилися до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитором за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом упродовж періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною у п.1.6. договору./а.с.8-10/
Передувало укладенню кредитного договору підписання позичальником паспорту споживчого кредиту, де процентна ставка: 0,88% за кожен день користування кредитом у межах строку кредитування, вказаного в п.1.3. договору. Стандартна (базова) відсоткова ставка: 5,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у випадку продовження строку кредитування, вказаного в п.1.3. договору на стандартних умовах згідно з п.2.3.1.2. договору./а.с.10/
ТОВ «Мілоан» складено довідку, якою підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір 3864979 від 12.11.2021 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): U16257; час відкриття ідентифікатора позичальнику: 12.11.2021, 22:26:57; номер телефону: НОМЕР_2 ./а.с.11/
12.11.2021 ОСОБА_1 перераховано кредитні кошти у розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням./а.с.11/
ТОВ «Мілоан» надано відомості про щоденні нарахування процентів, зокрема, у період із 12.11.2021 по 12.12.2021 - нарахування процентів здійснювалося згідно із п.1.5.2. договору у розмірі 176,00 грн. на день; а із 13.12.2021 по 10.02.2022 - згідно із п.1.6., 2.3.1.2. договору - по 1000,00 грн. на день./а.с.12/
23.02.2022 ТОВ «Мілоан» відступлено на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №3864947 (індивідуальна частина)./а.с.12-15/
Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із того, що позивачем доведено належними доказами, не спростованими відповідачем, факт укладення кредитного договору. Відтак, погодивши істотні умови кредитування, позичальник зобов'язання за ними належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 86680,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, як правонаступника кредитора.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може з таких підстав.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У частині другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У справі, яка переглядається, судом першої інстанції правильно установлено, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».Крім того, відповідачка не заперечувала факт підписання договору, якому передувало ознайомлення з паспортом споживчого кредиту та таблицею обрахунку його вартості.
За змістом доводів апеляційної скарги, відповідачка, як споживачка послуг, вважала, що кредит видається на 30 днів, а не на 30+30 днів, а також, що незалежно від погодженого розміру відсоткової ставки за кожен день користування кредитом, загальний розмір нарахованих процентів становитиме 5280,00 грн. Колегія суддів такі доводи відхиляє з огляду на наступне.
Так, відповідачка ознайомившись зі змістом кредитного договору, паспортом споживчого кредиту та додатком до нього, мала реальну можливість відмовитися від укладення останнього та на момент його підписання заперечень щодо спірних умов договору не заявляла. Більш того, до звернення кредитора в суд із відповідним позовом у липні 2024 року, відповідачка, вважаючи, що строк кредитування сплив у грудні 2021 року не надала доказів його повного чи часткового виконання, не ставила під сумнів умови кредитування та не оспорювали такий правочин. Тоді як не розуміння природи зобов'язання не звільняє від обов'язку його виконання.
За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Належність виконання зобов'язання є предметом доказування і у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформульованої у справі №913/618/21 від 08.06.2022.
Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Указані вимоги процесуального закону покладають тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02.10.2018, №917/1307/18 від 23.10.2019.
Наведений процесуальний обов'язок відповідачем не виконано та не надано доказів належного виконання кредитного договору, умовами пролонгації дії якого є продовження використання позичальником кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, який загалом не може перевищувати 60 днів (п.2.3.1.2.договору), упродовж якого: з 01 по 30 день кредитування застосуванню підлягала базова відсоткова ставка 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; з 31 по 60 день кредитування - 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Доказів на спростування факту використання кредитних коштів після 12.12.2021 відповідачкою не надано, а тому за умовами погодженого сторонами зобов'язання при визначенні розміру заборгованості за процентами, колегія суддів наводить власний розрахунок: де заборгованість за період із 12.11.2021 по 12.12.2021 становить 5280,00 грн. (176,00 грн. (20000,00 грн. х 0,88%) х 30 днів); а із 13.12.2021 по 11.01.2022 - 30 000,00 грн. (20000,00 грн. х 5%) х 30 днів), а всього 35 280,00 грн.
Подальше нарахування процентів у порядку статті 1056-1 ЦК України суперечить умовам договору, а права кредитора окремо врегульовані частиною 2 статті 625 ЦК України і таких вимог позивачем не ініційовано.
Відповідно, доводи апеляційної скарги часткового знайшли своє підтвердження, а розмірі постановленої до стягнення заборгованості за процентами слід зменшити із 65 280,00 грн. до 35 280,00 грн. Натомість, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісії за надання кредиту (7% від суми кредиту, який становив 20 000,00 грн.) слід відмовити, оскільки кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про споживче кредитування». Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Інші доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів нарахованої заборгованості не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За вказаних обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, із постановленням нового про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №3864947 від 12.11.2021 у розмірі 55 280,00 грн., із яких: 20000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 35 280,00 грн. - заборгованість за відсотками. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним вимогам позову (64%), шляхом взаємозаліку, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 242,24 грн. (1550,33 грн. (судовий збір за подачу позову) - 1308,09 грн. (судовий збір за подачу апеляційної скарги)./а.с.7, 70/
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376,381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 10 грудня 2024 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) заборгованість: за кредитним договором №3864947 від 12 листопада 2021 року в розмірі 55 280,00 грн., із яких: 20000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 35 280,00 грн. - заборгованість за відсотками.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) судовий збір у розмірі 242,24 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак