Справа № 541/4688/24 Номер провадження 22-ц/814/1412/25Головуючий у 1-й інстанції Третяк О.Г. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
01 квітня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Чумак О.В.,
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава
на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 грудня 2024 року, постановлену суддею Третяк О.Г.
у справі за заявою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за квартплату і надані комунальні послуги,-
У грудні 2024 року Квартирно-експлуатаційний відділ міста Полтави (далі - КЕВ м. Полтави) звернувся в суд із заявою про видачу судового наказу, яким просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за квартплату і надані комунальні послуги у розмірі 3958,19 грн. та 302,80 грн. судового збору.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 грудня 2024 року КЕВ м. Полтави відмовлено у видачі судового наказу.
Ухвала суду вмотивована тим, що заява подана до суду поза межами строку позовної давності, який сплив до початку введення в України воєнного стану, що за правилами п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Не погодившись з даною ухвалою суду її в апеляційному порядку оскаржив Квартирно-експлуатаційний відділ міста Полтави, просив ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позовна давність неодноразово переривалася частковим виконанням боржником зобов'язань за договором.
У подальшому, строк позовної давності для звернення в суд із відповідною заявою був продовжений на підставі Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби(COVID-19)» на строк дії такого карантину.
Після чого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася та триває на час розгляду справи, у період якого строки визначенні ст. ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк його дії.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Матеріалами справи встановлено, що 23.12.2024 КЕВ м. Полтави звернувся в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за квартплату і надані комунальні послуги у розмірі 3958,19 грн. та 302,80 грн. судового збору.
На підтвердження права вимоги за заявою надано виписку з особового рахунку ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 за період із 12.11.2014 по 01.12.2024 у розмірі 3958,19 грн. (а.с.6-7).
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не дотримані вимоги п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України при зверненні із заявою про видачу судового наказу, так як строк позовної давності пройшов ще до початку введення воєнного стану в Україні.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого суду з огляду на наступне.
За змістом частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд з такою вимогою.
У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу (частина п'ята статті 165 ЦПК України).
За змістом статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Як вбачається із матеріалів справи, заявлена до стягнення заборгованість нарахована за період із листопада 2014 року по 01.12.2024.
З виписки з особового рахунку ОСОБА_1 вбачається, що він до жовтня 2019 року частково сплачував надані заявником комунальні послуги.
Перебіг позовної давності розпочався у листопаді 2019 року та тривав до березня 2021 року, коли боржник здійснив часткову оплату боргу.
У червні 2021 року та грудні 2021 року ОСОБА_1 частково сплатив наявну заборгованість.
Перебіг позовної давності розпочався у січні 2022 року та тривав до грудня 2022 року.
Новий період перебігу позовної давності розпочався у січні 2023 року та перервався у жовтні 2023 року внаслідок часткової оплати боржником заборгованості.
Таким чином, позовна давність неодноразово переривалася частковим виконанням боржником своїх зобов'язань з оплати наданих позивачем комунальних послуг.
Окрім того, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» в Україні встановлено карантин із 12.03.2020, який діяв до 30.06.2023.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений згідно із Законом України № 540-IX від 30.03.2020).
У свою чергу, згідно із пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений згідно із Законом України № 2120-IX від 15.03.2022, в редакції Закону № 3450-ІХ від 08.11.2023, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Враховуючи викладене, упродовж 12.03.2020-30.06.2023 діяв карантин, яким продовжено строк позовної давності. На момент звернення в суд із заявою про видачу судового наказу (23.12.2024) перебіг позовної давності зупинено на строк дії воєнного стану, який наразі триває.
Відмовляючи у видачі судового наказу з тих підстав, що строк позовної давності пройшов до введення в Україні воєнного стану, міськрайонний суд викладене залишив поза увагою, як і не надав оцінку доводам заявника щодо обставин переривання строку позовної давності, тим самим, дійшовши помилкового висновку про наявність підстав для застосування положень пункту 5 частини першої статті 165 ЦПК України.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи для продовження розгляду до цього ж суду, розподіл судового збору, сплаченого заявником за подачу апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи за загальними правилами, у передбаченому статтею 141 ЦПК України порядку.
Керуючись ст. 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 379, ст.ст. 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтави задовольнити.
Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 грудня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 01 квітня 2025 року.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук