Справа № 757/5751/23-ц
Провадження № 2/761/1551/2025
про залишення позовної заяви без руху
07 квітня 2025 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Романишена І.П., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації Державного архіву Київської області про встановлення факту народження та зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2023 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вищезазначена позовна заява.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2023 року справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023 року справу передано судді Макаренко І.О.
На підставі розпорядження № 01-08-973 від 02.04.2025 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 757/5751/23-ц за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2025 року матеріали позову передані на розгляд судді Романишеній І.П.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддею було встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону.
Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.5 ЦПК України).
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Суд звертає увагу на те, що від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, який як і позивач має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаним з тим, які вимоги до нього заявлені та з яких підстав і якими доказами це підтверджується.
При цьому, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Відповідно до ч.7 ст. 19 ЦПК України, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Слід також зазначити, що зі змісту вимог, які викладені у позовній заяві неможливо встановити, у якому провадженні позивач звертається до суду у позовному чи окремому.
У відповідності до ч.1 ст.177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Позивач долучив до позовної заяви копії документів, які жодним чином не засвідчені.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього, - ч.2 ст.95 ЦПК України.
Згідно ч.4 ст.95 ЦПК України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до п.5.26 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2020 "Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації", відмітка про засвідчення копії документів складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.
Відповідно ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до п. 4. ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду, що по суті є відображенням прохальної частини позовної заяви.
Позивач просить встановити факт народження дідуся на території України у Білій Церкві у 1927 році; зобов'язати державний обласний архів Київської області внести свідчення про народження дідуся на території України у Білій Церкві у 1927 році.
Разом з тим, позовні вимоги не конкретизовані, позивачем не зазначено ПІБ, дату народження особи, відповідно якої позивач просить встановити факт народження.
Крім того, позивачем долучено до справи квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн., натомість матеріали справи не містять доказів зарахування судового збору до Державного бюджету України, а Шевченківський районний суд міста Києва позбавлений технічної можливості перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду з огляду на те, що судовий збір сплачено за реквізитами іншого суду.
Згідно ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Отже, позовну заяву слід залишити без руху та запропонувати позивачу усунути відповідні недоліки позову, а саме: визначитись, в порядку позовного чи окремого провадження слід розглядати заявлені вимоги шляхом подання до суду позовної заяви (чи заяви) у новій редакції у відповідній кількості учасників справи та суду, яка буде відповідати вимогам ч. 3 ст.175, ч.1 ст.177 (або ст. 318) ЦПК України, визначитись зі змістом вимог та надати докази зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 353 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації Державного архіву Київської області про встановлення факту народження та зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали суду.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу разом зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА