Справа №760/3055/25
1-кп/760/2683/25
27 лютого 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого - судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі сторін та інших учасників провадження:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисників обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
здійснивши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Києві судовий розгляд кримінального провадження провадження №12024100050002395 від 19.07.2024 відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.113, ч.2 ст.28 ч.2 ст.194, ч.2 ст.28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 113, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.113, ч.2 ст.28 ч.2 ст. 194, ч.2 ст.28 ч.1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.113, ч.2 ст.28 ч.2 ст. 194, ч.2 ст.28 ч. 1 ст. 114-1 КК України,
В провадження Солом'янського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12024100050002395 від 19.07.2024 відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.113, ч.2 ст.28 ч.2 ст.194, ч.2 ст.28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 113, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.113, ч.2 ст.28 ч.2 ст. 194, ч.2 ст.28 ч.1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.113, ч.2 ст.28 ч.2 ст. 194, ч.2 ст.28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просить призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, на підставі обвинувального акта, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акта не вбачає.
Обвинувачені та їхні захисники заперечували з приводу призначення обвинувального акта до судового розгляду, не погоджуючись із визначеною прокурором кваліфікацією кримінального правопорушення. Крім того, сторона захисту звертала увагу суду, що прокурор не роз'яснив обвинуваченим можливість, особливості та правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних, що є порушенням ч. 1 ст. 384 КПК. Формальне підтвердження права на суд присяжних (підпис на пам'ятці) не міститься у справі. Також, захисник ОСОБА_7 зазначив, що викладені обставини в обвинувальному акті не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Представник потерпілого підтримав думку прокурора.
Щодо заявлених доводів сторони захисту та обвинувачених колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, а за клопотанням обвинуваченого судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд.
Обвинувачений у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, під час підготовчого судового засідання має право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.
При цьому, суд також зобов'язаний роз'яснити право на розгляд справи судом присяжних під час підготовчого судового засідання та у разі, якщо обвинувачений заявить таке клопотання, призначити кримінальне провадження до розгляду саме таким складом суду
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року проголошено право кожного на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Зазначена норма імплементована у національне законодавство України й міститься устатті 21 КПК.
Правова природа інституту суду присяжних суттєво відрізняється від інших двох складів суду. Такий висновок підтверджується наступними чинниками: а) віднесенням провадження в суді присяжних до особливого порядку провадження в суді першої інстанції (параграф 2 глави 30 Розділу IV КПК); б) спеціальним порядком формування суду присяжних; в) наділенням присяжних при відправленні правосуддя широким колом прав.
У зв'язку із наведеним закономірним виглядає те, що саме до компетенції суду присяжних законодавець відніс розгляд особливо тяжких злочинів, за які передбачено найбільш суворий вид покарання - довічне позбавлення волі, а також встановив інший, відмінний від загального, порядок роз'яснення обвинуваченому права на суд присяжних.
Так, статтею 384 КПК України визначено, що прокурор, суд зобов'язані роз'яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. При цьому письмове роз'яснення прокурора додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду. Суд також зобов'язаний роз'яснити право на розгляд справи судом присяжних під час підготовчого судового засідання та у разі, якщо обвинувачений заявить таке клопотання, призначити кримінальне провадження до розгляду саме таким складом суду.
Так, постановою Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 04.11.2019 у справі №496/4533/17 зазначено, що за своєю правовою природою кримінальне провадження в суді присяжних є особливим порядком кримінального провадження, покликаним забезпечити додаткові гарантії особам, обвинуваченим у вчиненні найбільш тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі. Залежно від волевиявлення обвинуваченого у справах цієї категорії може застосовуватись одна з двох альтернативних судових процедур: загальний порядок судового розгляду колегією у складі трьох суддів; провадження у суді присяжних (ч. 3 ст. 31 КПК). Така альтернативність покликана сприяти дотриманню балансу між економією процесуальних засобів та гарантіями дотримання прав особи у кримінальному судочинстві. Відповідні гарантії полягають у праві обвинуваченого заявити клопотання про розгляд його справи або колегією професійних суддів, або судом присяжних. Можливість вибору між різними процесуальними формами відправлення правосуддя передбачає обов?язок держави в особі її уповноважених органів та службових осіб забезпечити свободу цього вибору та його практичну реалізацію.
Відповідно до ч. 10 ст. 615 КПК України в умовах воєнного стану кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, крім здійснення кримінального провадження у суді, в якому до моменту введення воєнного стану та набрання чинності цією частиною статті було визначено склад суду за участю присяжних.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено. До закінчення строку, на який було введено воєнний стан, та за умови усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності Президент України може прийняти указ про скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях, про що має бути негайно оголошено через засоби масової інформації.
Суд в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 384 КПК України, роз'яснив обвинуваченим право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження право на розгляд справи судом присяжних під час підготовчого судового засідання.
Захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_8 та обвинувачені відмовилися від розгляду даного кримінального провадження судом присяжних та зазначили, що вважають за можливе здійснювати судовий розгляд колегіально судом у складі трьох суддів.
Відтак, судовий розгляд слід здійснювати судом колегіально в складі трьох суддів, на підставі ст. 615 КПК України.
Крім того, прокурор в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики неналежного поводження обвинуваченого, а саме: може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення, незаконно впливати на потерпілого, свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_7 та обвинувачений заперечували щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили застосувати більш м'який запобіжний захід, а саме визначити розмір застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Захисник наполягав на необґрунтованості обвинувачення, а також на непідтвердженості ризиків, заявлених прокурором.
Колегія суддів, вислухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, оглянувши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до висновку про можливість призначення даного кримінального провадження до судового розгляду, за наступних підстав.
Так, дане кримінальне провадження підсудне Солом'янському районному суду м. Києва відповідно до ст. ст. 32, 33 КПК України.
Підстав для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст. 314 КПК України, немає.
Обвинувальний акт складено відповідно до вимог ч. 2 ст. 291 КПК України, тобто він містить відомості, які передбачені пп. 1-9 цієї частини та при його затвердженні прокурором дотримано вимог процесуального закону.
До обвинувального акта додані документи, передбачені нормою ч.4 ст.291 КПК України.
Реєстр матеріалів досудового розслідування відповідає вимогам ст. 109 КПК України та містить відомості, передбачені ч. 2 цієї статті.
Таким чином, підстав для повернення обвинувального акта прокурору, відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України немає.
Щодо заперечень сторони захисту проти призначення обвинувального акта до судового розгляду колегія судів зазначає таке.
Аналіз положень ст. 314, 315 КПК України дає можливість суду зробити висновок, що основним завданням підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні є вирішення організаційно-розпорядчих питань, які пов'язані виключно з підготовкою справи до розгляду по суті з тією метою, щоб судовий розгляд у кримінальному провадженні здійснювався ефективно, оперативно та у відповідності до завдань кримінального провадження, що визначені у ст. 2 КПК України. Тобто, під час підготовчого судового засідання за винятком окремих випадків (надходження угоди у кримінальному провадженні або наявність чітко визначених підстав для закриття кримінального провадження) суд не має права досліджувати докази та на основі них встановлювати, підтверджувати чи спростовувати у будь-який спосіб обставини та факти, що викладені в обвинувальному акті, стосуються суті обвинувачення чи в будь-якій інший спосіб занурюватися у питання, які стосуються розгляду обвинувачення по суті.
Оцінка фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доказів та правової кваліфікації кримінального правопорушення, визначеного обвинувальним актом, здійснюються та вирішуються виключно на стадії судового розгляду та оформлюються відповідним судовим рішенням.
Отже, під час підготовчого судового засідання суд у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства має зосереджуватися саме на вирішенні організаційно-розпорядчих питань, які стосуються створення, забезпечення всіх належних умов для проведення ефективного, оперативного, своєчасного та справедливого судового розгляду обвинувачення по суті у відповідності до завдань кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить до висновку, що одним з питань, що вирішуються судом під час підготовчого судового засідання при визначенні можливості призначення обвинувального акта до судового розгляду, є питання відповідності обвинувального акта вимогам кримінального процесуального законодавства. При цьому, оскільки вимоги до обвинувального акта встановлюються лише положеннями ст. 291 КПК України, то суд під час підготовчого судового засідання здійснює перевірку обвинувального акта на предмет відповідності тільки цій статті.
На підтсаві викладеного, суд приходить до висновку про необхідність призначення кримінального провадження №12024100050002395 від 19.07.2024 відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.113, ч.2 ст.28 ч.2 ст.194, ч.2 ст.28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 113, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.113, ч.2 ст.28 ч.2 ст. 194, ч.2 ст.28 ч.1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.113, ч.2 ст.28 ч.2 ст. 194, ч.2 ст.28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, до судового розгляду.
Щодо заявленого прокурором клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Так, відповідно до ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як особливо тяжкий, і за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі із конфіскацією майна.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
При цьому, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства (рішення ЄСПЛ у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993). Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ «Ілійков проти Болгарії»)
У ч.1 ст. 178 КПК наведено перелік обставин, які суд має оцінити в сукупності при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу. Так суд бере до уваги, що ОСОБА_9 офіційно не працевлаштований, отже , без постійного джерела доходів, опинившись на волі, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні (які судом ще не допитувались), відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та його належну поведінку.
Крім того, будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
При цьому суд виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 , має досить високий ступінь суспільної небезпечності, наявність якої, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого. Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Обставини, зазначені захисником ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_9 , не можуть бути підставою для відмови в продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та заміни на більш м'який запобіжний захід, оскільки вони не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні. Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, колегія суддів вважає його недоведеним та малоймовірним, оскільки обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, судимостей не має.
Разом з тим, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в підготовчому судовому засіданні не встановлено, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого щодо нього слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 314, 331, 369-372 КПК України,суд,-
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024100050002395 від 19.07.2024 відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.113, ч.2 ст.28 ч.2 ст.194, ч.2 ст.28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст.113, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.113, ч.2 ст.28 ч.2 ст. 194, ч.2 ст.28 ч.1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.113, ч.2 ст.28 ч.2 ст. 194, ч.2 ст.28 ч. 1 ст. 114-1 КК України у відкритому судовому засіданні яке відбудеться о 14:00 12.03.2025 год. у приміщенні Солом'янського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Грушецька, 1.
Розгляд кримінального провадження здійснювати у відкритому судовому засіданні колегіально в складі трьох суддів.
У судове засідання викликати учасників судового провадження.
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_9 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком 60 днів, тобто до 27.04.2025 включно.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу, закінчується 27.04.2025.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Судді ОСОБА_12
ОСОБА_13
ОСОБА_14