08.04.2025
Справа № 642/3932/24
Провадження 1-кп/642/107/25
03 квітня 2025 року колегія суддів Ленінського районного суду м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 42023222030000107 від 27 червня 2023 року у відношенні ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч. 2 ст. 367 КК України, та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, -
08 липня 2024 року до Ленінського районного суду м. Харкова з Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч. 2 ст. 367 КК України, та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. Кримінальне провадження внесено до ЄРДР 27.06.2024р. за № 42023222030000107.
В судовому засіданні прокурором ОСОБА_5 заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді застави шляхом збільшення її розміру та покладання додаткових обов'язків відносно обвинуваченого ОСОБА_9 . Підставою для зміни запобіжного заходу в частині збільшення суми застави та покладання на обвинуваченого додаткових обов'язків є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та збільшення ризику, який дає достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків кримінального правопорушення. Так, в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_9 не з'явився у судове засідання, призначене на 03.03.2025, про яке був повідомлений заздалегідь. Захисником обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокатом ОСОБА_7 було надано клопотання про відкладання судового розгляду у зв'язку з перебуванням обвинуваченого ОСОБА_9 у відпустці. Разом із клопотанням була надана копія наказу в/ч НОМЕР_1 про надання ОСОБА_9 відпустки з виїздом до Германії.
Також, на підставі ухвали Харківського апеляційного суду ОСОБА_9 21.12.2023 було здано до Головного управління ДМС в Харківській області паспорт для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 06.07.2017, який за заявою ОСОБА_9 від 27.03.2024 було повернуто заявнику 08.04.2024. Окрім того, відповідно до інформації ГУ ДПС в Харківській області дохід ОСОБА_9 за період 2024 року складає понад 400 000 грн., тому застава у розмірі 302 800 грн. для обвинуваченого ОСОБА_9 є більш ніж помірною та не здатна забезпечити виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 процесуальних обов'язків. Також, маючи процесуальний статус обвинуваченого, ОСОБА_9 відомо місце проживання свідків у вказаному кримінальному провадженні та у сторони обвинувачення наявні підстави вважати, що ОСОБА_9 може умовлянням чи погрозами вчинити протиправний тиск на потерпілого та свідків з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів.
Все вищевикладене свідчить про необхідність зміни запобіжного заходу у виді застави шляхом збільшення її суми та покладання на обвинуваченого ОСОБА_9 додаткових обов'язків.
Захисник ОСОБА_7 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 03.04.2025 надав заперечення на клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу і покладення додаткових обов'язків, у яких зазначив, що прокурор у клопотанні робить акцент на двох ризиках, які начебто виникли після обрання запобіжного заходу у січні 2024 року Харківським апеляційним судом та слугують підставою для зміни запобіжного заходу, а саме: ризику переховування ОСОБА_9 від суду та ризику його впливу на потерпілого чи свідків, а також тяжкості покарання, яке інкриміноване ОСОБА_9 . Обвинувачений ОСОБА_9 завжди з'являвся за викликом суду у судові засідання, якщо не було поважних причин для його неявки. Він двічі не прибув у судові засідання, перший раз через захворювання на Covid-19, про що надав відповідну медичну довідку про лікування у закладі охорони здоров'я, другий раз - через знаходження у відпустці та тривалу подорож до Німеччини, з метою побачити сина, який зараз там тимчасово мешкає через військові дії в Україні, про що також заздалегідь було повідомлено суд та надано відповідний наказ.
У відповідності до ст. 138 КПК України поважними причинами неприбуття особи на виклик є у тому числі перебування у закладі охорони здоров'я через лікування, а також відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо. Зважаючи на приписи ст. 138 КПК України обидва рази, коли ОСОБА_9 не з'являвся у судові засідання, у нього були поважні для цього причини, про які сторона захисту повідомляла суд завчасно.
Крім того, вказаний ризик унеможливлюється знаходженням обвинуваченого ОСОБА_9 в лавах Збройних сил України. ОСОБА_9 сумлінно виконує свої обов'язки як військовослужбовець, що підтверджується відповідною характеристикою. Обвинувачений є учасником бойових дій, нагороджений однією з найвищих нагород, а саме «Срібним хрестом» від Головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_11 . Припущення сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_9 буде переховуватися, є абсурдним, оскільки це спричинить для нього ще більш негативні наслідки у вигляді кримінального переслідування за ст. 408 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_9 повернувся із-за кордону та готовий надалі приймати участь у розгляді справи, тобто його процесульна поведінка свідчить про відсутність у нього намірів покинути країну. Візит до Німеччини був для ОСОБА_9 єдиною можливістю побачитися із власним сином, якого він не бачив протягом тривалого часу, оскільки останній через війну виїхав за межі країни, та не повернеться до її закінчення. Бажання побачити рідну дитину військовослужбовцем, який щодня ризикує власним життям, навряд чи може свідчити про його зацікавленість у переховуванні від правосуддя.
Закордонний паспорт був отриманий ОСОБА_9 з міграційної служби після спливу двомісячного строку встановленого ч. 7 ст. 194 КПК України і виконання обов'язків покладених на нього ухвалою Харківського апеляційного суду від 08.01.2024 року.
Тобто, ОСОБА_12 з червня 2022 року і по теперішній час проходить службу у Збройних силах України, на постійній основі залучається до виконання бойових завдань, сумлінно виконує свої обов'язки як військовослужбовець і характеризується позитивно, він має міцні соціальні зв'язки в Україні, раніше не судимий, його неповнолітній син, який перебуває на утримання має постійне місце проживання в Харкові. Зважаючи на вищевикладене, просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про зміну щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді застави шляхом її збільшення та покладення додаткових обов'язків.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання підтримала в повному обсязі, зазначивши, що ризики збільшилися і необхідно застосувати такий запобіжний захід, оскільки обвинувачений ОСОБА_9 виїхав за кордон. До обвинуваченого ухвалою Харківського апеляційного суду від 08.01.2024 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави, та покладені обов'язки, в тому числі здати на зберігання закордонний паспорт. ОСОБА_9 здав свій закордонний паспорт, однак наразі відомо, що він перетинав державний кордон, виїжджаючи до Німеччини. Чи відбувалися інші виїзди за кордон їй невідомо. Запобіжний захід у вигляді застави є безтерміновим. Контроль за виконанням ухвали було покладено на процесуального керівника, після ухвали апеляційного суду від 08.01.2024 покладені обов'язки не продовжувалися.
Захисник ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважав ризики недоведеними, а обвинувачення необґрунтованим. Прокурор зазначає про збільшення ризиків, після ухвали апеляційного суду постановлену більше року тому, а тому ризики не збільшилися, а зменшилися. ОСОБА_9 з дня вручення підозри з грудня 2023 року протягом 1,5 року не переховувався, завжди з'являвся до слідчого вчасно, в судові засідання ОСОБА_9 не прибув два рази з поважних причин: знаходження на лікуванні внаслідок Covid-19 та відпусткою за місцем служби з можливістю виїхати до Німеччини, щоб побачити сина, що відповідає ст. 138 КПК України, а тому розмір застави не підлягає збільшенню. ОСОБА_9 завжди вчасно приходить до судових засідань, а коли б мав бажання переховуватися не прибував би до судових засідань. Крім того, оскільки він військовослужбовець, то неповернення до військової частини карається за відповідною статтею Кримінального кодексу України. ОСОБА_9 вже не перший раз перетинає державний кордон, але повертається на службу, впливати на свідків обвинувачений не може, оскільки не знає їх особисто і будь-яких свідчень протягом півтора роки, щодо можливих спроб тиску на свідків прокурором не надано. Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців, вказані обов'язки продовжені не були, оскільки прокурором не подавалися такі клопотання. Після чого ОСОБА_9 отримав зданий ним паспорт, після спливу двомісячного строку встановленого ч. 7 ст. 194 КПК України та виконання ним ухвали Харківського апеляційного суду від 08.01.2024 року. Збільшення розміру застави позбавляє можливості ОСОБА_9 забезпечувати себе та надавати відповідну допомогу своїй дитині та матері похилого віку. ОСОБА_9 за місцем служби характеризується виключно позитивно, має державні нагороди за військову службу.
Обвинувачений ОСОБА_9 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що неодноразово виїзджав за кордон після пред'явлення підозри і не збирався переховуватися, оскільки є військовослужбовцем і такі дії тягнуть за собою кримінальне переслідування за відповідною статтею Кримінального кодексу України. Він отримав відпустку з дозволом на виїзд до Німеччини для побачення з дитиною. Він отримує грошове забезпечення і на його утриманні перебуває мати-пенсіонер та неповнолітній син. Крім того, на підготовчому судовому засіданні він зазначав про можливий виїзд за межі України, про що буде надана довідка.
Представник потерпілого ОСОБА_6 підтримав думку прокурора, оскільки ОСОБА_9 виїжджає до Європи, а його слова, що він повернеться нічим не підтверджуються, тому без зазначеного запобіжного заходу не можливо забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав сторону захисту.
Захисник ОСОБА_8 підтримав думку захисту та зазначив, що з моменту закінчення дії запобіжного заходу обвинувачений будь-кого повідомляти про свої пересування не повинен, ОСОБА_9 завжди з'являється до судових засідань, а коли б бажав ухилитися від суду, то щонайменше заявив би клопотання про зупинення судового провадження стосовно нього у зв'язку із військовою службою, однак ОСОБА_9 хоче встановити істину по справі.
Вислухавши думку прокурора, захисників та обвинувачених, дослідивши матеріали клопотання, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 20.12.2023
відмовлено у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 42023222030000107 від 27.06.2023 за ч. 5 ст. 191 КК України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08.01.2024 ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 20.12.2023 скасовано та застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» із визначенням застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів, що дорівнює 302 800 грн. Окрім того, у разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_9 покладено обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Контроль за виконанням вказаної ухвали покладено на процесуального керівника у кримінальному проваджені.
В ході досудового слідства на виконання ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 20.12.2023, ОСОБА_9 на наступний день 21.12.2023 було здано до Головного управління ДМС в Харківській області свій паспорт для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 06.07.2017, такий обов'язок покладався і ухвалою Харківського апеляційного суду від 08.01.2024.
В подальшому ОСОБА_9 було сплачено заставу у сумі 302 800 грн. і лише після спливу двомісячного строку встановленого ч. 7 ст. 194 КПК України виконання ним обов'язків покладених на нього ухвалою Харківського апеляційного суду від 08.01.2024 року закордонний паспорт був отриманий ОСОБА_9 08.04.2024 з міграційної служби.
Тобто, ОСОБА_9 виконав обов'язок, покладений ухвалами слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова та Харківського апеляційного суду стосовно здачі документів, які дають право на в'їзд та виїзд з України, цей факт не ставиться під сумнів у судовому засіданні і не заперечується сторонами кримінального провадження.
Строк дії обов'язків, які було покладено ухвалою Харківського апеляційного суду від 08.01.2024 сплив, процесуальним керівником протягом більше року з моменту цієї ухвали не заявлялися клопотання про продовження таких обов'язків стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 .
Як вбачається з наданої копії паспорту для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_9 , він неодноразово (серпень 2023 року, липень 2024 року, березень 2025 року) перетинав державний кордон України та повертався.
Згідно з п.3 ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
При цьому прокурор в порядку ч. 9 ст. 182 КПК України з клопотанням про звернення застави в дохід держави не звертався.
Прокурор у своєму клопотанні зазначає ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування обвинуваченого, посилаючись на ту обставину, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 , відноситься до категорії особливо тяжких та йому загрожує реальна міра покарання.
Колегія суддів зазначає, що ризик переховування обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого покарання. Оцінка такого ризику має проводитись з урахуванням ряду інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику переховування або свідчити про те, що цей ризик є маловірогідним.
Прокурором не надано беззаперечних доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували той факт, що обвинувачений ОСОБА_9 переховувався чи має намір переховуватися від суду.
Згідно ухвали Харківського апеляційного суду від 08.01.2024 на ОСОБА_9 не було покладено обов'язку повідомляти суд, прокурора та слідчого про зміну свого місця перебування, а в підготовчому судовому засіданні ним було отримано пам'ятку обвинуваченого, де зазначені обов'язки, які він виконує, зокрема повідомляти суд про причини свого неприбуття до судового засідання.
Обов'язки обвинуваченого ОСОБА_9 виконує, на підтвердження цього захисником ОСОБА_7 03.03.2025 на виконання ст. 138 КПК України, надано суду копію наказу про відпустку ОСОБА_9 з можливістю виїзду за кордон до Німеччини, що також підтверджує його виключно позитивну характеристику за місцем служби.
Разом з тим, така неявка до суду навряд може свідчити про наміри обвинуваченого переховуватися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки вже в наступне судове засідання 03.04.2025 обвинувачений ОСОБА_9 з'явився вчасно.
Крім того прокурор зазначає, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення шляхом умовляння чи погроз вчинити протиправний тиск на свідків з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів.
Колегія суддів бере до уваги той факт, що ризик незаконного впливу на свідків не може оцінюватись абстрактно. Спроба незаконного впливу на свідків має бути підтверджена належними доказами, у тому числі показами вказаних осіб (потерпілих, свідків), які доводять незаконний вплив особи, що здійснюється безпосередньо або через довірених осіб.
Ризик здійснення тиску на свідків дійсно може бути визнано належною підставою на початкових стадіях провадження. Однак він не може ґрунтуватися лише на ймовірності суворого покарання, а повинен бути пов'язаний із конкретними фактами.
Прокурором у клопотанні не доведено той факт та не додано будь-якої інформації, що обвинуваченим ОСОБА_9 у цьому кримінальному провадженні здійснювалися спроби тиску на свідків чи потерпілих, чи будь-якого контакту з ними, з метою змінити їх покази.
З моменту вручення ОСОБА_9 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень до моменту клопотання прокурора, не надано жодних підтверджень щодо спроб обвинуваченого здійснення будь-яких можливих дій стосовно впливу на свідків з метою змінити або вплинути на їх покази, наприклад їх заяви про це, телефонні дзвінки, SMS повідомлення тощо.
В частині клопотання прокурора щодо збільшення суми застави, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з рішенням у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain, заява № 12050/04 від 28.09.2010, пункти 78 - 81) суд зазначив, що гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування збитків, а явку обвинуваченого на судове засідання. Тому її суму необхідно оцінювати за ступенем впевненості, що можлива перспектива втрати забезпечення або позов проти гарантів, у разі його неявки на судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання з його боку втекти.
Аналогічної думки ЄСПЛ дотримався в справі «Істоміна проти України» (Istomina v. Ukraine, заява № 23312/15 від 13.01.2022, пункт 25) де зазначив, що, гарантії п. 3 ст. 5 Конвенції стосуються виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків (забезпечення присутності на судовому засіданні), але не відшкодування збитків.
На даний час процесуальна поведінка ОСОБА_9 є належною, обвинувачений завжди вчасно прибуває до суду.
Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Хрістова проти Болгарії» суд зазначив: «Національні суди повинні приводити достатні аргументи, щоб виправдати суму встановленої застави. Так, серйозність обвинувачення не тільки не може бути єдиним фактором, що обґрунтовує розмір застави, вона не може бути вирішальним фактором. Так само небезпека переховування від правосуддя не може бути оціненою виключно на основі міркувань, що стосуються тяжкості покарання, яке, ймовірно, буде накладено».
Вирішуючи питання про визначення розміру застави для обвинуваченого ОСОБА_9 достатньої для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК, колегія суддів зазначає, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності обвинуваченого в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою судовому розгляду кримінального провадження.
Колегія суддів приходить до висновку, що діючий запобіжний захід у вигляді застави є таким, що забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_9 в цьому кримінальному провадженні та достатньою мірою гарантує виконання ним покладених на нього обов'язків, а прокурором не доведено необхідності зміни запобіжного заходу на більш суворий, шляхом збільшення розміру застави та покладання додаткових обов'язків відносно обвинуваченого, а тому клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2,7,177,178,182,194,372 КПК України, колегія суддів, -
В задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави шляхом збільшення її розміру та покладання додаткових обов'язків відносно обвинуваченого ОСОБА_9 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Повний текст складений 08.04.2025.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3