Справа № 757/45401/24-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5210/2025
02 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Потапенко Світлани Юріївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 року у складі судді Литвинової І.В.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, зобов'язання вчинити дії,-
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до АТ КБ «ПриватБанк», у якому просив зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» скасувати заборгованість за належним йому картковим рахунком НОМЕР_1 і додатковим рахункам договору № SAMDNWFC00005660309 від 05 червня 2014 року за період з 01 серпня 2021 року по 19 листопада 2021 року.
Позов обґрунтовано тим, що у період з 08 вересня 2021 року по 19 листопада 2021 року невстановлена особа зняла з банківського рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», в розмірі 60 805 грн 75 коп, з яких: 370 євро повернутих податковою інспекцією Естонії, 11 100 грн - особистих коштів та встановлений кредитний ліміт у розмірі 24 000 грн. Дана операція була проведена шляхом шахрайських дій, а саме: невідома особа незаконним методом заблокувала фінансового номер телефону позивача, який зазначений в анкеті банку, і встановила переадресацію всіх викликів з банку на свій номер телефону, який вона контролює, а саме: НОМЕР_2 (згідно із «скріншотом» повідомлення смс), таким чином дана особа здійснила перекази коштів, покупки та отримано кредит (про що свідчать виписки з особового рахунку позивача).
19 листопада 2021 року позивач звернувся до правоохоронних органів із заявою із заявою про вчинення шахрайських дій по його рахунку, відкритому у АТ КБ «ПриватБанк». Органом досудового розслідування розпочато кримінальне провадження № 1221232040002103. Також, позивач в телефонному режимі звертався до відповідача та повідомляв, що його фінансовий номер телефону було заблоковано, а всі операції по його рахунку було здійснено невідомою особою.
Наразі працівники АТ КБ «ПриватБанк» в телефонному режимі вимагають від позивача повернення коштів в розмірі 49 300 грн (кредитного ліміту).
Позивач вважає, що за таких обставин відповідач має скасувати нараховані штрафні санкції на кредитний ліміт, здійснити перерахунок боргу, повернути на його картковий рахунок встановлений кредитний ліміт та особисті грошові кошти.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір 968 грн 96 коп.
В апеляційній скарзі адвокат Потапенко С.Ю. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення було ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вказує, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Посилається на те, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
Вважає, що оскільки волевиявлення ОСОБА_1 на збільшення кредитного ліміту, на зняття готівки, на переказ коштів, то і проценти, пеня, відсотки, як плата за користування цими коштами, не повинні нараховуватись, з огляду на те, що ОСОБА_1 кредитними коштами не користувався.
Зазначено, що ОСОБА_1 , став жертвою шахрайства здійсненого з боку невідомих осіб, а тому не несе відповідальності за списання як власних так і кредитних коштів.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Рура Н.В. в інтересах АТ КБ «ПриватБанк», просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 року - без змін.
Зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення банком правил проведення розрахункових операцій в процесі переказу грошових коштів з його карткового рахунку; негайного повідомлення банку про спірні транзакції.
Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Позивач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи судом повідомлялися належним чином.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. При цьому, участь сторін та їх представників в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не є обов'язковою (частина 2 ст. 372 ЦПК України).
Зважаючи на вищезазначене та положення п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд визнав повідомлення відповідачки належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду відповідає зазначеним вимогам, враховуючи наступне.
Відповідно до вимог ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
Приписами ч. 1 ст. 1071 ЦК України встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1071 ЦК України, грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Згідно з вимогами ст. 1073 ЦК України, у разі безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунку банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Приписами ч. 3 ст. 1092 ЦК України передбачено, що якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
Нормами п. 1 ч. 5 ст. 55 Закону України "Про платіжні послуги" визначено, що надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку зобов'язаний забезпечувати захист інформації під час обміну з надавачем послуг з надання відомостей з рахунків відповідно до вимог, встановлених цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Відповідно до вимог ст. 67 Закону України "Про платіжні послуги" надавачі платіжних послуг зобов'язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання.
Система захисту інформації має забезпечувати цілісність, конфіденційність, доступність та простежуваність інформації, що формується, обробляється, передається та зберігається під час виконання платіжних операцій, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України. Надавачі платіжних послуг зобов'язані виконувати встановлені законодавством вимоги щодо захисту інформації.
У разі виявлення порушень законодавства щодо захисту інформації, що містять ознаки вчинення злочину, надавачі платіжних послуг зобов'язані повідомити про це відповідні правоохоронні органи.
Працівники надавачів платіжних послуг зобов'язані виконувати вимоги законодавства щодо захисту інформації під час виконання платіжних операцій, зберігати таємницю надавача платіжних послуг (або іншу інформацію з обмеженим доступом) та підтримувати конфіденційність інформації, що використовується в системі захисту такої інформації.
Працівники надавачів платіжних послуг несуть відповідальність за неналежне використання та зберігання засобів захисту інформації, що використовуються під час виконання платіжних операцій, а також за розголошення персональних даних користувачів та інформації, що може бути віднесена до банківської таємниці чи таємниці надавача платіжних послуг, відповідно до законодавства.
Крім того, приписами ч. 1 ст. 51 Закону України "Про платіжні послуги" визначено, що надавачі платіжних послуг зобов'язані здійснювати моніторинг платіжних операцій користувачів відповідно до внутрішнього порядку управління операційними ризиками та ризиками інформаційної безпеки з метою ідентифікації неакцептованих, помилкових та неналежних платіжних операцій, суб'єктів таких операцій та забезпечувати вжиття заходів для запобігання або припинення таких операцій.
Приписами ст. 1 Закону України Закону України "Про платіжні послуги", з-поміж іншого визначено, що неналежний отримувач - особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі.
Також визначено, що неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі.
Крім того, визначено, що неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно), а неналежний стягувач - особа, яка не має визначених законом підстав на ініціювання платіжної операції з рахунку платника;
Разом з цим, визначено, що неакцептована платіжна операція - платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди.
Відповідно до вимог ч. ч. 10-12 ст. 86 Закону України " Про платіжні послуги" у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника надавач платіжних послуг зобов'язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення неналежного платника (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника та сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку коштів за помилковою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов'язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).
Платник, з рахунку якого внаслідок помилки неналежного стягувача без законних підстав списано кошти, має право на стягнення суми такої платіжної операції з неналежного стягувача у судовому порядку.
Надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов'язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника. Надавач платіжних послуг зобов'язаний також відшкодувати платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану неакцептовану платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).
Разом з цим, пунктами 146, 147 Положенням "Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів", затвердженого постановою Правління Національного банку України N 164 від 29 липня 2022 року визначено, що власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків.
Як убачається зі справи та не заперечується сторонами, що позивач є клієнтом АТ КБ "ПриватБанк"у якого наявний відкритий рахунок № НОМЕР_1 .
У період з 08 вересня 2021 року по 19 листопада 2021 року з указаного рахунку відбулося зняття грошових коштів у загальному розмірі 60 805 грн 75 коп (а.с. 13).
08 вересня 2021 року в Приват24 відбулась зміна фінансового номеру ОСОБА_1 з НОМЕР_3 на НОМЕР_4 (CHANGE LOGIN IN PRIVAT24.UA 08.09.2021)
08 вересня 2021 року вхід у Приват24 зроблено з пристрою M2101K6G | Redmi IMEI ІНФОРМАЦІЯ_1 User IP НОМЕР_6.
16 вересня 2021 року з пристрою Pixel 4a | google IMEI ІНФОРМАЦІЯ_2 User IP НОМЕР_7.
19 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення шахрайських дій по його рахунку, відкритому у АТ КБ «ПриватБанк», за якою органом досудового розслідування розпочато кримінальне провадження № 1221232040002103 (а.с. 25).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з підстав його необґрунтованості.
З висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується, враховуючи наступне.
Звертаючись у суд із позовом позивач просив зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» скасувати заборгованість за належним йому картковим рахунком НОМЕР_1 і додатковим рахункам договору № SAMDNWFC00005660309 від 05 червня 2014 року за період з 01 серпня 2021 року по 19 листопада 2021 року.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб у межах заявлених ними вимог.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав - це закріплені законом матеріально- правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наводиться в статті 16 ЦК України.
Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18.
Тобто заявлена вимога позивача про зобов'язання відповідача скасувати заборгованість по договору з урахуванням встановлених обставин є неналежним способом захисту та не відповідають ефективному способу захисту прав та інтересів у даних правовідносинах.
При цьому колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до п. 2.3.1.1.3. Умов сторони узгодили можливість використання Клієнтом наступних систем дистанційного обслуговування: Система "Приват 24", в т.ч. мобільна версія, системи "LiqPay" та "Sendmoney", АТМ, ТСО, SMS, месенджери та будь-які інші системи "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг", "миттєва безконтактна оплата", якщо Банком надається така технічна можливість.
Для входу до система Приват24 клієнт повинен ввести логін та пароль.
Логін - це номер мобільного телефону клієнта.
Пароль - унікальна послідовність із символів і цифр, яка відома лише клієнту.
Убачається, що проведення змін паролю для входу в акаунт Приват24 та розблокування акаунту по клієнту ОСОБА_1 підтверджено даними (введення PIN-коду) клієнтської картки НОМЕР_5 WGMMG GOLD CHIP WAGE INSTANT видана на ім'я останнього. Після чого була зміна фінансового номеру НОМЕР_3 на НОМЕР_4 .
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 235/2054/21 (провадження № 61-1725св22) зазначив, що "суд першої інстанції не перевірив належним чином доводи Банку про те, що без розголошення з боку позивача номера банківських карток, ПІН-кодів банківських карток, особа, навіть перевипустивши Sіmкарту або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до системи "Приват24", ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з рахунків клієнта, та дійшов передчасного висновку про задоволення позову. Крім того, суд першої інстанції не здійснив аналіз доводів позивача про те, що вона не втрачала банківських карток, їх ПІН-кодів і телефону та нікому їх не передавала, не вчиняла будь-яких інших дій, які б могли призвести до списання грошових коштів з її рахунків відповідно наведених вище алгоритмів реєстрації у системі "Приват 24".
Відповідно до ч. 5 ст. 87 Закону України "Про платіжні послуги" до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до ст. 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента.
Підпунктом 1.1.2.1.10 Умов і правил передбачено, що уразі втрати клієнтом фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних таких осіб клієнт зобов'язаний негайно повідомити про це банк в будь-якому з доступних каналів: 3700, чат-онлайн, відділення банку. На підставі звернення клієнта про зазначений факт банк знімає з номера телефону клієнта ознаку «Фінансовий» та блокує аккаунт клієнта в системі «Приват24» з метою уникнення можливих шахрайських операцій з рахунками клієнта.
У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 686/17744/21, вказано, що встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
З наведеного вище слідує, що без розголошення з боку позивача номера банківських карток, ПІН-кодів банківських карток, особа, або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до системи «Приват24», ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з рахунків клієнта.
Дані операції стали можливі в зв'язку з компрометацією конфіденційної інформації щодо карткових рахунків: невстановлена особа мала доступ до конфіденційної інформації щодо карткового рахунку (номеру картки та ПІН-коду до картки), а також володіла інформацією щодо логіну та паролю входу в акаунт Приват24.
Саме на позивача покладено обов'язок запобігати доступу третіх осіб до картки, у тому числі до інформації, нанесеної на неї.
Між тим, матеріали справи не містять доказів негайного звернення позивача до банку про втрату індивідуальної облікової інформації.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем у даній справі не надано доказів про порушення його прав та інтересів з боку відповідача АТ КБ "ПриватБанк", а відсутність таких порушень не породжує для нього права на захист в обраний спосіб та з вказаних у позові підстав. Звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги в зв'язку з відсутністю порушеного права з боку відповідача, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Суд першої інстанції дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що відповідальність за здійснення банківських операцій з переказу коштів, які заперечуються позивачем, повністю покладається на самого позивача.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПІК України).
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Потапенко Світлани Юріївни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: