19 лютого 2025 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/2531/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів - Писаної Т.О., Гаращенка Д. Р.
при секретарі Мудрак Р. Р.
за участі представника ОСОБА_1 - адвоката Крижового Д. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Крижового Дениса Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ,
на ухвалу Обухівського районного суду Київської області у складі судді Рабчун Р. О.
від 28 серпня 2024 року про залишення без розгляду заяви про забезпечення позову
у цивільній справі № 372/4669/24 Обухівського районного суду Київської області
за заявою ОСОБА_1
про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1
до ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
про стягнення заборгованості,
25 серпня 2024 року адвокат Крижовий Д. В., в інтересах ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» звернувся в суд із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просив накласти арешт на земельну ділянку для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,250 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3223187705:02:026:0049 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 449145432231);
- накласти арешт на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0919 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 322318780502:026:0050 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 449189732231);
- накласти арешт на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0399 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 322318780502:026:0051 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 449236332231);
- накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 449314332231).
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 28 серпня 2024 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крижовий Д. В. про забезпечення позову до подання позовної заяви залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі адвокат Крижовий Д. В., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати.
Вказував, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про залишення заяви про забезпечення позову без розгляду з підстав, визначених ч. 3 ст. 44 ЦПК, адже подаючи повторно заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, представник ОСОБА_1 - Крижовий Д. В. діяв виключно з метою ефективного захисту порушеного права позивача. Зазначає, що факт позбавлення права власності позивача вже відбувся 09.08.2024, тому є вірогідність того, що можлива подальша перереєстрація нерухомого майна. Тому задля пришвидшення розгляду заяви про забезпечення позову і вирішення питання стосовно накладення арешту на нерухоме майно, позивач скористався своїм правом повторно подати дану заяву.
Зазначає, що апеляційна скарга на ухвалу про відмову у забезпеченні позову не подавалась, адже на дуку заявника це б уповільнило прийняття рішення у справі та за цей час новий власник має змогу відчужити дане майно. Суд першої інстанції при винесені оскаржуваної ухвали не врахував правові висновки Верховного Суду викладені в постанові від 28.02.2023 року у справі № 521/12949/22 про те, що безпідставними є доводи касаційної скарги, що ОСОБА_1 вдруге подала заяву про забезпечення позову, що свідчить про зловживання процесуальними правами, оскільки норми процесуального права не містять заборони щодо неодноразового звернення з заявами про забезпечення позову. Матеріали справи не свідчать про те, що вона зловживає своїми процесуальними правами, так як фактично намагається захистити свої інтереси. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 490/7508/20.
З урахуванням вищенаведених висновків суду вважав, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про зловживання процесуальними правами адвокатом Крижовим Д. В., в інтересах позивача ОСОБА_1 , адже подання нової заяви про забезпечення позову є виключним правом позивача, яким останній і скористався.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
В судовому засіданні адвокат Крижовий Д. В., в інтересах ОСОБА_1 , підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення адвоката Крижового Д. В., в інтересах ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Залишаючи без розгляду заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що представник заявника повторно звернувся з аналогічною заявою про забезпечення позову, в зв'язку з чим такі дії представника заявника, як зловживання своїми процесуальними правами, що є підставою, у відповідності до ч. 3 ст. 44ЦПК України, для залишення повторно поданої заяви про забезпечення позову без розгляду.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду, з огляду на наступне.
Забезпечення позову є важливим інститутом цивільного процесуального права, спрямованим на гарантування виконання майбутнього судового рішення.
Залишення без розгляду заяви про забезпечення позову лише на підставі попередньої відмови в аналогічній заяві, без належного дослідження обґрунтованості нової заяви та можливих змін обставин, є надмірним формалізмом та обмеженням права на ефективний судовий захист. У свою чергу, залишення заяви без розгляду через формальну ознаку повторності, без належного аналізу її обґрунтованості та можливих змін обставин, може призвести до того, що майбутнє рішення суду залишиться невиконаним через дії потенційного відповідача.
Зважаючи на те, що інститут забезпечення позову є й важливим елементом забезпечення ефективного юридичного захисту, колегія суддів також вважає, що безпідставне обмеження доступу до цього інституту, особливо на стадії до подання позову, коли існує обґрунтована загроза неможливості виконання майбутнього рішення, може бути розцінено як порушення статті 13 Конвенції.
Висновок суду про зловживання базується лише на факті повторного звернення після відмови. Проте, для кваліфікації дій як зловживання необхідно довести, що вони мали на меті перешкоджання правосуддю або завдання шкоди іншим учасникам процесу, а не добросовісний захист прав клієнта.
За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції від 28 серпня 2024 року встановлено, що ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 23 серпня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовлено. Також, судом встановлено, що у поданій заяві заявник просила застосувати аналогічні заходи забезпечення позову. Вказана ухвала суду в апеляційному порядку не була оскаржена на момент звернення із заявою 28 серпня 2024 року, утім строки на апеляційне оскарження не сплили. Як з'ясовано апеляційним судом, 19 листопада 2024 року Київським апеляційним судом під час перегляду ухвали Обухівського районного суду Київської області від 23 серпня 2024 року за апеляційною скаргою Крижового Дениса Васильовича , в інтересах ОСОБА_1 , встановлено неправильність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову до його подачі.
В силу вимог ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом (п. 1); ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
В разі відмови у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у цій справі, останній не позбавлений права повторно звертатись до суду із заявою про забезпечення позову позивача у цій справі у подальшому.
Виключним правом заявника у цій справі є право оскаржувати вищезазначену ухвалу суду першої інстанції від 23 серпня 2024 року про відмову у забезпеченні позову чи подавати до суду першої інстанції нову заяву про забезпечення позову із зазначенням додаткових підстав для її задоволення.
Само по собі використання заявником вищезазначеного права, передбаченого ЦПК України, не може вважатись зловживанням правом з боку останньої на подачу заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви, тому висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
В постанові Верховного Суду від 28 лютого 2023 року (справа № 521/12949/22) суд висновував, що норми процесуального права не містять заборони щодо неодноразового звернення з заявами про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 490/7508/20.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав, визначених ст. 44 ЦПК України, для залишення без розгляду заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в зв'язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Крижового Дениса Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 28 серпня 2024 року скасувати.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 01 квітня 2025 року.
Судді: Є. П. Євграфова
Т. О. Писана
Д. Р. Гаращенко