Справа № 359/5054/23 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1902/2025 Доповідач: ОСОБА_2
26 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
суддів: ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10
захисників - ОСОБА_11 , ОСОБА_12
захисника (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_13
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12023111100000537 від 09.03.2023 року за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_11 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 -адвоката ОСОБА_12 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2024 року,
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2024 року
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пісочне Ковельського району Волинської області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнаного таким, не має судимості в силу ст. 89 КК України,
засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді 11 років позбавлення волі;
до вступу вироку суду в законну силу ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою;
строк відбування покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 09.03.2023, зарахувавши в строк відбування покарання строк тримання його під вартою під час судового розгляду, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день тримання під вартою;
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Артемове Донецької області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнаного таким, не має судимості в силу ст. 89 КК України,
засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді 10 років позбавлення волі;
до вступу вироку суду в законну силу ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши його негайно під варту в залі суду;
строк відбування покарання ОСОБА_9 визначено рахувати з дня проголошення вироку, тобто з 27.05.2024, зарахувавши в строк відбування покарання строк тримання його під вартою з 09.03.2023 по 08.06.2023, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день тримання під вартою;
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Шпола Черкаської області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді 10 років позбавлення волі;
до вступу вироку суду в законну силу ОСОБА_14 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши його негайно під варту в залі суду;
строк відбування покарання ОСОБА_14 визначено рахувати з дня проголошення вироку, тобто з 27.05.2024, зарахувавши в строк відбування покарання строк тримання його під вартою з 09.03.2023 по 08.06.2023, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день тримання під вартою;
вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Відповідно до вироку, 08.03.2023 року ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вживали разом алкогольні напої за місцем свого проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , коли в цей час, у вечірній час доби, між ОСОБА_8 та ОСОБА_15 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_8 на ґрунті неприязних відносин наніс ОСОБА_15 кілька ударів сокирою по голові (лезом та обухом), спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодженнями, небезпечні для життя в момент спричинення, від яких ОСОБА_15 втратив свідомість.
Далі, ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вступили у злочинну змову на вчинення вбивства ОСОБА_15 з мотивів неприязних відносин та реалізуючи спільний злочинний умисел, зв'язали ОСОБА_15 руки і ноги електричним дротом, чим знерухомили його та унеможливили здійснення ним опору.
Після цього, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на території домоволодіння почали викопувати яму, щоб вчинити вбивство ОСОБА_15 шляхом його закопування, проте викопати яму достатньої глибини не змогли через перешкоду у ґрунті.
Потім, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 домовились вчинити вбивство ОСОБА_15 шляхом його утоплення у воді та з цією метою поклали зв'язаного ОСОБА_15 , який подавав ознаки життя та стогнав, у садовий возик, відвезли до водойми, розташованої на АДРЕСА_2 , та викинули його у воду, зануривши обличчям вниз.
Від умисних дій ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 настала смерть ОСОБА_15 від механічної асфіксії внаслідок утоплення у воді.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 вказав, що вирок суду є незаконний з огляду на те, що вина обвинуваченого ОСОБА_9 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не підтверджується дослідженими доказами. В обґрунтування мотивів поданої апеляційної скарги вказав, що протокол огляду місця події від 09.03.2023, протокол огляду трупу від 09.03.2023, акт застосування службового собаки від 09.03.2023 слід визнати недопустимими доказами, оскільки такі слідчі дії проведені з порушенням підслідності, а також є формальними та не доводять причетності ОСОБА_9 до кримінального правопорушення. Також звернув увагу на те, що протоколами проведення слідчих експериментів за участю ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , наданими в судовому засіданні показами обвинувачених встановлено, що ОСОБА_9 тілесні ушкодження не наносив, яму для закопування не копав, оскільки мав пошкоджену ногу і ледве ходив, кінцівки ОСОБА_15 не зв'язував, до озера возик з потерпілим не тягнув та взагалі до озера йшов на великий відстані від ОСОБА_8 та ОСОБА_10 і відповідно тіло ОСОБА_15 до озера не скидав та взагалі не бачив цього. Зазначив, що єдиним доказом сторони обвинувачення про винуватість ОСОБА_9 є висновок експертизи, згідно з якою на змивах його рук виявлено кров потерпілого, однак захисник вважає, що це є непрямим доказом, до того ж після всіх цих подій обвинувачені повернулись додому та почали вживати горілку, при цьому пляшку брали всі, а стакани були спільними, тобто кров потерпілого потрапила на руки шляхом побутового перенесення, оскільки ОСОБА_9 до потерпілого навіть близько не підходив. На думку апелянта, кваліфікація дій обвинуваченого є недоведеною, оскільки останній не мав фізичної можливості виконувати будь-яку роль в можливих домовленостях через травму ноги, яка майже не дає йому змоги пересуватися. Відтак просить суд оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_9 скасувати, а кримінальне провадження щодо нього - закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_12 вказав, що оскаржуваний вирок підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що показання, які надали обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , під час проведення слідчих експериментів, були надані ними внаслідок вмовляння та обману їх працівниками поліції, а тому суд не може обґрунтовувати свої висновки на таких показах, оскільки обґрунтувати своє рішення суд може лише на показах, які він сприймав безпосереднього під час судового розгляду. Вказав, що ОСОБА_8 під час судового розгляду у суді першої інстанції давав виключно визнавальні покази, обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_9 свою вину не визнали та дали відповідні показання, а тому, на думку захисника, вказане кримінальне правопорушення необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки вбивство потерпілого було скоєно одноособово ОСОБА_8 . Просив оскаржуваний вирок відносно ОСОБА_8 змінити, а саме визнати відповідно до ст. 66 КК України щире каяття як обставину, яка пом'якшує покарання ОСОБА_8 , кваліфікувати дії ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді 7 років позбавлення волі, а в іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок в частині засудження ОСОБА_10 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України учасниками судового розгляду не оскаржується.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення захисника ОСОБА_11 , який свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_12 не заперечував; захисника ОСОБА_12 , який свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_11 не заперечував;обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_13 , які не заперечували проти задоволення апеляційних скарг захисників; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисників, просив вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку про те, що у ході судового розгляду вказані вище вимоги закону судом першої інстанції були дотримані у повному обсязі.
Так, перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на повно та об'єктивно досліджених у судовому засіданні і належним чином оцінених та наведених у вироку доказах, а саме: протоколі огляду від 09.03.2023 (том 1 а.с. 119-121), згідно з яким об'єктом огляду є ділянка місцевості, що дотична до водойми (озера), на якому виявлено труп особи чоловічої статі, який розташований на відстані приблизно п'ять метрів від бетонного стовпа електромережі; протоколі огляду місця події (трупу) від 09.03.2023 та фотоілюстрацією на флеш карті (том 1 а.с. 122-139), згідно з якими на прибережній зоні водойми на АДРЕСА_1 виявлено труп чоловіка 40-50 років, з різними ранами, кисті обох рук зв'язані гнучким дротом бежевого кольору, дротом зв'язані нижні кінцівки на рівні нижніх третин гомілок; акті про застосування службового собаки від 09.03.2023 (том 1 а.с. 140), відповідно до якого від трупа, який знаходився біля води, службовий собака повів по вул. 12-Зелена, в напрямку вул. Травнева, дійшовши до якої, повернув ліворуч і через метрів 10, повернув праворуч і завів на подвір'я будинку ліворуч; протоколі огляду місця події від 09.03.2023 (том 1 а.с. 144-172), відповідно до якого місцем проведення огляду є домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а також ділянка місцевості, розташована поряд вказаного домоволодіння, в ході огляду вказаної місцевості на ґрунтовій дорозі вул. Барвінкова та прилеглої вулиці виявлено подвійний слід схожий на слід волочіння у вигляді двох колій, який продовжується на ґрунтовій дорозі місцями майже не відображений та закінчується на відстані приблизно 30 м. від вище зазначеного домоволодіння, в одноповерховому цегляному будинку, який розташований на території вказаного домоволодіння, а саме на підлозі кімнати біля дивану було виявлено сокиру на поверхні рублячої частини сокири та дерев'яній ручці наявні сліди речовини бурого кольору схожої на кров у вигляді бризків направлених від рублячої кромки, а на території домоволодіння також наявні сліди РБК у вигляді слідів волочіння та плями; протоколах № 124, 125, 126 від 09.03.2023 року медичного огляду про перебування ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в стані алкогольного сп'яніння на момент огляду; лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_15 № 87 від 10.03.2023, довідкою про причини смерті (том 1 а.с. 182) та висновком експерта № 87 від 10.03.2023 (том 1 а.с. 183-189), яким встановлено, що смерть ОСОБА_15 настала від механічної асфіксії внаслідок утоплення у воді. Утоплення як вид механічної асфіксії має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя, та знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті. При дослідженні тіла трупа гр. ОСОБА_15 виявлено різної тяжкості тілесні ушкодження, в тому числі дві рани в області шиї справа (№ 10, № 11), які, враховуючи гострі кути та рівні осаджені краї рани, утворилися від дії рубаючого предмету, а решта тілесних ушкоджень утворилися від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею. При судово-токсикологічному дослідженні крові трупа ОСОБА_15 виявлений етиловий спирт в концентрації 3,28 %о. Така концентрація алкоголю в крові незадовго до смерті може відповідати тяжкому ступеню отруєння алкоголем; протоколі проведення слідчого експерименту від 10.03.2023 з відеозаписом до нього за участю ОСОБА_8 (том 2 а.с. 1-5), з яких вбачається, що ОСОБА_8 на місцевості було відтворено обставини вчинення ним кримінального правопорушення; протоколі проведення слідчого експерименту від 10.03.2023 з відеозаписом до нього (том 2 а.с. 6-11), за участю ОСОБА_10 , який також розказав та показав, за яких обставин було вчинено злочин; висновках експертів та інших доказах.
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну юридичну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності кожного доказу, а сукупності зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та правильності кваліфікації їх дій за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Апеляційні скарги захисників обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не містять обґрунтованих доводів, які би указували на незаконність ухваленого вироку та наявність підстав для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_9 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України і перекваліфікації дій ОСОБА_8 на ч. 1 ст. 115 КК України.
Так, у ході судового розгляду була досліджена достатня кількість належних та допустимих доказів, якими доводиться вина обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, а саме в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_11 про недопустимість протоколу огляду місця події від 09.03.2023, протоколу огляду трупу від 09.03.2023, акту застосування службового собаки від 09.03.2023, оскільки такі слідчі дії проведені з порушенням підслідності, а також є формальними та не доводять причетності ОСОБА_9 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Згідно з практикою Верховного Суду, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, суд повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Тобто вирішуючи питання про застосування положень ст. 87 КПК України до наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів враховує, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, тоді як проведення огляду місця події від 09.03.2023, огляду трупу від 09.03.2023, застосування службового собаки від 09.03.2023 слідчими Дарницького УП ГУНП в м. Києві як першочергових слідчих дій з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення та направлення вказаних матеріалів до Бориспільського РУП ГУНП в Київській області відразу після з'ясування територіальної підслідності для продовження досудового розслідування, на думку колегії суддів, не може свідчити про порушення фундаментальних прав і свобод обвинувачених, оскільки вони не обмежили обвинувачених в можливостях ефективного використання їхніх прав.
Відомості, зафіксовані у вказаних протоколах та акті застосування службового собаки хоч і безпосередньо не доводять причетності ОСОБА_9 до кримінального правопорушення, однакоцінюючи їх у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах провадження, дають змогу суду відтворити обставини вчинення кримінального правопорушення та зробити висновок про винуватість особи у його вчиненні.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисника ОСОБА_11 про недоведеність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 , оскільки останній не мав фізичної можливості виконувати будь-яку роль в можливих домовленостях через травму ноги, яка майже не дає йому змоги пересуватися.
Так, домовленість про спільне вчинення кримінального правопорушення не обов'язково має відбуватися в усній чи письмовій формі, а визначається і за допомогою конклюдентних дій - поведінки, що свідчить про намір діяти для досягнення спільної злочинної мети. Як в суді першої інстанції, так і в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, з урахуванням досліджених в суді апеляційної інстанції доказів встановлено, що поведінка обвинувачених під час вчинення кримінального правопорушення була узгодженою та послідовною, а обопільність їхнього умислу підтверджується також і діями останніх. Аналізом матеріалів кримінального провадження, зокрема протоколів слідчих експериментів за участю ОСОБА_8 та ОСОБА_10 від 10.03.2023, встановлено, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_15 виник конфлікт з побутових питань, в ході якого ОСОБА_8 ударив сокирою ОСОБА_15 , від яких той упав, після чого ОСОБА_8 зв'язав останнього, думаючи, що той живий. Після чого ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про те, що вбив ОСОБА_15 і сказав їм копати яму. ОСОБА_10 почав копати яму, однак він з ОСОБА_8 вирішили піти до магазину, а тому яму продовжив копати ОСОБА_9 .. Коли вони повернулись, ОСОБА_9 сказав, що не може викопати яму, через те, що заважає корінь дерева, а тому вони всі вирішили вивезти ОСОБА_15 до озера. Після цього, вони втрьох поклали ОСОБА_15 , який подавав ознаки життя та стогнав, на візок, та повезли до озера, де ОСОБА_8 та ОСОБА_10 викинули ОСОБА_15 у воду.Отже, послідовність і характер дій обвинувачених, які не перевірили наявності в ОСОБА_15 ознак життя після ударів сокирою, не надали ніякої допомоги, не викликали швидку та працівників поліції, а навпаки вчиняли дії, спрямовані на позбавлення життя ОСОБА_15 , свідчить про наявність в обвинувачених наміру діяти для досягнення спільної злочинної мети, що в свою чергу свідчить про наявність між обвинуваченими попередньої змови на заподіяння смерті іншій людині - ОСОБА_15 .
Невчинення ОСОБА_9 окремих дій, спрямованих на заподіяння смерті ОСОБА_15 , наприклад таких як перекидання візка з потерпілим у воду, внаслідок травми ноги, не свідчать про відсутність наміру діяти для досягнення спільної злочинної мети - позбавлення життя особи та відсутність попередньої змови.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_9 на те, що він жодних дій щодо потерпілого не вчиняв спростовуються відеозаписами слідчих експериментів за участю обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , з яких вбачається, що вони втрьох вирішили позбутись потерпілого ОСОБА_15 після того, як ОСОБА_8 наніс йому удари сокирою та зв'язав потерпілому руки та ноги, також вони втрьох помістили тіло потерпілого на візок та втрьох пішли до озера, де ОСОБА_8 та ОСОБА_10 скинули тіло потерпілого з візка у воду. Крім того, як вбачається з висновку експерта №СЕ-19/111-23/14618-БД від 16.01.2024р., у наданих на дослідження змивах з правої та лівої рук підозрюваного ОСОБА_9 виявлено кров людини, генетичні ознаки якої збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_15 . Походження вищевказаних слідів крові від підозрюваних ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 виключається. Також, як вбачається з висновку експерта № СЕ-19/111-23/14608-БД від 05.02.2024 (т.2 а.с.219-233), на наданих на дослідження штанах, що були вилучені у обвинуваченого ОСОБА_9 , виявлено кров людини. Генетичні ознаки (ДНК-профілі) слідів крові на штанах збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і не збігаються з генетичними ознаками зразків букального епітелію підозрюваного ОСОБА_8 , підозрюваного ОСОБА_9 , підозрюваного ОСОБА_10 . Походження слідів крові на штанах від підозрюваних ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виключається. Генетичні ознаки (ДНК-профілі) слідів крові на штанах є змішаними, збігаються між собою та містять генетичні ознаки зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_9 , та зразка крові потерпілого ОСОБА_15 .
Таким чином доводи захисника ОСОБА_11 про недоведеність вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України спростовуються матеріалами провадження та є безпідставними.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи захисника ОСОБА_12 про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки вбивство потерпілого було вчинено ним одноособово.
Як вже було зазначено колегією суддів, матеріалами справи доведено вину кожного з обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України, оскільки з досліджених в суді апеляційної інстанції доказів встановлено, що поведінка обвинувачених під час вчинення кримінального правопорушення була узгодженою та послідовною, а обопільність їхнього умислу підтверджується також і діями останніх.
Посилання захисника ОСОБА_12 на наявність викривальних показів одного з обвинувачених та невизнання вини іншими обвинуваченими не свідчить про неправильну кваліфікацію кримінального правопорушення. Винуватість тієї чи іншої особи та правильність кваліфікації їх дій встановлюється судом в процесі судового розгляду за результатами всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а тому в цій справі за встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального правопорушення, кваліфікація дій обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України є правильною.
Посилання захисника на те, що показання, які надали обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_10 під час проведення слідчих експериментів, були надані ними внаслідок вмовляння та обману їх працівниками поліції, колегія суддів вважає безпідставними, адже вказані слідчі експерименти були проведені за участі захисників, жодних зауважень або доповнень під час їх проведення від учасників не надійшло.
Наведене у своїй сукупності вказує на необґрунтованість апеляційних скарг захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_11 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_12 та відсутність підстав для їх задоволення.
При цьому, при призначенні обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України та враховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, дані про осіб обвинувачених, дійшов правильного висновку, що виправлення обвинувачених можливе лише шляхом призначення покарання у виді позбавлення волі та призначив його в межах санкції закону, за яким визнав обвинувачених винуватими. Підстав для пом'якшення обвинуваченим призначеного судом першої інстанції покарання колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, як під час досудового слідства, так і під час розгляду провадження в суді першої інстанції, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи викладене, вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2024 рокущодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування колегією суддів не встановлено, а тому колегія суддів вважає за необхідне вказаний вирок залишити без змін, а апеляційні скарги захисників обвинувачених - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_11 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_12 залишити без задоволення.
Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2024 рокущодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженими, які тримаються під вартою - в той же строк з дня вручення їм копії судового рішення.