07 квітня 2025 р. Справа № 480/10290/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій просила:
1) визнати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 14.11.2024 за №184250012249 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пп.2 п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку - неправомірним та скасувати його,
2) зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №2 період навчання позивача за фахом в Шосткинському професійно-технічному училищі №13, з 01.09.1987 по 21.06.1990,
3) зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №2 період роботи позивача на заводі ВАТ АК «Свема» з 02.07.1990 по 11.09.1990 на посаді «апаратник поливник фотоемульсій відділення поливу світлочутливих емульсій виробництва синтезу емульсій і поливу кінофотоплівок (хімічне виробництво)» та з 23.12.1991 по 21.08.2000 на посаді «ливарник пластмас відділення виготовлення пластмасових виробів виробництва відеокасет (хімічне виробництво)»,
4) зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 від 08.11.2024 року у відповідності до п. "б" ч. 1 cm. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення “ з урахуванням зарахованих періодів навчання та роботи до пільгового Списку №2.
Свої вимоги мотивувала тим, що 08.11.2024 звернулася через вебпортал ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком. Втім рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 14.11.2024 їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Однак позивач вважає повністю доведеним своє право на зарахування періодів роботи на заводі ВАТ АК «Свема» з 02.07.1990 по 11.09.1990 на посаді «апаратник поливник фотоемульсій відділення поливу світлочутливих емульсій виробництва синтезу емульсій і поливу кіновотоплівок (хімічне виробництво)» та з 23.12.1991 по 21.08.2000 на посаді «ливарник пластмас відділення виготовлення пластмасових виробів виробництва відеокасет (хімічне виробництво)» на підставі довідок про підтвердження наявного трудового стажу ВАТ АК «Свема» та трудової книжки позивача. Крім того згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закон №1788-XII, до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Отже, позивач вважає, що також має право на зарахування до пільгового стажу за Списком №2 часу навчання за фахом з 01.09.1987 по 21.06.1990.
Тому вважає, що рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, а її заява - повторному розгляду відповідачем, з урахуванням до пільгового стажу її роботи спірних періодів та навчання.
Ухвалою суду від 04.12.2024 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що при розгляді документів позивача виявлено, що на титульній сторінці трудової книжки не зазначено запис про документ, відповідно до якого дописано дату народження. Отже, трудова книжка оформлена з порушенням вимог Інструкції №58, Інструкції №162. Відповідно, відсутні підстави для зарахування оспорюваних періодів роботи згідно трудової книжки.
Періоди роботи позивача з 02.07.1990 до 11.09.1990 згідно долученої пільгової довідки від 22.10.2024 №24/10 та з 23.12.1991 по 21.08.2000 згідно долученої пільгової довідки від 22.10.2024 №24/110-1 не можуть бути зараховані до страхового та пільгового стажу, оскільки за ці періоди у довідках не значаться накази про прийняття та звільнення з роботи. Отже, відсутні підстави для зарахування оспорюваних періодів роботи позивача до страхового та пільгового стажу.
Для зарахування періоду навчання до пільгового стажу не виконана наступна умова: перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. При цьому пільговий стаж позивача за Списком №2 відсутній. Як зазначено вище, оспорювані періоди роботи не можуть бути зараховані до страхового та пільгового стажу.
Щодо права на призначення пенсії згідно Закону України Про пенсійне забезпечення", відповідач у відзиві вказав, що 11.10.2017 набув чинності Закон України від 03.10.2017 №2148 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким Закон № 1058- IV доповнено розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» та відповідно статтями 114 та 115 Питання призначення дострокових пенсій за віком на пільгових умовах на даний час врегульовано саме частиною 2 статті 114 Закону №1058-IV. Тому, призначити пенсію на пільгових умовах можливо з урахуванням всіх необхідних складових відповідно саме до вимог Закону № 1058-IV. Вимоги позивача призначити пенсію згідно із п. "б" 13 Закону № 1788-XII є безпідставними, оскільки застосуванню підлягає Закон України № 1058-IV.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 52 років, звернулася через вебпортал ПФУ із заявою від 08.11.2024 про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 (а.с.42).
З урахуванням принципу екстериторіальності, заява позивача була опрацьована ГУ ПФУ в Запорізькій області, рішенням якого від 14.11.2024 №184250012249 (а.с.10) відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за піком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи та у зв'язку з недосягненням пенсійного віку, передбаченого чинним законодавством.
У рішенні вказано, що за результатом розгляду доданих до заяви документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 22.06.1990 НОМЕР_1 , оскільки запис на титульній сторінці трудової книжки про дописування дати народження здійснено з порушенням п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджений наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України. Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, в якому зазначено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, де однією рискою закреслюється колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові лані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства та печаткою (на титульній сторінці не значиться запис про документ відповідно якого дописано дату народження).
Частково періоди роботи враховано за даними персоніфікованого обліку.
Не враховано періоди роботи з 02.07.1990 по 11.09.1990 згідно долученої пільгової довідки від 22.10.2024 №24/110 та з 23.12.1991 по 21.08.2000 згідно долученої пільгової довідки від 22.10.2024 №24/110-1, оскільки за ці періоди у вищезазначених довідках не значаться накази на прийняття та звільнення з роботи.
Пільговий стаж особи за СП №2 не значиться.
До пільгового стажу не зараховано період з 02.07.1990 по 11.09.1990, з 02.07.1990 по 11.09.1990, згідно пільгових довідок від 22.10.2024 №24/110, від 22.10.2024 №24/110-1 відповідно, оскільки за ці періоди у вищезазначених довідках не значаться накази на прийняття та звільнення з роботи.
Згідно долучених до справи документів страховий стаж особи становить 30 років 01 місяць 16 днів.
Згідно із ст. 74, 75 Закону України «Про адміністративну процедуру» рішення набирає чинності з дня доведення його до відома особи, яка звернулась за призначенням пенсії (а.с.10, 69зворот).
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд вказує наступне.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV від 09.07.2003 в редакції чинній до 01.01.2018, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: серед іншого, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон України “Про пенсійне забезпечення», у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII від 02.03.2015) віковий ценз для жінок збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали у період з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року набували право на пенсію по досягненню 55 років.
Закон №213-VIII від 02.03.2015 набув чинності з 01.04.2015.
Таким чином, і після набуття чинності нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувались п.“б» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII від 03.10.2017), яким текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 2 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV (у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII від 03.10.2017 наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "б" статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Водночас рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), зокрема, статтю 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.
Стаття 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягає стаття 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
“На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 міс. на зазначених роботах;
жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Таким чином, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт "б" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, суд зазначає, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Закону України “Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, а також Верховного Суду, викладеної у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №320/4339/20.
Відносно позивача правила зазначених вище Законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII та 55 років за п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
При цьому, як встановлено судом, ГУ ПФУ в Запорізькій області, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 рішенням від 14.11.2024, вказує, що позивач не досягла пенсійного віку, необхідного саме відповідно до ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.
Водночас, приписи частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на підставі яких відмовлено позивачу у призначенні пенсії, є аналогічними за змістом нормі Закону України “Про пенсійне забезпечення» (пункт “б» частини 1 статті 13), яка визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) згідно рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Враховуючи положення частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви №23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява №39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування "баланс вірогідностей".
При цьому суд звертає увагу на те, що у рішенні від 23.01.2020 №1-р/2020 Конституційний Суд України, визнаючи такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом №213-VIII вказав (п.4.4), що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, суд констатує, що обрані відповідачем, у цьому випадку, мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення станом на момент прийняття оскаржуваного рішення не враховують правила розв'язання колізій між чинними актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь невладного суб'єкта - приватної особи (тобто на користь позивача).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, зокрема, Закону України “Про пенсійне забезпечення» із врахуванням прийнятого Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020, тобто у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, саме на підставі якого позивач просила призначити їй пенсію.
Щодо інших підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу за Списком №2, вказаних відповідачем в оскаржуваному рішенні, зокрема про відсутність пільгового стажу за Списком №2, суд зазначає наступне.
Так, відповідач вказує, що не враховано періоди роботи з 02.07.1990 до 11.09.1990 та з 23.12.1991 до 21.08.2000, оскільки в пільгових довідках від 22.10.2024 №24/110 та від 22.10.2024 №24/110-1 не значаться накази на прийняття та звільнення з роботи.
Також відповідач вказує, що у трудовій книжці позивача від 22.06.1990 НОМЕР_1 запис на титульній сторінці трудової книжки про дописування дати народження здійснено з порушенням п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджений наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, а саме на титульній сторінці не значиться запис про документ відповідно якого дописано дату народження.
Не погоджуючись з такими доводами відповідача у рішенні, суд вказує наступне.
Як за приписами п." б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» так і п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV обов'язковими умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, є досягнення відповідного віку, зайнятість протягом повного робочого дня, відповідність назви професії чи посади, за якою працювала особа, назвам, вказаним у Списку виробництві, робіт, професій і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, чинному на період роботи працівника, атестація робочого місця у період після 21.08.1992 відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442.
Тобто за вказаними нормами (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020), якщо особа на день звернення, в цьому випадку 08.11.2024, яка досягла 50 років, та має необхідний стаж роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, має право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.
Представник ГУ ПФУ в Запорізькій області в оскаржуваному рішенні визнає, що страховий стаж позивача становить 30 років 01 місяць 16 днів.
Відповідно до частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини, визнаної у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку (частина 2 статті 78 КАС України).
Враховуючи, що відповідач в оскаржуваному рішенні визнав, що страховий стаж позивача складає 30 років 01 місяць 16 днів, та, при цьому, відмови від визнання таких обставин представником відповідача не вказано, суд визнає таку обставину як визнану відповідачем та такою, що не підлягає доказуванню.
Щодо не зарахованого пільгового стажу суд вказує наступне.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За правилами п.п.1,20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок від 12.08.1993 №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій (п.20).
Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17
Судом згідно записів у трудовій книжки позивача серії НОМЕР_2 (а.с.11-13, 46зворот-50) встановлено, що у спірні періоди позивач:
- навчалася в ПТУ-13 м.Шостка з 01.09.1987 до 21.06.1990 (диплом № НОМЕР_3 ) - запис №1;
- з 02.07.1990 до 11.09.1990 працювала апаратником-поливальником фотоемульсій по 4-му розряду відділення поливу світлочуттєвих емульсій виробництва синтезу емульсій і поливу кінофотоплівок (наказ №3/467 від 02.03.1990) та звільнена у зв'язку із переведенням до МК ЛКСМУ у зв'язку із обранням секретарем комітету комсомолу (наказ №9/1517 від 12.09.1990) - записи №№2,3;
- з 23.12.1991 розпочала трудову діяльність в Шоскинському виробничому об'єднанні "Свема" на посаді ливарника пластмас по 5 розряду відділення виготовлення пластмасових виробів виробництва відеокасет в порядку переведення (наказ №12/1837 від 10.12.1991) - запис №6;
- 21.01.1994 працювала ливарник пластмас по 5 розряду відділення виготовлення пластмасових виробів виробництва відеокасет, пільговий пенсійний список №2, розділ X, підрозділ А, пункт 1 (Наказ №28 від 21.01.1994) - запис №7;
- 15.07.1996 з метою удосконалення структури виробництва переведено ливарником пластмас 5 розряду дільниці виготовлення пластмасових виробів відділення відеокасет виробництва аудіо- відео касет виготовлення пластмасових виробів виробництва відеокасет, (повний робочий день, пільговий пенсійний список №2. розділ X. підрозділ А, пункт 1 (наказ №471 від 12.07.1996), пільговий пенсійний список підтверджується наказом №273 від 01.07.1999 - запис №8,
- 21.08.2000 звільнена за власним бажанням ст.38 КЗпП України (Наказ №8/434 від 23.08.2000р.) - запис №9.
В оскаржуваному рішенні від 14.11.2024 стосовно того, що у трудовій книжці позивача не значиться запис про документ, відповідно до якого вписано дату народження, відповідач посилається на порушення положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом №58 від 29.07.1993.
Стосовно цих доводів суд зауважує, що на момент заповнення трудової книжки (22.06.1990), діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 (далі - Інструкція №162).
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів.
Згідно п.2.12 Інструкції №162 з м і н и до записів в трудових книжках про прізвище, ім'я та дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я, по батькові та ін.) і з посиланням на номер та дату таких документів.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників. З прийняттям цього наказу Інструкція №162 не застосовується. Поряд з тим Інструкція №58 містить аналогічні положення щодо заповнення трудових книжок, що й попередня Інструкція №162.
Зокрема, відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (пункт 2.4 Інструкції № 58).
Згідно п.2.13 Інструкції №58 з м і н а записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Втім судом з наявної у матеріалах копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 (а.с.11-13, 46зворот-50) встановлено, що дата народження позивача вказана вірно - ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідає її паспортним даним (а.с.8). Жодних записів саме про зміну дати народження у трудову книжку позивача не вносилося. Лише згодом дописано (але не змінено) рік народження.
При цьому відповідно до п. 2.2,1.11 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження. Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Втім під час заповнення вперше таких даних не передбачено зазначення запису про документ, відповідно до якого вноситься запис про дату народження.
Поряд з цим, суд зауважує, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок у спірний період, зокрема, на час заповнення трудової книжки вперше, здійснювалося в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" (п. 8.1. Інструкції №162), відповідно до пункту 18 якої відповідальність за організацію робіт щодо ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, закладу, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, закладу, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також проставлення відтиску печатки саме працівником не передбачено.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про не зарахування стажу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Суд звертає увагу, що записи в трудовій книжці позивача щодо спірних періодів роботи та навчання не містять перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали їх суть чи перекручували їх зміст, та виконані акуратно, чорнилом, завірені підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано.
Окремо суд зазначає щодо пільгових періодів роботи з 02.07.1990 по 11.09.1990 та з 23.12.1991 по 21.08.2000.
За правилами п.п.1,20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок від 12.08.1993 №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій (п.20).
Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 336/6112/16-а та від 31 жовтня 2019 року у справі № 688/4170/16-а, від 27 березня 2020 року у справі № 607/1266/17 надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Як вже зазначено вище записи в трудовій книжці позивача щодо спірних періодів роботи та навчання не містять перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали їх суть чи перекручували їх зміст, та виконані акуратно, чорнилом, завірені підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства.
Втім додатково позивачем було долучено до заяви про призначення пенсії довідки Відкритого акціонерного товариства Акціонерна компанія "Свема" від 22.10.2024 №24/110 та за №24/110-1.
Так, згідно довідки Відкритого акціонерного товариства Акціонерна компанія "Свема" від 22.10.2024 №24/110 встановлено, що позивач у період з 02.07.1990 до 11.09.1990 була зайнята на роботах з поливу фотоемульсій у виробництві кінофотоплівки за займала посаду апаратник - поливник фотоемульсій відділення поливу світлочутливих емульсій виробництва синтезу емульсій і поливу кінофотоплівок (ц. 93), (хімічне виробництво), що передбачена списком 2 розділ XI підрозділ _5 код КП, підстава постанова Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 1173 (а.с.15, 51зворот).
Згідно довідки Відкритого акціонерного товариства Акціонерна компанія "Свема" від 22.10.2024 №24/110-1 встановлено, що позивач у період з 23.12.1991 до 20.08.1992 (до атестації), 21.08.1992 до 31.12.1996, з 01.01.1997 до 21.08.2000 була зайнята у виробництві виготовлення виробів з пластичних мас гарячим способом та займала посаду ливарник пластмас відділення виготовлення пластмасових виробів виробництва відеокасет (ц. 2200), (хімічне виробництво); - ливарник пластмас дільниці виготовлення пластмасових виробів відділення відеокасет виробництва аудіо-відеокасет (ц, 2000), (хімічне виробництво), що передбачена списком 2 розділ X підрозділ А, п. 1 код КП 2110А010 підстава Постанова КМУ від 11.03.1994 №162 (а.с.16, 51).
Згідно довідки Відкритого акціонерного товариства Акціонерна компанія "Свема" від 22.10.2024 №24/110-2 Шосткинське виробниче об'єднання «Свема» згідно наказу МХП СРСР № 735 від 23.10.1987 року перейменоване в Шосткинське науково- виробниче об'єднання «Свема» (НВО «Свема»). У подальшому, у зв'язку з реорганізацією об'єднання і на підставі рішення Шосткинської міської Ради № 427 від 26.12.1990 року НВО «Свема» зареєстроване як виробниче об'єднання «Свема». У відповідності з реєстраційним свідоцтвом виконкому Шосткинської Міськради №169-АП від 18.05.1993 р. виробниче об'єднання «Свема» перереєстровано в орендне підприємство Шосткинське виробниче об'єднання «Свема» (ОП ВО «Свема»), а у відповідності з реєстраційним Свідоцтвом виконкому Шосткинської міськради №1016 від 22.11.2001 року Шосткинське ОП ВО «Свема» перереєстровано у Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Свема» (ВАТ «АК «Свема») (а.с.52).
Відсутність в довідках інформації щодо наказів про прийняття позивача на роботу та звільнення не може бути підставою для неврахування пільгового стажу, оскільки всі необхідні дані, визначені пунктом 20 Порядку від 12.08.1993 №637, у довідках ВАТ «АК «Свема» від 22.10.2024 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній вказано. Відтак, підстав не приймати такі довідки з метою підтвердження права позивача на зарахування вказаних у ній періодах роботи для призначення пенсії на пільгових умовах у відповідача не було.
Таким чином, доданими до заяви про призначення пенсії документами підтверджено пільгових характер роботи позивача за Списком №2 у період роботи з 02.07.1990 до 11.09.1990 апаратником-поливальником фотоемульсій відділення поливу світлочутливих емульсій виробництва синтезу емульсій і поливу кіновотоплівок та у період роботи з 23.12.1991 до 21.08.2000 ливарником пластмас 5 відділення виготовлення пластмасових виробів виробництва відеокасет виробництва аудіо- відеокасет на Шосткинському виробничому об'єднанні "Свема" (у подальшому - Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Свема»), у зв'язку з чим позивач має право на зарахування таких періодів до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.
Щодо врахування періоду навчання до пільгового стажу позивача, суд вказує наступне.
Згідно пункту 8 Порядку від 12.08.1993 №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
На підтвердження навчання позивачем надано копію довідки Державного навчального закладу "Шосткинський центр професійно-технічної освіти від 30.06.2022 №86 (а.с.14), згідно якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчалася в Шосткинському ПТУ №13 з 01.09.1987 р. (наказ про зарахування № 12-к від 01.09.1987 р.) по 21.06.1990 р. (протокол засідання екзаменаційної комісії з випуску учнів групи № 14 від 21.06.1990 р.); наказ про відрахування у зв'язку з випуском та передачею на базове підприємство в/о «Свема» №8-к від 02.07.1990 р., за спеціальністю «Апаратник виробництва поливу». Книги наказів: № 6: 1987 - 1991 р.р. Також у довідці вказано, що наказом Міністерства освіти і науки України № 686 від 10.10.2003 року Шосткинське ПТУ № 13 реорганізовано в Шосткинський професійний ліцей сфери послуг, а Державний навчальний заклад "Шосткинський центр професійно-технічної освіти" створено на базі припинених юридичних осіб ДІІТНЗ "Воронізьке професійно-технічне училище" і Шосткинського професійного ліцею сфери послуг.
Про навчання міститься запис і в трудовій книжці серії НОМЕР_2 (а.с.11-13, 46зворот-50).
Статтею 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" від 10.02.1998 №103/98-ВР визначено, що час навчання у закладі професійної (професійно- технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувана освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Згідно п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Підпунктом "з" пункту 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 передбачено, що крім роботи працівника чи службовця до загального стажу роботи зараховується також навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів та системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничнодорожних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т.д.) та в інших училищах, школах та на курсах з підготовки кадрів, по підвищенню кваліфікації та перекваліфікації - прирівнюється до роботи, яка слідувала після його закінчення.
Період, зазначений у підпункті "з", прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням такого періоду.
Таким чином, необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після; закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 справа №520/15931/16-а, від 30.03.2021 справа№595/495/17.
Так, згідно записів трудової книжки позивача та довідки Державного навчального закладу "Шосткинський центр професійно-технічної освіти від 30.06.2022 №86, позивач закінчила навчання 21.06.1990, а до роботи за спеціальністю приступила вже 02.07.1990, тобто, перерва між днем закінчення навчання позивача та днем зарахування на роботу не перевищує трьох місяців.
При цьому, судом встановлено, що період роботи з 02.07.1990 по 11.09.1990 після навчання підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №2.
На підставі вищевикладеного та з урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства України, суд визнає, що час навчання позивача в Професійно-технічному училищі №13 м.Шостка Сумської області за спеціальністю "Апаратник виробництва поливу" з 01.09.1987 по 21.06.1990 також підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №2.
При цьому, як вже зазначалось вище згідно п. "б"ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» , з урахуванням Рішення Конституційного Суду, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 міс. на зазначених роботах; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах». Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
За таких обставин, з огляду на врахування судом до пільгового стажу за Списком №2 періоду навчання в Професійно-технічному училищі №13 м.Шостка Сумської області 01.09.1987 до 21.06.1990 та періодів роботи з 02.07.1990 до 11.09.1990 та з 23.12.1991 до 21.08.2000 на Шосткинському виробничому об'єднанні "Свема" (у подальшому - Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Свема»), що складає більше 11 років (з необхідних 10 років), а також враховуючи, що позивач має необхідний страховий стаж (має більше 30 років з необхідних 20 років), досягла віку в 50 років (станом на дату звернення із заявою 08.11.2024 позивач досягла 52 років), визначеного п. "б"ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду, подані позивачем документи у повному обсязі станом на момент прийняття рішення від 14.11.2024 надавали змогу відповідачу та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, а отже, рішення ГУ ПФУ у Запорізькій області від 14.11.2024 №184250012249 щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV не відповідають критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та є протиправним.
У зв'язку з вказаним суд, з урахуванням ст. 9 КАС України, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати вказане рішення протиправним і скасувати його, та зобов'язати ГУ ПФУ у Запорізькій області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 08.11.2024 на підставі пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», зарахувавши до стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 період навчання в Професійно-технічному училищі №13 м.Шостка Сумської області за спеціальністю "Апаратник виробництва поливу" з 01.09.1987 по 21.06.1990 та періоди роботи з 02.07.1990 до 11.09.1990 апаратником-поливальником фотоемульсій відділення поливу світлочутливих емульсій виробництва синтезу емульсій і поливу кіновотоплівок та з 23.12.1991 до 21.08.2000 ливарником пластмас 5 відділення виготовлення пластмасових виробів виробництва відеокасет виробництва аудіо- відеокасет на Шосткинському виробничому об'єднанні "Свема" (у подальшому - Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Свема»).
При цьому, задовольняючи вимоги шляхом зобов'язання відповідача призначити пенсію, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Суд зауважує, що під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
З огляду на викладене, враховуючи дотримання усіх необхідних умов для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде саме зобов'язання органу Пенсійного фонду України призначити позивачу таку пенсiю за вiком на пiльгових умовах.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15, а також у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а.
Щодо дати призначення пенсії, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Вік, з якого призначається пенсія за віком відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015 складає 50 років. Із заявою про призначення пенсії від 08.11.2024 позивач звернулася до територіального органу ПФУ після спливу трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (на час звернення позивач досягла 52 років). Таким чином, суд визначає, що позивачу має бути призначена пенсія саме з дня звернення за пенсією - з 08.11.2024.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань в рахунок повернення суму судового збору в розмірі 1211,20грн., сплачених позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції, наявної в матеріалах справи (а.с.7).
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пров. Соборний, 158-Б,м. Запоріжжя,Запорізька область,69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 14.11.2024 №184250012249 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 з 08.11.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", зарахувавши до стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 період навчання в Професійно-технічному училищі №13 м.Шостка Сумської області за спеціальністю "Апаратник виробництва поливу" з 01.09.1987 до 21.06.1990 та періоди роботи з 02.07.1990 до 11.09.1990 апаратником-поливальником фотоемульсій відділення поливу світлочутливих емульсій виробництва синтезу емульсій і поливу кінофотоплівок та з 23.12.1991 до 21.08.2000 ливарником пластмас 5 відділення виготовлення пластмасових виробів виробництва відеокасет виробництва аудіо- відеокасет на Шосткинському виробничому об'єднанні "Свема" (у подальшому - Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Свема»).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1211грн.20коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 07.04.2025.
Суддя І.Г. Шевченко