04 квітня 2025 року м. Львівсправа № 380/22142/24
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ), військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та діяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) (відповідач-2), військової частини НОМЕР_1 (відповідач-3), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо неналежного розгляду та ненадання відповіді на заяву про надання відстрочки ОСОБА_1 від 04 червня 2024 року та зобов'язати їх розглянути цю заяву та надати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк;
- визнати протиправною діяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 та скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) «Про призов на військову службу під час мобілізації» ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 та вчинити всі необхідні дії по звільненню ОСОБА_1 з військової частини НОМЕР_1 .
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що є студентом та навчається, здобуваючи першу вищу освіту у Коледжі по туризму (Республіка Болгарія) на дуальній формі навчання, тож на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. З метою реалізації свого права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації позивач 04 червня 2024 року надіслав відповідну заяву та необхідні документи до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), яка згідно з трекінгом поштового відправлення № 7903600522219 отримана ним 10 червня 2024 року. Однак позивач протягом усього часу не отримав жодної відповіді чи відмови, чи прохання з'явитися особисто від ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ).
Надалі позивача затримали працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 , які завезли його за адресою АДРЕСА_3 , вчиняли дії щодо мобілізації, наполягали на проходженні військово-лікарської комісії, про що він 28 вересня 2024 року повідомив свого представника - адвоката Петришина А.М., який прибувши на місце вказаної події повідомив зазначених працівників про те, що ОСОБА_1 є студентом, подав заяву на отримання відстрочки до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) і це питання ще розглядається, просив перевірити згаданий факт. Однак пояснення представника позивача були проігноровані та його взагалі не було допущено до позивача.
Згодом ОСОБА_1 було передано до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ), де як стверджує позивач, під впливом психологічного тиску його було скеровано для проходження військово-лікарської комісії, а надалі - мобілізовано та видано наказ про направлення до військової частини НОМЕР_1 .
30 вересня 2024 року представник позивача - адвокат Петришин А.М. звернувся із адвокатським запитом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) щодо надання відповіді про те, яке саме рішення було ухвалене за результатами розгляду заяви позивача від 04 червня 2024 року про надання відстрочки, проте жодної відповіді на вказаний запит не було надано. Також був проігнорований адвокатський запит представника позивача - адвоката Петришина А.М. до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) та військової частини НОМЕР_1 стосовно надання наказу про призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .
З огляду на викладене вище позивач уважає, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) є протиправною та полягає в тому, що його заява від 04 червня 2024 року про надання відстрочки не розглянута належно та на неї не надано відповіді, що грубо порушує права позивача, які гарантовані йому статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та призвела до його незаконної мобілізації.
Також позивач переконаний, що ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ) незаконно направив його для проходження військово-лікарської комісії, оскільки його документи про відстрочку не були розглянуті, а тому й протиправно було видано наказ про призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .
Зважаючи на те, що призов позивача на військову службу під час мобілізації було здійснено протиправно, для відновлення порушених прав позивача належить зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 та вчинити всі необхідні дії щодо звільнення ОСОБА_1 з цієї військової частини.
З огляду на вказане просить заявлений позов задовольнити повністю.
Відповідачі-1, 2 належно повідомлені про відкриття спрощеного позовного провадження у цій справі та про своє право на подання відзивів на позовну заяву, а також доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення, що підтверджується наявними у справі рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №№ 0610202342917, 0610202342925, у встановлений судом строк відзивів на позовну заяву не подали.
Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на вказане, враховуючи неподання належно повідомленими відповідачами-1, 2 відзивів на позовну заяву у встановлений судом строк, суд вирішує цю справу за наявними матеріалами.
Позиція відповідача-3 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-3 вказує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач здобуває першу вищу освіту. Позивач є студентом іноземного навчального закладу, які не є в правовому полі України, тож права на відстрочку не виникає. Позивач не оскаржував дій територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Позивач є військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації, відповідно до вимог чинного законодавства, на нього розповсюджується законодавство про проходження військової служби та він повинен виконувати обов'язки військової служби. Військовослужбовець може бути звільнений з військової служби лише на підставах, передбачених законом. Такої підстави для звільнення з військової служби як рішення суду закон не передбачає. Також відповідач-3 повідомляє, що ОСОБА_1 11 листопада 2024 року виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .
З огляду на вказане у задоволенні позову просить відмовити повністю.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 30 жовтня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено; витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 ) належно засвідчені копії наказу та/або іншого розпорядчого документа про призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; витребувано у військової частини НОМЕР_1 належно засвідчені копії наказу та/або іншого розпорядчого документа про призов на військову службу під час мобілізації та про зарахування до числа особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; запропоновано позивачу подати до суду паспортні дані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , які долучалися до заяви про надання відстрочки, а також належно засвідчені копії договору зі студентом про навчання від 05 травня 2024 року та його перекладу.
Ухвалою суду від 30 жовтня 2024 року у задоволенні заяви представника позивача адвоката Петришина Андрія Михайловича від 22 жовтня 2024 року про забезпечення позову у справі відмовлено.
Ухвалою суду від 19 листопада 2024 року у задоволенні заяви представника позивача адвоката Петришина Андрія Михайловича від 15 листопада 2024 року про забезпечення позову у справі відмовлено.
Ухвалою суду від 19 листопада 2024 року клопотання представника позивача від 15 листопада 2024 року про витребування доказів задоволено частково; витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) відомості та інформацію (у разі наявності) про те, на підставі яких розпорядчих документів ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) було переведено з військової частини НОМЕР_1 у військову частину НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 09 січня 2025 року клопотання представника позивача від 23 грудня 2024 року про витребування доказів задоволено частково; витребувано у військової частини НОМЕР_1 відомості та інформацію (у разі наявності) про те, на підставі яких розпорядчих документів ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) було переведено з військової частини НОМЕР_1 у військову частину НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 03 лютого 2025 року у задоволенні клопотання представника позивача від 28 січня 2025 року про витребування доказів у справі відмовлено.
Ухвалою суду від 11 лютого 2025 року клопотання представника позивача від 05 лютого 2025 року про продовження строку для подання доказів задоволено частково; визнано поважними причини неподання позивачем доказів, що стосуються юридичної адреси та коду ЄДРПОУ військової частини НОМЕР_2 , та продовжено позивачу строк на подання таких доказів до суду на 20 днів з дня отримання цієї ухвали; в решті клопотання відмовлено.
Ухвалою суду від 11 лютого 2025 року витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) докази щодо розгляду заяви позивача від 04 червня 2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а також належно засвідчену копію такої заяви з усіма доданими до неї документами; витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) письмові пояснення та інформацію щодо перевірки під час мобілізації позивача наявності або відсутності у нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а також належно засвідчену копію письмового повідомлення збоку позивача про наявність у нього права на відстрочку (у разі наявності).
Ухвалою суду від 04 квітня 2025 року у задоволенні клопотання представника позивача від 24 лютого 2025 року про витребування доказів у справі відмовлено.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач засобами поштового зв'язку (опис вкладення у цінний лист № 7903600522219) звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) із зверненням про надання відстрочки від 04 червня 2024 року, в якому зазначив, що навчається, здобуваючи першу вищу освіту у Коледжі по туризму (Республіка Болгарія) на дуальній формі навчання, відтак просив: прийняти рішення про його відстрочку від мобілізації; повідомити про рішення щодо його відстрочки від мобілізації за вказаною ним у зверненні адресою.
До звернення позивач додав такі документи: нотаріально засвідчений та перекладений примірник довідки-посвідчення (уверение навчального закладу) від 13 травня 2024 року на 2 аркушах; засвідчений примірник Договору між навчальним закладом та ОСОБА_1 ; засвідчений примірник паспортних даних з ідентифікаційним кодом ОСОБА_1 .
Вказане звернення про надання відстрочки від 04 червня 2024 року з доданими документами ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) отримав 10 червня 2024 року, що підтверджується даними відстеження з офіційного сайту Укрпошти, трек-номер поштового відправлення 7903600522219.
Будь-яка відповідь відповідача-1 на зазначене звернення позивача у матеріалах справи відсутня.
Також суд встановив, що згідно з витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 (по стройовій частині) від 27 вересня 2024 року № 249 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» солдата ОСОБА_1 27 вересня 2024 року призвано ІНФОРМАЦІЯ_8 та відправлено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27 вересня 2024 року № 276 позивача, призваного за мобілізацією, з 27 вересня 2024 року зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта та належить вважати таким, що 27 вересня 2024 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11 листопада 2024 року № 323 позивача 11 листопада 2024 року виключено із тимчасового прибулого складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .
Позивач, уважаючи протиправними бездіяльність відповідача-1 щодо належного розгляду та надання відповіді на заяву про надання відстрочки від 04 червня 2024 року, а також дії та наказ відповідача-2 щодо призову на військову службу під час мобілізації, звернувся з цим позовом до суду.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232).
Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з частиною сьомою статті 1 Закону № 2232 виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
За змістом частини шостої статті 2 Закону № 2232 одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно із статтею 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно зі статтею 2 Закону № 389 правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1).
Надалі відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий правовий режим діє й на сьогодні.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) щодо неналежного розгляду та ненадання відповіді на заяву про надання відстрочки ОСОБА_1 від 04 червня 2024 року та зобов'язання його розглянути цю заяву та надати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк суд зазначає таке.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює та визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 23 Закону № 3543 передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, згідно з пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543 призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, якою затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Підпунктом 8 пункту 1 Порядку № 1487 передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, в редакції, чинній на час звернення позивачем із заявою про надання відстрочки).
За приписами пунктів 56 - 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов'язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.
Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями комісією не розглядаються.
За змістом абзацу першого пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до приписів пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Додатком 5 до Порядку № 560 затверджено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З урахуванням зазначеного військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Водночас суд зазначає, що ні Порядком № 1487, ні Порядком № 560 не передбачено обов'язку особистого відвідування територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд встановив, що позивач засобами поштового зв'язку звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) із зверненням про надання відстрочки від 04 червня 2024 року, в якому зазначив, що навчається, здобуваючи першу вищу освіту у Коледжі по туризму (Республіка Болгарія) на дуальній формі навчання, відтак просив: прийняти рішення про його відстрочку від мобілізації; повідомити про рішення щодо його відстрочки від мобілізації за вказаною ним у зверненні адресою.
До цього звернення позивач додав такі документи: нотаріально засвідчений та перекладений примірник довідки-посвідчення (уверение навчального закладу) від 13 травня 2024 року на 2 аркушах; засвідчений примірник Договору між навчальним закладом та ОСОБА_1 ; засвідчений примірник паспортних даних з ідентифікаційним кодом ОСОБА_1 .
Отже, позивач дотримав процедуру особистого подання (надіслання) документів, що підтверджують (на його думку) право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Факт отримання вказаного звернення позивача про надання відстрочки від 04 червня 2024 року з доданими документами ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_1 ) 10 червня 2024 року підтверджується даними відстеження з офіційного сайту Укрпошти, трек-номер поштового відправлення 7903600522219.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення № 154, в редакції, чинній на час звернення позивачем із заявою про надання відстрочки), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Пунктом 7 Положення № 154 встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з пунктом 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є, зокрема виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 9 Положення № 154 встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, крім виконання функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення координують та здійснюють контроль за діяльністю підпорядкованих територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, контролюють дотримання ними вимог законодавства, виконання наказів і директив Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, наказів і директив Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил та інших органів військового управління (пункт 10 Положення № 154).
Відповідно до пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних
З урахуванням наведених положень відповідач-1 як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів, які, на його думку, підтверджують таке право, повинен був ухвалити певне рішення за наслідком їх розгляду, адже відстрочка/відмова у відстрочці передбачає її письмове оформлення.
Індивідуальний акт державного органу - це юридична форма рішення суб'єкта владних повноважень, виданого (ухваленого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Утім відповідач-1, отримавши заяву позивача та додані до неї документи про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, жодних рішень за наслідками їх розгляду (про надання або ж про відмову в наданні відстрочки) не ухвалив, будь-якої відповіді по суті цієї заяви не надав.
Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Своєю чергою, за змістом абзаців першого, другого частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин у справі суд своєю ухвалою від 11 лютого 2025 року витребував у відповідача-1 докази щодо розгляду заяви позивача від 04 червня 2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а також належно засвідчену копію такої заяви з усіма доданими до неї документами.
Вказану ухвалу суду відповідач-1 отримав 21 лютого 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0610231354193, утім витребуваних доказів у встановлений строк суду не надав, про причини їх неподання суд не повідомив.
Також не подав відповідач-1 і відзиву на позовну заяву, не пояснив обставин, що стосуються нерозгляду поданої позивачем заяви від 04 червня 2024 року про надання відстрочки, не висловив жодних заперечень щодо заявлених позивачем до нього позовних вимог.
Суд наголошує, що у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від ухвалення рішення, що входить до його виключної компетенції.
Відповідач-1 не надав жодних доказів розгляду заяви позивача по суті. Відсутність належно оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Суд відзначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неухваленні рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Ураховуючи викладене, суд резюмує, що в межах спірних правовідносин відбулася протиправна бездіяльність відповідача-1, яка виразилась у нерозгляді заяви позивача від 04 червня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації разом з доданими до неї документами.
Оскільки відповідач-1 не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не ухвалив будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то суд в контексті спірних правовідносин може лише зобов'язати відповідача-1 розглянути по суті заяву позивача, за результатом чого ухвалити відповідне рішення.
За цих обставин суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача у спірній ситуації є зобов'язання відповідача-1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 червня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, ухваливши за результатами її розгляду обґрунтоване рішення про надання або про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Тож розглядувані позовні вимоги належить задовольнити.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправною діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 та скасування Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) «Про призов на військову службу під час мобілізації» ОСОБА_1 суд зазначає таке.
Відповідно до приписів пункту 81 Порядку № 560 (у редакції, чинній на час призову позивача на військову службу за мобілізацією) призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють: резервістів та військовозобов'язаних - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, керівника Центрального управління або регіонального органу СБУ.
Згідно з витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 (по стройовій частині) від 27 вересня 2024 року № 249 позивача 27 вересня 2024 року призвано ІНФОРМАЦІЯ_8 та відправлено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .
Отже, у межах спірних правовідносин відповідач-2 призвав позивача на військову службу під час мобілізації.
Проте суд уважає такі дії та наказ відповідача-2 протиправними з огляду на таке.
За змістом абзацу сьомого пункту 60 Порядку № 560 (у редакції, чинній на час призову позивача на військову службу за мобілізацією) до ухвалення комісією рішення щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Також згідно з абзацом першим пункту 63 Порядку № 560 (у редакції, чинній на час призову позивача на військову службу за мобілізацією) військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Отже, вказаними положеннями Порядку № 560 у редакції, чинній на час призову позивача на військову службу за мобілізацією, встановлено імперативну заборону як направлення військовозобов'язаного, який звернувся за отриманням відстрочки, для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, так і призову такого військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період до ухвалення комісією відповідного рішення.
Вище суд встановив, що позивач звернувся до відповідача-1 із заявою від 04 червня 2024 року про надання відстрочки, утім така заява відповідачем-1 не розглянута, жодних рішень за наслідками її розгляду (про надання або ж про відмову в наданні відстрочки) відповідачем-1 не ухвалено.
Тож, зважаючи на імперативні приписи абзацу сьомого пункту 60 Порядку № 560 (у редакції, чинній на час призову позивача на військову службу за мобілізацією), позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, оскільки рішення за наслідками розгляду його заяви від 04 червня 2024 року про надання відстрочки ухвалене не було.
Доказів протилежного відповідачами-1, 2 у процесі розгляду справи суду не надано.
Ухвалою від 11 лютого 2025 року суд витребував у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) письмові пояснення та інформацію щодо перевірки під час мобілізації позивача наявності або відсутності у нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а також належно засвідчену копію письмового повідомлення збоку позивача про наявність у нього права на відстрочку (у разі наявності).
На виконання вимог цієї ухвали відповідач-2 надав до суду лист від 27 лютого 2025 року № 1951, в якому пояснює, що 27 вересня 2024 року під час уточнення військово-облікових даних у громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який згідно з ЄДРВ «Оберіг» підлягав призову, встановлено, що цей громадянин правом на відстрочку не користується, документів, які б свідчили про подання ним заяви до ТЦК та СП не мав, зокрема в громадянина відсутня довідка ф-9, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, відтак неможливо визначити послідовність освіти для надання відстрочки, тому громадянин підлягає мобілізації та був призваний 27 вересня 2024 року до лав Збройних Сил України.
Суд критично оцінює такі доводи відповідача-2, оскільки вони ніяк не спростовують факту звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) із заявою про надання відстрочки та відсутності станом на 27 вересня 2024 року (дата призову позивача) ухваленого рішення за наслідками її розгляду, що на підставі абзацу сьомого пункту 60 Порядку № 560, виключає можливість його призову на військову службу під час мобілізації.
Суд відзначає, що відповідно до пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Тож з урахуванням наданих відповідачу-2 повноважень він не був позбавлений можливості під час уточнення військово-облікових даних у громадянина ОСОБА_1 27 вересня 2024 року перевірити доводи позивача щодо подання ним заяви від 04 червня 2024 року про надання відстрочки до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) та відсутності ухваленого рішення за результатами її розгляду, звернувшись безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), зважаючи на те, що вказана обставина мала ключове значення для вирішення питання щодо можливості призову позивача на військову службу з огляду на приписи абзацу сьомого пункту 60 Порядку № 560.
Також суд відзначає, що відзиву на позовну заяву відповідач-2 не подав, обставин, що стосуються призову позивача на військову службу, не пояснив, жодних заперечень щодо заявлених позивачем до нього позовних вимог не висловив.
Беручи до уваги викладене, суд уважає, що дії відповідача-2 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, а також наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 (по стройовій частині) від 27 вересня 2024 року № 249 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації є протиправними, а відповідний наказ, з огляду на встановлену судом його протиправність, належить скасувати.
Тож розглядувані позовні вимоги належить задовольнити.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 та вчинити всі необхідні дії по звільненню ОСОБА_1 з військової частини НОМЕР_1 суд зазначає таке.
Як встановив суд вище наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27 вересня 2024 року № 276 позивача, призваного за мобілізацією, з 27 вересня 2024 року зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта та належить вважати таким, що 27 вересня 2024 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
У позовній заяві позивач вказує, що оскільки його призов на військову службу під час мобілізації було здійснено протиправно, то для відновлення порушених прав належить зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 та вчинити всі необхідні дії щодо звільнення ОСОБА_1 з цієї військової частини.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Суд, вирішуючи спір, повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 712/3842/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 500/477/15-а.
Суд встановив, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11 листопада 2024 року № 323 позивача 11 листопада 2024 року виключено із тимчасового прибулого складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .
Отже, станом як на дату звернення позивачем з цим позовом до суду, так і на момент постановлення судом рішення у цій справі позивач уже не проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а відтак вирішення питання про його звільнення з військової служби є поза межами повноважень командира чи іншої посадової особи цієї військової частини.
Тому за наведених вище обставин заявлення позивачем будь-яких позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 у цій справі та їх задоволення судом не призведе до поновлення порушених суб'єктивних прав позивача.
Крім цього, варто відзначити, що правовідносини щодо направлення позивача для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 виникли вже після звернення позивача з цим позовом до суду та відкриття провадження у справі.
За загальним правилом суд уповноважений на вирішення тих правовідносин, які вже винесені на розгляд і вирішення суду.
Правовідносини за участі позивача, які виникли після відкриття провадження у справі, можуть бути предметом самостійного розгляду в іншій справі з належно зазначеним предметом спору, обраним способом захисту та визначеним суб'єктним складом.
З урахуванням викладеного у задоволенні розглядуваних позовних вимог належить відмовити.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за подання цього позову до суду судовий збір не сплачував, а тому його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл також не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) ( АДРЕСА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) ( АДРЕСА_6 ), військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_7 ) про визнання протиправною бездіяльності та діяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 04 червня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 червня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, ухваливши за результатами її розгляду обґрунтоване рішення про надання або про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 (по стройовій частині) від 27 вересня 2024 року № 249 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
В решті позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 04 квітня 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна