07 квітня 2025 рокусправа № 380/20584/24
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-1), у якій просить:
- визнати дії відповідача протиправними;
- зобов'язати перерахувати та виплатити позивачу пенсію за віком з 19.05.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки 13559,41 грн, коефіцієнтом заробітної плати 1,7023 та виплатити заборгованість.
В обґрунтування позову зазначено те, що позивачу призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вказав, що у подальшому 19.05.2024 він звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком і відповідач перевів його на таку пенсію. При цьому, як стверджує позивач, відповідач при обчисленні розміру пенсії за віком застосував показник середньої заробітної плати по Україні за 2016-2017 роки, а не за 2021-2023 роки. Позивач повідомив, що на заяву про проведення перерахунку пенсії відповідач відмовив листом. Вважає, що висновки відповідача про те, що у цьому випадку мало місце призначення пенсії, а не переведення, як зазначив відповідач, тому застосуванню підлягає саме показник середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки, тому звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 07.10.2024 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою від 28.10.2024 продовжено строк залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою від 25.11.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 05.12.2024 заяву позивача про повернення судового збору повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою суду від 11.03.2025 залучено до участі в справі як співвідповідачів Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач-2) та Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач-3).
Від відповідача-1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 91169 від 10.12.2024) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що ОСОБА_1 звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка про перехід на інший вид пенсії, а саме з пенсії за вислугу років на пенсію за віком від 18.05.2024 та пакетом документів. Відповідно до пункту 4.2 Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. На підставі вказаної постанови, за принципом екстериторіальності, документи ОСОБА_1 розглядалися і, відповідно, рішення про відмову у переході на пенсію за віком № 913190150668 від 24.05.2024 приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Повідомив, що таке рішення мотивоване тим, що позивач не досяг пенсійного віку для призначення йому пенсії за віком. Повідомив, що 09.07.2024 ОСОБА_1 звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка про перехід на інший вид пенсії, а саме з пенсії за вислугу років на пенсію за віком та пакетом документів. Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення про переведення з 09.07.2024 позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Розрахунок пенсії проведено з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії за вислугу років (коефіцієнт 1,65224) та доплатою за понаднормовий стаж за період страхового стажу понад 20 років, та з урахуванням страхового стажу набутого після призначення пенсії за вислугу років. Вказав, що рішенням від 01.08.2024 Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області розрахунок пенсії приведено до норм чинного законодавства та розмір пенсії за віком обчислено з урахуванням страхового стажу 36 років 04 місяці 05 днів (зарахований по 10.12.2020, коефіцієнт страхового стажу - 0,36333) та заробітної плати врахованої за матеріалами пенсійної справи за період з 01.01.1995 по 31.12.1995 та з 01.07.2000 по 31.07.2011 (коефіцієнт заробітку - 1,65224). Середньомісячний заробіток із застосуванням проіндексованого з 01.03.2024 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, що враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7994,47 грн, становить 13208,78 грн. (7994,47 грн. - показник середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки х 1,65224). Розмір пенсії за віком позивача з 09.07.2024 становить 5058,86 грн, в тому числі: - 4799,15 грн - розмір пенсії за віком (13208,78 грн - середньомісячний заробіток х 0,36333 - коефіцієнт страхового стажу); - 259,71 грн - доплата за 11 років понад нормованого стажу (2361,00 грн х 11%). На підставі вище викладеного, ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 09.07.2024, з дня подання заяви згідно положень абзацу 1 частини 3 ст. 45 Закону № 1058. За вказаних обставин, зважаючи на те, що позивача переведено на пенсію за віком Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не є належним відповідачем за пред'явленим позовом.
Крім того зазначив, що законодавець встановив, що пенсія за вислугу років призначається за наявності віку та стажу, які передбачені Законом № 1788, а розмір пенсії призначається згідно Закону № 1058. Зважаючи на те, що з 30.08.2011 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідач-1 стверджує, що при переході з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 мова йде не про первинне призначення пенсії, а саме про її перерахунок, тому відсутні підстави для врахування показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки. Просив у задоволенні позову відмовити.
Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача-1 (вх. № 1862 від 09.01.2025) у якій навів доводи аналогічні тим, які викладені в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.
Від відповідача-2 на адресу суду надійшов відзив (вх. № 25610 від 26.03.2025) у якому проти позову заперечив. Позивач з 01.09.2011 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду та отримував пенсію за вислугу років. 18.05.2024 року Позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою за № 118 щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначена заява була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Харківській області, згідно п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1. Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.05.2024 № 913190150668, позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії , оскільки на дату звернення до органів Пенсійного фонду України не досяг пенсійного віку, а саме 60 років.
Крім того, вказав, що ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Тобто, показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, застосовуються при здійсненні первинного призначення пенсії, а в разі переведення залишається таким, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Пенсія за вислугу років, та за віком не є окремими видами пенсійної виплати, а є різновидом умов пенсійного забезпечення для можливості дострокового призначення пенсії за віком. Відповідач-2 стверджує, що призначення пенсії за вислугу років має на меті встановлення права для особи на більш ранній вихід на пенсію за віком, ніж це передбачено загальними нормами. Просив у задоволенні позову відмовити.
Відповідач-3 надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх. № 27320 від 01.04.2025) у якому проти позову заперечив. Вказав, що позивач з 01.09.2011 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду та отримував пенсію за вислугу років. Зазначив, що 09.07.2024 позивач звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Стверджує, що оскільки позивач уже отримував пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення», йде мова не про первинне звернення за призначення пенсії, а про перехід з одного виду пенсії на інший вид. При цьому реалізація права на призначення пенсії за віком залежить від волевиявлення особи, оскільки такий перехід здійснюється лише в разі звернення в органи, що призначають пенсію з відповідною заявою. Досягнення пенсійного віку не може слугувати підставою для автоматичного призначення пенсії за віком. Відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Стверджує, що положеннями статті 45 вказаного Закону не передбачено право органів Пенсійного фонду застосувати її лише в разі переходу з виду на вид пенсій, які призначаються відповідно до Закону № 1058-ІV. Разом з тим, жодних норм, які б визначали порядок визначення показника середньої заробітної плати, що враховується при призначенні пенсії в разі переведення з одного виду пенсії на інший, якщо такі пенсії призначаються відповідно до інших законів, чинним законодавством України не передбачено. Зазначаючи про те, що до спірних правовідносин не застосовуються положення статті 45 цього Закону, оскільки йде мова про первинне призначення пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач не мав права на призначення пенсії за віком до припинення виплати пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення». Відповідач-3 вважає, що оскільки чинним законодавством в разі переходу з одного виду пенсії на інший передбачено застосування показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, то вимоги позивача щодо застосування середньої заробітної плати в Україні за 2021, 2022, 2023 роки є безпідставними та необґрунтованими. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
З 30.08.2011 позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
Як слідує з відзивів відповідачів 1, 2 ОСОБА_1 звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка про перехід на інший вид пенсії, а саме з пенсії за вислугу років на пенсію за віком від 18.05.2024 та пакетом документів.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 913190150668 від 24.05.2024 відмовлено у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами) починаючи з 01 січня 2024 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку, а саме 60 років. Відповідно до статті 45 частини 3 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви з усіма необхідними документами. Тому відповідач-2 дійшов висновку про те, що право на перехід на пенсію за віком гр. ОСОБА_1 буде мати 19.05.2024.
ОСОБА_1 09.07.2024 звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка про перехід на інший вид пенсії, а саме з пенсії за вислугу років на пенсію за віком та пакетом документів, що не заперечується сторонами.
Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення про переведення з 09.07.2024 позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.
Розрахунок пенсії проведено з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії за вислугу років (коефіцієнт 1,65224) та доплатою за понаднормовий стаж за період страхового стажу понад 20 років, та з урахуванням страхового стажу набутого після призначення пенсії за вислугу років.
Рішенням від 01.08.2024 Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області розрахунок пенсії приведено до норм чинного законодавства та розмір пенсії за віком обчислено з урахуванням страхового стажу 36 років 04 місяці 05 днів (зарахований по 10.12.2020, коефіцієнт страхового стажу - 0,36333) та заробітної плати врахованої за матеріалами пенсійної справи за період з 01.01.1995 по 31.12.1995 та з 01.07.2000 по 31.07.2011 (коефіцієнт заробітку - 1,65224). Середньомісячний заробіток із застосуванням проіндексованого з 01.03.2024 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, що враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7994,47 грн, становить 13208,78 грн (7994,47 грн - показник середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки х 1,65224). Розмір пенсії за віком позивача з 09.07.2024 становить 5058,86 грн, в тому числі: - 4799,15 грн - розмір пенсії за віком (13208,78 грн - середньомісячний заробіток х 0,36333 - коефіцієнт страхового стажу); - 259,71 грн - доплата за 11 років понад нормованого стажу (2361,00 грн х 11%).
Позивач вважає, що розмір його пенсії обчислено у меншому розмірі, тому звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (надалі по тексту - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 51 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон № 1058-IV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Порядок переведення з одного виду пенсії на інший регламентовано статтею 45 Закону № 1058-IV, частиною третьою якої визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні з одного виду пенсії, призначеної саме за Законом № 1058-ІV, на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої зазначеним нормативно-правовим актом.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01 листопада 2018 року у справі № 804/9874/14, від 13 червня 2019 року у справі № 265/84/16-а, від 06 листопада 2019 у справі № 438/1237/16-а, від 29 липня 2020 у справі № 264/7044/16-а, від 18 листопада 2020 у справі № 522/1916/17, від 21 жовтня 2021 року у справі № 2-а-2430/11, від 10 листопада 2022 року у справі № 813/2355/18.
Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначає, що йому була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії відповідно до Закону № 1058-IV. Водночас пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV позивачу призначена вперше.
У постанові Верховного Суду України від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) вказано, що ч. 3 ст. 45 № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, тому якщо особі було призначено пенсію відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при досягненні пенсійного віку така особа виявила бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, слід вважати що за призначенням такої пенсії особа звертається вперше, і має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший. Отже, показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, а не той, що враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 577/2576/17 (876/5312/17) та у постановах Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 742/3788/17, від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, від 21.03.2024 у справі № 580/2737/23, від 10.06.2024 у справі № 460/51067/23, від 23.09.2024 № 640/2027/23, від 27.11.2024 у справі № 560/11681/23, від 31.01.2025 у справі № 200/1478/24 та від 27.02.2025 у справі № 380/21644/23 зазначено, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на інший вид пенсії у межах одного закону, а тому при обчисленні пенсії необхідно застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначення пенсії за віком.
Таким чином, за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вперше (з урахуванням дати призначення пенсії за віком). Тому, пенсія позивачу повинна бути призначена на підставі положень ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тому суд дійшов до висновку, що позивач вперше звернувся за призначенням пенсії за віком 09.07.2024, при обчисленні його пенсії відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» повинен враховуватись показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022 та 2023 роки, у зв'язку із чим відповідачем-2 протиправно не застосовано заробітну плату в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021-2023 роки при призначенні позивачу пенсії за віком.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Суд звертає увагу, що за змістом позовних вимог позивач просить зобов'язати відповідача-1 перерахувати та виплатити позивачу пенсію за віком з 19.05.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки 13559,41 грн, коефіцієнтом заробітної плати 1,7023 та виплатити заборгованість.
Проте з матеріалів справи судом встановлено, що позивача було переведено на пенсію за віком з 09.07.2024. Тому провести перерахунок пенсії позивачу належить саме з цієї дати.
Щодо доводів позивача про неправильне врахуванням коефіцієнта заробітної плати 1,7023, суд зазначає таке.
Як встановлено судом Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення про переведення з 09.07.2024 позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Розрахунок пенсії проведено з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії за вислугу років (коефіцієнт 1,65224) та доплатою за понаднормовий стаж за період страхового стажу понад 20 років, та з урахуванням страхового стажу набутого після призначення пенсії за вислугу років.
Судом з наданого позивачем розрахунку заробітку для обчислення пенсії, а також пояснень відповідачів встановлено, що розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено з урахуванням страхового стажу 36 років 04 місяці 05 днів (зарахований по 10.12.2020, коефіцієнт страхового стажу - 0,36333) та заробітної плати врахованої за матеріалами пенсійної справи за період з 01.01.1995 по 31.12.1999 та з 01.07.2000 по 31.07.2011 (коефіцієнт заробітку - 1,65224).
Середньомісячний заробіток із застосуванням проіндексованого з 01.03.2024 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, що враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7994,47 грн, становить 13208,78 грн (7994,47 грн. - показник середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки х 1,65224).
Розмір пенсії за віком позивача з 09.07.2024 становить 5058,86 грн., в тому числі:
- 4799,15 грн. - розмір пенсії за віком (13208,78 грн. - середньомісячний заробіток х 0,36333 - коефіцієнт страхового стажу);
- 259,71 грн. - доплата за 11 років понаднормованого стажу (2361,00 грн. х 11%).
ОСОБА_1 заробітна плати врахована за період з 01.01.1995 по 31.12.1999 та з 01.07.2000 по 31.07.2011 відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 40 Закону № 1058.
Коефіцієнт заробітної плати (після оптимізації) ОСОБА_1 становить 1,65224, а саме: 261.05316 (сума коефіцієнтів заробітної плати) : 158 (кількість місяців заробітної плати).
Суд також зазначає, що Закон № 1058 не передбачає зарахування окремого зарахування заробітку за певний період.
Тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Суд враховує, що у справі, яка розглядається, для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, який і здійснив переведення позивача на пенсію за віком.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву позивача про переведення на пенсію за віком і здійснив таке переведення з порушенням, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Враховуючи положення Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Оскільки відповідач-2 перевів позивача на пенсію за віком з порушенням права останнього, суд вважає, що у даному випадку у відповідача-2 відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій відповідача-2 щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної позивачу без застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2021, 2022, 2023 роки та зобов'язання відповідача-2 перерахувати позивачу з 09.07.2024 пенсію за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2020, 2021, 2022 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тому, враховуючи те, що права позивача порушені відповідачем-2, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10; код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022 м. Харків площа Свободи 5; код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000 м. Черкаси вул. Смілянська 23; код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 , без застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2021, 2022, 2023 роки.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати ОСОБА_1 з 09.07.2024 пенсію за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2021, 2022, 2023 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.П. Качур