07 квітня 2025 рокусправа № 380/10598/24
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей вейст менеджмент» до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековей вейст менеджмент» (далі - позивач, ТзОВ «Ековей вейст менеджмент») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 055238 від 17.04.2024 року, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до постанови про застосування штрафу ТОВ «Ековей ВМ» допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Постанова про застосування штрафу була винесена за наслідком розгляду акту № АР 013944 від 04.03.2024 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Вказав, що основним видом господарської діяльності позивача є збирання відходів. Стверджує, що вимоги щодо наявності у водія документів, в тому числі, товарно-транспортної накладної застосовується до транспортних засобів, які здійснюють внутрішні перевезення вантажів. Позивач не погоджується із тим, що ним здійснювались вантажні перевезення і відповідно на такого поширювались вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», з огляду на те, що позивач є виконавцем послуг зі збирання, зберігання і перевезення твердих побутових відходів у м. Львові. Також вказав, що під час здійснення перевірки позивачем здійснювався забір та вивезення твердих побутових відходів на виконання Договору № 857/2023 від 02.01.2023 року укладеного між позивачем та ТОВ «ГАЛІЦІЯ -ТРЕЙД». Стверджує, шо позивачем та його транспортним засобом MAN НОМЕР_1 не здійснювалось вантажне перевезення згідно ЗУ «Про автомобільний транспорт», а надавались послуги щодо вивезення відходів згідно ЗУ «Про управління відходами» на виконання умов Договору. Вважає, що формування позивачем товарно-транспортної накладної з огляду на вищезазначене вбачається за неможливе, оскільки вантажовідправником не може бути особа, яка утворює відходи (власник відходів), відповідно вантажоодержувач в такому випадку взагалі відсутній, оскільки зібрані відходи транспортуються до місць сортування відходів та на розвантажувальні станції та не мають свого вантажоодержувача. Тому стверджує, що позивачем не вчинено порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», вважає оскаржену постанову протиправною і такою, що підлягає скасуванню, тому звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 застосовано заходи забезпечення позову до подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю (79024 м. Львів вул. Богдана Хмельницького 176; код ЄДРПОУ 33951598); зупинено стягнення на підставі постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.04.2024 року № ПШ 055238 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОВЕЙ ВЕЙСТ МЕНЕДЖМЕНТ» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.
Ухвалою суду від 20.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На адресу суду від представниці відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 42496 від 05.06.2025), у якому проти позову заперечила. В обґрунтування вказала, що пунктом 15 Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. Повідомила, що під час перевірки транспортного засобу позивача, виявлено порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». 04.03.2024 контролюючими особами Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку від 04.03.2024 № 013222 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. У відповідності до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій транспортного засобу марки MАN, номерний знак НОМЕР_1 , надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки: посвідчення водія серії НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки MАN, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_3 ; поліс страхування; протокол перевірки технічного стану транспортного засобу; розхідна відомість. Актом АР № 013944 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.03.2024, зокрема встановлено, таке: «Направлення на перевірку 04.03.2024 № 013222. Під час перевірки виявлено порушення ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», при здійсненні внутрішніх вантажних перевезень, перевізник не забезпечив водія товарно-транспортною накладною або іншим документом на вантаж, передбаченим законодавством, а також протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, передбаченого п. 3.3 Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010. У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 3 частина 1 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону. Пояснення водія про причини порушень: з актом ознайомлений. підпис». Звернула увагу на те, що ні водій транспортного засобу, ні позивача не заперечує факту відсутності товарно-транспортної накладної та протоколу перевірки та адаптації тахографа. Щодо доводів позивача про те, що ТзОВ «Ековей вейст менеджмент» не був автомобільним перевізником, звернула увагу суду на що у постанові від 14.12.2023 у справі № 340/5660/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ототожнив поняття перевезення вантажу із наданням транспортної послуги. Просила у задоволенні позову.
Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 44148 від 11.06.2024) у якій наголосив на тому, що не є автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки ним надаються послуги щодо збирання, зберігання і вивезення твердих побутових відходів на сортувальні станції. Повідомив, що позивач отримує грошові кошти саме за забір та вивезення побутових відходів, а не за перевезення, як цього вимагає Закону України «Про автомобільний транспорт». Вказав, що матеріалами справи не підтверджується факт відсутності у ТОВ «ЕКОВЕЙ ВМ» тахографа, що зокрема слідує із акту № АР 013944 від 04.03.2024 року, оскільки у такому зазначено саме про відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу передбаченого п. 3.3. Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010 року. Тому, вважає, що на нього не поширювались вимоги п.3.3. Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010 року, що виключає відповідальність за порушення даних вимог. Просив позов задовольнити.
Від представниці відповідача на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх. № 45602 від 14.06.2024) у якій серед іншого вказала, що незрозумілими видаються твердження позивача, щодо неможливості оформлення товарно-транспортної накладної, оскільки, по-перше, відходи у розумінні законодавства - це вантаж, по-друге, власник вантажу уклав угоду, яка, серед іншого, передбачає його транспортування. Окрім того, вантажоодержувач у даному випадку теж буде наявним, оскільки зазначені позивачем «місця сортування» - це відповідні потужності, що належать фізичним та/або юридичним особам. Іншими словами, отримувачем буде відповідний суб'єкт, якому належать «місця сортування». Просила у задоволенні позову відмовити.
Суд всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини справи, дослідив матеріали справи, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю «Ековей вейст менеджмент» зареєстроване як юридична особа з 05.12.2005 року; основним видом діяльності згідно КВЕД є 38.11 - збирання безпечних відходів. Іншими видами діяльності позивача є: 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами, 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 81.29 Інші види діяльності із прибирання, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод, 38.12 Збирання небезпечних відходів, 38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів, 38.22 Оброблення та видалення небезпечних відходів, 38.32 Відновлення відсортованих відходів, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом.
На підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області у період з 04.03.2024 по 10.03.2024 та відповідно до направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № 013222 від 04.03.2024 посадовою особою Укртрансбезпеки, зокрема старшим державним інспектором Колтуном І.Я. проводилась рейдова перевірка (перевірка на дорозі).
Зі змісту акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР 013944 від 04.03.2024 слідує, що в ході рейдової перевірки посадовими особами зупинено транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , який належить ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» під керуванням водія ОСОБА_1 . Вказаним актом встановлено, що водій здійснював вантажні перевезення, чим порушено вимоги ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», при здійсненні внутрішніх вантажних перевезень, перевізник не забезпечив водія товарно-транспортною накладною або іншим документом на вантаж, передбаченим законодавством, а також протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, передбаченого п. 3.3 Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010.
При цьому, водій транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки: посвідчення водія серії НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки MАN, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_3 ; поліс страхування; протокол перевірки технічного стану транспортного засобу; розхідна відомість. Вказані обставини не заперечуються позивачем.
Листом № 20401/31/24-24 від 08.03.2024 відповідач повідомив позивача про розгляд матеріалів справи про порушення законодавства та повідомив про місце та час розгляду справи.
На розгляд справи 17.04.2024 прибув представник позивача - адвокат Левкович Т.В., що підтверджується його власноручним підписом на зворотній стороні акта АР № 013944.
Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 17.04.2024 № ПШ 055238 встановлено порушення позивачем ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону України «Про автомобільний транспорт». Цією постановою вирішено стягнути з ТзОВ «Ековей вейст менеджмент» адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.
Позивач не погоджується із вказаною постановою відповідача, вважає її протиправною, тому звернувся із цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року № 79) (далі - Порядок № 1567).
Цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 1 Порядку № 1567).
Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункти 2, 4 Порядку № 1567).
Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14 Порядку № 1567).
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзаци перший, другий пункту 15 Порядку № 1567).
Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку № 1567).
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (абзац перший пункту 21 Порядку № 1567).
Отже, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
За змістом абзацу другого частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Частиною першою статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Згідно із частиною другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз наведених норм права вказує, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Непред'явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.
У справі, що розглядається, під час перевірки транспортного засобу позивача контролюючий орган виявив та зафіксував у акті перевірки від 04 березня 2024 року № АР 013944 два порушення, які полягають у тому, що при здійсненні внутрішніх вантажних перевезень, перевізник не забезпечив водія товарно-транспортною накладною або іншим документом на вантаж, передбаченим законодавством, а також протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, передбаченого п. 3.3 Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010.
Щодо першого порушення: перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки товарно-транспортної накладної, суд зазначає таке.
За змістом частини другої статті 48 Закону № 2344-III документом на вантаж є товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ.
Відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Закону № 2344-ІІІ, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Частиною третьою статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363), які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.
Водночас ці Правила № 363 не регламентують перевезення небезпечних, великовагових, великогабаритних вантажів, пошти та перевезення вантажів у міжнародному сполученні, оскільки такі перевезення мають свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, а також узгодження таких правил із відповідними компетентними установами.
Глава 1 Правил № 363 дає визначення, зокрема таких термінів та понять:
- вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення;
- перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
- товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Правила оформлення документів на перевезення визначені главою 11 Правил № 363.
За змістом приписів пункту 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.
Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді.
Згідно з пунктом 11.2 Правил № 363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Приписами пунктів 11.3, 11.4 передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.
Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
Отже, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яку законодавець визначив як єдиний документ для призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом. Тому відсутність такого документа під час перевірки уповноваженим органом є підставою для притягнення перевізника до відповідальності, установленої абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III.
Виключенням з цього правила є лише випадки, якщо перевезення здійснюється фізичною особою за рахунок власних коштів та для власних потреб.
Отже, законодавець окреслив межі, за яких настає відповідальність установлена абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Тому саме у разі відсутності товарно-транспортної накладної у паперовій та/або електронній формі або її обов'язкових реквізитів, для перевізника настають наслідки, передбачені цією нормою, у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2023 року у справі № 440/17062/21.
Водночас у позовній заяві позивач вказує, що 04 березня 2024 року надавав послуги з вивезення відходів за договором № 857/2023 від 02.01.2023, який укладено між позивачем та ТзОВ «Галіція-Трейд».
У аспекті цього суд зазначає, що, дійсно, за змістом частини другої статті 48 Закону № 2344-III документом на вантаж, окрім товарно-транспортної накладної, може бути й інший визначений законодавством документ.
Попри це, конструкція цієї норми - «інший визначений законодавством документ» безумовно вказує на те, що такий документ має бути визначений саме законодавством, а не, зокрема, сторонами укладеного між ними договору, усталеною діловою практикою тощо.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2344-ІІІ, документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про транзит вантажів», інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом.
Утім вказаними вище нормативно-правовими актами, а також іншими актами законодавства, зокрема Законом України від 20 червня 2022 року № 2320-IX «Про управління відходами», який є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері управління відходами, не визначено довідку на прийняття відходів як документ на вантаж.
Позивач також покликається на специфіку вантажу, який він перевозив, а саме - відходи.
Суд зазначає, що за визначенням, наведеним у пункті сьомому статті 1 Закону України від 20 червня 2022 року № 2320-IX «Про управління відходами», відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися.
Своєю чергою, Правилами № 363 визначено, що вантаж - це всі предмети з моменту прийняття для перевезень до здачі одержувачу вантажу.
Отже, у розумінні Правил № 363 відходи, прийняті для перевезення, є вантажем, а тому ці Правила застосовні до спірних правовідносин, зокрема й у частині оформлення документів на такий вантаж.
Твердження позивача про те, що він не надає послуги з перевезення вантажів третім особам, суд оцінює критично, позаяк перевізником згідно з Правилами № 363 є не лише юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів, а й та, яка за власний кошт здійснює перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Зважаючи на вказане, факт перевезення позивачем такого вантажу як відходи не нівелював його обов'язок оформити на цей вантаж товарно-транспортну накладну (за відсутності визначеного законодавством іншого документа на такий вантаж) та забезпечити її наявність у водія транспортного засобу, який здійснював спірне вантажне перевезення.
Також суд звертає увагу на положення пункту 11.1 Правил № 363, згідно із яким залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді.
У такому разі надані позивачем контролюючому органу під час перевірки подорожній лист від 04.03.2024, довідка про перелік розвантажень авто, акт наданих послуг від 04.03.2024 можуть слугувати у розумінні пункту 11.1 Правил № 363 додатковими документами (з огляду на специфіку вантажу), однак вони не можуть заміняти основний документ на вантаж - товарно транспортну накладну, оскільки чинним законодавством цього не передбачено.
За цих обставин суд вважає, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем статті 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки товарно-транспортної накладної є правильним.
Щодо другого порушення: відсутності на момент перевірки у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, передбаченого п. 3.3 Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
У розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону № 2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (пункт 1.2).
Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Згідно з пунктом 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Пунктом 6.3 Положення № 340 передбачено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Згідно з визначенням, наведеним у абзаці дванадцятому пункту 1.5 Положення № 340, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Отже, тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких ТЗ та про певні періоди роботи їх водіїв. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.
Своєю чергою, Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року № 385.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385: контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі.
Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до положень пункту 3.5 Інструкції № 385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Пунктом 3.6 Інструкції № 385 передбачено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.
Згідно із частиною третьою статті 10 цієї Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.
Приписи пункту «а» частини першої статті 10 вказаної Конвенції, на думку суду, є універсальними для будь-якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.
Водночас ведення тахографу передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що водій, який здійснює перевезення на вантажному автомобілі, та який обладнаний тахографом, повинен мати із собою: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. У разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Аналогічний підхід щодо застосування наведених норм Інструкції № 385 та Положення № 340 викладений у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 440/17062/21.
Водночас саме на перевізника покладений обов'язок забезпечувати належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР, здійснювати періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у визначеній Інструкцією № 385 кількості, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.
Як слідує з матеріалів справи, водій транспортного засобу MAN, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , який належить ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» ОСОБА_1 не надав посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, передбаченого п. 3.3 Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010, що не спростовано позивачем.
Суд зазначає, що під час здійснення визначених законодавцем відповідних вантажних перевезень транспортний засіб повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом задля контролю швидкості здійснення перевезення, режиму праці та відпочинку водіїв. Приписи стосовно тахографу визначені законодавцем, перш за все, задля уникнення аварійних ситуацій на дорозі та забезпечення належних трудових прав водіїв, зокрема права на відпочинок. Тобто приписи щодо належної роботи тахографа виконують функцію створення безпечних умов на дорозі.
У свою чергу, пунктом 1.3 Інструкції № 385 визначено, що ця інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Обов'язок для перевізника встановлювати на відповідному вантажному транспорті тахограф визначений Положенням № 340.
Водночас пунктом 1.4 Положення № 340 регламентовано, що це положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.
Отже, з аналізу наведених вище правових норм слідує, що, зокрема вантажні перевезення для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників. Тобто наявність власних потреб є опцією саме фізичної особи.
Як слідує з матеріалів справи та підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю «Ековей вейст менеджмент» зареєстроване як юридична особа з 05.12.2005 року; основним видом діяльності згідно КВЕД є 38.11 - збирання безпечних відходів. Іншими видами діяльності позивача є: 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами, 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 81.29 Інші види діяльності із прибирання, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод, 38.12 Збирання небезпечних відходів, 38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів, 38.22 Оброблення та видалення небезпечних відходів, 38.32 Відновлення відсортованих відходів, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом..
Суд встановив, що 04 березня 2024 року під час спірної перевірки позивач здійснював перевезення негабаритних відходів на виконання умов договору № 857/2023, який за своїм змістом є зокрема, договором про перевезення; транспортний засіб, який перевірявся, належить позивачу на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію, серія та номер НОМЕР_3 ; водій, який здійснював перевезення, - є найманим працівником позивача, що не заперечується сторонами.
Враховуючи те, що позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність задля отримання прибутку, а під час спірного перевезення був задіяний найманий працівник, то на позивача поширюються відповідні положення Інструкції № 385 та Положення № 340, в частині як використання транспортних засобів, обладнаних тахографами (з урахуванням вимог пункту 6.1 Положення № 340), так і забезпечення контролю обліку робочого часу та часу відпочинку найманих ним водіїв.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31 липня 2024 року у справі № 440/5873/23.
За цих обставин суд вважає, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем статті 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме відсутності на момент перевірки у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, передбаченого п. 3.3 Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010, є правильним.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що наявними у справі доказами підтверджено здійснення позивачем вантажного перевезення 04 березня 2024 року без оформлення необхідних документів, які передбачені законодавством, що є складом правопорушення, за яке абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ встановлена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, оскаржувана постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 17 квітня 2024 року № ПШ 055238 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є правомірною, а тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим, а тому у його задоволенні слід відмовити.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то, в силу приписів ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей вейст менеджмент» до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековей вейст менеджмент» (79024 м. Львів вул. Богдана Хмельницького 176; код ЄДРПОУ 33951598).
Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (80383 Львівська область Львівський район с. Малехів вул. Івасюка 8; код ЄДРПОУ 39816845).
Суддя Р.П. Качур