Іменем України
07 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/164/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом адвоката Какулії Отарі Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
28 січня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Какулії Отарі Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, відповідно до якого позивач, з урахуванням уточнення від 11.02.2025 просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.01.2025 №121630011940 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за віком за Списком № 2;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з дати звернення - 30.12.2024.
В обґрунтування пред'явленого позову зазначено, що 3012.2024 ОСОБА_1 , досягнувши віку 52 роки, звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 2 на пільгових умовах, як жінка, що досягла 50 років та має стаж роботи не менше 25 років, з яких не менше 10 років пільговий стаж роботи за Списком №2.
Проте рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області від 03.01.2025 № 121630011940 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком за Списком № 2 через недосягнення нею віку у 55 років, відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
Позивач вважає вказане рішення неправомірним, внаслідок чого звернулась до суду з цим позовом.
Відповідач 10.03.2025 надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
30.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до територіального Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 2.
За принципом екстериторіальності вказана заява розглядалася структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
За результатами розгляду заяви позивача та доданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, з врахуванням принципу екстериторіальності, прийнято рішення від 03.01.2025 № 121630011940 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, у зв'язку з недосягненням необхідного віку для призначення пенсії за Списком № 2 - 55 років.
Відповідно наданих до заяви документів загальний страховий стаж позивачки склав 31 рік 9 місяців 11 днів, стаж роботи за Списком № 2 - 10 років 10 місяці 11 днів. Вік позивачки на дату звернення становив 52 роки.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад, показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць (після 21.08.1992 року), - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційними положення ст.13 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом № 213-VІІІ, та не відновлено дію попередньої редакції ст.13 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
Позивачка, в обґрунтування права на пільгову пенсію за Списком № 1 посилається на статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), яка є недіючою при призначенні пенсії на пільгових умовах.
Закон № 1788-ХІІ, який був прийнятий до прийняття Конституції України, передбачав право на пенсійне забезпечення, яке за своєю природою та принципами відрізнялось від гарантованого Основним Законом загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На реалізацію положень Конституції України, 09.07.2003 прийнято Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV, який є пріоритетним та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Одночасно, пунктом 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом? закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Також, зазначено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються лише в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Згідно з п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 5 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-ХІІ) в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, який набув чинності з 01.04.2015 (надалі - Закон № 213 - VIII) збільшено раніше передбачений п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вік набуття права на пенсію на пільгових умовах жінками з 45 років до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника віку виходу на пенсію.
В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VІІІ (далі Закон № 2148- VIII) внесено зміни до Законів № 1788-ХІІ та № 1058-ІV, відповідно до яких питання визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років також передано в сферу застосування лише Закону № 1058- IV.
Одночасно, Законом № 2148-УІІІ внесено зміни і до пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-VI, відповідно до яких положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» з цього часу застосовуються виключно в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Фактично Законом № 2148-УІІІ повністю передано в сферу дії Закону № 1058-ІV регулювання правовідносин щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років та одночасно припинено в цій частині застосування Закону № 1788-ХІІ.
Таким чином, висновки позивачки щодо чинності станом на час вирішення цієї справи положень Закону № 1788-ХІІ в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та можливість застосування його під час вирішення спору є необгрунтованими.
Позивачка станом на 11.10.2017 не досягла 50-річного віку (дата набуття чинності змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), відповідно, умови призначення їй пільгової пенсії мають визначатись на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відмовляючи у призначенні позивачці пенсії Головне управління керувалося Законом № 1058-ІV, в редакції Закону № 2148-VІІІ, який є чинним і регулює спірні правовідносини, тому Головне управління не діяло всупереч закону.
На підставі вищенаведеного, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 03 лютого 2025 року позовну заяву адвоката Какулії Отарі Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, залишено без руху. Запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду уточненої позовної заяви, в якій конкретизувати прохальну частину позову, з урахуванням висновків суду.
Ухвалою суду від 10 лютого 2025 року продовжено процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви адвоката Какулії Отарі Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду уточненої позовної заяви, з урахуванням висновків суду.
Ухвалою суду від 07.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд дійшов такого.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
30.12.2024 позивачка, досягнувши віку 52 роки, звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою на призначення пенсії за віком за Списком № 2 на пільгових умовах, як жінка, що досягла 50 років та має стаж роботи не менше 25 років, з яких не менше 10 років - пільговий стаж роботи за Списком № 2.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.01.2025 №121630011940 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком № 2, згідно п.2 ст.114 Закону України, у зв'язку з відсутністю необхідного пенсійного віку 55 років.
Сторонами не заперечується, що загальний страховий стаж позивачки склав 31 рік 9 місяців 11 днів, стаж роботи за Списком № 2 - 10 років 10 місяці 11 днів, вік позивачки на дату звернення становив 52 роки.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно положень статті 3 Основного Закону України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII (далі-Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі-Закон № 1058-IV).
Закон № 1788-XII був введений в дію з 01 січня 1992 року в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року в повному обсязі.
01 січня 2004 року набув чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що доповнив Закон № 1058-IV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 14 такого змісту:
"На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах".
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом "б" статті 13 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VIII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
Законом № 213-VIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-XII, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Відтак на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-XII, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-IV з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий у 55 років.
Тому, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").
У зв'язку з цим між сторонами виник спір, оскільки позивач вважає, що під час призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідач повинен керуватися положенням статті 13 Закону № 1788-XII у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VIII. Водночас пенсійний орган під час розгляду заяви позивача про призначення їй пенсії керувався нормами статті 114 Закону № 1058-IV.
Отже, визначаючись з тим, нормами якого саме закону слід керуватися під час призначення пенсії позивача, суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану за результатами розгляду справи № 360/3611/20.
Так, розглядаючи вказану справу, у постанові від 03.11.2021 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Тому застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-IV.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16.05.2023 у справі № 160/5189/20, від 02.06.2023 у справі № 160/13468/20, від 06.11.2023 у справі № 240/24/21.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам розглянутої справи № 360/3611/20.
Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі суд має керуватися тими правовими висновками, що наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові за результатами розгляду справи № 360/3611/20.
Таким чином, оскільки ключовим для вирішення цієї справи є питання нормами якого саме закону слід застосовувати при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, і цьому питанню вже надано оцінку Верховним Судом під час розгляду справи № 360/3611/20, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо застосування положень статті 13 Закону № 1788-XII під час призначення їй пенсії.
Так, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, а саме жінки, які досягнули 50-річного віку, мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 при стажі роботи 20 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що станом на 30.12.2024, тобто на момент звернення позивача за призначенням пільгової пенсії, позивачці виповнилося 52 роки. Страховий стаж позивачки становив 31 рік 9 місяців 11 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 10 років 10 місяців 11 днів.
З огляду на викладене суд доходить до висновку, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення позивачем пенсійного віку, визначеного статтею 114 Закону № 1058-IV, а саме 55 років, є протиправною.
Щодо твердження відповідача про те, що Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 в межах спірних правовідносин застосуванню не підлягає, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII набрав чинності 11.10.2017, а тому досягти віку передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» для призначення пенсії особі потрібно було до 11.10.2017, суд зазначає таке.
Зміст Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 не містить такої умови набуття права на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону № 1788-XII як набуття пільгового стажу станом на 03.10.2017. З положення пункту 3 резолютивної частини рішення вбачається, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаній нормі.
Зі змісту Рішення Конституційного Суду України вбачається, що особи, які працювали на визначених посадах до 01.04.2015 мали легітимні очікування на призначення пенсії на пільгових умовах при досягненні певного віку (для жінок 50 років), відповідно до положення ст. 13 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Зокрема, пунктом 4.4. Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визначено, що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Перевіривши доводи позивача, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 03.01.2025 №121630011940 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" ст. 13 Закону № 1788-XII з дати звернення з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з 30.12.2024.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Ухвалою суду від 17.02.2025 відстрочено позивачу сплату судового збору у сумі 968,96 грн до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 968,96 грн стягнути на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Закарпатській області.
Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги адвоката Какулії Отарі Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.01.2025 № 121630011940 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту "б" ст. 13 Закону № 1788-XII, в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з дати звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з 30.12.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя К.Є. Петросян