про відмову в задоволенні відводу судді
07 квітня 2025 року 320/16172/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши заяву про відвід судді у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 на визначений пенсіонером банківський рахунок,
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати розмір, поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником,
- виплатити компенсацією втрати частини доходу з 04.04.2023 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №320/16172/24 розподілено 12 квітня 2024 року судді Кочановій П.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №320/16172/24 за правилами опрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
4 квітня 2025 року позивачем засобами електронного зв'язку подано до суду заяву про відвід судді Кочанової П.В. Заява про відвід судді мотивована тим, що розгляд адміністративної справи №320/16172/24 перевищив шістдесят днів із дня відкриття провадження у даній справі.
Перевіривши доводи та аргументи заяви про відвід судді, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною другою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Крім того, частиною третьою статті 39 КАС України визначено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
З системного аналізу підстав, які наведені у статтях 36 - 39 КАС України слідує, що особа, яка заявляє відвід, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Водночас, для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 у рішенні Європейського суду з прав людини "Ветштайн проти Швейцарії" викладено правовий висновок відповідно до якого суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2009 у справі "Білуха проти України" зазначено, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.
Згідно Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.
З аналізу практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), вбачається, що останнім визначено концептуальні підходи до тлумачення статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі "П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
На думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової цього поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлено наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказано, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість чи порушення принципу безсторонності.
Суд зазначає, що розгляд судом адміністративної справи поза межами строків, визначених КАС України, зумовлений надмірною навантаженістю суддів Київського окружного адміністративного суду внаслідок ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва. Так, після ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва виникла потреба у розподілі справ, які перебували у його провадженні, між суддями Київського окружного адміністративного суду. Цей процес призвів до значного збільшення навантаження на суддів, які вже й так мали у провадженні справи.
Крім того, поточне надходження нових позовів та матеріалів, у зв'язку зі зміною територіальної підсудності, збільшилося в декілька разів.
Наразі судді Київського окружного адміністративного суду знаходяться в ситуації, в якій вони не можуть дотримуватися процесуальних строків розгляду справ (заяв/клопотань) з об'єктивних причин. Усі судді Київського окружного адміністративного суду докладають значних зусиль та роблять все можливе, щоб забезпечити справедливий, якісний і своєчасний розгляд справ (заяв/клопотань).
Відтак, порушення строків розгляду даної справи не може свідчити про упередженість чи зацікавленість судді під час розгляду справи.
При цьому суд звертає увагу на положення частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Крім того, відповідно до правових позицій, висловлених Верховним Судом в ухвалах від 31.10.2023 у справі № 990/278/23, від 23.11.2023 у справі № 380/17241/22 не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Суд констатує, відсутні будь-які правові та фактичні підстави для висновку, що суддя прямо чи опосередковано заінтересована в результаті розгляду справи, та зазначені позивачем обставини в обґрунтування заяви про відвід судді є суб'єктивними та не свідчать про наявність обґрунтованого сумніву щодо упередженості та об'єктивності судді.
У свою чергу, заявлення відводу з підстав незгоди з процесуальними рішеннями (діями) судді є прямим порушенням заявником вимог ч. 4 ст. 36 КАС України.
Відповідно до частини четвертої цієї статті, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно з частиною дванадцятою статті 40 КАС України за результатами вирішення заяви про відвід судді, суд постановляє ухвалу.
Заява про відвід надійшла до суду у межах визначеного частиною четвертою статті 40 КАС України строку, визнавши при цьому відвід необґрунтованим, суд вважає за необхідне передати заяву про відвід судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу, для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду що розглядає справу.
Керуючись статтями 39, 40, 248, 256 КАС України, Київський окружний адміністративний суд міста Києва, -
Визнати заяву представника ОСОБА_1 про відвід судді Кочанової Поліни Валеріївни в адміністративній справі №320/16172/24 - необґрунтованою.
Передати матеріали справи №320/16172/24 для вирішення питання про відвід судді Кочанової Поліни Валеріївни суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу та визначений відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено та підписано 7 квітня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя Кочанова П.В.