07 квітня 2025 року № 320/2216/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області
про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - Відповідач), в якому просить суд:
-визнати протиправним рішення відповідача, яке полягає в нездійсненні перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% керуючись п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1
-зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням величини оцінки кожного року страхового стажу в розмірі 1,35%, керуючись п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідачем протиправно зменшено величину оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% з 01.10.2017 після проведення автоматичного осучаснення раніше призначених пенсій відповідно до Закону України №1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою суду від 17.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цим же судовим рішенням запропоновано відповідачу упродовж п'ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали про відкриття провадження у справі подати суду: відзив на позовну заяву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; документи, що підтверджують надіслання (надання) копії відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Крім того, учасникам справи роз'яснено, що позивач упродовж п'ятиденного строку має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів, відлік якого починається: для позивача - з моменту отримання відзиву на позовну заяву, для відповідача - з моменту отримання відповіді на відзив.
Приписами частини першої - другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач своїм правом про надання письмового відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надав.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом було встановлено наступне.
Позивач є пенсіонером, отримує пенсію за інвалідністю як інвалід 2 групи (довічно), у відповідності до вимог закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивач звернулась до відповідача у жовтні 2024 року із заявою про здійснення їй перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, керуючись пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом ГУ ПФУ у Київській області від 14.11.2024 №11524-32537/M-02/8-1000/24 на звернення позивача надано роз'яснення, відповідно до якого з 01.03.2024 у відповідності до Закону №1584-IX "Про внесення змін до закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на виконання вимог пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", мінімальний розмір пенсії по інвалідності для осіб з інвалідністю 2 групи з числа потерпілих з врахуванням індексації, з 01.03.2024 року становив 7071,36 грн.
Таким чином пенсія позивача з 01.03.2024 становила 7299,12 грн., де 7071,36 грн - розмір пенсії, 227,76 грн. - додаткова пенсія за статусом позивача.
Не погоджуючись із вказаними висновками відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду України визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 27 Закону № 1058-IV визначено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
На момент призначення пенсії позивачу частина перша статті 25 Закону № 1058-IV передбачала, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:
Кс = (См х Вс) / (100% х 12), де Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08%.
11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), яким внесено зміни, зокрема до Закону №1058-IV, розділ XV Прикінцевих та перехідних положень якого доповнено пунктами 4-3, 4-4.
Пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII (далі Закон №2148-VIII), з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Відповідно до пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, з 01.10.2017 по 31.12.2017 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.
За змістом приписів ч. 1 ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Порядок визначення коефіцієнта страхового стажу передбачений ст. 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з якою при визначенні коефіцієнта страхового стажу застосовується величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08 %.
Відповідно до п. 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у редакції від 03.10.2017, пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
При цьому відповідно до п. 4-4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у редакції від 03.10.2017, з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано питання перерахунку призначених до 01.10.2017 пенсій за Законом, який здійснюється органами Пенсійного фонду України самостійно. Водночас, приписами пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентовано питання застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %, виключно щодо призначення вперше пенсій у період з 01.10.2017 по 31.12.2017.
Виходячи з аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку, що коефіцієнт величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35 % може бути застосовано виключно у випадку призначення пенсії у період з 01.10.2017 по 31.12.2017.
Водночас заява позивача про те, що вона вийшла на пенсію у 2017 році не підтверджена жодними належними доказами, а тому суд не бере до уваги таке твердження.
Судом із наявних в справі матеріалів було встановлено, що позивачу було призначено пенсію до 01.10.2027, вказане підтверджується копією пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_1 , датою видачі якого вказано 30.05.2013 та листом-відповіддю відповідача, що було додано позивачем до позовної заяви, де вказано, що позивач одержує пенсію по інвалідності, а отже станом на 30.05.2013 позивачу вже була призначена відповідна пенсія за інвалідністю, перерахунок якої є предметом даного спору.
Отже пенсія призначена позивачу до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій".
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином суд доходить висновку, що Законом № 2148-VІІІ з 01 жовтня 2017 року визначено новий порядок та умови перерахунку саме раніше призначених пенсій, зокрема із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Подібний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду 08.04.2024 року у справі №580/6509/23.
У свою чергу, зміна порядку розрахунку пенсії, як періодичної виплати фізичній особі, шляхом прийняття відповідного закону, який відповідає критерію якості закону та легітимній меті, за загальним правилом, не суперечить положенням статті 22 (щодо недопущення при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод) та статті 58 (щодо відсутності у законів та інших нормативно-правових актів зворотної дії в часі) Конституції України, за умови, що такі зміни не передбачають зменшення розміру пенсії, яку особа отримує на момент прийняття таких законодавчих змін.
Так, відповідно до абз. 2 п. 2 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону № 2148-VIII у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Вказана норма служить законодавчою гарантією захисту прав на отримання пенсії у раніше встановленому розмірі, у випадку якщо внаслідок перерахунку зменшився її розмір.
Оскільки позивачу пенсію призначено до набрання чинності Законом №2148, пенсія позивачки підлягала перерахунку, з 01.10.2017 року відповідно до пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 14.09.2023 року у справі № 640/1143/20, від 18.05.2023 року у справі № 640/18075/18, від 08.05.2023 року у справі №1.380.2019.005034, від 15.09.2022 року у справі № 377/287/19, від 05.02.2020 року у справі № 822/3781/17 та від 27.04.2021 року у справі №200/2266/19-а, які враховуються судом в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2015 року № 8-рп/2005 зазначено, що звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Водночас судом не встановлено, та позивачем не надано доказів, що за наслідками перерахунку пенсії, розмір отримуваної пенсії позивача зменшився.
Зважаючи на викладене, суд вважає безпідставними доводи позивача про звуження його прав та погіршення становища внаслідок застосування відповідачем при перерахунку пенсії величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1%.
Зазначені норми не було визнано неконституційними, а отже у відповідача були відсутні підстави не застосовувати їх при перерахунку пенсії позивача. Позивач не наводить доводів, які б дозволили вважати зазначені норми неконституційними.
Суд звертає особливу увагу на те, що у своїй позовній заяві позивачем вказано, що вона отримує пенсію за віком у відповідності до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що не підтверджується документами доданими до позовної заяви, адже як вбачається судом із копії пенсійного посвідчення позивача Серії НОМЕР_1 та з листа-відповіді від ГУ ПФУ в Київській області позивач отримує пенсію по інвалідності, як інвалід 2 групи, потерпіла внаслідок аварії на ЧАЕС, у відповідності до вимог Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не за віком, як вказано позивачем у позовній заяві.
Зважаючи на все вказане вище, доводи позивача є помилковими та зумовлюють висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на зміст усіх наданих доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, підстав для відшкодування позивачу понесених при подачі позову судових витрат немає.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправною бездіяльність дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.