07 квітня 2025 року Справа № 280/10322/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому проваджені за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом - ОСОБА_1
до - Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
06 листопада 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо невиплат позивачеві додаткової грошової винагороди за безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в сумі 586 667.00 п'ятсот вісімдесят шість тисяч шістсот шістдесят сім) тисяч 00 копійок;
- зобов'язати військову частину № НОМЕР_3 виплатити позивачу додаткову грошову винагороду за безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в сумі 586 667.00 п'ятсот вісімдесят шість тисяч шістсот шістдесят сім) тисяч 00 копійок;
- судові витрати (судовий збір та сплату витрат на правничу допомогу) покласти на відповідача по справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 25.02.2022 по 23.08.2024 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Крім того, він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в періоди 27.02.2022 по 12.07.2023, з25.07.2023 по 02.08.2023, з 08.08.2023 по 11.09.2023, а разом 176 днів. Отримавши після звільнення довідки про розмір грошового забезпечення, грошовий атестат, та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію ним встановлено, що станом на день звільнення з військової служби, відповідачем не нараховано та не виплачено йому додаткову грошову винагороду передбачену нормами законодавства України. Вважаючи, свої права порушеними, позивач звернувся за їх захистом до суду, та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №280/10322/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Сацькому Р.В.
12 листопада 2024 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - залишено без руху. 09 грудня 2024 року до суду надійшла квитанція про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 16.12.2024 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідачем 23.12.2024 за вх. № 59110 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. Відповідач не вчиняв протиправних дій, а лише діяв до норм чинного законодавства, тому будь-яких порушень прав позивача не здійснювалось. Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 “Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України та деяким іншим особам» а саме: розділу XXXIV Позивачу в повному обсязі нараховувалась ти виплачувалась додаткова грошова винагорода за виконання бойових (спеціальних) завдань. Відповідно до карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_2 № 152 та № 153 від 17.12.2024 підтверджено факт нарахування останньому додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень за період з 27.02.2022 по 31.12.2023. А, коли позивач не залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною НОМЕР_1 нараховувалась та виплачувалась додаткова грошова винагорода відповідно до абзацу 22 пункту 2 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 “Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України та деяким іншим особам» де зазначено, що - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) виплачується 30 000 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань та здійснюють всебічне забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій. Вважає позовні вимоги безпідставними та не законними. З таких підстав, просить у задоволенні позову відмовити.
Станом на час розгляду справи відповіді на відзив та заперечення до суду не надійшло. Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, особою з інвалідністю (2 група), має статус внутрішньо переміщеної особи. Що підтверджується копіями паспорта громадянина України НОМЕР_4 виданого Василівським РВ УМВС України в Запорізькій області від 19.10.2008, карткою фізичної особи-платника податків від 11.10.2007, копією довідки до акту огляду медико-соціальною комісією серія НОМЕР_5 ААГ ві № 811279 від 26.07.2024, довідки № 529-5003196161 від 27.03.2024 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, які містяться в матеріалах справи.
ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 25 лютого 2022 року по 23 серпня 2024 року на різних посадах, а звільнений з посади електрика польової лазні взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується наказом (по стройовій частині) № 238 від 23.08.2024, довідкою форми 5 № 184 від 08.03.2024 копії яких містяться в матеріалах справи.
ОСОБА_1 у період 27.02.2022 по 12.07.2023, з 25.07.2023 по 02.08.2023, з 08.08.2023 по 11.09.2023 виконував бойові (спеціальні) завдання, що підтверджується витягами з журналів бойових дій військової частини НОМЕР_1 , та витягами з бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 , довідкою про безпосередню участь особи у заходах,необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 156 від 01.04.2024, копії яких містяться в матеріалах справи.
Після звільнення ОСОБА_1 отримав копію витягу з наказу (по стройовій частині) № 238 від 23.08.2024, довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії відповідно до ст.43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та абз. 8 п. 7 постанови КМ України від 17.07.1992 № 393 № 84 від 22.08.2024, Довідка № 83 від 22.08.2024, грошовий атестат № 138 від 23.08.2024, та встановив, що за періоди з 27.02.2022 по 12.07.2023, з 25.07.2023 по 02.08.2023, з 08.08.2023 по 11.09.2023 йому не виплачено додаткову грошову допомогу відповідно до абзацу 1 пункту 2 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 “Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України та деяким іншим особам».
Вважаючи, бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України.
Зокрема, статтею 8 Конституції України в Україні встановлено, що в країні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Крім цього, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються законами України та підзаконними нормативними актами.
Тому, надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу вимог статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина 4 статті 9 вказаного вище Закону).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку № 260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В даній справі, спір стосується наявності чи відсутності підстав для виплати позивачу додаткової винагороди за періоди з 27.02.2022 по 12.07.2023, з 25.07.2023 по 02.08.2023, з 08.08.2023 по 11.09.2023.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях є підставою для нарахування такому військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.
З наявних в матеріалах справи та досліджених судом, витягів з журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 за 2022-2023 роки, витягів з бойових наказів військової частини НОМЕР_1 , довідки про безпосередню участь особи у заходах,необхідних, для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 156 від 01.04.2024 встановлено та підтверджено факт , що у періоди з 27.02.2022 по 12.07.2023, з 25.07.2023 по 02.08.2023, з 08.08.2023 по 11.09.2023 позивач, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи в Запорізькій області.
Крім того, з досліджених судом, карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 № 152 та № 153 від 17.12.2024 наданих відповідачем разом з відзивом на позовну заяву, встановлено та підтверджено факт нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень пропорційно часу безпосередньої участі його у заходах,необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за періоди 27.02.2022 по 12.07.2023, з 25.07.2023 по 02.08.2023, з 08.08.2023 по 11.09.2023.
Позивачем не підтверджено, будь-якими доказами, факту не отримання ним додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень пропорційно часу безпосередньої участі його у заходах,необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за періоди 27.02.2022 по 12.07.2023, з 25.07.2023 по 02.08.2023, з 08.08.2023 по 11.09.2023, на власний рахунок, а отже, зібрані у справі письмові докази у їх сукупності свідчать про нарахування та виплату відповідачем додаткової грошової винагороди позивачу у повному обсязі за спірний період. Отже, фактично порушення права позивача відсутнє.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії -відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 07 квітня 2025 року.
Суддя Р.В. Сацький