Справа № 457/295/25 Головуючий у 1 інстанції: Василюк Т.В.
Провадження № 33/811/461/25 Доповідач: Романюк М. Ф.
04 квітня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф, з участю захисника - адвоката Колісника А.І. (у режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Колісника Андрія Івановича на постанову судді Трускавецького міського суду Львівської області від 03 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП,
встановив:
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави (отримувач коштів ГУК у м.Києві /м. Київ/ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу 101; судовий збір) 605 грн. (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 04.02.2025 року о 00 год. 15 хв. у м. Трускавець по вул. Стебницькій, 43 керував транспортним засобом Nissan Leaf, державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії на право керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Колісник А.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, постанову суду скасувати, а справу закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що первинна апеляційна скарга подана через електронний суд 13.03.2025 року на постанову суду, яка винесена 03.03.2025 року, тобто в межах десятиденного строку визначеного ч. 2 ст. 294 КУпАП.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що рішення суду несправедливе, незаконне та необґрунтоване, оскільки судом повно, всебічно та об'єктивно не досліджено обставини та матеріали справи та зроблено помилковий висновок.
Зазначає, що справа розглядалась без участі ОСОБА_1 .
Вказує що поліцейськими при складанні протоколу та постанови ОСОБА_1 не було надано відео чи фото доказу керування автомобілем.
У судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час, дату і місце судового засідання не з'явився. Натомість захисник - адвокат Колісник А.І., не заперечив про розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши захисника - адвоката Колісника А.І., який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, передбачене санкцією вказаної статті, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з'ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно п. п. 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.1 а ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Зазначене узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», згідно яких водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух тощо.
Згідно абз. 1-3 п. 2 Постанови про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №511) особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
Частина 2 ст. 126 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом
Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 237922 від 04.02.2025 року (який складено у присутності неповнолітнього, де йому роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, викладено суть правопорушення, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його підпис), рапортом поліцейського СРПП ВП № 2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області Глов'яка Р. від 04.02.2025 року, відеозаписом правопорушення, що знаходяться у матеріалах справи.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Стосовно розгляду судом першої інстанції справи без участі ОСОБА_1 , то апеляційний суд виходить з того, що хоча справа про адміністративне правопорушення і розглянута у його відсутність, але процесуальні права останнього, в тому числі право на доступ до правосуддя, поновлені шляхом звернення до апеляційного суду.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги твердження в апеляційній скарзі про те, що матеріали справи не містять відео чи фото доказу керування автомобілем, оскільки такі заперечення ОСОБА_1 носять суперечливий та непослідовний характер і повністю спростовуються сукупністю інших доказів по справі, що свідчить про їх явну невідповідність дійсним фактичним обставинам.
Наявний в матеріалах справи відеозапис з портативних відеореєстраторів працівників поліції в достатній мірі відображає поведінку водія ОСОБА_1 та те, що співробітники поліції під час оформлення матеріалів адміністративного правопорушення діяли згідно до вимог чинного законодавства.
Також слід зазначити, що під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що працівники поліції, які склали щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, були упередженими при складанні такого протоколу, що в них були підстав для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про їх зацікавленість в результатах розгляду справи.
Щодо посилання апелянта на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 28.03.2025 року, яким скасовано постанову серії ЕНА №4000307 від 04.02.2025 стосовно ОСОБА_2 , передбаченого ч.2 ст. 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а провадження у справі - закрито, то таке суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки дане рішення не має відношення до правопорушника у даній справі та не може бути враховане, як належний доказ.
Крім того, відповідно до принципу індивідуальної відповідальності, кожна справа має розглядатися з урахуванням конкретних обставин, особи правопорушника та характеру вчиненого діяння.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП за порушення ним вимог п. 2.1 а Правил дорожнього руху України.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
поновити скаргу захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокату Коліснику Андрію Івановичу строк апеляційного оскарження постанови судді Трускавецького міського суду Львівської області від 03 березня 2025 року.
Постанову судді Трускавецького міського суду Львівської області від 03 березня 2025року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Колісника Андрія Івановича - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.Ф.Романюк