Справа № 459/2872/24 Головуючий у 1 інстанції: Мельникович М. В.
Провадження № 33/811/333/25 Доповідач: Гончарук Л. Я.
03 квітня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Луки Тараса Миколайовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративного правопорушення ОСОБА_1 адвоката Луки Тараса Миколайовича, на постанову судді Червоноградського міського суду Львівської області від 18 лютого 2025 року,
встановив:
цією постановою ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один ) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 гривень судового збору.
Відповідно до постанови, ОСОБА_1 , 28.10.2024 о 21 год 48 хв у м. Шептицькому на вул. Львівська, 45, керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння; огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Drager Alcotest 6820, ARLJ - 0181, тест - 06239, результат 1.00 проміле, чим порушив п. 2.9а ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На вказану постанову захисник-адвокат Лука Т.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Червоноградського міського суду Львівської області від 18 лютого 2025 року, оскаржувану постанову скасувати, а провадження закрити у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що судом першої інстанції не було встановлено належними і допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 вимог ПДР України чи будь-яких інших законних підстав, які стали причиною зупинки автомобіля під керуванням останнього, а тому у поліцейських не було законних підстав для проведення його огляду на стан алкогольного сп'яніння, в зв'язку з чим складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є недопустимим доказом.
Звертає увагу, що як вбачається з відеозапису на ньому відсутні відомості про складення направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вказує про те, що відеозапис є фрагментарним, що є грубим порушення норм закону.
Стверджує, що як свідчать матеріали справи, огляд поліцейським Дмитрова І.Г. на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проведено без присутності свідків (доказів протилежного матеріали справи не містять) та на переогляд останнього ніхто не направляв. Навпаки працівники поліції неодноразово наполягають на недоцільності поїздки ОСОБА_1 до медичного закладу запевняючи останнього та переконуючи, що результат обстеження буде таким самим.
Вказує, що згідно відеозапису, що на 21 год 54 хв. працівником поліції ОСОБА_1 пропонується пройти огляд згідно технічного приладу Drager Alcotest 6820, проте на 21 год. 58 хв останньому працівником поліції надається інший технічний прилад 6239, згідно якого зафіксовано результати незважаючи на той факт, що зі сторони працівників поліції зафіксовано у протоколі саме Drager Alcotest 6820, що свідчить про заміну працівниками поліції такого пристрою в процесі огляду, що є незаконним.
Окрім того звертає увагу, що у графах протоколу про адміністративного правопорушення серії ЕПРТ № 161182 від 28.10.2024 графі тестування на алкоголь, акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням власних технічних засобів підпис виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 , та в таких документах ОСОБА_1 підпис не виконувався. Відповідно до ст. 273 КУпАП, суд має право залучити при розгляді справи про адміністративне правопорушення експерта у разі, коли виникає потреба у спеціальних знаннях.
Наголошує, що з показів працівників поліції, яких допитували та матеріалів справи не зрозуміло на якій правовій підставі ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, а також з яких саме причин, оскільки будь які протоколи чи постанови щодо останнього не складалися.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що про оскаржувану постанову стало відомо з моменту отримання такої адвокатом Лукою Т.М. у підсистемі “Електронний суд», докази чого суду надаються та після обізнаності з такою у межах 10-ти денного терміну подається апеляційна скарга, відтак вважає такий пропущено з поважних причин.
У судове засідання апеляційної інстанції особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення апеляційного розгляду не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подав. Натомість захисник адвокат Лука Т.М. не заперечив проти розгляду апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши виступ захисника - адвоката Луки Т.М., який підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, в тому числі порушень процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було.
Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Висновок судді про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку і навів у постанові, зокрема даними наведеними у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 161182 від 28.10.2024(а.с.2); роздруківці з приладу «Drager Alcotest» 6820 ARLJ - 0181 від 28.10.2024, тест № 6239, результат 1,00%(а.с.3); акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається проба позитивна - 1,00%, де значиться, що ОСОБА_1 з результатом тестування згідний (а.с.4); направлені водія на огляд до КП «ЦМП ЧМЛ» від 28.10.2024, з якого вбачається, що ОСОБА_1 від повторного огляду у медичному закладі відмовився, а також у направленні вказано, що у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість шкірного покриву обличчя (5); письмових поясненнях ОСОБА_1 , який повідомив, що 28.10.2024 був зупинений працівниками поліції. В подальшому, з його згоди, працівниками поліції був проведений огляд на стан алкогольного сп'яніння, який проводився із застосуванням спеціального технічного приладу “Drager Alcotest», результат 1.00 проміле. Пояснив, що в той день вживав лише настоянку полину, оскільки має проблеми зі здоров'ям. вважає, що результат тестування є не коректним, а дії працівників поліції незаконними (а.с.6); відеозаписі події від 28.10.2024, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом (а.с.10); рапорті поліцейського ВРПП Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області сержанта поліції Н.Білик від 28.10.2024 (а.с.7), та іншими матеріалами адміністративної справи у сукупності, які узгоджуються між собою та достовірність таких в судді апеляційного суду не викликає сумнівів.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 161182 від 28.10.2024, ОСОБА_1 , 28.10.2024 о 21 год 48 хв у м. Шептицькому на вул. Львівська, 45, керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу “Drager Alcotest 6820», ARLJ - 0181, тест - 06239, результат 1.00 проміле, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як слідує з рапорта поліцейського ВРПП Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області сержанта поліції Н.Білик від 28.10.2024, у якому зазначено про те, що ним спільно з поліцейським ВРПП Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Б.Ремезовським, 28.10.2024 о 21 годині 48 хвилин в ході патрулювання території обслуговування Червоноградського РВП, а саме в місті Червоноград на вул. Львівська,5, ними було помічено автомобіль марки «VOLKSWAGEN PASSAT» д.н.з НОМЕР_1 , в подальшому ними було прийнято рішення зупинити даний транспортний засіб згідно ст. 35 п.11 Закону України про Національну поліцію України з використанням проблискових маячків. При перевірці документів було встановлено, що даним транспортним засобом керував громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 . При спілкуванні з водієм, в останнього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, блідість шкірного покриву, виражене тремтіння пальців рук. Після чого громадянину ОСОБА_1 було запропоновано пройти тест на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 6820», на що останній погодився. Стан алкогольного сп'яніння підтвердився тестом № 06239, результат - 1.00 проміле. В подальшому водію було запропоновано проїхати в Червоноградську міську лікарню для повторного огляду на стан алкогольного сп'яніння на що він відмовився. На водія ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАЛ п.п.2.9А ПДР. Із адміністративними матеріалами вище вказаного водія було ознайомлено під підпис. Також згідно ст. 266 КУпАП водія було відсторонено від права керування транспортними засобами.
З матеріалів справи вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння був проведений на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, яким забезпечені працівники поліції, з дотриманням вимог Інструкції. Результат тесту, становив 1,00 ‰, що підтверджується також відповідною роздруківкою, яку ОСОБА_1 засвідчив підписом.
При апеляційному розгляді не встановлено, що ОСОБА_1 не погоджувався з результатом приладу “Драгер», чи наполягав на проведенні освідування у медичному закладі, що спростовує доводи апеляційної скарги.
Щодо відеозапису події, про які зазначає апелянт у своїй апеляційній скарзі, слід зазначити наступне.
Інструкцією «Про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер» № 100 від 3 лютого 2016 року, за якими визначено, що нагрудна відеокамера активується поліцейськими, так як не має постійного джерела живлення, та не передбачає зберігання відеозйомки, проведеною такою камерою в одному файлі, та противагу відеореєстратору, що встановлюється на службовому транспортному засобі у відповідності до «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18 грудня 2018 року, за якою визначено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків, а відеозйомка цим реєстратором, є безперервною до її завершення.
З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, які перевірили документи у водія, в процесі спілкування виявили у нього ознаки алкогольного сп'яніння, про що йому повідомили. Також на відеозаписі зафіксовано момент тестування порушника спеціальним технічним засобом на місці зупинки та зафіксовано позитивний результат - 1,00 ‰. Водію було запропоновано проїхати в медичний заклад для проходження огляду, на що він відмовився. Наслідки відмови водію було роз'яснено працівниками поліції. Відносно водія було складено протокол про адміністративне правопорушення та оголошено його порушнику. Протягом усього часу складання протоколу водій ОСОБА_1 свою позицію щодо відмови від огляду не змінював, про бажання пройти такий огляд працівників поліції не повідомляв.
Той зміст, який міститься на диску є достатнім для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що наявний у матеріалах справи відеозапис є фрагментарним, а відтак такий є неналежним і недопустимим доказом у справі, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому, зокрема, відображено проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 та його результати.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги апелянта безпідставними і такими, що не впливають на законність прийнятого по суті рішення, та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9а Правил дорожнього руху за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказані докази, якими стверджується факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 є логічними, послідовними, та такими, що взаємоузгоджуються між собою, а тому в апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в їх достовірності та допустимості.
Крім цього, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 161182 від 28.10.2024 оформлений відповідно до положень ст. 256 КУпАП, оскільки його форма та зміст відповідає вимогам діючого законодавства, і він є складеним та підписаним уповноваженою на те особою та підтверджує подію і обставини правопорушення, дані якого узгоджуються з іншими доказами у справі, достовірність та допустимість яких не викликає сумнівів.
Дії працівників поліції відносно ОСОБА_1 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував та жодних заперечень щодо правомірності проведеного на місці зупинки транспортного засобу огляду на стан сп'яніння із використанням газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» не висловлював.
Твердження апелянта, що транспортний засіб ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції незаконно, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та вимога поліцейського про проходження водієм в установленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, пов'язується лише з наявністю ознак такого сп'яніння у водія, а не з встановленням підстав для зупинки транспортного засобу.
Також апеляційний суд зазначає, що на час скоєння адміністративного правопорушення, в країні діяв воєнний стан, у цей час можуть бути обмежені громадянські права, а працівники поліції наділені повноваженнями зупиняти транспортні засоби та перевіряти документи водіїв.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги апелянта безпідставними і такими, що не впливають на законність прийнятого по суті рішення, та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9а Правил дорожнього руху за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи викладені обставини, доводи апеляційної скарги захисника про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена, є безпідставними.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Оскільки, ОСОБА_1 , 28.10.2024 о 21 год 48 хв у м. Шептицькому на вул. Львівська, 45, керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу “Drager Alcotest 6820», ARLJ - 0181, тест - 06239, результат 1.00 проміле, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а висновок суду першої інстанції, про керування ним автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, чим порушено п.2.9 а Правил дорожнього руху, жодним чином не спростовано.
Тому, підстав для скасування постанови суду, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено.
Інші посилання апеляційної скарги не спростовують висновків суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки підтверджуються матеріалами справи, які були досліджені в ході апеляційного розгляду.
Стягнення накладене судом на ОСОБА_1 відповідно до положень ч. 2 ст. 33 КУпАП, за змістом якої, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, не враховуються.
Апеляційний суд вважає, що стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, накладене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та є безальтернативним.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було здобуто, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.
Всі інші обставини, на які посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у справі немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
постановив:
поновити захиснику адвокату Луці Тарасу Миколайовичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Червоноградського міського суду Львівської області від 18 лютого 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративного правопорушення ОСОБА_1 адвоката Луки Тараса Миколайовича залишити без задоволення, а постанову судді Червоноградського міського суду Львівської області від 18 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Я. Гончарук