Справа № 569/4268/25
07 квітня 2025 року
Рівненський міський суд Рівненської області в особі головуючого судді
ОСОБА_1 за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне матеріали кримінального провадження №12024181010000128 від 16.01.2024 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лугове Дубровицького району Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на момент вчинення кримінального правопорушення військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, навідника 4 відділення 2 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», непрацюючого, одруженого, раніше несудимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст. 369 КК України, -
15 січня 2024 року в період часу з 20 год. 57 хв. до 20 год. 59 хв. ОСОБА_4 , під час складання працівниками Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції протоколу за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, знаходячись по вул. Київська, м. Рівне, поблизу будинку №16 діючи умисно, переслідуючи мету уникнення відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері Дорожнього руху, після попередження про настання кримінальної відповідальності, висловив усну пропозицію службовій особі - інспектору взводу № 1 роти № 1 батальйону УПП в Рівненській області ДПП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_6 надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 200 доларів США за нескладення відносно нього, як водія транспортного засобу протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у скоєнні злочину визнав повністю, зазначивши, що обставини та мотиви вчинення правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті повністю відповідають дійсності. У скоєному щиро розкаявся.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у скоєнні злочину, підтвердивши викладене в обвинувальному акті та фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорюються, відсутні заперечення та сумніви у добровільності його позиції, суд, з'ясувавши думку учасників судового процесу, роз'яснив сторонам кримінального провадження вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу дослідження доказів, за згодою учасників судового процесу, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім письмових доказів по справі, що характеризують особу обвинуваченого. Обвинуваченому роз'яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини справи, встановлені доказами, які судом не були досліджені. До таких фактичних обставин відносяться дата, час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, винуватість у вчиненні кримінального правопорушення та його мотиви, а також інші обставини, які визнані учасниками судового провадження та ними не оспорюються.
Аналізуючи показання обвинуваченого, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження у судовому засіданні під час судового розгляду. Так, останній надав показання стосовно обставин вчинення інкримінованого йому злочину, які повністю узгоджуються зі встановленими фактичними обставинами кримінального провадження, викладеними в обвинувальному акті і його дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 369 КК України як пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
За положеннями ст. 50 КК України - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні обвинуваченому виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , які передбачені ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого в ході судового розгляду справи не встановлено.
ОСОБА_4 одружений, раніше до кримінальної відповідальності не притягався. На обліку в лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває, за місцем служби характеризується позитивно.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупності усіх обставин, що його характеризують, обставин, що пом'якшують відповідальність, даних про особу обвинуваченого, який є несудимим, та з урахуванням повного визнання вини обвинуваченим у скоєному, позиції прокурора у справі, згідно якої виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення чи обмеження волі, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 в межах санкції
ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.
Цивільний позов не заявлявся.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 50, 65-67, 75-76, 369 КК України, ст.ст. 349, 368, 370, 373, 394 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, призначивши покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить
17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Речовий доказ - оптичний диск DVD-R "My Media" на якому містяться відеозаписи з нагрудних відеокамер працівників патрульної поліції, - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області з урахуванням вимог ч.2 ст. 394 КПК України протягом тридцяти днів.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити прокурору та обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1