Справа №949/813/25
04 квітня 2025 року м.Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Оборонова І.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовослужбовця Збройних сил України, проживаючого по АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України ID-картка № НОМЕР_1 від 29 червня 2017 року, орган, що видав 5617, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,
за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу серії ЧЦП №049506 від 06 березня 2025 року, того ж дня о 21-45 год., в умовах дії воєнного стану, прикордонним нарядом «Контрольний пост», на відстані 4 км від населеного пункту Бережниця, на території Дубровицької ОТГ Сарненського району Рівненської області, в 40 км від лінії державного кордону, було виявлено громадянина України ОСОБА_1 . В ході проведення первинного опитування та в подальших фільтраційних заходах було встановлено, що він, будучи солдатом за призовом у в/ч НОМЕР_3 та на даний час знаходячись в СЗЧ, мав намір незаконно перетнути державний кордон з республікою білорусь поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, з метою ухилення від проходження військової та подальшого працевлаштування в країнах ЄС, чим порушив вимоги ст.ст.9 Закону України "Про Державний кордон України".
Як вбачається із телефонограми від 03 квітня 2024 року, ОСОБА_1 повідомив, що не має змоги прибути на розгляд справи до суду на 04 квітня 2025 року, оскільки на даний час проходить військову службу, а тому просив розглянути справу без його участі. Додатково повідомив, що своєї вини не визнає, оскільки наміру перетнути державний кордон з республікою білорусь поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, він не мав.
04 квітня 2025 року від ОСОБА_1 на електронну пошту Дубровицького районного суду надійшли письмові пояснення, у яких він повідомив, що на даний час проходить військову службу перебуваючи на лікарняному. 06 березня 2025 року він їхав маршрутним транспортним засобом на вихідні додому. О 20-й год. на блокпосту в с. Бережниця, був затриманий через відсутність оновлених у «Резерв+» військово-облікових даних. Після цього ОСОБА_1 зателефонував працівникам ІНФОРМАЦІЯ_5 , які у телефонному режимі, підтвердили оновлення ним даних. О 21-00 год. відносно ОСОБА_1 було складено протокол за перебування у прикордонній зоні без військово-облікових документів та повідомлено, що йому призначено штраф у розмірі 850,00 грн., після чого запропоновано підписати незаповнені бланки, з умовою, що коли він їх підпише, то його відпустять додому. Будучи стомлений після хірургічного втручання та під дією ліків, ОСОБА_1 погодився і підписав пусті бланки документів. Однак, після цього його не відпустили і склали на нього протокол, що він мав намір незаконно перетнути державний кордон і виїхати в країни ЄС для працевлаштування. Проте, із вказаним протоколом він не згідний та вважає його безпідставним, оскільки його зупинили на відстані майже 50 км від державного кордону. Зареєстрований та проживає ОСОБА_1 на відстані близько 3 км від лінії державного кордону України, де на в'їзд, перебування та проживання у прикордонній смузі, має дозвіл від Державної прикордонної служби України.
Дослідивши повно й об'єктивно обставини адміністративного правопорушення та матеріали справи, провівши всебічний розгляд справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП настає у разі перетинання або спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Тобто, диспозиція даної статті передбачає відповідальності за вчинення умисних дій, спрямованих на незаконне перетинання державного кордону України.
При цьому, диспозиція статті 204-1 КУпАП має бланкетний характер, у зв'язку з чим для встановлення складу адміністративного правопорушення необхідно також керуватись положеннями Закону України "Про державний кордон України", відповідно до ч. 3 ст. 9 якого пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
У ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про державний кордон України" визначено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Випадки, коли дозволено перетин державного кордону України поза пунктами пропуску, визначені ч. 3 ст. 5 Закону України "Про прикордонний контроль".
Згідно із ст. 12 Закону України "Про державний кордон України" пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Згідно з п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 24 лютого 2022 року на території Україні запроваджено воєнний стан.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022, в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон.
Не є порушеннями правил перетинання державного кордону України згідно з ч. 9 ст. 9 Закону України "Про державний кордон України" вимушене перетинання державного кордону особами, транспортними засобами на суші, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальне море та внутрішні води України, вимушений вліт повітряних суден та інших літальних апаратів, вчинені в стані крайньої необхідності, а також за інших вимушених обставин.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 22 Закону України "Про державний кордон України", п. 2 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147 (надалі - Положення), з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Так, контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.
У п. 11 Положення передбачено, що з метою виявлення порушень законодавства з прикордонних питань, виконання завдань, пов'язаних з боротьбою з організованою злочинністю та незаконною міграцією у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району, уповноважені особи Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону мають право відповідно до Законів України "Про Державну прикордонну службу України" та "Про дорожній рух" у разі потреби зупиняти та оглядати транспортні засоби.
При цьому, згідно з п. 8 Положення громадяни України, Громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
Документами, що посвідчують особу, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" є паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України; посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Суд наголошує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність у її діях складу та події адміністративного правопорушення. При цьому, стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні вини особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" у цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У матеріалах справи, окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №049506 від 06 березня 2025 року (а.с.1), містяться: схема виявлення порушення на ділянці 16-ї прикордонної застави « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (а.с.3); рапорт від 07 березня 2025 року (а.с.4); заява ОСОБА_1 від 06 березня 2025 року (а.с.5); довідка первинного опитування громадянина України (а.с.6-7); фототаблиця та копія паспорта громадянина України (а.с.8-9); копія довідки №2657 від 06 березня 2025 року (а.с.9).
Як вбачається із рапорту інспектора прикордонної служби головного сержанта ОСОБА_2 від 07 березня 2025 року у ньому значиться, що під час проведення фільтраційних заходів ОСОБА_1 повідомив, що у 2025 році був призваний для проходження військової служби у в/ч НОМЕР_3 . На даний час він проходить стаціонарне лікування в КНП «Центральна міська лікарня» РМП в офтальмологічному відділенні, проте без відома лікарів залишив лікарню та вирушив в напрямку прикордоння, мету слідування пояснити не зміг. Під час проведення опитування він помітно нервував, плутався в показах та не міг надати чіткі відповіді на поставленні питання. В подальшому ОСОБА_1 визнав, що мав намір здійснити незаконний перетин державного кордону поза встановленими пунктами пропуску з України в республіку білорусь.
Як вбачається із долучених ОСОБА_1 до матеріалів справи копій документів, зокрема: копії довідки №1539 від 15 березня 2025 року, виданої командиром військової частини НОМЕР_3 від 15 березня 2025 року, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 (а.с.20); а згідно довідки від 06 березня 2025 року, виданої КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради, ОСОБА_1 з 06 березня 2025 року та станом на дату видачі довідки, проходив стаціонарне лікування в КНП «Центральна міська лікарня» РМП в офтальмологічному відділенні з діагнозом абсцес правої надбрівної ділянки (а.с.9,16).
Слід зазначити, що наявна у матеріалах справи заява ОСОБА_1 від 06 березня 2025 року, у якій зазначено, що ОСОБА_1 ознайомившись з матеріалами справи про адміністративне правопорушення за протоколом серії ЧЦП № 049506 щодо спроби незаконного перетину державного кордону України 06 березня 2025 року, згоден з викладеними обставинами у матеріалах справи, свою вину визнав в повному обсязі, претензій та доповнень не має (а.с.5), не може бути доказом визнання ним своєї вини у вказаному правопорушенні, та відповідно наявності складу адміністративного правопорушення, оскільки, як вбачається з її змісту, текст заяви був наперед надрукований, а в сам текст було лише дописано анкетні дані ОСОБА_1 номер протоколу, дату ймовірної спроби незаконного перетину кордону, дату заяви та підпис. Вказане ставить під сумнів усвідомлення ОСОБА_1 її змісту та підтверджує його письмові пояснення, які надіслано до суду на електронну пошту.
На переконання суду, сам факт перебування чи прямування особи в населений пункт, який розташований неподалік чи на межі кордону України з іншою країною, не вказує на його намір або спробу перетнути кордон. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було виявлено нарядом «Контрольний пост», на відстані 4 км від населеного пункту Бережниця, на території Дубровицької ОТГ Сарненського району Рівненської області, що в 40 км від лінії державного кордону, що є значною відстанню до самого кордону та не може безумовно свідчити про намір його перетину. До того ж ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи копію рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 про надання ОСОБА_1 дозволу на в'їзд, перебування, проживання, провадження робіт і пропуск у прикордонну смугу (а.с.21). Тому наявність такого пропуску ОСОБА_1 , який зареєстрований в с.Тумень Сарненського району Рівненської області, що знаходиться на відстані близько 3,5 км. від лінії Державного кордону з республікою білорусь та проживає в с.Вербіка Сарненського району Рівненської області, що знаходиться на відстані близько 3 км. від лінії Державного кордону з республікою білорусь, свідчить про необґрунтованість висновку посадової особи Державної прикордонної служби України про намір ОСОБА_1 незаконно перетнути державний кордон з республікою білорусь поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, з метою ухилення від проходження військової та подальшого працевлаштування в країнах ЄС.
Суд також звертає увагу на наявну у матеріалах справи довідку первинного опитування громадянина України ОСОБА_1 , яка не містить дати її складання, де значиться, що ОСОБА_1 «можливо» має намір незаконно перетнути державний кордон України в республіку білорусь, проте у рапорті від 07 березня 2025 року та у складеному протоколі серії ЧЦП №049506 від 06 березня 2025 року зазначено, що ОСОБА_3 мав намір незаконно перетнути державний кордон з республікою білорусь.
Також слід зауважити, що у матеріалах справи відсутній протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення документів, а отже, у ОСОБА_1 не було виявлено речей чи документів, які б могли свідчити про намір перетину державного кордону.
Більше того, в матеріалах справи відсутні фото- чи відеофіксація факту вчинення правопорушення чи інші беззаперечні докази, які б вказували на причетність та умисел ОСОБА_1 на перетин кордону в такий спосіб, який ставиться йому у провину. Як і відсутні відеодокази його первинного опитування, де він пояснював, що дійсно мав намір незаконно перетнути державний кордон України з респіблікою білорусь.
Таким чином, фактично підставою для складення протоколу ЧЦП №049506 від 06 березня 2025 року, відносно ОСОБА_1 стали суб'єктивні висновки працівників прикордонної служби, які не підтверджені жодними належними, достатніми та допустимими доказами.
Беручи до уваги ч. 2 ст. 251 КУпАП, згідно з якою обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, зібрати інші докази по даній справі не являється можливим.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Тобто, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події та складу адміністративного правопорушення, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
При цьому, протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки по своїй правовій природі є документом, в якому уповноважений суб'єкт фіксує обставини вчинення правопорушення, а інші долучені та перераховані докази, оцінюється судом критично.
Суд не вправі самостійно відшукувати докази вину особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням викладеного, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 намагався незаконного перетнути державний кордон України з республікою білорусь.
Згідно роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 Постанови Пленуму ВС України №9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08 лютого 2001 року, "Леванте проти Латвії" від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
За вказаних обставин, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Положеннями п. 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу, виноситься постанова про закриття справи.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, зважаючи на презумпцію невинуватості, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 є недоведеним склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього, слід закрити.
Керуючись ст.ст. 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду Оборонова І.В.