Справа №949/28/25
Провадження №1-кп/949/217/25
01 квітня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого -судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_4 ,
законного представника неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
законного представника потерпілого ОСОБА_8 ,
представника Служби у справах дітей ОСОБА_9 ,
старшого інспектора СЮП ОСОБА_10 ,
провівши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Дубровиця судове засідання по клопотанню про застосування примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_4 за матеріалами кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024186110000159 від 14 грудня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України,
У провадженні Дубровицького районного суду Рівненської області перебуває клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_4 за матеріалами кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024186110000159 від 14 грудня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що неповнолітній ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13 грудня 2024 року біля 20-ї години, перебував поблизу магазину "Діана", що по вулиці Центральній в с. Бережниця Сарненського району Рівненської області. Там він в ході конфлікту з ОСОБА_7 , з мотивів неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, бажаючи їх настання, умисно наніс два удари кулаком правої руки в область обличчя ОСОБА_7 ,від чого той присів, обпершись двома долонями та коліном в асфальтоване покриття дороги. Тоді ОСОБА_4 наніс ОСОБА_7 не менше двох ударів правою ногою в ліву ділянку тулуба. В результаті неправомірних дій ОСОБА_4 , потерпілий ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді синця правої орбітальної ділянки (повік), з субкон"юнктивальним крововиливом зовнішнього кута правого ока, осаднень долонної поверхні правої кисті та поверхневих осаднень переднє-внутрішньої поверхні лівого колінного суглобу, які в сукупності, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 302 від 18.12.2024 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Таким чином ОСОБА_4 вчинив діяння, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
Неповнолітній ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні суспільно небезпечного діяння, підтвердивши всі обставини, вказанні в клопотанні про застосування примусових заходів виховного характеру, а саме в тому, що він дійсно 13 грудня 2024 року біля 20-ї години, перебував поблизу магазину "Діана", що по вулиці Центральній в с. Бережниця Сарненського району Рівненської області. Там він в ході конфлікту з ОСОБА_7 , з мотивів неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, умисно наніс два удари кулаком правої руки в область обличчя ОСОБА_7 та не менше двох ударів правою ногою в ліву ділянку тулуба. Неповнолітній ОСОБА_4 запевнив суд, що він шкодує про вчинене та пообіцяв, що більше не буде скоювати протиправних вчинків, а тому просить застосувати до нього примусові заходи виховного характеру.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання про застосування до неповнолітнього ОСОБА_4 примусових заходів виховного характеру у виді передачі під нагляд сестри ОСОБА_5 , на її прохання, вважаючи, що саме такий вид примусових заходів є достатнім та необхідним для попередження вчинення неповнолітнім нового кримінального правопорушення.
Потерпілий ОСОБА_7 відносно клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_4 - поклався на розсуд суду, законний представник потерпілого ОСОБА_8 не заперечував проти застосування примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_4 .
Захисник неповнолітнього ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні вважає за можливе застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього ОСОБА_4 у вигляді передання його під нагляд сестри ОСОБА_5 .
У судовому засіданні законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_5 підтримала клопотання та просила суд застосувати відносно її брата примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі брата під її нагляд, запевняючи суд у тому, що подібних випадків більше не повториться.
Представник ВП №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області - ОСОБА_10 вважає, що даний захід виховного характеру сприятиме перевихованню неповнолітнього ОСОБА_4 , а тому просила клопотання задоволити.
Представник служби у справах дітей ОСОБА_9 просила суд клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_4 задовольнити.
Отже, окрім повного визнання своєї винуватості, вина неповнолітнього ОСОБА_4 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125КК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими матеріалами кримінального провадження, а саме:
- висновком експерта судово-медичної експертизи №302 від 18 грудня 2024 року, згідно якого у неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 , вказані ушкодження (в своїй сукупності та окремо) відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень ) Згідно п.2.3.5."Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.95р.(а.п.22-32).
Таким чином, оцінивши зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази, суд вважає доведеним вчинення неповнолітнім ОСОБА_4 суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.
Заслухавши думку прокурора, яка підтримала клопотання, неповнолітнього ОСОБА_4 , законного представника неповнолітнього ОСОБА_5 , його захисника, неповнолітнього потерпілого та його законного представника, представника підрозділу органу Національної поліції СЮП та представника служби у справах дітей, які не заперечували проти застосування до неповнолітнього ОСОБА_4 примусового заходу виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд сестри, суд дійшов таких висновків.
За вимогами ст. 498 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 97 КК України, неповнолітнього, який вперше вчинив кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу.
Частина друга статті 97 КК України передбачає, що примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
Стаття 105 КК України, зокрема частина перша передбачає, якщо неповнолітній, який вчинив кримінальний проступок або нетяжкий злочин, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.
Частина друга вказаної статті, зокрема передбачає передачу неповнолітнього під нагляд окремих громадян на їх прохання.
У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:
1) застереження;
2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання.
Вирішуючи питання щодо застосування до ОСОБА_4 конкретного виду із заходів виховного характеру, суд виходить з такого.
За загальними правилами та особливостями, визначеними нормами кримінального права, метою застосування заходів виховного характеру щодо неповнолітніх, перш за все, має бути забезпечення інтересів самого неповнолітнього.
Відповідно до ч. 2 ст. 484 КПК України, під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов'язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз'яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 2 "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють (п. 3 ч. 2 ст. 105 КК), допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Особами, які заміняють батьків, є, зокрема, усиновителі, опікуни і піклувальники.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 501 КПК України, під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує, чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
При вирішенні питання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно ОСОБА_4 , суд враховує його особу, а саме те, що він посередньо характеризується по місцю проживання та навчання, не перебуває на обліку в службі у справах дітей, а також на обліку у лікаря-нарколога та психіатра, вчинив суспільно-небезпечне діяння у віці 16 років, вчинив суспільно небезпечне діяння вперше, розкаявся у вчиненому.
У зв'язку з цим, до ОСОБА_4 можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру у виді передачі під нагляд сестри ОСОБА_5 .
З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку про необхідність задоволення клопотання про застосування до неповнолітнього ОСОБА_4 примусових заходів виховного характеру у виді передачі під нагляд сестрі строком на один рік.
Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 22, 97, 105 КК України, ст.ст. 368, 370-374, 484, 498, 500 КПК України, суд, -
Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_4 за матеріалами кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024186110000159 від 14 грудня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України - задоволити.
Застосувати відносно неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи виховного характеру, передавши його під нагляд сестри ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (на її прохання) строком на один рік.
Строк примусових заходів виховного характеру відносно ОСОБА_4 встановити 1 (один) рік.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду складено 04 квітня 2025 року.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду: ОСОБА_1