Справа № 539/7/25
Провадження № 2/539/370/2025
21 березня 2025 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді Рудалєвої Л.В.,
при секретарі судового засідання Бас В.Г.,
учасники справи в судове засідання не з'явилися,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Лубни Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
02 січня 2025 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі - суд) звернулося АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок №1Д, ЄДРПОУ 14360570) (далі - позивач) із позовом до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - відповідачка) про стягнення заборгованості, у якому просить суд:
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок №1Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 05 вересня 2012 року у сумі 56 010 (п'ятдесят шість тисяч десять) гривень 93 копійки, з яких: 49 583 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят три) гривні 41 копійка - заборгованість за тілом кредиту; 6 427 (шість тисяч чотириста двадцять сім) гривень 52 копійки.
Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 05 вересня 2012 року відповідачка підписала Анкету-заяву №б/н та приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якого відповідачці було видано кредитну картку, на якій було встановлено початковий кредитний ліміт 3 000,00 грн, який в подальшому збільшився до 48 000,00 грн.
Відповідно до квитанції сума кредиту була перерахована відповідачці, яка була зобов'язана його повернути та сплатити проценти та комісію за користування наданими коштами.
Проте, відповідачка не виконала зобов'язання за кредитним договором, у результаті чого виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.
Відповідачка до суду відзив на позовну заяву, а також інших документів, які підтверджують її позицію, не надіслала.
Заяви, клопотання учасників справи
07 лютого 2025 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів
13 березня 2025 року від представника позивача надійшла заява про заочний розгляд справи, де позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та провести заочний розгляд справи, у зв'язку з тим, що відповідачка не з'явилася.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 03 січня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, ухвалив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін, судове засідання призначив на 13 лютого 2025 року.
Розгляд справи відкладався на 13 та 21 березня 2025 року.
У зв'язку із тим, що відповідачка, повідомлена належним чином, не з'явилася у судове засідання, не надала відзиву на позовну заяву, а позивач не заперечує, суд розглядає справу та ухвалює рішення на підставі документів, що в ній містяться.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вимоги частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
05 вересня 2012 року відповідачка підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Правила) (далі - Заява про приєднання), відповідно до якої їй надано кредитну картку з кредитним лімітом 3000,00 грн (а.с.78).
23 грудня 2021 року, 28 серпня 2022 року позивач та відповідачка підписали Заяви про приєднання (кредитні договори), відповідно до якої відповідачці надано відновлювальну кредитну лінію з кредитним лімітом 20 000,00 грн на споживчі цілі на 12 місяців із пролонгацією (а.с.79-90) та (а.с.91-102) відповідно. Процентна ставка, умови повернення та інші умови користування кредитним лімітом передбачені у Заяві про приєднання.
Відповідно до додаткової угоди від 26 серпня 2022 року до кредитного договору від 26 серпня 2022 року позивач надав відповідачці невідновлювальну кредитну лінію на 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати її укладення під 12 % річних (а.с.103-109).
Сторони домовилися, що на дату підписання цієї додаткової угоди заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 53 545,94 грн, з яких: 49 583,41 грн - за кредитом, 3 962,53 грн - проценти за кредитом (а.с.104).
Згідно з довідкою позивача від 12 грудня 2024 року відповідачці на підставі укладеного кредитного договору було надані кредитні картки: «Універсальна» з терміном дії до липня 2016 року, «Універсальна mini» з терміном дії до серпня 2016 року, «Універсальна gold» з терміном дії до січня 2018 року, грудня 2021 року та грудня 2015 року (а.с.77).
За умовами Заяв про приєднання сторони домовилися, що строк позовної давності за вимогами за цим договором становлять 15 років (пункт 7).
Зі змісту розрахунку заборгованості за кредитним договором, зробленим позивачем, станом на 10 грудня 2024 року (а.с.44-55) вбачається, що заборгованість відповідачки становить 56010,93 грн. Аналогічна інформація міститься і у виписці за кредитним договором відповідачки за період з 05 вересня 2012 року до 12 грудня 2024 року (а.с.56-75).
Відповідно до довідки позивача про зміну умов кредитування відповідачки (а.с.76) кредитний ліміт періодично збільшувався (з 300 грн до 48 000,00 грн) (а.с.76).
Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачкою виникли правовідносини, пов'язані із невиконанням останньою зобов'язань за укладеним нею кредитним договором.
Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України), Законом України «Про споживче кредитування» станом на дату виникнення спірних правовідносин.
Не погоджуючись із відповідачкою, яка не сплатила заборгованість за кредитним договором, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Норми права, які застосував суд
Згідно зі статею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Оцінка суду
Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача слід задовольнити з огляду на таке.
Передусім суд зазначає, що відповідно до змісту статей 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов'язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, звертає увагу суду на те, що відповідачка не виконала умови укладеного нею кредитного договору, а тому заборгованість слід стягнути у судовому порядку.
Відповідачка не надала суду відзив на позовну заяву, в жодних документах по цій справі свою позицію щодо виникнення у неї заборгованості за кредитним договором, не висловила.
Суд, оцінюючи докази, що містяться в матеріалах справи, чинне законодавство України із вказаного спірного питання, дійшов наступних висновків.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Про укладення між сторонами справи правочинів свідчить й виконання ними певних обов'язків: кредитор надавав відповідачці кредитні кошти на попередньо відкриту кредитну картку, що підтверджується випискою про рух коштів на рахунку останньої, а боржниця, в свою чергу, періодично здійснювала погашення кредитної заборгованості.
Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що всі дії, вчинені від імені відповідачки, вчинені не нею, матеріали справи не містять.
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанова Верховного Суду від 26 серпня 2024 року у справі №753/4606/20).
Таким чином, долучені позивачем до позовної заяви виписка з рахунку (виписка за кредитним договором) є належним доказом, який підтверджує наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір.
В силу вимог статей 629 та 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір відповідно до його умов та вимог закону.
Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов'язання, що відповідає положенням статті 617 ЦК України.
Враховуючи, що позивач виконав свою частину зобов'язання згідно з умовами кредитного договору (надав кошти відповідачці), а відповідачка не виконала свої зобов'язання - не повернула суму кредиту та не сплатила відсотки за його користуванням, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідачки перед позивачем слід стягнути, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідачка - не надавши своєї позиції, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам позивача та доказам, що це підтверджують, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджується Платіжною інструкцією №BOJ60В4602 від 20 грудня 2024 року (а.с.1) та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 20 грудня 2024 року (а.с.143).
Оскільки суд задовольняє заявлені вимоги, судовий збір слід стягнути із відповідачки на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 81, 141, 142, 258, 259, 263, 265, 273 - 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок №1Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 05 вересня 2012 року у сумі 56 010 (п'ятдесят шість тисяч десять) гривень 93 копійки, з яких: 49 583 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят три) гривні 41 копійка - заборгованість за тілом кредиту; 6 427 (шість тисяч чотириста двадцять сім) гривень 52 копійки - заборгованість за простроченими відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок №1Д, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», юридична адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок №1Д, ЄДРПОУ 14360570.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст судового рішення складено та підписано 04 квітня 2025 року.
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В. Рудалєва