Справа № 539/4341/24
Провадження № 2/539/106/2025
18 березня 2025 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Рудалєвої Л.В.,
за участі секретаря - Бас В.Г.,
учасники справи у судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
07 жовтня 2024 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі - суд) звернулося ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (адреса: 01133, місто Київ, вулиця Мєчнікова, будинок №3, офіс №306, код ЄДРПОУ 44276926) (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 )(далі - відповідач), в якому просить суд:
стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок №3, офіс №306), заборгованість за договорами № 2113855125338 від 18 травня 2021 року, №1972910 від 25 березня 2021 року у сумі 72 354 (сімнадцять дві тисячі триста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (кредитор) та відповідачем 18 травня 2021 року було укладено кредитний договір № 2113855125338, відповідно до умов якого відповідач отримав у борг кошти у сумі 3 500,00 грн. та зобов'язувався повернути отримані кошти та сплатити відсотки за користування ними.
Крім того, 25 березня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІФОЮ» (далі - Кредитодавець та/або ТОВ «МАНІФОЮ») та відповідачем було укладено договір позики №1972910 відповідно до умов якого відповідач отримав у борг кошти у сумі 3 500,00 грн. та зобов'язувався повернути отримані кошти та сплатити відсотки за користування ними.
01 грудня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (кредитор) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до якого первісний кредитор відступив ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги, серед іншого, до відповідача за кредитним договором.
13 жовтня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (кредитор) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІФОЮ» (далі - ТОВ «МАНІФОЮ») укладено договір факторингу № 13/10-2021, відповідно до якого первісний кредитор відступив ТОВ «МАНІФОЮ» права вимоги, серед іншого, до відповідача за кредитним договором.
10 січня 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (кредитор) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі - ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») укладено договір про відступлення прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого первісний кредитор відступив ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги, серед іншого, до відповідача за кредитним договором.
У зв'язку з тим, що відповідач не виконав зобов'язання за кредитними договорами перед первісними кредиторами, позивач у зв'язку із укладеними договорами факторингу звернувся до суду про стягнення такої заборгованості із відповідача.
Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми статей 512, 514, 1082 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо правових наслідків відступлення права вимоги; статей 626, 627, 628, 629 ЦК України щодо обов'язковості умов укладених договорів; статей 1049, 1050, 1054 ЦК України щодо особливостей укладення та виконання кредитних договорів; статей 526, 625 ЦК України щодо обов'язковості виконання боржником узятих на себе зобов'язань за договором.
Відповідач до суду відзив на позовну заяву не надіслав.
Заяви, клопотання учасників справи
Разом із поданням позову представник Позивача в прохальній частині зазначив про здійснення розгляду цієї справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
09 грудня 2024 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 17 жовтня 2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, ухвалив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін, судове засідання призначив на 14 листопада 2024 року.
Ухвалою від 11 грудня 2024 року суд задовольнив клопотання представника позивача та витребував від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію про кредиту картку відповідача та зарахування на неї кредитних коштів.
Розгляд справи відкладався на 11 грудня 2024 року, 20 січня, 19 лютого та 18 березня 2025 року.
Ухвалою від 18 березня 2025 року суд постановив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку із тим, що відповідач, повідомлений належним чином, не з'явився у судове засідання, не надав відзив на позовну заяву, а позивач не заперечує, суд розглядає справу та ухвалює рішення на підставі документів, що в ній містяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
18 травня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (далі - ТОВ або кредитор) та відповідачем було укладено кредитний договір № 2113855125338, відповідно до умов якого відповідач отримав у борг кошти у сумі 3 500,00 грн. та зобов'язувався повернути отримані кошти та сплатити відсотки за користування ними (далі - кредитний договір) (а.с.8-10). Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту (пункт 1.3 кредитного договору). Згідно з графіками платежів датою повернення кредиту є 02 червня 2021 року, сума повернення - 4 620,00 грн (а.с.11). Паспорт споживчого кредиту, що є додатком до кредитного договору, містить аналогічну інформацію щодо суми кредиту та строків його повернення (а.с.12-13).
Згідно із заявою-анкетою, підписаною відповідачем, строк повернення коштів за кредитним договором - 365 днів (а.с.10, зворотна сторона).
25 березня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІФОЮ» (далі - ТОВ «МАНІФОЮ») та відповідачем було укладено договір позики №1972910, відповідно до умов якого відповідач отримав у борг кошти у сумі 3 500,00 грн. та зобов'язувався повернути отримані кошти та сплатити відсотки за користування ними (далі - договір позики) (а.с.16-21). Строк позики - до 24 квітня 2021 року (30 днів) (пункт 2.3.4 договору позики). Згідно з графіком нарахувань сума кредиту, який підлягає поверненню - 4 203,50 грн (а.с.20-21).
24 квітня 2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 до договору позики (а.с.21), відповідно до якої строк позики - 24 травня 2021 року, сума, яка підлягає поверненню - 5 589,50 грн.
24 травня 2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та відповідачем укладено Додаткову 2угоду № 2 до договору позики (а.с.21), відповідно до якої строк позики - 23 червня 2021 року, сума, яка підлягає поверненню - 5 589,50 грн. аналогічна інформація міститься у графіку обов'язкових платежів (а.с.23).
Довідкою від 14 червня 2024 року на адресу ТОВ «МАНІФОЮ» ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» повідомило про перерахування на картку відповідача відповідних кредитних коштів (а.с.27).
Листом від 13 серпня 2024 року ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» повідомило ТОВ про перерахування відповідачу кредитних коштів (а.с.26, зворотна сторона).
Крім того, інформацію про зарахування кредитних коштів відповідачу підтвердив АТ КБ «ПРИВАТБАНК», надавши на виконання ухвали суду інформацію про операції за платіжною карткою відповідача (а.с.99-104).
01 грудня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (кредитор) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») укладено договір факторингу № 1-12 (далі - договір факторингу з ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»), відповідно до якого первісний кредитор відступив ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги, серед іншого, до відповідача за кредитним договором (а.с.35).
Передачу права вимоги, у тому числі до відповідача, підтверджено Актом приймання-передавання Реєстру боржників (а.с.37, зворотна сторона), витягом з Реєстру боржників (а.с.45) та Реєстром боржників до договору факторингу з ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ) (а.с.38-39).
13 жовтня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (кредитор) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІФОЮ» (далі - ТОВ «МАНІФОЮ») укладено договір факторингу № 13/10-2021 (далі - договір факторингу з ТОВ «МАНІФОЮ»), відповідно до якого первісний кредитор відступив ТОВ «МАНІФОЮ» права вимоги, серед іншого, до відповідача за кредитним договором (а.с.40-42).
Передачу права вимоги, у тому числі до відповідача, підтвердженоАактом приймання-передавання Реєстру боржників (а.с.41, зворотна сторона), витягом з Реєстру боржників (а.с.46) та Реєстром боржників до договору факторингу з ТОВ «МАНІФОЮ)(а.с.43-44).
10 січня 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (кредитор) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі - ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») укладено договір про відступлення прав вимоги № 10-01/2023 (далі - договір факторингу з позивачем) (а.с.47-50), відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступив позивачу права вимоги, серед іншого, до відповідача за кредитним договором.
Передачу права вимоги, у тому числі до відповідача, підтверджено Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року (а.с.50), Реєстром боржників до договору факторингу з позивачем(а.с.51-52), витягом з Реєстру боржників (а.с.60).
10 березня 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (кредитор) та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (позивачем) укладено договір про відступлення прав вимоги № 10-03/2023/01 (далі - договір факторингу з позивачем) (а.с.53-55), відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступив позивачу права вимоги, серед іншого, до відповідача за кредитним договором.
Передачу права вимоги, у тому числі до відповідача, підтверджено Актом прийому-передачі Реєстру боржників (а.с.56), Реєстром боржників до договору факторингу з позивачем (а.с.57-58), Витягом з реєстру боржників (а.с.59).
Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов'язані із невиконанням останнім зобов'язань за укладеними ним кредитним договором та договором позики, право вимоги заборгованості за яким передано позивачу на підставі договорів факторингу.
Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) станом на дату виникнення спірних правовідносин.
Не погоджуючись із відповідачем, який не сплатив заборгованість за кредитним договором та договором позики, позивач (який набув права вимоги за договором позики на підставі договорів факторингу) звернувся із цим позовом до суду.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Норми права, які застосував суд
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Згідно зі статею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Статею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (статті 610 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)(частина перша статті 512 ЦК України).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Оцінка суду
Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача слід задовольнити частково з огляду на таке.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, звертає увагу суду на те, що відповідач не виконує умови укладених між ним та первісними кредиторами кредитного договору та договору позики, право вимоги за якими передано позивачу за відповідними договорами факторингу. Оскільки відповідач не виконав зобов'язання за кредитним договором та договором позики, в наслідок цього виникла заборгованість, її слід стягнути у судовому порядку.
Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, в жодних документах по цій справі свою позицію щодо виникнення у нього заборгованості за кредитним договором та договором позики не висловив.
Суд, оцінюючи докази, що містяться в матеріалах справи, чинне законодавство України із вказаного спірного питання, дійшов наступних висновків.
Відповідно до змісту статей 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов'язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.
Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, відповідно до вимог кредитного договору та договору позики відповідач отримав кредитні кошти та був зобов'язаний їх повертати на умовах та у строк, передбачених ними. При цьому, в матеріалах справи, документів, які б підтверджували виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, немає.
В силу вимог статей 629 та 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір та договір позики відповідно до їх умов та вимог закону.
Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, що відповідає положенням статті 617 ЦК України.
Проаналізувавши зміст договорів факторингу, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за кредитним договором та договором позики відповідно до вимог статей 512, 514 та 516 ЦК України була правомірно передана позивачу. У зв'язку з тим, що відповідач не виконав у строк взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та договором позики, позивач має підстави вимагати від відповідача їх виконання відповідно до умов договорів факторингу.
При цьому, щодо суми, яка підлягає стягненню, суд зазначає таке.
Як підтверджується матеріалами справи та було зазначено вище, після закінчення строку дії кредитного договору (16 та 365 днів) відповідач був зобов'язаний повернути кошти за сплатити відповідні проценти. Такі ж умови договору позики, який був укладений на 30 днів та пролонгований додатковими угодами ще на 60 днів. Відповідач не виконав цього. Право вимоги за заборгованістю за кредитним договором перейшла до позивача на підставі договорів факторингу.
Суд критично ставиться до позиції позивача щодо того, на його переконання, нарахування процентів припиняється остаточно в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі, оскільки відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (провадження №12-85гс20) (пункт 111) припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Отже, суд дійшов висновку, що з огляду на те, що під час укладення договору позики та додаткових угод до нього сторони узгодили вартість позики - 5 589,50 грн, з яких: 3 500,00 грн - сума позики, 2 089,50 грн - проценти за користування позикою; строк кредитування становив 90 календарних днів та на момент подання позову до суду закінчився; подальша пролонгація договору позики сторонами не здійснювалася; згідно з указаними вище висновками Великої Палати Верховного Суду право кредитора нараховувати проценти поза межами строку кредитування відсутнє, стягненню підлягає саме узгоджена сторонами вартість позики 5 589,50 грн у межах строку кредитування (90 календарних днів).
Що стосується кредитного договору, то з урахуванням його умов та строків кредитування (365 днів) підлягає стягненню сума 45 858,40 грн.
За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам позивача та доказам, що це підтверджують, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Щодо судового збору суд зазначає таке
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 3028,00 грн, що підтверджується Платіжною інструкцією № 0462790028 від 26 вересня 2024 року (а.с.1).
У зв'язку з тим, що позовні вимоги суд задовольняє частково, судовий збір стягується із відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених позовних вимог - 1919,15 грн.
Що стосується витрат, пов'язаних із розглядом справи, а саме: витрат на правову допомогу суд зазначає таке
Позивач, серед іншого, заявив вимогу щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 16 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат було надано до матеріалів справи Договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року (далі - Договір) (а.с.64, зворотна сторона, а.с.65), заявку на надання юридичної допомоги № 419 від 05 липня 2024 року (далі - Заявка) (а.с.68) та Акт №3 про надання юридичної допомоги від 05 вересня 2024 року (далі - Акт) (а.с.69).
Зі змісту Договору, Заявки та Акта вбачається, що вартість правових послуг складає 16 000,00 (шістнадцять тисяч) грн.
Проаналізувавши Договір, Заявку та Акт, суд дійшов висновку про те, що витрати на правничу допомогу слід зменшити з огляду на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається із змісту Договору, Заявки та Акту, послуги адвоката оплачуються позивачем погодинно, час, який був витрачений адвокатом - 4 години, загальна сума виконаних робіт - 16 000,00 грн.
Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що види робіт, зазначені у Акті та Заявці, мають не обґрунтовано завищену вартість, з огляду на складність справи (стягнення заборгованості здійснюється за двома кредитними договорами, зміст позовних вимог та обсяг документів, доданих до позовної заяви) та фактично виконаній адвокатом роботі (наданих послуг), часові, витраченому на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи, сталою правовою позицією і безумовно є завищеними, тому вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення із відповідача в користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. Під час визначення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України.
Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 512, 514, 516, 525, 526, 527, 530, 610, 625, 627, 628, 617, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (адреса: 01133, місто Київ, вулиця Мєчнікова, будинок №3, офіс №306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість:
за Договором про надання фінансових послуг № 2113855125338 від 18 травня 2021 року у сумі 40 268 (сорок тисяч двісті шістдесят вісім) гривень 90 копійок;
за Договором позики №1972910 від 25 березня 2021 року у сумі 5 589 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 50 копійок;
Загальна сума заборгованості становить 45 858 (сорок п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (адреса: 01133, місто Київ, вулиця Мєчнікова, будинок №3, офіс №306, код ЄДРПОУ 44276926) судові витрати у сумі 1919 (одна тисяча дев'ятсот дев'ятнадцять) гривень 15 (п'ятнадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (адреса: 01133, місто Київ, вулиця Мєчнікова, будинок №3, офіс №306, код ЄДРПОУ 44276926) понесені витрати на правову допомогу у сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», адреса: 01133, місто Київ, вулиця Мєчнікова, будинок №3, офіс №306, код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено та підписано 04 квітня 2025 року.
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В. Рудалєва