Справа № 308/930/24
07 квітня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника, адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12023078030001314, відомості про яке 14.12.2023 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тячів Закарпатської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, не одруженого, раніше судимого 23.12.2021 за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за ч. 2 ст. 186 КК України, засудженого до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, якого на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки; 27.11.2024 за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, з застосуванням ч. 1 ст. 70, ст. 71, ч. 5 ст. 72 КК України, засудженого до покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України,
встановив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи засудженим вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.12.2021 за ч. 2 ст. 186 КК України з призначеним покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки, на шлях вправлення та перевиховання не став та вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах.
Згідно з наказом №188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», межі розмірів наркотичного засобу «Канабіс екстракти» складає до 0,3 г - невеликі, від 5 г до 100 г - великі та 100 г і більше - особливі великі.
У порушення вищевказаних норм законодавства ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів за наступних обставин.
У невстановлений досудовим розслідуванням день та час, але не пізніше 13.12.2023, ОСОБА_4 , перебуваючи в м. Ужгород на проспекті Свободи, діючи з прямим умислом, віднайшов на узбіччі дороги, таким чином придбав, пристрій для куріння, на якому знаходились залишки екстракту канабісу, що (в перерахунку на суху речовину) становить 0,3745 г, та в подальшому, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправність свої дій їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, перемістив вказаний предмет із залишками екстракту канабісу до особистої наплічної сумки зберігавши та переміщуючи особливо небезпечний наркотичний засіб по м. Ужгород, до моменту виявлення та вилучення 13.12.2023 о 21 год. 15 хв. за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, на вул. Минайській 18, вищевказаного засобу працівниками Національної поліції України, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 309 КК України, а саме: незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту.
При виконанні судом вимог ст. 348 КПК України обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що йому зрозуміла суть обвинувачення, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, визнав повністю, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує. У вчиненому щиро кається, засуджує свою поведінку.
У судовому засіданні прокурор просив провести розгляд справи у спрощеному порядку, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих даних про його особу.
Обвинувачений та його захисник не заперечили проти запропонованого порядку.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, обвинувачений та його захисник не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Суд оцінює, що показання обвинуваченого в повній мірі узгоджуються та відповідають суті тих подій, які викладені в обвинувальному акті, тому об'єктивних сумнівів у доведеності його вини у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, у суду не має.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту.
При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає його щире каяття.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, особу винного, який виявив бажання укласти контракт зі Збройними силами України та здійснювати захист Батьківщини, його ставлення до вчиненого, наявність однієї обставини, що пом'якшує покарання, однієї обставини, що обтяжує покарання, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає, що для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових кримінальних правопорушень йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Суд враховує, що вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.11.2024 ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, та йому призначено покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців; за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк п'ять років; за ч. 1 ст. 357 КК України у вигляді обмеженням волі на строк два роки. У відповідності до ст. 72 КК України задля складання покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання, призначений за ч. 1 ст. 357 КК України у вигляді обмеженням волі на строк два роки, переведено в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають: два дні обмеження волі; що становить один рік позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначив ОСОБА_4 основне покарання за цим вироком шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців. На підставі ст. 71 КК України, оскільки засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.12.2021 року у справі № 308/10416/21, призначивши ОСОБА_4 остаточне до відбуття основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк шість років. Строк відбування покарання ОСОБА_4 постановлено рахувати із з 06 год. 50 хв., 20.12.2023 року (моменту фактичного затримання).
Згідно з вимогами ч. 4 ст.70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах 1-3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Оскільки ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення у даному кримінальному провадженні до постановлення вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.11.2024, суд вважає за необхідне призначити йому покарання за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами ч.4 ст. 70 КК України, шляхом повного складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.11.2024, яким ОСОБА_4 засуджено до 6 років позбавлення волі.
У відповідності до п. 3 ч.1 ст.118 КПК України, до процесуальних витрат відносяться, в тому числі, витрати, пов'язані із залученням спеціалістів та експертів. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (ч.2 ст.124 КПК України). Відтак, з ОСОБА_4 слід стягнути витрати, пов'язані з проведенням експертизи.
Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 100, 118, 349, 368,370,374, 392 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднати покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.11.2024, визначивши ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 (шість) років та штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
Відповідно до ч. 3 ст.72 КК України покарання у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, виконувати самостійно.
Строк відбування покарання у вигляді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_4 слід рахувати з 20.12.2023 (з моменту фактичного затримання).
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 2650,48 грн. за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» - висновок експерта від 26.12.2023 №СЕ-19/107-23/12185-НЗПРАП.
Речові докази:
- дерев'яний пристрій для куріння, який упаковано до спец пакета НПУ СУ №PSP 1186266, знищити;
- пристрій для куріння у вигляді лампочки, який упаковано до спец пакету НПУ СУ №PSP 1186267, знищити;
- мобільний телефон марки «Самсунг», який упаковано до спец пакету НПУ СУ №PSP 1186260, повернути власнику.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1