Справа № 171/2723/24
3/214/304/25
Іменем України
19 лютого 2025 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Попов В.В., розглянувши адміністративну справу, що надійшла із Відділення поліції №8 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
08.10.2024 року, о 14 годині 39 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ЗАЗ», ДНЗ НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції за адресою: Дніпропетровська область, м. Апостолове, вул. Музична, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, невиразна мова, нестійка хода. На законну вимогу поліцейського, ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку на місці зупинки для встановлення стану алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager» та у відповідному медичному закладі м. Кривого Рогу, БК799353. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України та скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв не надав.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово підкреслював важливість активної участі осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, у судових процесах. Зокрема, у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що сторони повинні з розумними інтервалами часу цікавитися ходом відомого їм судового провадження.
Принцип диспозитивності, на якому наголошує ЄСПЛ, надає учасникам процесу можливість самостійно розпоряджатися своїми процесуальними правами, включаючи право брати участь у судових засіданнях. У рішенні у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 7 липня 1989 року суд підкреслив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, утримуватися від дій, які спричиняють зволікання, та максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Важливо зазначити, що неявка особи на судове засідання може бути розцінена як спосіб уникнення відповідальності. У таких випадках суди можуть продовжувати розгляд справи за відсутності правопорушника, особливо якщо він був належним чином повідомлений про час та місце засідання і не надав обґрунтованих причин для неявки.
Беручи до уваги наведене та з урахуванням того, що вимогами ст. 268 КУпАП не передбачена обов'язкова участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, під час судового розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 3 р. І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованого Міністерством юстиції України 11.11.2015 року №1413/27858, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п.6 р.І зазначеної «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованого Міністерством юстиції України 11.11.2015 року №1413/27858, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно положень ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, судом було досліджено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД за №673649 від 08.10.2024 року, запис із носія відеоінформації, долучений до матеріалів справи у якості доказу, на якому зафіксовано відмову від проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager та у відповідному медичному закладі м. Кривого Рогу, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Отже, вивчивши матеріали адміністративної справи, оцінивши зібрані у справі докази та давши їм належну оцінку, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 дійсно порушив п. 2.5 ПДР України та його дії містять склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При призначенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення згідно зі ст. 34, 35 КУпАП, судом не встановлено.
Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», роз'яснено, що позбавлення права керувати транспортними засобами суди не вправі застосовувати, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Згідно довідки, що міститься в матеріалах справи, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія на право керування транспортними засобами не отримував, а тому не може бути позбавлений права керування таким транспортним засобом.
З урахуванням вищевказаного до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 грн. 00 коп., без позбавлення права керування транспортними засобами.
Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130, 266, 268, 283-285 КУпАП, -
Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. в дохід держави, без позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням її майна в порядку, встановленому законом.
В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Суддя В. В. Попов.