№ 207/90/25
№ 2/207/640/25
01 квітня 2025 року м.Кам'янське
Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді Погребняк Т.Ю., при секретареві Морозові В.В. розглянувши у судовому засіданні у м. Кам'янське заяву про забезпечення позову,
В провадженні Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Кам'янської міської ради, про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки над малолітньою дитиною.
01.04.2025 до суду від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявниця просить залишити в силі наказ Служби у справах дітей Камянської міскої ради про тимчасове влаштування на виховання малолітнього ОСОБА_3 у її сім'ю; залишити місце проживання малолітньої дитини тимчасово влаштованим у її сім'ю; заборонити органу опіки та піклування, Службі у справах дітей незалежно від підпорядкування та підвідомчості вчиняти будь-які дії щодо: повернення/передачі малолітнього ОСОБА_3 до його батька ОСОБА_2 та зміни місця проживання дитини до набрання рішенням законної сили.
Позивач вважає, що з метою ефективного захисту прав та найкращих інтересів малолітньої дитини буде вирішення питання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує наступні обставини.
За наказом Служби у справах дітей Кам'янської міської ради Дніпропетровської області № 88пв/05-16 від 23.12.2024 р. «Про тимчасове влаштування малолітнього ОСОБА_3 », з метою захисту прав дитини, малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою позивачки - хрещеної матері дитини ОСОБА_1 , було вирішено тимчасово влаштувати дитину на виховання в сім'ю гр. ОСОБА_1 .
Внаслідок невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була матір'ю дітей, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З 2020 року ОСОБА_4 , уродженка міста Торецьк, після вторгнення російскої федерації на територію України, разом із дітьми ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та
ОСОБА_7 , переїхала на постійне місце проживання до міста Костянтинівка Донецької області.
У 2022 році ОСОБА_4 познайомилась, та почала спільно проживати в місті Костянтинівка з відповідачем - ОСОБА_2 . Потім, у лютому 2022 року,
ОСОБА_4 разом із дітьми, та ОСОБА_2 евакуювались з м. Костянтинівка Донецької області до м. Дніпро, і в подальшому переїхали до м. Кам'янське Дніпропетровської області.
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 народила сина, ОСОБА_3 . У свідоцтві про народження дитини в графі батько записаний відповідач - ОСОБА_2 , але у позивачки відсутнє свідоцтво про народження дитини. Відповідач копію свідоцтва про народження дитини не надає. З цих підстав, позивачкою буде подане відповідне клопотання до суду про витребування доказів - про витребування з органів РАЦС витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян стосовно відомостей про народження дитини.
Малолітня дитина, ОСОБА_3 , був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа та фактично проживав із матір'ю ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 (довідка від 26.07.2023 №1207-5002880521), разом із своїми сестрами.
Відповідач по справі, на дату подачі позову про позбавлення батьківських прав, не мав реєстрації у Дніпропетровській області. Із відповіді Департаменту соціальної та ветеранської політики Кам'янської міської ради (лист №01вих-06/19 від 02.01.2025) ОСОБА_2 на обліку, як внутрішньо переміщена особа у м. Кам'янське не перебував та не перебуває. Довідка про фактичне місце проживання № 1203-5003565936 від 26.12.2024 р. наданої до суду Службою у справах дітей Кам'янської міської ради разом із клопотанням від 31.01.2025 № 01-11/449 вих., зареєстрованого судом за вхідним номером № 313 13.02.2025 р.
До подачі позову до суду позивачці не було відомо про місце реєстрації та фактичного місця перебування відповідача.
Мати дітей, ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , рідна сестра померлої ОСОБА_4 , була евакуйована разом із своїми дітьми, проживає у м.Дніпро.
Після смерті матері ОСОБА_3 його батько - ОСОБА_2 , та сестра матері ОСОБА_8 відмовилися від влаштування дитини у свою сім'ю.
ОСОБА_3 на день смерті матері виповнилося 1 рік 5 місяців, батько залишив дитину без батьківського піклування у період вкрай важливого для дитини періоду його життя.
З 26.06.2024 р. - з дати складання протоколів про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП, з 27.08.2024 р. - з дати винесення постанови Дніпровським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27.08.2024 р. по справі № 209/5424/24, про визнання винним ОСОБА_2 у скоєнні домашнього насилля за ст. 173-2 КУпАП, та по 31.03.2025 р. батько не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не цікавиться сином, самоусунувся від виконання батьківських обов'язків без поважних підстав, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення.
ОСОБА_2 у період з 26.06.2024 по 31.03.2025 р. не турбується про дитину, не приймає участі в утриманні та вихованні малолітнього сина. В матеріалах справи відсутні докази про працевлаштування відповідача, отримання ним доходу, умов його проживання та складу його сім'ї, із ким проживає відповідач.
ОСОБА_2 до 26.06.2024 р. вів аморальний спосіб життя, залишав дитину без належної матеріальної уваги, часто влаштовував скандали, погрожував життю ОСОБА_4 та її дітям.
Постановою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області від 27.08.2024 по справі № 209/5424/24 встановлено факт психологічного насилля, погрози фізичної розправи та словесних образ ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , малолітньої ОСОБА_6 , у присутності малолітнього сина ОСОБА_3 (на той час дитині виповнилося лише 11 місяців) і притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу із сплатою судового збору. ОСОБА_2 свою вину не визнав, не розкаявся, у судові засідання не з'являвся. Постанова набрала законної сили.
ОСОБА_2 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП. Та був притягнений до кримінальної відповідальності за тяжкий злочин.
Відносно ОСОБА_2 відкриті виконавчі провадження Костянтинівським відділом державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного Міжрегіонального управління Міністерства та Дніпровським відділом державної виконавчої служби у м.Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Одеса).
За виконавчими провадженнями всі рахунки ОСОБА_2 заблоковані.
Служба у справах дітей Кам'янської міської ради зобовязала позивачку прибути до Служби у справах дітей Кам'янської міської ради разом із дитиною 27.03.2025 р. о 10:00 год. для передачі дитини батькові.
Внаслідок погіршення стану здоров'я позивачки та дитини, вони 27.03.2025 р. звернулися до сімейного лікаря, тому не змогли з'явитися до Служби у визначені час та дату.
27.03.2025 р. до Служби у справах дітей Кам'янської міської ради з'явилася адвокатка Черненко Т.Б., представниця позивачки. За даними адвокатки, станом на 11:30 год. 27.03.2025 р. відповідач до Служби у справах дітей не з'явився. Про причини неявки Службу у справах дітей не повідомив.
Бездіяльність ОСОБА_2 по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3 не забезпечує найкращих інтересів дитини.
Постановою Верховного Суду від 08.12.2021 року у справі № 311/563/20, визначено:«…. батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»). У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Спори у справах щодо позбавлення / поновлення батьківських прав, оспорювання батьківства Огляд судової практики КЦС ВС У статті 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в як найкращих інтересах дитини.
У Постанові Верховного Суду від 08.06.2022 року у справі № 362/4847/20 (провадження № 61-399св22) зазначено, що «Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.»
Постанова Верховного Суду від 21.07.2021 р. у справі № 202/7712/18: «Врахувавши конкретні обставини справи, «якнайкращі інтереси дитини», а також те, що відповідач не підтримував стосунків з дочкою протягом тривалого часу, не цікавився її життям, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав, оскільки батько свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що йому перешкоджали у спілкуванні з дитиною»
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19 (провадження № 61-14351св21).
Позивачка надала пропозицію зустрічного забезпечення, яка полягає у наступному. Позивачка і члени її сім'ї застосовують заходи безперешкодного, вільного виховання та спілкування ОСОБА_2 із своїм сином ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_1 за попередньою домовленістю сторін про дату та час відвідування дитини. Позивачка не перешкоджатиме ОСОБА_2 у вільному вихованні дитини за умови дотримання загальноприйнятих норм етики та моралі.
Безперешкодно приймати від ОСОБА_2 аліменти на утримання його сина ОСОБА_3 із подальшим витрачання цих коштів виключно на потреби дитини.
Частиною першою ст.2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч.1 ст.10 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Частинами 1,2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічна правова позиція наведене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17).
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги можливість порушення прав малолітнього ОСОБА_3 . Застосування відповідних заходів забезпечення позову відповідатимуть захисту прав та законних інтересів дитини, ефективним найкращим інтересам дитини, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову у цій справі у визначений позивачем спосіб.
Керуючись ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд
Заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Залишити в силі наказ Служби у справах дітей Кам'янської міської ради від 23.12.2024 р. № 88тв/05-16 «Про тимчасове влаштування малолітнього ОСОБА_3 » у відповідності до якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовано на виховання в сім'ю гр. ОСОБА_1 , до набрання рішенням суду по справі № 207/90/25 законної сили.
Залишити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштованим на виховання в сім'ї ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та постійного проживання: АДРЕСА_2 ), до набрання рішенням суду по справі № 207/90/25 законної сили.
Заборонити органу опіки та піклування, Службі у справах дітей незалежно від підпорядкування та підвідомчості вчиняти будь-які дії щодо:
повернення/передачі малолітнього ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до його батька ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , фактичне місце перебування: АДРЕСА_4 ) із сім'ї ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) до набрання рішення суду законної сили у справі № 207/90/25;
зміни місця проживання ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за адресою: АДРЕСА_2 , у тому числі шляхом влаштування в іншу сім'ю родичів, знайомих; прийомну сім'ю, сім'ю патронатного вихователя; дитячі будинки, центри, інтернати, заклади, установи, організації незалежно від форм власності та підпорядкування тощо, до набрання рішення суду законної сили у справі № 207/90/25.
Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Погребняк Т.Ю.