Справа № 932/12478/24
Провадження № 3 /932/5414/24
04 квітня 2025 рокум. Дніпро
Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Ярощук О.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов із Бахмутського районного відділу поліції ГУНП у Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1
у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП -
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №183894 від 28.11.2024 о 12 год. 20 хв. за адресою м. Костянтинівка, вул. Мірошниченка, 1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР.
Так, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Подав до суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи за його відсутності. Надав довідку, що є інвалідом другої групи з 09.01.2019 року безстроково.
При прийнятті остаточного рішення у справі суд досліджує докази, які знаходяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол серії ЕПР1 №183894 від 28.11.2024; направлення від 28.11.2024 року на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; рапорти; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; довідку про наявність посвідчення водія ОСОБА_1 , медичні документи ОСОБА_1 ; довідку від 29.11.2024, що упродовж року ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягувався.
Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта та ін.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Адміністративним правопорушенням відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинене особою.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
З огляду на викладене, слід зазначити, що керуванням транспортним засобом є умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу. Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Так, під час дослідження матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема, долученого відеозапису з встановлено, що будь-яких підтверджень того, що ОСОБА_1 у зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно нього, дату, час та місці, дійсно керував транспортним засобом, відеозапис не містить. Відеозапис не містить факту того, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом. Відео не містить відомостей про зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 у зв'язку з чим неможливо об'єктивно встановити факт керування автомобілем саме ОСОБА_1 .
Відеозапис лише містить інформацію про оголошення ОСОБА_1 протоколу та його прав. Сам ОСОБА_1 стоїть позаду транспортного засобу.
Як слідує із наявних матеріалів справи, фактично єдиним доказом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом є рапорт співробітника поліції, однак з урахуванням відсутності об'єктивного підтвердження іншими доказами, суд не вважає рапорт достатнім та безсумнівним підтвердженням факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №524/5741/16-а.
Окрім того, відповідно до п. 10 протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №183894 від 28.11.2024 технічний засіб відеозапису взагалі не долучався до протоколу як доказ, а тому суд не може взяти його до уваги.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Ураховуючи, що всі сумніви щодо доведеності вини порушника слід тлумачити на його користь, суд робить висновок, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відомості про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не підтверджуються доказами, отже і протокол про адміністративне правопорушення не можна визнати доказом вини останнього у розумінні ст. 251 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність події адміністративного правопорушення та відсутність в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 34, 35, 130, 247, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.
Повний текст постанови складено 04 квітня 2025 року.
Суддя Оксана ЯРОЩУК