Справа № 932/7695/24
Провадження № 2/932/2785/24
14 березня 2025 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді - Куцевола В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплат заробітної плати,-
У вересні 2024 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просив суд стягнути з ТОВ «Краснолиманське» компенсацію втрати частини заробітку за період з листопада 2019 року до 06 серпня 2024 року у розмірі 51 091,47 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилався на те, що 28.09.2020 його було звільнено з ТОВ «Краснолиманське» на підставі ст.38 КЗпП України.
Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 25.06.2024 ухваленим за результатами розгляду справи №226/1124/24, з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість із заробітної плати в розмірі 88 802,88 грн., на виконання якого було відкрито виконавче провадження, в межах якого, 06.08.2024, здійснено погашення заборгованості.
З огляду на те, що позивачем було допущено порушення строків виплати заробітної плати, що призвело до утворення заборгованості, остаточний розрахунок по якій проведено 06.08.2024, позивач, виходячи з приписів КЗпП України та ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», вважав за необхідне звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 10.09.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачу надсилалась ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками до неї. Відповідно до вимог ст. ст.128, 272 ЦПК України, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов'язки, однак правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання не скористався.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, за необхідне, зазначити наступне.
Так, судом встановлено, що відповідно до копії рішення Димитровського міського суду Донецької області від 25.06.2024 ухваленого за результатами розгляду справи №226/1124/24, стягнуто з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з листопада 2019 року по вересень 2020 року у розмірі 88 802,88 грн. з урахуванням вже утриманих податку та інших обов'язкових платежів. Під час розгляду справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське» у період з 10.04.2018 до 28.09.2020. Заборгованість із заробітної плати за період з листопада 2019 року до вересня 2020 року становить 73 103,83 грн., а компенсація за невикористану відпустку - 15 696,05 грн.
Згідно копії платіжної інструкції №1125 від 06.08.2024, на рахунок ОСОБА_1 було сплачено суму у розмірі 88 802,88 грн. (призначення платежу: кошти по ВП №75685069, вик.лист №226/1124/24, боржник ТОВ «Краснолиманське»).
На підтвердження суми заявленої до стягнення, позивачем надано розрахунок.
Ухвалою суду від 10.09.2024, витребувано від ТОВ «Краснолиманське» відомості про розмір заборгованості по заробітній платі виниклої перед ОСОБА_1 із зазначенням періодів виникнення, яка не була виконана товариством.
Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ч.1 ст.21 ЗУ «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Нормами ч.1 ст.24 ЗУ «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні положення має ч.1 ст.115 КЗпП України.
Згідно ст.34 ЗУ «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Статтею 1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У ст.2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).
Відповідно до п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Отже, виходячи з інформації яка міститься в наявних у матеріалах справи доказах, вбачається, що позивач має право на стягнення з відповідача, як роботодавця, на свою користь, як працівника, компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Згідно ч.ч 1, 4 статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами, встановленими частинами 1, 3 статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Аналіз приведених норм процесуального права дає підстави дійти висновку про те, що до суду за захистом порушеного права може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено.
При цьому процес такого захисту у суді обмежено законодавцем принципами змагальності та диспозитивності.
Принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК, визначає для сторін ризики настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій. Такий принцип, зокрема, полягає у покладанні на позивача (його представника) обов'язку з доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Невиконання такого обов'язку несе процесуально негативні наслідки у вигляді настання ризиків, визначених процесуальним законом (закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, повна або часткова відмова у позові тощо).
Тобто, виходячи з вищезазначених приписів Закону, що регулюють трудові правовідносини, тягар доказування/спростування лежить саме на відповідачеві/роботодавцеві, в якого акумульовано весь обсяг документації, в тому числі фінансового, бухгалтерського характеру щодо фіксації праці позивача і оплати виконаної ним роботи.
Суд акцентує увагу, що відповідно до ч.4 ст.81 ЦПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
З огляду на те, що позивачем вчинено ряд дій спрямованих на здобуття доказів щодо розміру заборгованості із заробітної плати (з зазначенням щодо кожного місяця окремо за період з листопада 2019 року по вересень 2020 року) та враховуючи, що відповідачем проігноровано вимогу суду щодо надання таких відомостей й не вчинено дій щодо висловлення своєї позиції з приводу виниклого спору, суд керуючись вищезазначеними нормами права, а також інформацією, яка міститься в матеріалах справи, вважає заявлені вимоги такими, що підлягають задоволенню шляхом стягнення компенсації втрати частини заробітку за період з листопада 2019 року до 06 серпня 2024 року у розмірі 51 091,47 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплат заробітної плати - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (ЄДРПОУ 32281519, 01001, м. Київ, вул. Хмельницького Богдана, буд. 64) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), компенсацію втрати частини заробіткуу розмірі 51 091 (п'ятдесят одна тисяча дев'яносто одна) грн. 47 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя В.В. Куцевол