Справа № 932/6104/24
Провадження № 2/932/2244/24
03 лютого 2025 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Куцевола В.В.
при секретарі - Рибалці В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
04.07.2024 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 24.10.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір № 4350511, згідно умов якого відповідач отримав 10000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачено кредитним договором. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). 23.02.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимог № 81-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступив (передав) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 41875,00 грн., з яких: 9000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 31975,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою процентів; 1000,00 грн. - прострочена заборгованість за комісією. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 41875,00 грн. та вирішити питання судових витрат.
Ухвалою суду від 22.07.2024 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін. Сторонам встановлено строк на подання заяв по суті справи.
19.08.2024 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, в якому остання просила у задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відмовити у повному обсязі, посилаючись на не доведеність позовних вимог.
03.09.2024 року до суду надійшла відповідь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на відзив ОСОБА_1 , в якому просило позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
06.09.2024 року до суду надійшло заперечення ОСОБА_1 на відповідь на відзив ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в якому остання просила у задоволення позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 25.09.2024 року задоволено клопотання ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про витребування доказів.
27.12.2024 року на виконання ухвали суду від 25.09.2024 року до суду надійшла витребувана інформація.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позові прохав розглядати справу у його відсутність та не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.
Відповідач належним чином викликався до суду, однак у судове засідання не з'явився, причини неявки до суду не повідомив, письмових заяв чи клопотань не надав.
Через це суд, спираючись на норми ст. 247 ЦПК України, розглянув справу за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих позивачем письмових доказів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що 24.10.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір № 4350511, згідно умов якого відповідач отримав 10000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачено кредитним договором.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).
23.02.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимог № 81-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступив (передав) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Таким чином ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вважає, що набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 41875,00 грн., з яких: 9000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 31975,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою процентів; 1000,00 грн. - прострочена заборгованість за комісією.
На підтвердження позовних вимог надано анкету заяву на кредит № 4550511 від 24.10.2021 року, договір споживчого кредиту № 4350511 від 24.10.2021 року, паспорт споживчого кредиту № 4350511, довідку про ідентифікацію, розрахунок заборгованості, договір відступлення прав вимоги № 81-МЛ від 23.02.2024 року, акт приймання-передачі реєстру боржників від 23.02.2022 року до договору відступлення прав вимоги № 81-МЛ від 23.02.2022 року, платіжне доручення № 66788 від 23.02.2022 року оплати за договором відступлення прав вимоги № 81-МЛ від 23.02.2022 року, витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 81-МЛ від 23.02.2022 року.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 2 ст. 1081 ЦК України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначив, що відповідно до платіжного доручення № 59477193 від 24.10.2021 року первісний кредитор ТОВ «Мілоан» перерахував позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. на її картковий рахунок, відповідно до умов договору № 4350511.
Однак, суд звертає увагу на те, що на виконання ухвали суду від 25.09.2024 року про витребування доказів надійшла витребувана інформація, відповідно до якої, АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що не виявлено зарахування грошових коштів на суму 10000,00 грн. від ТОВ «Мілоан» згідно платіжного доручення № 59477193 на рахунок ОСОБА_1 .
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту отримання відповідачем грошових коштів відповідно до умов договору й факту їх переказу первісним кредитором останній.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.
Відповідно до ст.ст. 77-78 ЦПК України суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вже зазначалось вище, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт отримання відповідачем грошових коштів відповідно до умов договору № 4350511 від 24.10.2021 року, що взагалі позбавляє суд можливості встановити, чи має позивач право на звернення до відповідача з вказаним позовом.
Звертаючись з позовом до суду, позивач у позові виклав обставини, якими обґрунтовував заявлені вимоги та зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, просив розглянути справу без його участі.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
З урахуванням встановлених обставин справи та враховуючи принцип справедливості, добросовісності, розумності цивільного судочинства, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягає задоволенню, оскільки не доведені належними та допустимими доказами у справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору з відповідача не стягуються та покладаються на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя В.В. Куцевол