номер провадження справи 22/23/25
04.04.2025 Справа № 908/239/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/239/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ХЛАДАР-ТЕХСОЮЗ» (вул. Вороніна, буд. 9-А, кв. 53, м. Запоріжжя, 69120)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035)
про стягнення 60 318,00 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
28.01.2025 до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № б/н від 28.01.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю “ХЛАДАР-ТЕХСОЮЗ» до Публічного акціонерного товариства “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» про стягнення 60318,00 грн. заборгованості.
Також просив стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 431024 від 11.10.2024, а саме: несплатою коштів за отриманий згідно видаткової накладної № 2179 від 28.10.2024 товар.
04.02.2025 через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення на виконання ухвали суду від 03.02.2025, зазначено про направлення претензії на електронну пошту спеціаліста відповідача, з яким контактували співробітники позивача.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
10.02.2025 через систему «Електронний суд», у встановлений судом строк, надійшов відзив. Визнано укладення між сторонами договору поставки № 431024 від 11.10.2024, підписання видаткової накладної № 2179 від 28.10.2024 на суму 60318,00 грн., яку відповідач, як зазначено, має намір сплатити найближчим часом. Вважає, що у випадку задоволення позову, його виконання може бути розстрочено на 12 місяців. У задоволенні позову про стягнення 60318,00 грн. основного боргу та судового збору просив відмовити. У випадку задоволення позову просив розстрочити виконання рішення суду на строк 12 місяців, зменшити розмір витрат на правничу (адвокатську) допомогу з 7000,00 грн. до 1000,00 грн.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/239/25 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.02.2025 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/239/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Зобов'язано позивача надати (витребувано): у строк до 10.02.2025 докази направлення/вручення відповідачу претензії № 179 від 26.12.2024.
04.02.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення на виконання ухвали суду від 03.02.2025.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Рішення по суті ухвалено судом 04.04.2025.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
11.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ХЛАДАР-ТЕХСОЮЗ» (постачальник, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» (покупець, відповідач у справі) укладено договір про закупівлю товару № 431024, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у встановлений строк у власність покупця товар, зазначений у специфікації до договору (додаток 1), а покупець - прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1).
Відповідно п. 1.2, найменування товару - Код ДК 021:2015-35110000-8 Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (Переносні вогнегасники) (далі - товар). Номенклатура, асортимент, кількість, ціни та технічні (якісні) характеристики товару зазначені в специфікації до договору (додаток 1).
Згідно п. 3.1, ціна цього договору становить всього з ПДВ - 60318,00 грн.
Згідно з п. 4.1 договору, за умови реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, яка складена відповідно до вимог законодавства, діючого на дату її складання, та умов цього договору, покупець здійснює розрахунок за кожну замовлену партію товару протягом 40 календарних днів після підписання покупцем видаткової накладної (акту приймання-передачі товару) постачальника на поставку товару.
Загальний строк поставки товару за договором - до 30.11.2024 (п. 5.1).
Датою поставки заявленої партії товару є дата підписання видаткової накладної (акту приймання-передачі товару) постачальника на поставку товару (п. 5.2).
Згідно п. 10.1, договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.01.2025.
До договору сторонами підписано додаток 1 «Специфікація», додаток 2 «Перелік уповноважених представників покупця на підписання письмової заявки на товар».
Представником відповідача, згідно додатку 2 до договору, підписано заявку від 24.10.2024 № 006-04/382 щодо поставки товару за договором № 431024 від 11.10.2024.
Листом від б/д позивач повідомив, що згідно цієї заявки планується поставка товару 28.10.2024.
За умовами договору поставки позивач передав, а відповідач прийняв товар відповідно до видаткової накладної № 2179 від 28.10.2024 на суму 60318,00 грн., який отриманий представником відповідача згідно довіреності № 263 від 28.10.2024.
Товар був доставлений відповідачу згідно з товарно-транспортною накладною № 2179 від 28.10.2024.
Відтак, строк оплати за товар сплинув 09.12.2024 (з урахуванням вихідних днів).
28.10.2024 позивачем було складено відповідну податкову накладну № 157 по факту поставки вказаного товару, реєстрація якої в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується квитанцією № 1 від 14.11.2024.
26.12.2024 позивач на електронну пошту представника відповідача - економіста з матеріально-технічного забезпечення СМТЗ Корнєєвої С. надіслав вимогу від 26.12.2024 № 179, згідно з якою просив здійснити всі розрахунки за договором від 11.10.2024 № 431024.
Відповідь на вимогу в матеріалах справи відсутня.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Взаємовідносини сторін є господарськими, такими, що виникли на підставі договору поставки, укладеного в письмовій формі.
Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач у відзиві визнав обставини укладення договору про закупівлю товару № 431024 від 11.10.2024 та поставку товару на суму 60318,00 грн. згідно з видатковою накладною № 2179 від 28.10.2024.
За приписами ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідач у відзиві зазначив про свій намір сплатити суму 60318,00 грн.
Станом на час ухвалення цього рішення сторонами не надано доказів сплати відповідачем на користь позивача суми 60318,00 грн.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача стягується 60318,00 грн. основного боргу.
Таким чином, позов задовольняється судом повністю.
6. Судові витрати
Відповідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Судовий збір у сумі 2422,40 грн. стягується з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. за складання позову.
Згідно з приписами пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України, до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
З дотриманням приписів пункту 9 частини 3 ст. 162 ГПК України, позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи витрати: судовий збір за подання позовної заяви та витрати на правничу допомогу - 7000,00 грн. за складання позову та 15000,00 грн. витрати на правничу допомогу в разі невизнання позову.
Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат,необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження стягнення суми 7000,00 грн. правових витрат позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № б/н від 27.01.2025, укладеного між Адвокатським об'єднанням “ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ РАДНИК» та Товариством з обмеженою відповідальністю “ХЛАДАР-ТЕХСОЮЗ» (клієнт), за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 27.01.2025, Адвокатське об'єднання зобов'язалося надати клієнту правничу допомогу: складання та подання до Господарського суду Запорізької області позовної заяви до ПАТ “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» про стягнення заборгованості за договором № 431024 від 11.10.2024. Винагорода Адвокатського об'єднання складає 7000,00 грн., які оплачуються протягом 10 днів з моменту підписання цієї угоди з розрахунку 3,5 години роботи Адвокатського об'єднання * 2000 грн. (1 година роботи).
Між сторонами цього договору був підписаний акт надання послуг № 22 від 28.01.2025, згідно якого Адвокатським об'єднанням були виконані наступні роботи (надані такі послуги): складання та подання до Господарського суду Запорізької області позовної заяви до ПАТ “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» про стягнення заборгованості за договором № 431024 від 11.10.2024. Загальна вартість робіт (послуг) склала 7000,00 грн. без ПДВ. Зазначено, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Послуги в сумі 7000,00 грн. були оплачені позивачем Адвокатському об'єднанню згідно з платіжною інструкцією № 3699 від 28.01.2025.
Отже, розмір гонорару за надання правової допомоги щодо складання та подання до суду позовної заяви визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18.
У матеріалах справи наявні копія ордеру серії АР № 1218433, виданого 28.01.2025 за договором № б/н від 27.01.2025 АК “ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ РАДНИК», на надання правничої (правової) допомоги ТОВ “ХЛАДАР-ТЕХСОЮЗ» (адвокат Штабовенко Д.В.).
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі “East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п'ятої статті 126 ГПК України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
Відповідач у відзиві зазначив, що вважає заявлений розмір судових витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. завищеним, неспіврозмірним та безпідставним. Підготовка позову не є складною, оскільки стягнення основного боргу проводиться за договором, відповідачем не оскаржується факт закупівлі товару, а розмір заборгованості становить лише 60318,00 грн. Вважає, що оформлення процесуальних документів у цій справі не потребувало затрат значного часу та підготовка справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи. Просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу з 7000,00 грн. до 1000,00 грн.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У даному випадку, при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує категорію та складність справи, предмет спору, заявлену до стягнення суму, здійсненні адвокатом дії зі складення процесуальних документів у цій справі.
Керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, суд вважає, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є явно завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на те, що дана справа не є складною, до стягнення була заявлена сума основного боргу за однією поставкою, підготовка позовної заяви не потребувала вивчення численної судової практики та норм права, справа є малозначною та розглядалася в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Суд вважає справедливими та пропорційними в цій справі витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
7. Щодо розстрочення виконання судового рішення
Відповідач просив розстрочити виконання рішення суду на строк 12 місяців. Заява обґрунтована таким. Станом на 01.12.2024 дебіторська заборгованість споживачів перед ПАТ “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» складає 3029680 тис.грн., з якої переважна частина це заборгованість державних підприємств, а також постачальника електроенергії для населення в Запорізькій області - ТОВ “ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ». За 2022 ПАТ “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» отримано збитків у розмірі 204,75 млн.грн. За 9 місяців 2024 отримано збитків у розмірі 168,43 млн.грн. За 2021-2023 роки обсяг реалізованої продукції зменшився на 42%. Середньооблікова кількість штатних працівників за 2022-2024 зменшилася на 2462 осіб, що становить 52%. Рівень тарифів на послуги з розподілу електроенергії критично не відповідає фактичним витратам Товариства. Відповідач знаходиться у вкрай важкому фінансовому стані та не має можливості виконати рішення суду одним платежем у зв'язку з відсутністю коштів на поточних рахунках, наявністю податкового боргу в розмірі 922737 тис.грн. Кредиторська заборгованість перед ДП «ЕНЕРГОРИНОК становить 680166 тис.грн. Сума мінімально необхідних платежів становить понад 352,5 млн.грн. на місяць. ПАТ “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» є підприємством критичної інфраструктури. Відповідач не може розраховувати на кошти, що надходять на його банківські рахунки, оскільки постановами державних виконавців накладено арешт на грошові кошти, що містяться на усіх рахунках Товариства. Один з найбільших боржників Товариства 24.09.2024 прийняв рішення про добровільне погашення заборгованості на загальну суму 122421907,34 грн. з графіком сплати заборгованості до серпня 2025. Ухвалою суду було затверджено мирову угоду, де інший боржник сплачує заборгованість 174641479,40 грн. за графіком до 2025 року. Також, на 2025 рік передбачений прибуток на регуляторну базу активів для Товариства у розмірі 124562 тис.грн. Отже, існує реальна можливість сплати заборгованості на умовах розстрочення.
Позивач проти надання розстрочки судового рішення не заперечив.
Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду. У рішенні від 17 травня 2005 року по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України, заява № 71186/01, п. 84).
Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання судового рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно балансу ПАТ “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО», станом на 31.12.2023 була наявна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги в сумі 2115980 тис.грн., яка в порівнянні на початок звітного періоду зросла з 2073834 тис.грн. Непокритий збиток складав 52119 тис.грн.
Згідно Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2023 рік, чистий фінансовий збиток ПАТ “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» становив 204748 тис.грн.
Згідно Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2024 року, чистий фінансовий збиток ПАТ “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» становив 95941 тис.грн.
Згідно довідок відповідача від 06.01.2025, станом на 01.01.2025 залишки на банківських рахунка складаються 21,50 грн. та 25786,38 грн.
Постановами державних виконавців у виконавчих провадженнях №№ 55890429, 74799068, 76630282 накладено арешт на грошові кошти/електронні кошти, що містять на відкритих рахунках/електронних гаманцях ПАТ “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО».
Наведене в сукупності свідчить про незадовільний фінансовий стан відповідача.
ПАТ “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО», згідно наказу Міністерства енергетики України від 10.10.2024 № 394, є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Разом з тим, у відзиві відповідач зазначав, що має намір сплатити заборгованість позивачу в сумі 60318,00 грн. Однак, станом на час ухвалення судового рішення доказів сплати цієї суми, чи навіть часткового погашення заборгованості, суду не надано.
Відсутні докази звернення відповідача до позивача щодо мирного врегулювання спору.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Заявником також не наведено обставин надання розстрочення виконання судового рішення на встановлений законодавством максимальний річний строк.
Укладаючи договір 11.10.2024, відповідач вже перебував у незадовільному фінансовому стані, відтак розумів можливість невчасного розрахунку, та на момент настання строку оплати за товар не здійснив жодних дій, направлених на розрахунок з позивачем.
Враховуючи надані відповідачем докази, а саме: погашення перед ним заборгованості його контрагентами, враховуючи незначну суму, що стягнута за цим рішенням, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви.
Надання розстрочення виконання рішення суду в цій справі на 3 місяці буде відповідати балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Розстрочка виконання рішення суду сприятиме стабільному здійсненню ПАТ “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» господарської діяльності та зробить реальною можливість отримання боргу стягувачем.
Суд вважає за необхідне розстрочити виконання в частині стягнення 60318 грн. 00 коп. заборгованості, 2422 грн. 40 коп. судового збору, 5000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу на 3 (три) місяці, зі сплатою ПАТ “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» на користь ТОВ “ХЛАДАР-ТЕХСОЮЗ» по 22580 грн. 13 коп. щомісячно до останнього числа кожного місяця, починаючи з травня 2025, та зі сплатою 22580 грн. 14 коп. в останній місяць погашення заборгованості.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ХЛАДАР-ТЕХСОЮЗ» (вул. Вороніна, буд. 9-А, кв. 53, м. Запоріжжя, 69120; код ЄДРПОУ 32463639) 60318 (шістдесят тисяч триста вісімнадцять) грн. 00 коп. заборгованості, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору, 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Розстрочити виконання рішення в частині стягнення 60318 (шістдесят тисяч триста вісімнадцять) грн. 00 коп. заборгованості, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору, 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу на 3 (три) місяці, зі сплатою Публічним акціонерним товариством “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ХЛАДАР-ТЕХСОЮЗ» (вул. Вороніна, буд. 9-А, кв. 53, м. Запоріжжя, 69120; код ЄДРПОУ 32463639) по 22580 (двадцять дві тисячі п'ятсот вісімдесят) грн. 13 коп. щомісячно до останнього числа кожного місяця, починаючи з травня 2025, та зі сплатою 22580 (двадцять дві тисячі п'ятсот вісімдесят) грн. 14 коп. в останній місяць погашення заборгованості.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 07 квітня 2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко