номер провадження справи 19/178/24
18.03.2025 Справа № 908/2663/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., при секретарі судового засіданні Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства “Науково-виробничий комплекс “Іскра» (69071, м.Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84, ідентифікаційний код 14313866 )
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів,14, ідентифікаційний код 00130926)
про стягнення 126 933,42 грн
представники сторін
від позивача: Деревянко Д.В., довіреність №21/169-юр від 23.12.2024
від відповідача: Зінченко О.М., довіреність №259 від 11.12.2024
До Господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд» надійшла позовна заява (вх. № 2931/08-07/24 від 01.10.2024) Акціонерного товариства “Науково-виробничий комплекс “Іскра» до відповідача Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості за Договором про спільне використання технологічних електричних мереж №1-162 від 01.01.2013 р. в розмірі 463 558,67 грн., з яких 381 818,88 грн. - основна заборгованість, 36 840,21 грн. - пеня, 31 181,85 грн. - штраф, 9 531,55 грн. - втрати від інфляції, 4 186,18 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 525,526,626, 628, 629 ЦК України та мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати послуг з водопостачання та водовідведення за договором, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 01.10.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2663/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою суду від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2663/24, присвоєно справі номер провадження 19/178/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
14.10.2024 від представника Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» через підсистему “Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.
21.10.2024 ухвалено розгляд справи №908/2663/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 07.11.2024.
22.10.2024 від представника відповідача через підсистему “Електронний суд» надійшла заява, відповідно до якої останній просить суд позовну заяву залишити без задоволення.
23.10.2024 від представника Акціонерного товариства “Науково-виробничий комплекс “Іскра» через підсистему “Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просить суд позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду від 07.11.2024 підготовче засідання відкладено на 04.12.2024.
Відповідно до ухвали суду від 04.12.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі, підготовче засідання суду відкладено на 24.12.2024, 14-45.
24.12.2024 через підсистему “Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії листування з відповідачем про можливість укладання мирової угоди.
В судовому засіданні 24.12.2024 оголошено перерву до 15.01.2025, 14-20.
В зв'язку з перебуванням судді Давиденко І.В. на лікарняному, розгляд справи перенесено на 22.01.2025, 14-20.
06.01.2025 через підсистему “Електронний суд» надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, відповідно до якої АТ “НВК “Іскра» просить стягнути з ПАТ “Запоріжжяобленерго» 247 729, 05 грн 05 коп., з них 125 929,87 грн 87 коп. - основна заборгованість, 53 479, 58 грн - пеня, 31 181,85 грн 85 коп - штраф 7%, 30 103,59 грн - втрати від інфляції, 7 034,16 грн - 3% річних.
10.01.2025 через підсистему “Електронний суд» надійшли заперечення відповідача на заяву про зменшення позовних вимог, просить суд відмовити позивачу у стягненні 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу.
Ухвалою Господарського суду від 22.01.2025 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 19.02.2025.
03.02.2025 від представника позивача через підсистему “Елекронний суд» надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої АТ “НВК “Іскра» просить стягнути з ПАТ “Запоріжжяобленерго» 126 933,42 грн., з них 56 416, 38грн. - пеня, 31 181,85 грн. - штраф 7%, 31 985, 3 грн. - втрати від інфляції, 7 349,89 грн. - 3% річних.
11.02.2025 від представника відповідача через підсистему “Електронний суд» надійшло заперечення на заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої, просить суд зменшити на 99 % розмір нарахованих АТ “Науково_виробничий комплекс “Іскра» до стягнення з ПАТ “Запоріжжяобленерго» сум 3% річних, тобто з суми 7 349, 89 грн. до суми 73,50 грн. та втрат від інфляції з суми 31985, 30 грн. до суми 319,85 грн, та відмовити повністю в частині стягнення з ПАТ “Запоріжжяобленерго» на користь Акціонерного товариства “Науково-виробничий комплекс “Іскра» пені в сумі 56 416, 38 грн. та штрафу в розмірі 31 181,85 грн.
19.02.2025 до відкриття судового засідання з розгляду справи по суті, судом прийнято до розгляду заяву АТ “НВК “Іскра» про зменшення позовних вимог (вх.№3098/08-08/25 від 11.02.2025).
Відповідно до ухвали суду від 19.02.2025 розгляд справи відкладено до 18.03.2025.
12.03.2025 від АТ «Запоріжжяобленерго» до суду надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, якими відповідач наполягає на запереченнях щодо заявлення до стягнення позивачем пені та 7% штрафу.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В судовому засіданні 18.03.2025 заслухано вступне слово представників сторін.
Позивач позов підтримав, в обґрунтування зазначив наступне.
Між КАЗЕННИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС «ІСКРА», ЄДРПОУ 14313866 (далі -Власник мереж, КП «НВК «Іскра») та Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», ЄДРПОУ 00130926 (далі - Користувач, ПАТ «Запоріжжяобленерго», Відповідач) було Договором про спільне використання технологічних електричних мереж №1-162 від 01.01.2013 р. (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору в період з 01.01.2024 по 31.07.2024 року Власник мереж (АТ «НВК «ІСКРА») надав Користувачу (ПАТ “Запоріжжяобленерго») зазначені в договорі послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного, про що сторонами були складені та підписані Акти прийому - передачі наданих послуг, які оплачені не були. Позивач, окрім основного боргу, заявив до стягнення 3% річних, пеню, штраф 7% та інфляційні втрати. Під час розгляду справи сторонами було укладено низку заяв про припинення зобов'язань зустрічних однорідних вимог, а також збільшено період для нарахувань на неї штрафних санкцій. Так, на дату ухвалення рішення у справі, основний борг у відповідача відсутній, нарахована пеня складає 56 416, 38грн, 3% річних - 7 349,89 грн, 7% штрафу 31 181,85 грн, 31 985, 3 грн - втрати від інфляції.
Відповідач заперечив проти заявленого позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях. Посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства відповідач просить залишити його без задоволення, при цьому також зазначає, що в силу приписів ст. 233 ГК України та ст.551 ЦК України є підстави для зменшення судом штрафних санкцій. Як на підставу для зменшення судом 3% річних та інфляційних втрат навів правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові № 902/417/18 від 18.03.2020, яка полягає в тому, що «…виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.». За твердження відповідача позивач безпідставно нарахував 7% штрафу та пеню. ПАТ «Запоріжжяобленерго» та Акціонерного товариства “Науково-виробничий комплекс “Іскра» є учасниками ринку електричної енергії. Постановою НКРЕКП від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», визначено, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови, зокрема: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії.
Відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019- VIII, а саме п.96 ч.1 ст.1 вказаного Закону визначено поняття учасників ринку електричної енергії, учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор малої системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії в порядку, передбаченому цим Законом.
У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів про безпідставність нарахування 7% та пені.
На думку позивача Договір №1-162 про спільне використання технологічних електричних мереж, за неналежне виконання якого Відповідачу було нараховано штрафні санкції, було укладено 01.01.2013 року. Закон України «Про ринок електричної енергії» було прийнято 13.04.2017 року. Отже, Договір, укладений між Позивачем і Відповідачем у 2013 році не міг бути укладеним відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», який прийнятий у 2017. Таким чином, в даному випадку дія Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 не розповсюджується на договір №1-162 про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2013, укладений між Позивачем і Відповідачем, тому що не стосується договорів, укладених до введення в дію Закону України «Про ринок електричної енергії».
Також відповідач у відповіді на відзив зазначив, що в силу приписів ст. 617 ЦК України, не вважається підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Крім того, статтею 625 ЦК України передбачено, що Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В засіданні суду здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору.
У судовому засіданні 18.03.2025, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів.
Представник позивача в судовому засіданні 18.03.2025 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в редакції вимог від 03.02.2025.
Представник відповідача просив відмовити у позові в частині стягнення 7% штрафу та пені, а нараховані 3% та інфляційні втрати зменшити на 99%.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши докази, після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
01.01.2013 між Казеним підприємством «Науково-виробничий комплекс “Іскра», ЄДРПОУ 14313866, правонаступником якого є Акціонерне товариств “Науково-виробничий комплекс “Іскра» (далі - Власник мереж, позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» ЄДРПОУ 00130926 (далі - Користувач, відповідач) був укладений Договір про спільне використання технологічних мереж №1-162 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача та (або) інших суб'єктів господарювання (Субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.
Згідно з п. 4.1 Договору Користувач зобов'язується здійснювати оплату за використання електричних мереж Власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж Власника мереж здійснюється згідно з додатком №4 “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» (у редакції додаткової угоди №38 від 01.11.2023).
Відповідно до п.7.1 Договору розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.
Згідно із п.7.2 Договору вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена у додатку №4 “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», розробленому відповідно до “Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 №691, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 року за №732/15423, виходячи із узгодженого Запорізьким територіальним представництвом НКРЕ “Кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж Власника мереж», що є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що за підсумками розрахункового періоду Власник мереж у термін до 5 числа місяця наступного за розрахунковим направляє Користувачу рахунок. Сума платежу визначається, виходячи з додатку №4 “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» з урахуванням сум платежів, що надійшли від Користувача. Разом з рахунком Власник мереж направляє Користувачу: - податкову накладну виписану по факту надання послуг (у разі, якщо Власник мереж є платником ПДВ); - підписані уповноваженою особою Власника мереж та скріплені його печаткою два примірники “Акту прийому-здачі наданих послуг» (додаток №5).
Пунктом 7.4 Договору визначено, що оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого Власником мереж рахунка та оформленого «Акта прийому-здачі наданих послуг» у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання документів, зазначених у п. 7.3 договору. Якщо рахунок, податкова накладна та (або) «Акт прийому-здачі наданих послуг не надані та (або) неналежно оформлені, то оплата за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється Користувачем у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання належно оформлених документів.
На виконання умов Договору у період з січня 2024 року по липень 2024 року відповідач отримав від позивача послуги з передачі (транзиту) електричної енергії на загальну суму 445455,36 грн.
На виконання п. 7.3. відповідачу були
Направлені рахунки та акти за січень, лютий, березень, травень, червень, липень 2024 року, які ПАТ «Запоріжжяобленерго» підписані без зауважень, відповідачем оплачено не в повному обсязі.
Укладеною сторонами Заявою № 42 від 18.07.2024 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, було зараховано зобов'язання ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед АТ «НВК «Іскра» за Договором на суму 23 417,56 грн. (грошові вимоги за надання послуг у грудні 2023 року в розмірі 2 272,49 грн та у січні 2024 року в розмірі 21 145,07 грн).
Заявою № 43 від 18.07.2024 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, було зараховано зобов'язання ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед АТ «НВК «Іскра» за Договором на суму 3 886,90 грн. (грошові вимоги за надання послуг у січні 2024 року.)
Всього заявою № 42 та № 43 від 18.07.2024 зараховано за січень 2024року 27 304,46 грн.
Заявою № 44 від 20.08.2024 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, було зараховано зобов'язання ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед АТ «НВК «Іскра» за Договором на суму 33 556,20 грн (грошові вимоги за надання послуг у січні 2024 року.)
Заявою № 45 від 20.08.2024 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, було зараховано зобов'язання ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед АТ «НВК «Іскра» за Договором на суму 3 886,90 грн (грошові вимоги за надання послуг у січні 2024 року.)
Заявою № 46 від 18.09.2024 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, було зараховано зобов'язання ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед АТ «НВК «Іскра» за Договором на суму 37 242,04 грн (грошові вимоги за надання послуг у січні 2023 року в розмірі 1 161,41 грн та у серпні 2024 року в розмірі 36 080,63 грн).
Укладеною сторонами Угодою № 53 від 30.12.2024 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог було зараховано зобов'язання ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед АТ «НВК «Іскра» за Договором на суму 255 889,01 грн (грошові вимоги за надання послуг з лютого 2024 року по червень 2024 року частково).
Угодою № 2 від 31.01.2025 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог було зараховано зобов'язання ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед АТ «НВК «Іскра» за Договором на суму 244 907, 33 грн (грошові вимоги за надання послуг з червня 2024 року по грудень 2024 року).
Таким чином, станом на 31.01.2025 основний борг за позовом відповідачем повністю погашено.
В зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати отриманих послуг, згідно з п.9.2.1 Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 56 416,38 грн.
На підставі приписів ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано втрати від інфляції в розмірі 31 985,30 грн, а також три проценти річних від простроченої суми - 7 349,89 грн за весь час прострочення.
Також, в силу приписів ч.2 ст.231 ГК України нараховано штраф у розмірі 7% на суму - 31 181,85грн.
В зв'язку з порушенням строків розрахунку за отримані послуги, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, разом з тим, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами тощо, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно ж до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець після прийняття товару зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо інший строк оплати не встановлений договором.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбаченні договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 33 Закону України “Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.
Частиною 3 ст. 58 Закону України “Про ринок електричної енергії» передбачено, що Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до Договору, укладеного між сторонами, у період з січня 2024 року по липень 2024 року відповідач отримав від позивача послуги з передачі (транзиту) електричної енергії.
На виконання п. 7.3 Договору відповідачу були направлені акти прийому-здачі наданих послуг та рахунки та за січень, лютий, березень, травень, червень, липень 2024 року:
- за січень 2024 на суму 63 636,48 грн, рахунок № 1 від 31.01.2024, акт прийому-здачі наданих послуг за січень 2024 року від 31.01.2024;
- за лютий 2024 на суму 63 636,48 грн, рахунок № 7 від 29.02.2024, акт прийому-здачі наданих послуг за лютий 2024 року від 29.02.2024;
- за березень 2024 на суму 63 636,48 грн, рахунок № 19 від 31.03.2024, акт прийому здачі наданих послуг за березень 2024 року від 31.03.2024;
- за квітень 2024 на суму 63 636,48 грн, рахунок № 26 від 23.04.2024, акт прийому здачі наданих послуг за квітень 2024 року від 30.04.2024;
- за травень 2024 на суму 63 636,48 грн, рахунок № 45 від 31.05.2024, акт прийому здачі наданих послуг за травень 2024 року від 31.05.2024;
- за червень 2024 на суму 63 636,48 грн, рахунок №52 від 30.06.2024, акт прийому здачі наданих послуг за червень 2024 року від 30.06.2024;
- за липень 2024 на суму 63 636,48 грн, рахунок №64 від 31.07.2024, акт прийому-здачі наданих послуг за липень 2024 року від 31.07.2024;
Всі рахунки на оплату та Акти прийому - передачі наданих послуг у період з січня по липень 2024 року направлені АТ «НВК «Іскра» цінними листами з рекомендованими повідомленнями з описом вкладення та вручені відповідачеві.
Згідно із п.7.4 Договору оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого Власником мереж рахунка та оформленого “Акта прийому_здачі наданих послуг» у термін, що не перевищує 10 днів з дня отримання документів, зазначених у п.7.3 договору.
Надані позивачем послуги оплачені відповідачем частково, шляхом укладення заяв про зарахування зустрічних однорідний вимог, а саме:
- заява № 42 від 18.07.2024 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за Договором на суму 23 417,56 грн. (грошові вимоги за надання послуг у грудні 2023 року в розмірі 2 272,49 грн та у січні 2024 року в розмірі 21 145,07 грн);
- заява № 43 від 18.07.2024 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зараховано зобов'язання ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед АТ «НВК «Іскра» за Договором на суму 3 886,90 грн. (грошові вимоги за надання послуг у січні 2024 року.);
- заява № 44 від 20.08.2024 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зараховано зобов'язання ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед АТ «НВК «Іскра» за Договором на суму 33 556,20 грн (грошові вимоги за надання послуг у січні 2024 року.);
- заява № 45 від 20.08.2024 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зараховано зобов'язання ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед АТ «НВК «Іскра» за Договором на суму 3 886,90 грн (грошові вимоги за надання послуг у січні 2024 року.);
- заява № 46 від 18.09.2024 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зараховано зобов'язання ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед АТ «НВК «Іскра» за Договором на суму 37 242,04 грн (грошові вимоги за надання послуг у січні 2023 року в розмірі 1 161,41 грн та у серпні 2024 року в розмірі 36 080,63 грн);
- угода № 53 від 30.12.2024 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зараховано зобов'язання ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед АТ «НВК «Іскра» за Договором на суму 255 889,01 грн (грошові вимоги за надання послуг з лютого 2024 року по червень 2024 року частково);
- угода № 2 від 31.01.2025 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зараховано зобов'язання ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед АТ «НВК «Іскра» за Договором на суму 244 907, 33 грн (грошові вимоги за надання послуг з червня 2024 року по грудень 2024 року).
Станом на 31.01.2025 заборгованість ПАТ “Запоріжжяобленерго» згідно Договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2013 №1-162 на АТ «НВК «Іскра» за період січень - липень 2024 року відсутня. Позивачем зменшено позовні вимоги.
Відповідно до п. 7.4 Договору та з урахуванням п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, Відповідач зобов'язаний був сплатити за надані за договором послуги:
- за січень 2024 року- до 26.02.2024 (20 днів з дати реєстрації податкової накладної № 4 від 31.01.2024, дата реєстрації 06.02.2024);
- лютий 2024 року- до 26.03.2024 (20 днів з дати реєстрації податкової накладної № 10 від 29.02.2024, дата реєстрації 06.03.2024);
- березень 2024 року- до 28.04.2024 (20 днів з дати реєстрації податкової накладної № 13 від 31.03.2024, дата реєстрації 08.04.2024);
- квітень 2024 року- до 04.06.2024 (20 днів з дати реєстрації податкової накладної № 61 від 30.04.2024, дата реєстрації 15.05.2024); Документ сформований в системі «Електронний суд» 01.10.2024 5
-травень 2024 року- до 02.07.2024 (20 днів з дати реєстрації податкової накладної № 24 від 31.05.2024, дата реєстрації 12.06.2024);
-червень 2024 - до 05.08.2024 (20 днів з дати реєстрації податкової накладної № 24 від 30.06.2024, дата реєстрації 15.07.2024);
-липень 2024 - до 29.08.2024 (20 днів з дати реєстрації податкової накладної № 51 від 31.07.2024, дата реєстрації 09.08.2024)
Положенням п. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1 ст. 612 ЦК України, визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Позивачем за порушення відповідачем строків оплати нараховано на підставі п. 9.2.1 Договору 56416,38 грн пені за загальний період з 27.02.2024 по 31.01.2025 (по кожному рахунку окремо) та на підставі ч.2 ст. 231 ГК України 31 181,85 грн. штрафу.
Щодо заявленої позивачем пені, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 5.7 Договору у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені.
Пунктом 9.2.1 Договору визначено, що за внесення платежів, передбачених п.4.1 з порушенням терміну, визначеного п.7.4 цього Договору, Користувач сплачує Власнику мереж пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені).
Згідно з підпунктом 15 пункту 1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 413 від 26.04.2022 “Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року № 766» на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Отже, нарахування та стягнення штрафних санкцій зупинене на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Законами України строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 12.05.2015 “Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Статтею 17 вказаного Закону визначено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, а також громадяни зобов'язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.
Згідно частини 1 статті 20 наведеного Закону правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Відповідно до статті 1 Закону України від 22.09.2016 “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Згідно частини 1 статті 3 цього Закону Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 6 Закону України “Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку “на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Отже, НКРЕКП (Регулятор) прийняв постанову № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) в межах своїх повноважень. Тому має застосовуватись, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаного Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
Отже, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов'язкові до виконання.
Як вбачається із Постанови, її прийнято відповідно до Законів України “Про ринок електричної енергії», “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, введеним відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженим Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022.
Аналогічний правовий висновок викладений постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.07.2023 у справі № 922/1948/22.
Відповідно до приписів п.96 ч.1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор малої системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії в порядку, передбаченому цим Законом.
Суд вважає, що сторони ПАТ «Запоріжжяобленерго» та АТ «НВК «Іскра» є учасниками ринку електричної енергії на них розповсюджується дія Постанови НКРЕКП (Регулятор) 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022).
Законом України «Про ринок електричної енергії»(далі - Закон) встановлено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, визначені статтею 4 Закону, а також інші договори, передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії (пункт 19 статті 4 Закону).
Згідно з ч. 3 ст.6 Закону до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належить, зокрема, затвердження типових та примірних договорів, визначених цим Законом, а відповідно до ч.4 цієї статті рішення Регулятора є обов'язковими до виконання учасниками ринку (крім споживачів, що не є учасниками оптового ринку електричної енергії).
Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 визначено , що Правила роздрібного ринку електричної енергії затверджені відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії" та "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
Відповідно до п.11.6.1 Кодексу системи розподілу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, для забезпечення розподілу електричної енергії електричними мережами, що не належать ОСР, між ОСР та відповідним власником мереж, який не є ОСР (основним споживачем) , укладається Договір про спільне використання технологічних електричних мереж за типовою формою у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії. Типова форма Договору про спільне використання технологічних електричних мереж є Додатком 1 до ПРРЕЕ, та затверджена Регулятором.
Пунктом 1.8 Договору №1-162 про спільне використання технологічних мереж, який укладено між позивачем та відповідачем 01.01.2013, встановлено що сторони зобов'язується в разі зміни чинного законодавства, яке регулює дані правовідношення, вносити відповідні зміни у договір.
На виконання цієї домовленості та у відповідність до змін в законодавстві в сфері ринку електричної енергії, сторонами оформлені додаткові угоди про внесення змін до Договору.
Так, зокрема, додатковими угодами № 18 від 01.08.2019, № 21 від 01.11.2020№ 22 від 13.11.2020, № 29 від 20.10.2023, № 32 від 01.11.2024.: Викладені нові найменування сторін, а саме «Власник мереж» та «Користувач» замінено відповідно на «Основний споживач» та «Оператор системи», як того вимагають положення Типового договору про спільне використання технологічних мереж. Підставою для здійснення ліцензованої діяльності щодо надання послуг з розподілу електричної енергії та, як наслідок, користуватися мережами основного споживача для можливості Оператору системи розподіляти електричну енергію третім особам (субспоживачам), зазначена ліцензія з розподілу, що видана на підставі Постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415. Викладено в новій редакції пункт 11.5. Договору, згідно з яким «Договір набирає чинності з моменту підписання і діє по 31.12.2021 та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку одна із Сторін не повідомить іншу про відмову від цього Договору або його перегляд…».
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного суду України від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.
Договір №1-162 від 01.01.2013 регулює відносини, що виникають між учасниками ринку в сфері ринку електричної енергії відповідно до цього Закону та затверджених Регулятором на виконання Закону актів в сфері ринку електричної енергії, типових та примірних договорів в особливий період оголошеного воєнного стану в Україні.
На підставі вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 56 416,38 грн пені.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 7% штрафу, нарахованого позивачем відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України є безпідставними з огляду на таке.
Згідно з приписами ч.1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ч.2 статті 217 Господарського кодексу України одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини першої статті 230 цього Кодексу визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Що стосується можливості застосування до спірних правовідносин приписів частини другої статті 231 Господарського кодексу України, то ця норма закону стосується випадків порушення негрошового зобов'язання, тоді як у цій справі має місце порушення відповідачем зобов'язання з оплати послуги (грошового зобов'язання).
Зазначений висновок щодо застосування частини другої статті 231 Господарського кодексу України відповідає висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеному у постанові від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16 (п.7.2.6).
На підставі вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 31 181,85 грн 7% штрафу.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Надані розрахунки 3 % річних, втрат від інфляції перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що нараховані суми є вірними.
Щодо клопотання відповідача про зменшення на 99% суми 3% річних та втрат від інфляції суд зазначає наступне.
Заявлені до стягнення 3 % річних та інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому, частина перша статті 229 ГК України встановлює виняток із загального правила статей 218 ГК України та 614 ЦК України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Відповідач у відзиві просив зменшити розмір % річних на 99% від заявленої до стягнення суми посилаючись на зниження фінансової стабільності підприємств через постійні пошкодження та руйнування енергетичної інфраструктури через активні бойові дії, несплату споживачами за надані послуги з розподілу електричної енергії. Також вказує, що руйнування, яких завдає військова агресія ще більш поглиблюють й до того існуючий дефіцит обігових коштів та ставлять під загрозу не тільки спроможність ПАТ «Запоріжжяобленерго» виконувати аварійно-відновлювальні роботи енергетичної інфраструктури, яка зазнає постійних руйнувань внаслідок обстрілів з боку росії, впроваджувати заходи інвестиційних програм, виплачувати заробітну плату, забезпечувати повноцінні розрахунки на ринку електричної енергії, а й саму можливість здійснювати ліцензійну діяльність з надання послуг з розподілу електричної енергії на території Запорізької області, виконувати закупівлю електричної енергії на покриття втрат на її розподіл та виконувати поточні грошові зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Однак, 3% річних та інфляційні втрати не є неустойкою. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Із положень статей 230, 233 ГК України та статей 549, 551 ЦК України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення % річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 910/3692/18, 27.04.2018 у справі № 908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі № 905/305/18.
Отже, заявляючи вимогу щодо сплати 3 % річних з простроченої суми боргу, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Посилання відповідача на відповідні рішення у справах щодо зменшення відсотків річних, зокрема у справі № 902/417/18, судом відхиляються, оскільки дана справа не є подібною до справи № 902/417/18, суди виходили з різних фактичних обставин при ухваленні рішення.
При цьому, судом враховано що Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).
Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.10.2018 у справі № 904/10558/17).
Суд не вбачає наявності підстав для зменшення розміру 3 % річних з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, оскільки, розмір заявлених до стягнення 3% відсотків річних у передбаченому договором значені не є надмірно великим.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 914/2453/21, від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21, від 07.03.2023 у справі № 910/17556/21.
Одночасно з приводу доводів відповідача про погіршення майнового стану товариства через військову агресію РФ, суд звертає увагу, що введення на території України військового стану через збройну агресію російської федерації негативно вплинуло на всіх громадян, підприємства, установи та організації України, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за договором та відшкодування матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та на отримання компенсації за тривалий час невиконаних грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини (справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 (заява № 18357/91) та інші) відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов'язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Також для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, а частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
На підставі викладеного, позовні вимог в частині стягнення втрат від інфляції та 3% річних підлягають задоволенню в розмірі заявленому позивачем: 31 985 грн 30 коп. втрат від інфляції, 7 349 грн 89 коп. 3% річних.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, обґрунтованими до стягнення суд визнає: 31 985 грн 30 коп - втрат від інфляції, 7 349 грн 89 коп. 3% річних.
В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до приписів п. 5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.
Позивачем, заявою від 12.03.2025 зменшено позовні вимоги, до стягнення заявлено заборгованість в загальному розмірі 126 933,42 грн.
Таким чином, судовий збір за заявлені вимоги становить 2422,40 грн.
За подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 5562,70 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2357 від 01.10.2024.
Отже, судовий збір який підлягає поверненню становить 3140,3грн.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів,14, ідентифікаційний код 00130926) на користь Акціонерного товариства “Науково-виробничий комплекс “Іскра» (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84, ідентифікаційний код 14313866 ) 31 985 (тридцять одна тисяча дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн 30 коп- втрат від інфляції, 7 349 (сім тисяч триста сорок дев'ять) грн 89 коп. 3% річних, 750 (сімсот п'ятдесят) грн 67 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4.Повернути Акціонерному товариству “Науково-виробничий комплекс “Іскра» повернути з Державного бюджету України 3140 (три тисячі сто сорок) грн 30 коп. сплаченого судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено після виходу судді з відпустки, лікарняного 07.04.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.