Справа № 758/7687/24
Категорія 38
(ЗАОЧНЕ)
11 листопада 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Серенкова Т. М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У червні 2024 року представник ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11.01.2022 №5363515 в розмірі 32 191,02 грн. та судових витрат.
Позов обґрунтований тим, що 11.01.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №5363515 про надання споживчого кредиту, відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 19-ОД від 05.01.2022 та розміщених на їх сайті: https://creditplus.ua/ru/documents.
Згідно з умовами кредитного договору загальний розмір кредиту становить 10 000,00 гривень, строк кредиту - 30 днів, дата повернення кредиту - 10.02.2022 вказується в графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 10 000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1
10.02.2022 відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом в сумі 4 275,00 грн, проте свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв'язку з чим кредитний договір було автоматично пролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 30 календарних днів.
05.02.2022 за ініціативою ТОВ «Авентус Україна» в індивідуальному порядку було здійснено списання всіх нарахованих відсотків та надання можливості виконання боргових зобов'язань задля того, щоб споживач зміг вийти на звичний графік платежів за договором або виконати зобов'язання, сплативши тіло кредиту, про що було повідомлено в особистий кабінет споживача. Однак наданою можливістю відповідач не скористався.
У зв'язку із введенням воєнного стану та з метою врегулювання кредитних правовідносин з клієнтами, а також зменшення їх фінансового навантаження, ТОВ «Авентус Україна» було прийнято рішення про призупинення нарахування процентів та надання кредитних канікул за користування кредитними коштами в період з 25.02.2022 р. по 30.04.2022 р. за всіма кредитними договорами.
У період з 11.02.2022 по 24.02.2022, з 01.05.2022 по 10.06.2022, з 06.07.2022 по 10.10.2022 було здійснено нарахування за стандартною процентною ставкою.
19.06.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК« Фінтранс Україна» було укладено договір факторингу №19.06/23-Ф, відповідно до якого до позивача ТОВ «ФК«Фінтранс Україна» перейшло право вимоги за кредитним договором.
У зв'язку із невиконанням зобов'язань за договором, станом на 21.06.2024 заборгованість відповідача склала: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 18430 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами, 3 % річних - 1395,02грн., інфляційні витрати - 2 366,00грн.
Посилаючись на те, що відповідач від сплати вказаної заборгованості ухиляється, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості в загальному розмірі 32 191,02 грн., 2422,41 грн. судового збору та 10 000 грн. витрат на правову допомогу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2024 головуючим суддею у справі визначено Войтенко Т.В.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 27.06.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 18.09.2024 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів по справі - інформації від АТ КБ «Приватбанк» щодо підтвердження факту належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 11.01.2022 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ КБ «Приватбанк», у сумі 10 000, 00грн. від ТОВ «Авентус Україна» (код ЄДРПОУ 41078230).
10.10.2024 року на виконання ухвали суду про витребування доказів від АТ КБ «Приватбанк» надійшла довідка, в якій зазначено, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 11.01.2022 р. здійснено переказ коштів на суму 10 000,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду подав клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення у справі не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справу не подавав, відзив (письмові заперечення) на позов до суду не надходив.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача у справі за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Судом встановлено, що 11.01.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 5363515 про надання споживчого кредиту, відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 19-ОД від 05.01.2022 та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
Згідно з умовами кредитного договору загальний розмір кредиту становить 10 000,00 грн., строк кредиту - 30 днів, дата повернення кредиту - 10.02.2022, що вказано в графіку платежів, який є додатком № 1 до договору.
Встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором, який був підписаний ОСОБА_1 у відповідності до вимог частини шостої та восьмої статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», виконало та надало йому кредит в сумі 10 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 01.10.2024, наданої на виконання ухвали Подільського районного суду м. Києва про витребування доказів.
Згідно з п.1.5. договору тип процентної ставки - фіксована.
Підпунктом 1.5.1. пункту 1.5. договору передбачено стандартну проценту ставку в розмірі 1,90 %, яка застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки в розмірі 1,425 %; у межах нового строку кредитування, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача відповідно до п. 4.2. договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3. договору.
05.02.2022 за ініціативою ТОВ «Авентус Україна» в індивідуальному порядку було здійснено списання всіх нарахованих відсотків та надання можливості виконання боргових зобов'язань задля того, щоб споживач в такий складний час зміг вийти на звичний графік платежів за договором або виконати зобов'язання, сплативши тіло кредиту, про що було повідомлено в особистий кабінет споживача. Однак наданою можливістю відповідач не скористався.
10.02.2022 відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, відповідно до п. 4.3 Кредитного договору, кредитний договір було автопроланговано на строк 30 днів поспіль.
Відповідно до картки обліку договору відповідач має заборгованість по тілу кредиту в розмірі 10 000,00 грн., за процентами - 18 430,00 грн., що в загальному розмірі складає 28 430,00 грн.
Судом встановлено, що 19.06.2023 ТОВ «Авентус Україна» на підставі договору факторингу № 19.06./23-Ф відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги, зокрема до ОСОБА_1 , про що його було повідомлено електронним листом на електронну пошту, вказану ним у договорі.
Згідно з п. 1.2 договору факторингу права вимоги щодо конкретного боржника переходять до фактора (позивача) з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор (позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно його заборгованості.
Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, що передбачено статтею 205, 207 ЦК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено судом, станом на 21.06.2024 відповідач ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов'язання за договором №5363515 про надання споживчого кредиту від 11.01.2022р.
У зв'язку з наведеним суд вважає обґрунтованими вимоги позивача ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», до якого за договором факторингу №19.06/23-Ф від 19.06.2023 перейшло право грошової вимоги за договором №5363515 про надання споживчого кредиту від 11.01.2022р, укладеним між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , про стягнення з останнього заборгованості в загальній сумі 28 430 грн., із яких: 10 000,00 грн. - основний борг; 18 430,00 грн. - проценти за користування кредитом, тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є доведеними та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.
Як вбачається з позовної заяви та наведеного в ній розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 2 366,00 грн. за період з листопада 2022 по квітень 2024, а також три відсотки річних в розмірі 1 395,00 грн. за період з 11.10.2022 по 30.05.2024 ( за 597 календарних днів), які нарахував на всю суму заборгованості 28 430,00 грн.
Такі плати як міра відповідальності за невиконання грошового зобов'язання підлягає стягненню з відповідача.
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. позивач надав: договір про надання правової допомоги №07/07-2022 від 07.07.2022р., звіт про надання правової допомоги від 30.05.2024, рахунок-фактуру за надання правової допомоги №30/05 від 30.05.2024, платіжне доручення на оплату правової допомоги №6915 від 30.05.2024.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.. На переконання суду такий розмір є розумним та справедливим розміром зазначених витрат.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 625,630, 631, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (ЄДРПОУ 44559822) суму заборгованості у розмірі 32 191,02 грн., що складається з 10 000 грн. суми кредиту, 18430,00 грн. - відсотків, 1395,02 грн. як 3% річних та 2366,00 грн. інфляційного збільшення боргу.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (ЄДРПОУ 44559822) судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
В задоволенні вимог про стягнення правової допомоги у більшому розмірі - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Т.В. Войтенко