Справа № 758/10959/24
Категорія 38
(ЗАОЧНЕ)
25 листопада 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Серенкова Т. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося з позовом до суду і просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №963030508 від 03.09.2019 року в розмірі 34 622,43грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 03.09.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №963030508 у формі електронного документу з використанням електронного персонального ідентифікатора Y7ЕМТ628.
Відповідно до п.2.1. договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в сумі 30000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплачувати проценти Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі. Позивач зазначає, що 03.09.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 30000,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 що є доказом прийняття ОСОБА_1 пропозиції кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Позивач зазначає, що факт отримання ОСОБА_1 коштів доводиться копіями платіжних доручень та листом АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (банк, що здійснював платіж), з якого вбачається, що операція щодо перерахування коштів була успішною та кошти зараховані на картковий рахунок ОСОБА_1 ..
Позивач зазначає, що набув права вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 .
Так, 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 963030508 від 03.09.2019 року.
05.08.2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №963030508 від 03.09.2019 року.
17.07.2024 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» (Позивач) було укладено Договір факторингу № 17/07/24, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 34 622,43 грн., з яких 25 241,91 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 380,52 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Посилаючись на те, що первісний кредитор свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором, а відповідач кредитні кошти не повернув та відсотки за користування кредитом не сплатив, у зв'язку з чим загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за Кредитним договором №963030508 від 03.09.2019 року становить 34 622,43 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором №963030508 від 03.09.2019, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у розмірі 34 622,43 грн., яка складається з 25241,91 грн. - заборгованість по кредиту; 9380,52 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, а також стягнути 2422,40 грн. судового збору та 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 06.09.2024 року провадження у справі відкрито з призначенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив про розгляд справи за відсутності представника. Позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 03.09.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір №963030508 (а.с.84-89) шляхом його підписання одноразовим паролем Y7ЕМТ628 (а.с.24) за Алгоритмом дій, викладеним на сайті www.moneyveo.ua (а.с.20-23).
Відповідно до п.2.1. Договору №963030508 від 03.09.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язується надати Позичальникові Кредит в сумі 30 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та правилах.
Відповідно до п.3.2. Кредит надається строком на 70 днів. Розмір нарахування процентів визначається п.3.4. Договору - у розмірі 302,95 % річних від суми кредиту за весь час користування, починаючи з першого дня надання суми Кредиту Позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит.
03.09.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 30000,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , призначення платежу «переказ коштів згідно договору №963030508 від 03.09.2019 року, ОСОБА_1 (а.с.19).
АТ КБ "ПРИВАТБАНК" 12.07.2024 видав ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» довідку №07/2024 про те, що за дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 03.09.2019 було здійснено успішне зарахування коштів на карту НОМЕР_1 (а.с.17).
Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» зазначає, що є новим кредитором в даному зобов'язанні, оскільки 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 963030508 від 03.09.2019 року.
Суд перевірив обставини переходу права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», адже звернув увагу на те, що договір факторингу від 28.11.2018 було укладено раніше, ніж кредитний договір від 03.09.2019 .
Так, згідно з ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правовиком (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Однак, відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Отже, питання про те, чи могло перейти до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та у подальшому до ТОВ «ФК «Ейс» право вимоги за кредитним договором №963030508 від 03.09.2019 р., суд вирішує, виходячи зі змісту домовленостей між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» в контексті того, чи передбачалася можливість передачі майбутніх прав вимоги.
Згідно п.2.1 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (а.с.124-130) клієнт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язується відступити фактору ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 право вимоги - всі права клієнта за кредитними договорами, строк платежу за яким настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Аналіз положень договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 дає підстави виснувати, що вимога до боржника ОСОБА_1 могла входити до «Реєстру боржників», складеного після укладення кредитного договору, адже договір факторингу передбачав передачу вимог за кредитними договорам, які будуть укладені у майбутньому.
Позивач долучив до позовної заяви копію Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якого фактор отримав права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі Боржників від 03.07.2020 (а.с.109-111).
Згідно Витягу з Реєстру боржників №87 до нього входив боржник ОСОБА_1 , право вимоги виникло на підставі договору № 963030508 від 03.09.2019р..
В подальшому право вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а від останнього - до позивача. Так, 05.08.2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 963030508 від 03.09.2019 року (а.с. 92-103).
17.07.2024 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» (Позивач) було укладено Договір факторингу № 17/07/24, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 34 622,43 грн., з яких 25 241,91 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 380,52 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 68-78).
Посилаючись на те, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало кредитні кошти 03.09.2019 на суму 30000,00 грн. на карту (маска картки НОМЕР_2 ), платіжне доручення від 03.09.2019 (а.с.19,17-18), а відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком кредитна заборгованість відповідача складає 34622,43 грн., з яких: 25241,91 грн. заборгованість за тілом кредиту, 9380,52 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.78).
Констатуючи даним судовим рішенням факт укладення кредитного договору шляхом його підписання одноразовим паролем, що доводиться доказами у справі, суд не може констатувати факт зарахування коштів ОСОБА_1 , правильність нарахування відсотків, встановити факт наявності чи відсутності плат від ОСОБА_1 на погашення заборгованості, та відповідно, встановити факт наявності чи відсутності заборгованості за договором.
Так, на підтвердження позовних вимог позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» надано інформаційну довідку, складену АТ «ПриватБанк» про зарахування 30 000 грн. на карту, маска картки НОМЕР_2 (а.с.17-18) та платіжне доручення про здійснення переказу коштів на карту, яка має такі ж цифри у масці карти (а.с.19).
Разом з тим, вказані докази не підтверджують факт отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів на підставі укладеного договору та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначає позивач.
Матеріали справи не містять доказів про те, що відповідач володів або користувався банківською НОМЕР_3 , даний номер не є повним.
Позивач також не просив суд витребувати ухвалою суду в емітента карти НОМЕР_2 інформацію про те, чи дійсно платіж на карту НОМЕР_2 було здійснено саме на ім'я ОСОБА_1 .
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.
Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц.
З матеріалів справи встановлено, що ні виписки з особового рахунку клієнта ОСОБА_1 , тобто первинних документів про здійснення між сторонами фінансових операцій, ні розрахунку заборгованості за вказаний період (з відображенням дати та суми отриманих кредитних коштів, їх погашення, нарахування відсотків) позивачем до позовної заяви надано не було, а тому відсутні докази, що підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів, період нарахування процентів, період прострочення платежів.
За матеріалами справи суд позбавлений можливості перевірити видачу відповідачу кредитних коштів, користування відповідачем кредитними коштами та внесення відповідачем грошових коштів на погашення кредитної заборгованості, якщо таке мало місце.
Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені належними засобами доказування, зокрема, позивачем не було надано належних та достатніх доказів у підтвердження надання відповідачу кредитних коштів та користування відповідачем кредитними коштами, а також доказів наявності заборгованості саме у визначеному у позові розмірі, відтак позовні вимоги є недоведеними та не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т. В. Войтенко