Справа № 565/2446/24
Провадження № 2/565/78/25
21 березня 2025 року м.Вараш
Кузнецовський міський суд Рівненської області
під головуванням суддіДемчини Т.Ю.
з участю секретаря судового засіданняАлексейчик А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (надалі - ТОВ «Він Фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 34447,14 грн. заборгованості за договором кредитної лінії № L1256200 від 20.12.2018, укладеним відповідачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» (надалі - ТОВ «ФК «Дінеро»). Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «ФК «Дінеро» в електронній формі договору позики, відповідач отримав кредит на умовах поворотності, строковості та платності. Однак позичальник ОСОБА_1 порушив умови укладеного договору щодо своєчасності повернення позичених коштів та сплати відсотків та інших платежів, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, у тому числі по поверненню тіла кредиту у розмірі 10600,00 грн., 1495,00 грн. по процентам за користування позикою та по 5300,00 грн. комісії та пені. Крім того, у зв'язку з порушенням строків виконання грошового зобов'язання позичальнику нараховано 3 % річних у розмірі 2044,84 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 9707,30 грн. ТОВ «Він Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 01072019 від 01.07.2019 з ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», в подальшому перейменованим у ТОВ «Він Фінанс», відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги стягнення заборгованості за укладеним ОСОБА_1 договором кредитної лінії №L1256200 від 20.12.2018.
У відзиві на позов відповідач ОСОБА_1 зазначає про недоведеність позивачем факту видачі кредиту, неконкретність встановлених у договорі умов кредитування, недодержання кредитодавцем вимог законодавства при застосуванні змінюваної процентної ставки, недоведеність надання кредитодавцем додаткових послуг, за які нараховано комісію, необґрунтованість нарахування неустойки та відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідь на відзив до суду не подавалась.
В судове засідання представник позивача не з'явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, клопотав про розгляд справи у його відсутності. Відповідач ОСОБА_1 до суду також не з'явився, його представник адвокат Полюхович О.І. подала клопотання про розгляд справи у його відсутності, у якому наполягала на врахуванні доводів відповідача, наведених у відзиві. На підставі ст.223 ЦПК України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності сторін. При цьому на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши та оцінивши у сукупності докази у справі, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. При цьому суд встановив та врахував наступне.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Судом встановлено, що між ТОВ «ФК «Дінеро» та відповідачем ОСОБА_1 20 грудня 2018 року укладено договір кредитної лінії № AG0018446, за умовами якого ОСОБА_1 отримав у кредит грошові кошти у вигляді кредитної лінії з кредитним лімітом 10625,00 грн., кредит у розмірі 5000,00 грн. строком на три робочих дні, на умовах сплати процентів за відсотковою ставкою 0,50 % у день та сплати комісії за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю у розмірі 75,00 грн. на день.
24 грудня 2018 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № AM3634252 до договору кредитної лінії № AG0018446 (надалі - договір), за умовами якого ОСОБА_1 додатково до раніше отриманих коштів отримав кредит у розмірі 5600,00 грн. (всього - 10600,00 грн.) строком до 18 лютого 2019 року, на умовах сплати процентів за відсотковою ставкою 0,52 % у день та сплати комісії за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю у розмірі 84,00 грн. на день.
Вказаний договір укладений у спосіб акцептування відповідачем ОСОБА_1 публічної оферти ТОВ «ФК «Дінеро» - Загальних умов договору кредитної лінії, шляхом подання відповідачем ОСОБА_1 20.12.2018 та 24.12.2018 відповідних заявок через онлайн-сервіс на відповідному електронному ресурсі та погодження таких заявок ТОВ «ФК «Дінеро», що підтверджує узгодження сторонами істотних умов договору.
Усі документи, що підтверджують укладення цього договору, а також містять його істотні умови, зокрема: Загальні умови договору кредитної лінії, заявки, Паспорт споживчого кредиту, Спеціальні умови для короткострокового кредиту за договором кредитної лінії №AG0018446, Додаткова угода № AM3634252 до договору кредитної лінії № AG0018446 - підписані електронним підписом позичальника ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора.
Зарахування 20.12.2018 кредитних коштів у розмірі 5000,00 грн. та 24.12.2018 у розмірі 5600,00 грн. від ТОВ «ФК «Дінеро» на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Дінеро».
За положеннями ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Укладення між фінансовою установою та боржником договору про надання кредиту в електронній формі відповідає положенням Закону України "Про електронну комерцію", оскільки позикодавець, отримавши підписані документи, ідентифікував особу, отримавши відомості про її прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, місце проживання та іншу персональну інформацію, зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис).
У свою чергу, Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) перебуває у загальному доступі, розміщена на офіційному сайті фінансової установи та у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики з визначенням порядку і умов кредитування, прав і обов'язків сторін, іншої інформації, необхідної для укладення договору. Така отримана відповідачем Пропозиція разом з підписаними в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора заявкою, відповіддю позичальника про прийняття пропозиції, текстом договору та Паспортом споживчого кредиту складають дійсний правочин між сторонами у справі. Таким чином, суд вважає доведеним, що між сторонами було укладено кредитний договір в електронному вигляді.
Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором слідує, що будь-які платежі після укладення Додаткової угоди № 2 у повернення кредитних коштів, сплати процентів чи комісії за договором, позичальником ОСОБА_1 не здійснювались, що відповідачем не спростовано. ОСОБА_1 нараховано заборгованість у загальному розмірі 34447,14 грн., яка складається із: заборгованості по поверненню тіла кредиту - 10600,00 грн., по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 1495,00 грн., по сплаті комісії у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань за кредитом за період з 19.02.2019 по 23.03.2019 з розрахунку 159,00 грн. на день, а також за 24.03.2019 в сумі 53,00 грн., а всього у загальній сумі 5300,00 грн., по штрафам (пені), яка нарахована 20.03.2019, 19.04.2019, 19.05.2019 в сумі по 1766,70грн., всього на загальну суму 5300,00 грн., інфляційні втрати за період з жовтня 2021 року по серпень 2024 року у загальному розмірі 9707,30 грн., та 3 % річних за період з 09.10.2021 по 31.12.2023 в сумі 1518,39 грн., з 01.01.2024 по 09.10.2024 в сумі 526,45 грн., а всього на загальну суму 2044,84 грн.
Так як строк повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами на момент розгляду справи наступив, з огляду на положення ст.ст.526, 1048, 1049 ЦК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення суми позичених коштів у розмірі 10600,00 грн. та процентів за користування кредитом у визначеному позивачем розмірі 1495,00 грн., який не перевищує суми процентів, що підлягають нарахуванню позичальнику виходячи з умов укладеного договору за період користування кредитом (3086,72 грн.) При цьому суд враховує, що кредитодавцем не застосовувалась змінювана процентна ставка, а розмір процентів, вимогу про стягнення яких заявлено у позові, є меншим за розмір процентів, що підлягали нарахуванню відповідно до умов укладеного між сторонами договору. Відтак, суд відхиляє доводи відзиву на позов щодо необґрунтованості нарахування процентів за договором.
Надаючи правову оцінку підставності нарахування позичальнику комісії, суд враховує наступне. Як вбачається з виписки по рахунку позичальника, за підготовку та направлення документів (повідомлень) у зв'язку з простроченою заборгованістю, позичальнику ОСОБА_1 нараховано комісію за період з 19.02.2019 по 23.03.2019 у розмірі 5300,00 грн.
Відповідно до п.п.4.3, 4.3.2 Загальних умов договору кредитної лінії ТОВ «ФК «Дінеро» від 12.09.2018, які є частиною укладеного між сторонами кредитного договору (офертою), комісії та затрати сплачуються винятково за вибором та за бажанням позичальника за одержання додаткових послуг, які не вимагаються кредитодавцем та вважаються обов'язковими після укладення договору. Комісія за підготовку та направлення документів (повідомлень) сплачується позичальником кредитодавцю за надання останнім додаткових послуг, а саме: за щоденну підготовку та направлення документів/повідомлень стосовно простроченої суми договірних платежів та сплачується щоденно в гривнях в сумах, як визначено у спеціальних умовах кредиту починаючи з другого дня після закінчення терміну оплати та закінчуючи днем, коли всі прострочені суми договірних платежів було сплачено кредитодавцю.
При цьому суд відхиляє доводи відзиву про те, що Загальні умови договору кредитної лінії ТОВ «ФК «Дінеро» від 12.09.2018 не підлягають застосуванню до правовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Дінеро» через невідповідність дати останніх змін до цих Загальних умов датам укладення з ОСОБА_2 кредитного договору та додаткової угоди до нього. Суд враховує, що останні зміни до цих Загальних умов, які є публічною офертою, внесені раніше укладеного договору, отже, у такій редакції ці умови діяли і на момент його укладення.
Індивідуальними частинами укладених позичальником договорів передбачено комісії за підготовку та направлення документів (повідомлень) у зв'язку з простроченою заборгованістю у розмірі 75,00 грн. на день та 84,00 грн. на день відповідно, а всього (за договором та додатковою угодою) у розмірі 159,00 грн. на день.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо, включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.
Статтею 11 вказаного Закону визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Згідно з ч.5 ст.12 вищезазначеного Закону, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Разом з тим, укладеним між сторонами договором передбачено сплату комісії, у разі допущення позичальником прострочення виконання зобов'язань за договором, за щоденну підготовку та направлення документів (повідомлень) у зв'язку з простроченою заборгованістю, що є частішим, ніж направлення таких документів один раз на місяць, яке відповідно до ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» є послугою, що надається кредитодавцем безкоштовно. При цьому розмір комісії та період її нарахування (з наступного дня після настання строку остаточного виконання зобов'язань) відповідають умовам укладеного сторонами договору.
Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги кредитодавця, пов'язанні з обслуговуванням кредиту, передбачено у індивідуальних частинах укладеного договору, такі додаткові та супутні послуги кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлена щомісячна комісія, зазначені і у Паспорті споживчого кредиту.
Відтак, суд вважає таким, що відповідає вимогам закону та умовам укладеного з відповідачем ОСОБА_1 договору, нарахування йому комісії за підготовку та направлення документів (повідомлень) у зв'язку з простроченою заборгованістю за період з 19.02.2019 по 24.03.2019 у загальній сумі 5300,00 грн.
Надаючи правову оцінку підставності нарахування позичальнику штрафу, суд враховує наступне. Як вбачається з виписки по рахунку позичальника, відповідачу ОСОБА_1 нарахований штраф у зв'язку з простроченням виконання умов договору за період з 20.03.2019 по 19.05.2019 у загальному розмірі 5300,00 грн.
Відповідно до п.4.2 Загальних умов договору кредитної лінії ТОВ «ФК «Дінеро» від 12.09.2018, які є частиною укладеного між сторонами кредитного договору (офертою), якщо позичальник не погасив кредит до останнього дня терміну оплати, позичальник повинен сплатити штраф, який обчислюється як відсоток, зазначений у спеціальних умовах кредиту, що застосовується до простроченої суми наданого кредиту після закінчення терміну оплати.
Індивідуальними частинами укладених позичальником договорів передбачено штраф у такому випадку у розмірі 50 % від простроченої суми наданого кредиту. Такий розмір штрафу застережений і у Паспорті споживчого кредиту.
Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 3 ст.551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи умови укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «ФК «Дінеро» договору, беручи до уваги розмір встановленої у договорі комісії, сплата якої також пов'язана з фактом прострочення виконання боржником грошових зобов'язань, а також беручи до уваги відсутність відомостей про розмір збитків, завданих кредитодавцю у зв'язку з неналежним виконанням умов договору позичальником, суд дійшов висновку про зменшення розміру неустойки у виді штрафу, передбаченого умовами укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «ФК «Дінеро» договору, з 5300,00 грн. до 530,00 грн.
Таким чином, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, укладеним ним з ТОВ «ФК «Дінеро», щодо якої суд дійшов висновку про її обґрунтованість, складається із: заборгованості по поверненню тіла кредиту у розмірі 10600,00 грн., заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 1495,00 грн., заборгованості по сплаті комісії у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань за кредитом в сумі 5300,00 грн., неустойки в сумі 530,00 грн., а всього 17925,00 грн.
Статтями 512-514 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що 01 липня 2019 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та ТОВ « Фінансова компанія «Довіра та гарантія» укладено договір відступлення прав вимоги № 01072019, за умовами якого ТОВ «ФК «Дінеро» відступив на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» за плату права грошових вимог ТОВ «ФК «Дінеро» до позичальників за кредитними договорами з боржниками - фізичними особами, що уклали з ТОВ «ФК «Дінеро» кредитний договір та не виконують своїх зобов'язань.
Таким чином, суд встановив, що за зобов'язаннями ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Дінеро» за кредитним договором, право вимоги у встановленому законом порядку перейшло від ТОВ «ФК «Дінеро» до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».
Наказом № 55-к від 25.07.2024 директора ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», з 25.07.2024 вказане товариство перейменовано на ТОВ «Він Фінанс».
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, боржнику ОСОБА_1 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» нараховано інфляційні втрати за період жовтня 2021 року - серпня 2024 року у загальному розмірі 9707,30 грн., а також 3 % річних за період з 09.10.2021 по 09.10.2024 в сумі 2044,84 грн.
Разом з тим, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, а також від обов'язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
З огляду на вищезазначену норму, суд вважає безпідставним нарахування позичальнику відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченої ст.625 ЦК України, за період з 24.02.2022.
Відтак, розмір боргу з урахуванням інфляційних втрат, заявлених до стягнення, що підлягають нарахуванню відповідачу за період жовтня 2021 року - січня 2022 року, складає: 17925,00 грн. * 100,90 % * 100,80 % * 100,60 % * 101,30 % = 17925,00грн.*1,009*1,008*1,006*1,013 = 18578,65 грн.
Три проценти річних від суми простроченого грошового зобовазяння ОСОБА_1 , виходячи зі змісту вищезазначеної норми та періоду, заявленого до їх стягнення, підлягають нарахуванню з 09.10.2021 по 23.02.2022, та складають: 17925,00 грн. * 3 % * 138 днів / 365 днів = 203,31 грн.
Таким чином, загальний розмір грошових вимог, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Він Фінанс», нарахування яких визнано судом обґрунтованим, складає: 18578,65 грн. + 203,31 грн. = 18781,96 грн. Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивачем понесено витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
У підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду подано: договір № 36 від 25.04.2024 про надання правничої допомоги, укладений між ТОВ «Фін Фінанс» та АБ «Анастасії Міньковської», Додаткову угоду до вказаного договору, за умовами якої АБ «Анастасії Міньковської» зобов'язалось здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 , Акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 31.10.2024 за договором про надання правничої допомоги № 36 від 25.04.2024, згідно з яким адвокатом Міньковською А.В. надано ТОВ «Він Фінанс» правничу допомогу з підготовки позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості на загальну суму 5000,00 грн., Детальний опис робіт, виконаний адвокатом, копію свідоцтва про право на зайняття Міньковською А.В. адвокатською діяльністю.
Згідно зі ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Оскільки обов'язок доведення неспівмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу покладається на відповідача, від якого клопотань про зменшення розміру заявлених позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу не надходило, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу на підставі ст.141 ЦПК України слід присудити пропорційно до задоволеної частини позову, а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 1320,79 грн. судового збору та 2726,20 грн. витрат на надання професійної правничої допомоги, а всього 4046,99 грн. понесених судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.526, 530, 625, 634, 639, 1046, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 81, 141, 223, 258-259, 263-265, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» 18781 (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят одну) грн. 96 коп. заборгованості за кредитним договором.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» понесені позивачем судові витрати у розмірі 4046 (чотири тисячі сорок шість) грн. 99 коп.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: 04112, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складене 21 березня 2025 року.
Головуючий суддя: Т.Ю.Демчина