Справа № 357/10454/24
Провадження № 2/357/1503/25
( ЗАОЧНЕ )
01 квітня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Каплічної Ж.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав,
23.07.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та рішенням Таращанського районного суду Київської області від 11.10.2018, у справі № 357/7213/18, шлюб між ними було розірвано. Від спільного проживання вони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та рішенням Таращанського районного суду Київської області, у справі № 379/1898/13-ц, у в'язку із невиконанням відповідачем батьківських обов'язків щодо участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини, з останнього було стягнуто аліменти на сина у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 23.10.2013 і до досягнення дитиною повноліття. Однак, відповідач ухиляється від сплати аліментів, адже з їх сплати наявна заборгованість, яка станом на 01.06.2024 становить 535407,15 грн. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини, не спілкується із сином, не підтримує із ним жодного зв'язку, не приймає участі в його вихованні, навчанні, лікуванні, оздоровленні та не надає жодної матеріальної допомоги. Востаннє відповідач бачив сина у трирічному віці, після того, жодного разу навіть не зателефонував дитині. Тому, просила позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
31.10.2024, після отримання відповіді на запит з відділу обліку та моніторингу інформації ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, судом постановлено ухвалу, якою звільнено позивачку від спати судового збору за подання вказаного позову, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 03.12.2024 - 11:30.
03.12.2024 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 19.12.2024 - 12:00, згідно ч.2 ст. 223 ЦПК України та реалізації учасниками справи права на подання заяв щодо спору.
19.12.2024 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 16.01.2025 -15:00.
16.01.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 06.02.2025 - 14:00, з урахуванням ч.4 ст. 223 ЦПК України, в зв'язку із першою неявкою відповідача у судове засідання.
06.02.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 07.03.2025 - 10:00, для повторного повідомлення відповідача щодо розгляду справи та подання третьою особою висновку щодо спору.
07.03.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 01.04.2025 - 10:30, для повторного повідомлення відповідача щодо розгляду справи та подання третьою особою висновку щодо спору.
Позивачка - ОСОБА_1 у підготовчому засіданні позов підтримала та подала до суду заяви, у яких просила проводити розгляд справи за її відсутності та за відсутності її представника, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач - ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в тому числі шляхом розміщення оголошення на веб-порталі судової влади України, причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяви з процесуальних питань до суду не подав.
Третя особа - Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області представника до суду не направила, представник служби за довіреністю у справі - Кисельова Валентина Миколаївна подала до суду заяву, у якій просила проводити розгляд справи за відсутності представника служби та подала рішення Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 181 від 11.03.2025 щодо вирішення спору.
На підставі ст. 280 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи.
Суд, заслухавши учасників справи, показання свідка, думку малолітньої дитини, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до ст.165 Сімейного Кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 травня 2011 року та рішенням Таращанського районного суду Київської області від 11 жовтня 2018 року, у справі № 357/7213/18, яке набрало законної сили 12.11.2018, шлюб між ними було розірвано. Від спільного проживання сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено матеріалами справи (а.с. 11,13,14).
З матеріалів справи (а.с.7-10,54,55) вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; 05.10.2024 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , у зв'язку з чим змінила прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 »; з січня 2023 року по 30.04.2023 працювала у ФОП ОСОБА_7 та отримувала заробітну плату у розмірі 6700,00 грн без відрахування податків, а з травня 2023 року доходів немає.
Встановлено, що відповідач - ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , а проживає за адресою: АДРЕСА_4 , має 1 групу інвалідності з 10.09.2024, яка встановлена Коломийською міжрайонною МСЕК, у зв'язку із захворюванням отриманим під час захисту Батьківщини, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 44,45,101-103).
З матеріалів справи (а.с. 15-26) вбачається, що 30 жовтня 2013 року Таращанським районним судом Київської області було ухвалено рішення у справі № 379/1898/13-ц, провадження № 2/379/431/13, яке набрало законної сили 30.10.2023, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 23.10.2013, на підставі якого було видано виконавчий лист, який поданий стягувачем до МВДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції та 28.04.2025 старшим державним виконавцем МВДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Бабіним Романом Миколайовичем було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 щодо виконання вказаного рішення суду.
В межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, державними виконавцями винесено постанови: 02.04.2019 - про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; 02.04.2019 - про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; 02.04.2019 - про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, 02.04.2019 - про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, 07.06.2018 - про арешт майна боржника, 18.04.2019 - про накладення штрафу на боржника, у зв'язку із заборгованістю за період з 30.10.2013 по 01.04.2019 у розмірі 57292,50 грн; 21.11.2019 - про арешт коштів боржника, 22.05.2024 - про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 11.06.2024 за № 120666 (а.с. 18), заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ВП НОМЕР_2, станом на 01.06.2024 становить 535407,15 грн.
З матеріалів справи (а.с.12,27) вбачається, що малолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; навчається у Білоцерківській гімназії - початковій школі № 21 Білоцерківської міської ради Київської області; його батько - ОСОБА_2 , у період з 01.09.2023 по 06.05.2024, школу не відвідував, не з'являвся на батьківські збори та не цікавився навчанням сина.
Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у судовому засіданні пояснив, що він навчається у Білоцерківській гімназії - початковій школі № 21 Білоцерківської міської ради Київської області, проживає з мамою - ОСОБА_1 та її чоловіком - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , у їх сім'ї добрі відносини. Біологічного батька - ОСОБА_2 знає, останній раз його бачив коли ще був зовсім малим, тому погано його пам'ятає, та з того часу вони не бачилися та не спілкуються. Батько його на дні народження та свята не вітає, не телефонує, участі у його житті не приймає. Він згоден на позбавлення батька батьківських прав відносно нього.
Психолог ОСОБА_10 - ОСОБА_11 , яка являється практикуючим психологом та працює у Білоцерківському Центрі соціально - психологічної реабілітації дітей «Злагода», у судовому засіданні зазначила, що малолітній ОСОБА_3 дав пояснення вільно, відверто та без стороннього примусу та тиску.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні дала показання, що вона знайома із позивачкою з 2014 року, вони разом працювали в кафе, вони часто зустрічаються, бувають у гостях одна в одної. Відповідача вона не знає, жодного разу його не бачила, однак їй відомо, що він являється біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач батьківські обов'язки по відношенню до сина не виконує жодним чином, не бачиться із дитиною, не спілкується із ним, не допомагає матеріально.
11.03.2025 Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради ухвалив рішення № 181 ( а.с.102-103), відповідно до якого, орган опіки та піклування вирішив: ОСОБА_2 , у порушення вимог чинного законодавства України з питань охорони дитинства ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків із виховання сина, що є правовою підставою для позбавлення його батьківських прав, а позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є доцільним і таким, що відповідає інтересам дитини.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ст. 154 СК України захист прав і інтересів неповнолітніх дітей належить їхнім батькам.
Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст.150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Верховний суд України в ч. 2 п. 16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 наголосив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
А відповідно до ст. 27 цієї Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 27 лютого 1991 р., частин 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права.
Європейський суд з прав людини (рішення у справі «Хант проти України» від 07.12.2006, рішення у справі Olsson v. Sweden (№2) від 27.11.1992) нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11, встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 свідомо самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує його необхідним харчуванням, не бере участі у вихованні дитини, не займається лікуванням та оздоровленням, що негативно впливає на його фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується із сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не цікавиться його навчанням та успіхами, втратив емоційний, духовний зв'язок із сином, внаслідок тривалого нехтування батьківськими обов'язками, що підтверджується письмовими доказами, показанням свідка та поясненням малолітнього.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов з доказами у спростування доводів позивачки до суду не подав та не довів у судовому порядку виконання ним належним чином своїх батьківських обов'язків відносно дитини.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, про позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки це відповідає інтересам малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч.6 ст. 164 СК України, рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Слід зазначити, що згідно із ст. 168 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною та суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров'ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи. Також, згідно із ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав та в даному випадку суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
Відповідно ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивачка звільнена судом від сплати судового збору у даній справі, а відповідач звільнений від сплати судового збору згідно із Законом України «Про судовий збір», судові витрати у справі компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. 7, 150, 151, 157, 164, 165, 166, 171 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 27 лютого 1991 року, Декларація прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, ст.4, 12, 76 - 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: відсутній у справі, адреса реєстрації: АДРЕСА_3 / місце проживання: АДРЕСА_4 ), третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області (ЄДРПОУ: 35615529, місцезнаходження: вулиця Павла Скоропадського, будинок 8, місто Біла Церква, Київська область, 09107), про позбавлення батьківських прав, задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові витрати у справі компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 07.04.2025.
Суддя: О. В. Бондаренко