Номер провадження: 22-ц/813/3201/25
Справа № 523/21665/23
Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
06.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бочарова 52»,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 25 жовтня 2024 року у складі судді Аліної С.С.,
встановив:
2. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бочарова 52», про усунення перешкод у користуванні власністю.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач здійснює перешкоди у користуванні власністю приміщення загального користування, що знаходиться при вході до під'їзду АДРЕСА_1 . Позивач є власником квартири АДРЕСА_2 . Відповідач самовільно захопив приміщення сміттєпроводу загальною площею 6 м2 при вході до під'їзду АДРЕСА_1 . Відповідач самовільно встановив на вході вказаного приміщення двері та розмістив в ньому особисті речі, однак дозвільні документи на зайняття зазначеного приміщення у ОСОБА_2 відсутні.
На підтвердження самовільного захоплення допоміжного приміщення та відсутності усунення перешкод у користуванні приміщення загального користування позивач надав наступні докази: витяг протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 09.09.2023 р. № 10, письмова досудова вимога від 02.12.2023 про усунення перешкод у користуванні приміщення загальною площею 6 м2 при вході до під'їзду АДРЕСА_1 та поштова квитанція про відправку відповідачу цієї вимоги від 02.12.2023 р., письмові пояснення свідка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.12.2023 щодо підтвердження захоплення приміщення відповідачем, заява ОСОБА_1 про надання інформації третьою особою по справі щодо надання доказів розгляду досудових вимог, з фотографією дверей у допоміжне приміщення (приміщення сміттєпроводу), заг. площею 6 кв. м при вході до під'їзду АДРЕСА_1 , які встановлені відповідачем.
Також, позивач зазначає, що на підставі протоколу № 10 від 09.09.2023 за рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку 01.10.2023 між ним та ОСББ «Бочарова 52» укладений договір тимчасової оренди спільної власності допоміжного приміщення заг. площею 6 кв.м. при вході до під'їзду АДРЕСА_1 .
Добровільно звільняти допоміжне приміщення відповідач відмовляється.
Позиція відповідача та третьої особи в суді першої інстанції
В відзиві на позовну заяву, відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, посилаючись на те, що ще до створення ОСББ «Бочарова 52» йому з відома керівництва ЖЕКа, який обслуговував цей будинок, у 2010 році було надано в користування нежиле допоміжне приміщення біля входу в під'їзд, колишній збірник побутових відходів, для зберігання особистих речей. Він здійснив в ньому ремонт, встановив стелажі і став там зберігати інструмент та інші особисті речі. Після створення ОСББ йому за користування приміщенням щомісячно ОСББ виставляло рахунок на 30 грн., які він сплачував. Зазначав, шо на загальних зборах співвласників квартир від 15.09.2023 не ставилося і не вирішувалося питання кому конкретно надавати допоміжне приміщення в користування і за яку плату. Крім того, ОСББ «Бочарова-52» в особі голови правління Мусікян О.М. після рішення вище вказаних зборів навісили свій замок на вхідних дверях спірного приміщення і опечатали, тому він ніякого доступу до нього не має і відповідно не може перешкоджати позивачу в його користуванні (а.с. 38).
Представник третьої особи ОСББ «Бочарова 52» надав відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 , у якому зазначав, що дійсно відповідач перешкоджає мешканцям багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 у доступі до допоміжного приміщення спільного користування, заг. площею 6 кв.м., при вході до під'їзду АДРЕСА_1 . Також представник вказувала, що ОСОБА_2 був обізнаний про необхідність звільнити приміщення, оскільки отримав досудову вимогу щодо усунення перешкод у користуванні власністю. На підтвердження факту того, що відповідач на момент розгляду справи перешкоджає в доступі жителям багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 , третя особа надав фотокартки, що підтверджує наявність самовільно встановлених дверей (а.с. 53-56).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 25 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено: зобов'язано ОСОБА_2 звільнено приміщення загального користування площею 6 кв.м., яке розташовано при вході у під'їзді АДРЕСА_1 ; зобов'язано ОСОБА_2 демонтувати двері до приміщення загального користування площею 6 кв.м., яке розташовано при вході у під'їзді АДРЕСА_1 ; стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_2 самовільно зайняв спірне вуличне допоміжне приміщення в під'їзді АДРЕСА_1 , який безпідставно не надає доступ до спільного майна співвласників багатоквартирного будинку позивачу, який також є його співвласником відповідно до положень ЦК України та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», що є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 25 жовтня 2024 року та ухвалити нове рішення у справі, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 1816,80 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи відсутні належні докази набуття позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_2 або про державну реєстрацію цього права. Договір оренди допоміжного приміщення від 01.10.2023, в якому зазначено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 не є належним доказом набуття позивачем права власності на вищезазначену квартиру. Оскільки позивачем не доведено, що він є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , що свідчить про відсутність порушення його прав, як співвласника зазначеного будинку, та є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Зазначає, що районним судом при ухваленні оскаржуваного рішення також було залишено поза увагою факт того, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 06.11.2001 № НОМЕР_1 , виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської області, ОСОБА_2 є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_5 , та відповідно співвласником зазначеного багатоквартирного будинку, у зв'язку з чим має право володіти та користуватися спільним майном цього багатоквартирного будинку. Крім того, спірне приміщення, яке знаходиться при вході у під'їзд №1 багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , перебуває у його користуванні за усною згодою багатьох співвласників зазначеного будинку. Ним було прибрано та облагороджено територію біля під'їзду № 1, зроблено ремонт у приміщенні також за згодою співвласників будинку.
Доводи скарги також мотивовані тим, що суд мав зупинити провадження по даній справі до вирішення справи №916/726/24, оскільки у справі №916/726/24 вирішується питання, що стосується підстав заявлених вимог позивача у даній справі №523/21665/23, від яких залежить можливість її розгляду.
Позиція сторін в суді апеляційної інстанції
У відзивах на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 та ОСББ «Бочарова 52», посилаючись на її необґрунтованість, просять суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 25 жовтня 2024 року без змін, оскільки правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Явка сторін в суді апеляційної інстанції
В судове засідання, призначене на 06.03.2025 з'явилися: ОСОБА_1 та представник ОСББ «Бочарова 52» - Мусікян О.М.
Скаржник ОСОБА_2 до суду не з'явився, проте 04.03.2025 подав до канцелярії суду заяву, у якій просив відкласти розгляд справи у зв'язку із хворобою.
Проте вказана заява ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи не підлягає до задоволення, оскільки ст. 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Вбачається, що у ОСОБА_2 була можливість для наведення суду наявних у нього доводів у поданій до суду апеляційній скарзі. В якості підстав для відкладення розгляду справи,ОСОБА_2 посилається на свою хворобу, не надавши при цьому жодного доказу. Разом з тим, останній особисто прийшов до суду та через канцелярію подав вказану заяву про відкладення розгляду справи, що не перешкоджало йому з'явитися до судового засідання.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи та розглянути справу за його відсутності.
Окрім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду.
При цьому, ОСОБА_2 мав можливість подати клопотання про участь в розгляді справи в режимі відеоконференції, однак таким правом не скористався.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , що підтверджується відміткою про місце реєстрації в паспорті позивача, позивач є власником квартири, що підтверджується договором оренди допоміжного приміщення, де позивач зазначений як власник квартири АДРЕСА_4 .
Позивач ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, пенсійне посвідчення видано 22.06.2023 і дійсне до 01.05.2024 (а.с.8).
Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 самовільно переобладнав приміщення загального користування (приміщення сміттєпроводу), площею 6 кв.м., при вході до під'їзду АДРЕСА_1 , шляхом встановлення дверей із замком, перетворивши його у нежитлове приміщення з відсутністю доступу до нього.
Позивачем було подано заяву від 07.09.2023 щодо розподілу допоміжного приміщення на першому поверсі, оскільки позивач є інвалідом другої групи внаслідок війни.
09.09.2023 відбулися збори мешканців багатоквартирного будинку ОСББ « Бочарова 52» розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . На зборах були присутніми 62 особи з правом голосування (149 квартир ), що становить 69,3 % від загальної кількості.
Відповідно до п. 5.1 рішення зборів від 15.09.2023, ОСОБА_2 було зобов'язано звільнити до 01.10.2023 допоміжне приміщення у першому під'їзді, що має призначення сміттєзбірника, а розподіл цього приміщення провести серед власників, які подали до правління заяви (а.с. 9-10).
Рішенням загальних зборів мешканців багатоквартирного будинку від 21.09.2023 було розглянуто питання щодо виконання рішення зборів мешканців багатоквартирного будинку від 09.09.2023, яким співвласнику квартири АДРЕСА_7 , ОСОБА_2 необхідно звільнити вуличне допоміжне приміщення у під'їзді № 1, яке закріплене за ОСОБА_1 як інвалідом, учасником бойових дій.
Відповідачу було вручено досудову вимогу від 02.12.2023, яка видана ОСББ «Бочарова 52» щодо звільнення самовільно занятого допоміжного приміщення до 03.12.2023, шляхом демонтажу дверей.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Так, згідно зі статтею 13 Конституції України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Аналогічні положення містяться й у статті 319 ЦК України.
У статті 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власність не тільки надає переваги тим, хто її має, а й покладає на них певні обов'язки. Це конституційне положення пов'язане з принципом поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктами власності. Власність зобов'язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а згідно ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що перепланування приміщення спільної сумісної власності може бути здійснено з дотриманням встановленого законом порядку, у тому числі за згодою осіб, які таким приміщенням володіють.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 08.06.2016 № 6-530цс16.
У сенсі положень статті 391 ЦК України власник майна як позивач не зобов'язаний доводити неправомірність дій відповідача; власник має довести факт існування перешкод у здійсненні користування та розпорядження майном; особа, яка створює перешкоди відповідач, має довести правомірний характер своєї поведінки.
Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII (далі за текстом Закон № 417-VIII), а саме п. 6 ч. 1 ст. 1 визначено, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Частинами 1 та 2 ст. 5 вищевказаного Закону визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників, спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 417-VIII співвласники мають право: вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.
Верховний Суд у своїх правових позиціях по справі про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні приміщенням вказував, що відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
До обов'язків співвласників зазначеного вище Закону за п. 6 ч. 1 ст. 7 віднесено забезпечення додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин, а за ч. 2 вказаної статті кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилається на те, щов матеріалах справи відсутні належні докази набуття позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_2 або про державну реєстрацію цього права. Договір оренди допоміжного приміщення від 01.10.2023, в якому зазначено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 не є належним доказом набуття позивачем права власності на вищезазначену квартиру. Оскільки позивачем не доведено, що він є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , що свідчить про відсутність порушення його прав, як співвласника зазначеного будинку, та є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Проте вищевказані доводи скаржника колегією суддів оцінюються критично, з огляду на те, що в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_2 не оспорював наявність у позивача ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_2 . Натомість як вбачається з матеріалів справи, зокрема з копії паспорта позивача, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 з 02.03.1995 (а.с. 6-7).
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, ОСОБА_1 у відзиві до апеляційної скарги додав копію Витягу з Реєстру територіальної громади від 12.12.2024, з якого також вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_6 з 02.03.1995.
Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 має право користуватися спірним допоміжним приміщенням на підставі рішення загальних зборів мешканців багатоквартирного будинку від 21.09.2023 р., яким закріплено за ОСОБА_1 вуличне допоміжне приміщення у під'їзді № 1, площею 6 кв.м., як інваліду, учаснику бойових дій та на підставі договору оренди допоміжного приміщення, що є спільною власністю ОСББ «Бочарова 52» від 01.10.2023 р., який укладено між позивачем ОСОБА_1 та ОСББ «Бочарова 52», у зв'язку із чим, доводи скарги в цій частині є необґрунтованими.
Безпідставними є і посилання скаржника ОСОБА_2 на те, що оскільки він є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_5 , та відповідно співвласником зазначеного багатоквартирного будинку, тому має право володіти та користуватися спільним майном цього багатоквартирного будинку. Крім того, як зазначає скаржник, спірне приміщення, яке знаходиться при вході у під'їзд №1 багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , перебуває у його користуванні за усною згодою багатьох співвласників зазначеного будинку.
Так, судовим розглядом справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 самовільно зайняв допоміжне приміщення площею 6 кв.м., при вході до під'їзду АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням зборів мешканців багатоквартирного будинку від 15.09.2023 року.
Із матеріалів справи, вбачається, що 02.12.2023 Головою ОСББ « Бочарова 52» було направлено письмову досудову вимогу на адресу відповідача ОСОБА_2 про звільнення приміщення площею 6 кв.м., при вході до під'їзду АДРЕСА_1 ( а.с.14).
При цьому, як вірно встановлено судом, рішенням Господарського суду Одеської області від 03.06.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 та постановою Верховного суду від 10.12.2024, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСББ «Бочарова 52» про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів співвласників квартир багатоквартирного будинку Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Бочарова 52 від 09.09.2023р., оформленого протоколом Загальних зборів №10 від 15.09.023р. відмовлено (справа №916/726/24).
Отже, рішення загальних зборів співвласників квартир багатоквартирного будинку Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Бочарова 52 від 09.09.2023, оформленого протоколом Загальних зборів №10 від 15.09.2023 є чинним.
В матеріалах справи відсутні дозвільні документи, які дають право відповідачу ОСОБА_2 на зайняття приміщення загального користування (приміщення смітєпроводу), площею 6 кв.м. при вході до під'їзду АДРЕСА_1 , також відсутні дозвільні документи встановлення дверей до цього приміщення., а отже відповідач ОСОБА_2 самовільно зайняв спірне вуличне допоміжне приміщення в під'їзді АДРЕСА_1 , який безпідставно не надає доступ до спільного майна співвласників багатоквартирного будинку позивачу, який також є його співвласником відповідно до положень ЦК України та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Будь-яких інших змістовних аргументів щодо мотивувальної частини рішення суду чи неправильного застосування судом норм матеріального права апелянтом не надано.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 відсутні.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 25 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 07.04.2025
Головуючий
Судді: