Справа № 467/298/25
Провадження № 2/467/175/25
31.03.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області
у складі:
головуючого судді Догарєвої І.О.,
за участю секретаря Скорнякової С.В.,
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 у якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами:
за Кредитним договором №102277213 в розмірі 23900,00 грн., з яких: 10000,00 грн., - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1900,00 грн. заборгованість за комісією;
за Кредитним договором №08054-01/2022 в розмірі 8500,00 грн., з яких: 4000,00 грн., - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Всього просив стягнути заборгованості за договорами в загальному розмірі 32400,00 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №102277213. Договір укладено в електронній формі. Кредитні кошти надані позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки, наданими позичальником.
16.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №16072024 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло такі права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу, ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача на суму 23900,00 грн., в тому числі 10000,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу, 12000,00 грн. заборгованості за відсотками та 1900,00 грн. заборгованість за комісією.
Крім того, 10.01.2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та відповідачкою укладено Кредитний договір №08054-01/2022, який підписано позичальником ОСОБА_2 електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
13.01.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №13012023, відповідно
до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказані у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №13012023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача: за кредитним договором №08054-01/2022 в розмірі 8500,00 грн., з яких: 4000,00 грн., - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Звернувшись до суду позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами, право вимоги за якими набув на підставі відповідних договорів факторингу, оскільки відповідачка своїх зобов'язань за кредитними договорами не виконала, наявну заборгованість не погасила.
Ухвалою від 22.08.2024 року судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, справу просив розглядати без його участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, зазначила, що готова сплатити основну суму боргу, проти стягнення з неї комісії та відсотків за кредитними договорами заперечувала.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 22.01.2022 року між ТОВ «Міолан» та відповідачкою було укладено договір про споживчий кредит №102277213, який було підписано електронним підписом позичальника, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 10000 грн., строком кредитування 15 днів, тобто до 06.02.2022 року, зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 2,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
При цьому судом встановлено, що відповідачка при укладенні договору невірно зазначила свої анкетні дані, вказавши своє дівоче прізвище « ОСОБА_3 », усі інші реквізити як то дата народження, серія паспорту, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адреса проживання, тощо вказані коректно.
Особу ОСОБА_1 в судовому засіданні встановлено за паспортом. Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 19.03.2025 року №00050145551 відповідачка змінила прізвище « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » у зв'язку з укладенням шлюбу 10.05.1996 року.
Факт укладення кредитного договору відповідачка в судовому засіданні не заперечувала.
Додатком №1 до договору про споживчий кредит №102277213 від 22.01.2022 року є графік платежів. Згідно цього додатку розраховано проценти за користування кредитом за період з 22.01.2022 року по 06.02.2022 року в сумі 3750,00 грн. Загальна вартість кредиту таким чином склала 15650,00 грн. (10000,00 грн. основна сума боргу, 3750,00 грн. проценти за користування кредитом та 1900,00 грн. комісія за надання кредиту).
16.07.2024 року між ТОВ «Міолан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №16072022, відповідно до умов якого ТОВ «Міолан» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Міолан» права Вимоги до Боржників, вказані у Реєстрі боржників.
Відповідно до витягу від 16.07.2024 року з Реєстру боржників до Договору факторингу №16072024 від 16.07.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №102277213 в розмірі 23900,00 грн., з яких: 10000,00 грн., - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1900,00 грн. сума заборгованості за комісією.
З розрахунку заборгованості ТОВ «Міолан» за кредитним договором №102277213вбачається, що нарахування процентів у період з 24.01.2022 року по 06.02.2022 року здійснювалось первісним кредитором на підставі п. 1.5.2 договору в сумі 250,00 грн. на день, в період з 07.02.2022 року по 23.02.2022 року на підставі п.1.5.3 договору в сумі 500,00 грн. на день.
Крім того, 10.01.2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №08054-01/2022, який було підписано електронним підписом позичальника, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 4000,00 грн., строком кредитування 30 днів, тобто до 08.02.2022 року, зі сплатою 182,5 % річних від суми кредиту в розрахунку 0,5% на добу, що відповідно п.1.5 договору є ставкою на час акційного періоду за умови повернення кредиту протягом 30 днів з моменту надання кредиту. Пунктом 2.4 визначено, що у разі прострочення виконання зобов'язання зі зниженою процентною ставкою, нараховані проценти підлягають перерахуванню за стандартною процентною ставкою 2,5% на добу.
Строк дії договору згідно з п.1.2. починається з моменту його укладення та діє до повного виконання своїх зобов'язань.
Додатком №1 до кредитного договору №08054-01/2022 є графік платежів. Згідно цього додатку розраховано проценти за користування кредитом за період з 10.01.2022 року по 08.02.2022 року в сумі 600,00 грн. Загальна вартість кредиту таким чином склала 4600,00 грн. (4000,00 грн. основна сума боргу та 600,00 грн. проценти за користування кредитом).
13.01.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №13012023, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» права Вимоги до Боржників, вказані у Реєстрі боржників.
Відповідно до витягу від 13.01.2023 року з Реєстру боржників до Договору факторингу №13012023 від 13.01.2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №08054-01/2022 в розмірі 8500,00 грн., з яких: 4000,00 грн., - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
У розрахунку заборгованості ТОВ «ЄАПБ» за кредитним договором №08054-01/2022 за період з 13.01.2023 року по 31.01.2025 року зазначено, що станом на 31.01.2025 року заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 8500,00 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як встановлено судом, ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Міолан» та з ТОВ «ФК «Інвеструм» кредитні договори, підписавши їх одноразовим ідентифікатором, та отримала кредитні кошти. Зобов'язання за кредитними договорами вона належним чином не виконала, кредитні кошти у встановлений строк не повернула, унаслідок чого утворилась заборгованість. Право вимоги за вказаними вище кредитними договорами відповідно до договорів факторингу перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16 зазначила: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».
Відповідно до п. 7.1 Договору про споживчий кредит №102277213 від 22.01.2022 року, укладеного між ТОВ «Міолан» та відповідачкою, строк його дії складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань. Відомості про дострокове розірвання договору суду не надані.
За змістом п. 1.2 договору про надання фінансового кредиту №08054-01/2022, укладеного 10.01.2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та відповідачкою, строк дії договору починається з моменту його укладення та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до частини 7 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції чинній на час укладення кредитних договорів), зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.
24.12.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено абз. 2 наступного змісту: «У договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін».
Згідно з ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія п. 5 р. І цього Закону, яким ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено абз. 2, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Оскільки, відповідно до п. 7.1 Договору про споживчий кредит №102277213 від 22.01.2022 року та п. 1.2 договору про надання фінансового кредиту №08054-01/2022, укладеного 10.01.2022 року, вони діють до повного виконання сторонами, в тому числі відповідачкою, зобов'язань за ним, то відповідно, положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» щодо неможливості продовження строку користування кредитом інакше як виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін є застосовними до спірних правовідносин.
Таким чином, позикодавці за кредитними договорами відповідно до ст.1048 ЦК України мали право нараховувати відсотки за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, відсотки за користування кредитними коштамиза Договором про споживчий кредит №102277213 від 22.01.2022 року мають бути нараховані за 15 днів за період з 22.01.2022 року по 06.02.2022 року, що становить 3750,00 грн. Таким чином за цим договором підлягає стягненню заборгованість в розмірі 15650,00 грн. (10000,00 грн. основна сума боргу, 3750,00 грн. проценти за користування кредитом та 1900,00 грн. комісія за надання кредиту), що відповідає додатку №1 до договору.
За Договором про надання фінансового кредиту №08054-01/2022 за 30 днів за базовою процентною ставкою 2,5% на добу, (враховуючи що кредит не повернутий протягом акційного періоду), що становить 3000,00 грн. (4000,00 грн. х 2,5% х 30 д.). Таким чином за цим договором підлягає стягненню заборгованість в розмірі 7000,00 грн. (4000,00 грн. основна сума боргу, 3000,00 грн. проценти за користування кредитом).
Всього належить стягнути заборгованості за договорами в загальному розмірі 22650,00 грн.
Зважаючи на викладене, в іншій частині в позові необхідно відмовити.
Згідно із ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так як позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2116,57 грн., виходячи з розрахунку: 22650,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 3028 грн. (сума сплаченого судового збору) / 32400,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитними договорами в сумі 22650 (двадцять дві тисячі шістсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ 35625014) судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2 116 (дві тисячі сто шістнадцять) гривень 57 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.О.Догарєва