Справа № 367/6485/24
Провадження №2/367/1486/2025
Іменем України
(заочне)
28 січня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді Кравчук Ю.В.,
за участю:
секретаря судових засідань - Миколаєнко П.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -
У липні 2024 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
Обґрунтовуючи позов, позивач ОСОБА_1 зазначає про те, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 мають спільну малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у шлюбі сторони ніколи не перебували.
Після народження дитини, відповідач ОСОБА_4 залишила малолітнього сина батьку та зникла у невідомому напрямку. Так, вже у квітні 2016 року матір взагалі припинила з'являтись у житті дитини, не вчиняла жодних контактів із малолітнім ОСОБА_6 та не намагалась зв'язатись з ним у будь-який можливий спосіб. По теперішній час не відоме точне місце перебування відповідачки.
З моменту народження сина та станом на момент звернення до суду, позивач ОСОБА_1 здійснює утримання та виховання дитини самостійно. Так, позивач та син ОСОБА_6 зареєстровані та разом проживають за адресою АДРЕСА_1 . Позивач належним чином виконує свій батьківський обов'язок. Так, для малолітньої дитини створені усі належні умови проживання, виховання та розвитку.
Позивач доглядає за сином, здійснює медичні обстеження та лікування, провів усі медичні щеплення для дитини. Малолітній ОСОБА_6 відвідував дитячий садок. Дитина достатньо соціалізована у суспільство. Станом на зараз, малолітній ОСОБА_6 навчається у Ірпінському гуманітарному ліцеї «Лінгвіст» імені Заріфи Алієвої Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області та відвідує 3-Г клас.
Ще у 2018 році, розуміючи що відповідач ОСОБА_4 не має наміру повертатись до сина з метою проживання однією сім'єю, позивач ОСОБА_1 звернувся до органу опіки та піклування з питанням про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 з батьком.
У висновку органу опіки та піклування від 02.07.2018 № 139/10 серед іншого встановлено, що мати не цікавиться життям та здоров'ям дитини від самого народження, а її місце перебування невідоме. Відповідач ОСОБА_4 не цікавилась процесом розгляду питання місця проживання дитини у службі у справах дітей та сім'ї.
З метою відшукування відповідача ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_1 звернувся до відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області із заявою про встановлення місця її перебування.
У відповідь на таку заяву, Бучанське РУП ГУНП в Київській області повідомило, що відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перетнула державний кордон 19.10.2021 р. о 10:22 год. пункту пропуску КПВВ Чонгар (Салькове) на тимчасово окуповану територію. Інформація щодо повернення відповідача на територію України відсутня.
В силу свого віку, та зважаючи що матір залишила дитину через декілька місяців після народження, малолітній ОСОБА_7 не знає та не пам'ятає своєї біологічної матері.
Також, про те що син проживає разом із батьком у будинку АДРЕСА_1 та те, що дитина утримується та виховується батьком самостійно, будуть заявлені свідки, які є сусідами позивача. Факт проживання батька ОСОБА_1 разом із сином також додатково встановлено депутатом Ірпінської міської ради Київської області Ковтун Є. І., про що складено відповідний акт.
Враховуючи викладене, позивач просить: позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття.
Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області від 10 липня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у даній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання, зобов'язано Виконавчий комітет Ірпінської міської ради надати письмовий висновок щодо розв'язання спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області від 17 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили задовольнити. Позивач ОСОБА_1 при цьому пояснив, що познайомився з відповідачкою, почали зустрічатися, проживали у нього вдома, шлюб не укладали, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився спільний син ОСОБА_6 , з пологового будинку відповідачку разом з дитиною він забрав додому в АДРЕСА_1 , де також проживали з ними його батьки. Десь наприкінці квітня 2016 року відповідачка ОСОБА_4 поїхала на територію Криму, оскільки помер її батько, її речі залишилися вдома. Після цього, ОСОБА_4 до дитини не поверталася, через декілька місяців зателефонувала позивачу та зазначила, що їй потрібен час для того, щоб все обдумати. Позивачу відомо, що після цього відповідачка поверталася до м. Ірпеня, однак не намагалася зустрітися з дитиною, син її не пам'ятає, а мамою називає свою бабусю - матір позивача. Таким чином, майже з самого народження позивач самостійно виховує та утримує сина ОСОБА_6 , також йому допомагають батьки - бабуся і дідусь дитини, які разом з ними проживають, матір дитини - відповідачка ОСОБА_4 не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, долею дитини не цікавиться.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради - Співак Н.В. позовну заяву підтримала та просила задовольнити, підтвердивши обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до вимог ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, пояснення представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, допитавши свідків, заслухавши думку малолітньої дитини ОСОБА_5 , дослідивши письмові докази у справі, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Києві народився ОСОБА_5 , про що Відділом ДРАЦС Ірпінського МУЮ у Київській області 27.01.2016 складено відповідний актовий запис №40, батьками якого зазначені: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_4 .
02 липня 2018 року Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області прийнято рішення №139/10, яким затверджено висновок про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, ОСОБА_1 . Як видно із висновку органу опіки і піклування про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , після народження малолітнього сина ОСОБА_4 залишила родину, перші місяці несистематично відвідувала новонародженого сина за місцем його проживання, а пізніше зникла у невідомому напрямку, малолітня дитина проживає разом з батьком та його батьками, батьком створені належні умови для виховання та розвитку дитини, батько працює та утримує дитину.
У декларації ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, зазначено довірену особу пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом та законного представника дитини - ОСОБА_1 .
Згідно із наданою медичною документацією, а саме ОСОБА_8 профілактичних щеплень та копією амбулаторної картки малолітньої дитини - ОСОБА_5 , дитині проведено профілактичні щеплення відповідно до календаря щеплень, та систематично проводився огляд лікарем.
Відповідно до характеристики учня 3-Г класу Ірпінського гуманітарного ліцею «Лінгвіст» імені Заріфи Алієвої Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області ОСОБА_5 , під час навчання останній зарекомендував себе хорошим учнем, дисциплінований, слухняний, веселий і активний. Батько, ОСОБА_1 , займається вихованням дитини самостійно, приділяє достатньо увагу навчанню та вихованню сина, з учителем спілкується та бере участь у батьківських зборах, до школи дитину приводить і забирає після занять батько. Протягом двох років навчання дитини в школі, мати жодного разу не цікавилася успіхами навчання ОСОБА_6 , не відвідувала батьківські збори, не приймала участь у шкільному житті дитини.
Згідно із актом від 17 червня 2024 року, складеним та підписаним депутатом Ірпінської міської ради Ковтун Є.Ю., а також підписаним сусідами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своїм сином ОСОБА_5 , який знаходиться на утриманні батька.
Відповідно до наданих ОСОБА_1 медичних довідок КНП «ІЦМЛ» ІМР КО, останній на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Згідно із протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 31 травня 2024 року, а також письмових пояснень ОСОБА_1 , останній 31.05.2024 звернувся із заявою до Відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, відповідно до якої просив встановити місцезнаходження його колишньої співмешканки, матері спільної малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою отримання можливості проінформувати її про судове засідання.
Як видно із відповіді т.в.о. начальника Відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області від 18.06.2024 №9217, адресованої ОСОБА_1 , в ході відпрацювання повідомлення було встановлено, що гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перетнула державний кордон 19.10.2021 о 10:22 пункту пропуску КПВВ Чонгар (Салькове) на тимчасово окуповану територію.
Рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 24 вересня 2024 року №107/8 затверджено висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітнього сина ОСОБА_5 . Згідно із висновком органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , відповідно до акту обстеження умов проживання від 21.08.2024, малолітній ОСОБА_5 проживає з батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання дитини задовільні, батько займається його вихованням та утриманням, піклується про подальшу долю сина, відповідно до пояснень малолітнього ОСОБА_6 , свою біологічну матір ОСОБА_4 він не знає, вона ніколи не телефонує йому, не вітає зі святами, матеріально не допомагає, ОСОБА_6 мамою називає рідну бабусю, яка допомагає у вихованні онука. Відповідно до пояснень сусідів, характеристики зі школи, ОСОБА_1 сам виховує малолітнього ОСОБА_6 , є дуже відповідальним батьком, матір дитини вони ніколи не бачили, у зв'язку з чим орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітнього сина ОСОБА_5 .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 надав показання про те, що він є хрещеним батьком малолітньої дитини - ОСОБА_5 , зазначив, що матір ОСОБА_6 - відповідачку ОСОБА_4 він бачив всього 1 чи 2 рази, коли народився ОСОБА_6 , то він з дружиною приїжджали до них в гості. Після того, він відповідачку більше не бачив, йому відомо, що відповідачка покинула дитину та поїхала, коли дитині було 5 чи 6 місяців, після того до дитини не повернулася. На хрещенні дитини матір уже була відсутня, також була відсутня, коли дитині виповнився 1 рік. Вихованням ОСОБА_6 майже з самого народження займаються позивач - ОСОБА_12 , а також його батьки, про це свідку достовірно відомо, оскільки він бачиться з позивачем та дитиною систематично, приблизно 1 раз на місяць.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надав показання про те, що він є сусідом позивача ОСОБА_1 , його будинок розташований навпроти будинку, де проживає ОСОБА_1 . Зазначив, що відповідачку ОСОБА_13 він не бачив в будинку, де проживає ОСОБА_1 , з 2016 року. При цьому, за адресою: АДРЕСА_1 , постійно проживають ОСОБА_12 , його син ОСОБА_6 , а також батьки ОСОБА_14 . ОСОБА_12 займається вихованням ОСОБА_6 та утримує його, також йому у вихованні сина допомагають батьки - ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . ОСОБА_1 регулярно возить дитину до школи. З позивачем ОСОБА_1 свідок перебуває у дружніх стосунках, часто ходять один до одного в гості, а тому йому достеменно відомо, хто проживає в будинку та займається вихованням дитини.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надав показання про те, що він є сусідом позивача ОСОБА_1 , його будинок розташований поруч із будинком позивача. Свідок зазначив, що у будинку АДРЕСА_1 , постійно проживають ОСОБА_12 , його син ОСОБА_6 , а також батьки ОСОБА_14 . Матір ОСОБА_6 він ніколи не бачив, вона з ними не проживає. Вихованням дитини займається ОСОБА_12 , також йому у вихованні сина допомагають його батьки, які з ними проживають.
Також, в судовому засіданні було заслухано малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який суду пояснив, що свою справжню маму не пам'ятає, не спілкується з нею, вона не приймає участі у його вихованні, не дарує подарунки, мамою називає бабусю.
Щодо позовної вимоги про позбавлення батьківських прав, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 червня 2021 року у справі № 758/9706/18 (провадження № 61-17898св20).
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Згідно із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20) ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.
Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (Hunt v. Ukraine, № 31111/04, § 58, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Така позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13192/19-ц (провадження № 61-2237св21).
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
При встановлених обставинах, оцінюючі надані суду письмові докази, показання свідків та пояснення малолітньої дитини, суд дійшов висновку, що відповідач без поважних причин та свідомо не виконує свої батьківські обов'язки по вихованню дитини та її утриманню, не проявляє інтересу до внутрішнього світу дитини та її подальшої долі, що свідчить про її нехтування покладеними на неї правами та обов'язками по вихованню та утриманню власної дитини.
Судом на підставі зазначених вище доказів встановлено, що ОСОБА_4 з квітня 2016 року ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо виховання дитини.
Враховуючи вказані вище обставини, суд погоджується із висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Таким чином, враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку, що слід позбавити батьківських прав ОСОБА_4 на підставі ст. 164 СК України, як таку, що свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо виховання дитини.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 180 та ч. 1 ст. 183 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. ч. 1, 2, 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом ст. ст. 181, 182 СК України кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються за рішенням суду у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. При визначені розміру аліментів суд, враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття.
Оскільки, судом встановлено, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню свого малолітнього сина, не цікавиться долею дитини, не відвідує його, не піклується про фізичний і духовний розвиток, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, а тому є передбачені законом підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її малолітньої дитини.
Крім того, враховуючи, що відповідачка ОСОБА_4 як мати, кошти на утримання дитини не надає в добровільному порядку, суд вважає за можливе стягнути з відповідачки аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, суд покладає на відповідача.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При розподілі судових витрат суд враховує, що позов задоволено у повному обсязі, тому судові витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_4 .
Керуючись ст. ст. 12, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини- задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Стягнути із ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі сплаченого судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути із ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Кравчук