Справа № 367/12419/24
Провадження №1-кп/367/611/2025
Іменем України
про продовження міри запобіжного заходу
02 квітня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
законного представника потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Ірпені Київської області клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому міри запобіжного заходу у виді домашнього арешту цілодобово стороком на два місяці у кримінальному провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.08.2024 року за №42024112320000077, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Пилиповичі Бородянського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.296 КК України,-
До суду надійшло клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово відносно ОСОБА_6 строком на два місяці з продовженням строку дії покладених на нього обов'язків.
Клопотання мотивоване тим, що:
в провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває обвинувальний акту у кримінальному провадженні № 42024112320000077 від 28.08.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 296 КК України;
ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2024 відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та заборонено йому залишати місце свого проживання по АДРЕСА_3 , у межах строку досудового розслідування, тобто до 26.11.2024 включно, окрім часу необхідного для лікування, а також на ОСОБА_6 покладено обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора у даному кримінальному провадженні, слідчого судді чи суду за кожної вимоги; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання або місця роботи; не відлучатись за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора чи суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
у подальшому, строк застосування запобіжного заходу неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 03.02.2025 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_6 та заборонено йому залишати місце свого проживання по АДРЕСА_2 , цілодобово, без дозволу прокурора або суду, окрім часу необхідного для лікування, строком до 03.04.2025 включно, а також на ОСОБА_6 покладено обов'язки: не відлучатись за межі Київської області без дозволу прокурора або суду; прибувати до прокурора або суду за кожною вимогою;
строк дії застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу спливає, а ризики, які заявлялись прокурором при його застосуванні та наданий час не зменшились і продовжують існувати, що дає достатні підстави стороні обвинувачення звернутися з клопотанням до суду про продовження застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , підставою для застосування якого згідно з ч. 2 ст.177 КПК України є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 296 КК України, який має високий ступінь суспільної небезпеки та за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України;
обвинувачений ОСОБА_6 постійно змінює місце свого проживання, про що свідчить зазначені адреси у протоколі його затримання в порядку ст. 208 КПК України по АДРЕСА_1 , в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2024 по вул. Ватутіна, 3-В в м. Буча Бучанського району Київської області та в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 21.11.2024 по АДРЕСА_2 та свідчить про відсутність у обвинуваченого постійного місця проживання на території Київської області та міста Києва;
обвинувачений не має на утриманні дітей або осіб похилого віку чи недієздатних осіб, що свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зав'язків;
ураховуючи викладене, будучі не ізольованим в частині вільного вибору місця проживання обвинувачений, з метою уникнення кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення в якому його обвинувачують, може переховуватись від суду, тобто вчинити ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. В обґрунтування даного ризику необхідно взяти до увагу і процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 , який з місця вчинення кримінального правопорушення зник, після суспільного розголосу про дану події почав переховуватись від органів досудового розслідування та лише вжитими працівниками поліції заходами, у тому числі проведення численних обшуків, місця знаходження обвинуваченого ОСОБА_6 було встановлено та затримано в порядку ст. 208 КПК України;
також обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити ризик, передбачений п. З ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на неповнолітніх потерпілого та свідків, оскільки йому відомі анкетні дані та місця проживання неповнолітніх потерпілого і свідків, які містяться у процесуальних документах та протоколах слідчих дій, з якими обвинувачений ознайомлений під час виконання вимог ст. 290 КПК України. Отже, обвинувачений може шляхом підбурювання, вмовляння чи залякування впливати на цих осіб з метою зміни їх показів на свою користь та які в силу свого віку можуть піддатися незаконному впливу з боку обвинуваченого, що в подальшому призведе до спотворення їх показів, які вони даватиме під час судового розгляду даного кримінального провадження;
обвинувачений ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на даний час у кримінальному провадженні судом не проведено жодної дії спрямованої на з'ясування обставин та перевірки їх доказами. Зокрема, судом не допитано неповнолітніх потерпілого і свідків, не досліджено письмових доказів, а тому обвинувачений ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення у якому обвинувачується може 'незаконно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином тобто наявний ризик, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України;
обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вказану протизаконну діяльність про що свідчить кримінальне правопорушення в якому його обвинувачують, з високим ступенем суспільної небезпеки вчинене щодо дитини, що обґрунтовано свідчить про існування ризику вчинення ним дій, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України;
менш суворі запобіжні заходи, ніж домашній арешт, не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, у зв'язку з чим є достатні підстави для продовження застосування такого виду запобіжного заходу, як домашній арешт.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання в частині продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, але у зв'язку із надходженням від законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 . ОСОБА_4 заяви про відсутність у її сина та неї претензій до ОСОБА_6 , отримання потерпілою стороною від ОСОБА_6 компенсації, примирення між ними, прокурор зазначила, що ризики зменшились, у зв'язку з чим просила суд застосувати до обвинуваченого домашній арешт в нічний час доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступного дня строком на два місяці.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просив змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на особисте зобов'язання, тому як ризики про вплив на сторону потерпілого непідтверджений, а ризик перешкоди кримінальному провадженню не доведений, то як обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, під час досудового розслідування та після направлення до суду обвинувального акта не допускав порушення встановлених щодо нього процесуальних обов'язків, а фактично наявність комендантської години забезпечуватиме перебування обвинуваченого в нічний ччас за місце м проживання.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку захисника, та зазначив, що зазначенні прокурором ризики є необґрунтованими, інформував суд, що на етапі досудового розслідування був змушений змінити зареєстроване місце проживання через те, що власник житла, у якому було зареєстровано його місце проживання, зняв його з реєстрації одноособово, тому він був змушений зареєструвати свої місце проживання за адресою квартири, що належить його матері.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання, матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст. 331 КПК України за наявністю клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Стаття 176 КПК України визначає, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3)застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Як убачається з наданих суду документів, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, пов'язаним з опором іншим громадянам, які припиняла хуліганські дії, яке згідно ст. 12 КК України віднесено до нетяжкого злочину, та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27.09.2024 року справа № 761/35820/24 щодо підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 26.11.2024 року включно.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21.11.2024 року щодо підозрюваного ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 22.12.2024 року включно.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 07.12.2024 року обвинуваченому було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до 07.02.2025 року включно.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 03.02.2025 року о 2025 року обвинуваченому було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до 03.04.2025 року включно.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1, 5 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
9) носити електронний засіб контролю.
Одночасно з цим, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім ризиків, встановлених у судовому засіданні, суд повинен оцінити в сукупності всі обставини кримінального провадження, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного (ст. 178 КПК України).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
У відповідності до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст. 179 КПК України підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до ч. 3 ст. 179 КПК України контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Оцінюючи ризик переховування, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд робить висновок, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 296 КК України, є нетяжким злочином, передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 2 до 5 років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Суд враховує, що ОСОБА_6 26.09.2024 року затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Оцінюючи ризик, передбачений п. З ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що вказаний ризик в частині впливу на потерпілого є необґрунтованим, оскільки законний представник ОСОБА_4 заявила про те, що остання зі своїм сином нотаріально засвідчили примирення щодо обвинуваченого ОСОБА_6 та у зазначеній заяві про примирення підтвердили, що не мають будь-яких претензій до обвинуваченого. Однак це не виключає існування ризику впливу на неповнолітніх свідків, оскільки йому відомі анкетні дані та місця проживання неповнолітніх свідків, які містяться у процесуальних документах та протоколах слідчих дій, з якими обвинувачений ознайомлений під час виконання вимог ст. 290 КПК України. Отже, обвинувачений може шляхом підбурювання, вмовляння чи залякування впливати на цих осіб з метою зміни їх показів на свою користь та які в силу свого віку можуть піддатися незаконному впливу з боку обвинуваченого, що в подальшому призведе до спотворення їх показів, які вони даватиме під час судового розгляду даного кримінального провадження.
Оцінюючи ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що зі сплином часу ризики зменшуються, прокурором долучено суду матеріали кримінального провадження, які прокуром вважає доказами у справі, а тому суд вважає, що не доведено, що обвинувачений ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Оцінюючи продовження існування наявності у обвинуваченого передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України ризику, суд враховує, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, від законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 . ОСОБА_4 заяви про відсутність у її сина та неї претензій до ОСОБА_6 , отримання потерпілою стороною від ОСОБА_6 компенсації, примирення між ними, а тому вважає, що не доведено ризик продовження вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, у якому його обвинувачують або вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Встановлені під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжних заходів обставини є достатнім для переконання, щозапобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання буде достатнім та дієвим для забезпечення зазначених вище ризиків та виконання обвинуваченим своїх обов'язків.
Питання доведеності вини обвинуваченого у скоєнні інкримінованого злочину і правильності кваліфікації його дій судом не вирішувалися, оскільки це є предметом судового розгляду справи по суті.
Враховуючи наявність обвинувачення, продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1 та 3 ст. 177 КПК України, та достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання цьому ризику, з урахуванням особи обвинуваченого, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого ОСОБА_6 обвинувачується, наявна необхідність у застосуванні особистого зобов'язання, а відтак, суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити частково. У зв'язку з недоведеністю наявності ризику впливу на неповнолітнього потерпілого, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з частково доведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Таким чином, врахувавши зазначені вище обставини, визначені статтею 178 КПК України, а також приймаючи до уваги те, що під час розгляду клопотання прокурором не доведено ризики про необхідність застосування такого виду запобіжного заходу як домашній арешт, суд приходить до висновку про застосуання відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 184, 193, 194, 196, 331, 369-372, 376 КПК України,
Клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області про продовження строку дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу на особисте зобов'язання - задовільнити.
Змінити щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , міру запобіжного заходу на запобіжний захід у виді особистого зобов'язання на строк два місяці, тобто до 02 червня 2025 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- утримуватися від позапроцесуального спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.;
- прибувати до дізнавача, слiдчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися за межі Київської області та м. Києва без дозволу прокурора або суду.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження - для відома.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , письмово під розпис повідомити про покладення на нього обов'язків та роз'яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на уповноваженого прокурора, в провадженні якого перебуває дане кримінальне провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК України ухвала суду про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання оскарженню не підлягає.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1