Віньковецький районний суд Хмельницької області
Справа № 670/592/24
Провадження № 2/670/18/25
(повне)
26 березня 2025 року селище Віньківці
Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Голуба О.Є.
за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.
представника позивача - Солов'я О.В.
відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди,
Короткий зміст позовних вимог.
23.07.2024 до суду надійшов позов ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат - Соловей Олександр Васильович, до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, а за його відсутності стягнути компенсацію вартості цього майна у сумі 87 340,00 грн та моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 06 травня 2024 року у справі № 670/566/22 поділено спільно нажите майно подружжя виділивши ОСОБА_2 у приватну власність: трактор колісний марки FT180B, 2008 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1272 см.куб., реєстраційний номер НОМЕР_3 , а також плуг та інше обладнання до трактора вартістю 68 502,00 гривні; десять бджолиних вуликів з сім'ями бджіл, вартістю 35 000,00 гривень; млин трифазний з електродвигуном 5 квт., вартістю 12 000,00 гривень; бджолиний епідомик, вартістю 14 000,00 гривень; драбину оцинковану, вартістю 3 000,00 гривень.
Рішення суду про поділ майна подружжя набрало чинності 11 червня 2024 року. Однак відповідач ОСОБА_1 вказане майно не повернув, крім трактора колісного марки ET180B, а забрав його після розлучення до нового місця проживання.
13 червня 2024 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про повернення належного майна ОСОБА_2 , однак відповідач добровільно майно не повернув. Також 28 червня 2024 року між позивачем та відповідачем відбулася телефона розмова щодо повернення належного, згідно з рішенням суду, позивачу майна, однак, відповідач відмовлявся повернути майно.
Станом на момент звернення до суду, відповідач незаконно, без правових підстав, зберігав в себе за адресою свого проживання майно, яке належить позивачу, що стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.
Позивач вважає, що відповідач ОСОБА_1 своїми діями завдав душевних їй страждань, як наслідок її моральний стан погіршився, вона стала дратівливою, постійно відчуває страх, погіршився її сон, вона постійно вимушена вживати заспокійливі засоби та проходити лікування у зв'язку з постійним стресом та переживанням за своє майно. Через дані обставини вона була відірвана від щоденного звичного життя, змушена звертатися до адвокатів та суду щоб повернути своє майно, тому просить стягнути з відповідача 20 000,00 гривень моральної шкоди.
Рух справи в суді та позиція сторін у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2024 для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Голуба О.Є.
На виконання вимог ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності здійснив запит щодо інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Відповідь на вказаний запит надійшла до суду 31.07.2024.
Ухвалою суду від 31.07.2024 відкрито провадження в справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
20.08.2024 відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив залишити без задоволення. Також зазначив, що він не погодився із рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 06 травня 2024 року у справі №670/566/22, тому подав скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. 19.07.2024 ухвалою Хмельницького апеляційного суду його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено. Також зупинено дію рішення Віньковецького районного суду до ухвалення рішення апеляційним судом. Тому вважає, що позивач передчасно та безпідставно звернулася до суду.
20.08.2024 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння до прийняття Хмельницьким апеляційний судом рішення в справі № 670/566/22.
Ухвалою суду від 22.08.2024 провадження в справі зупинено за клопотанням представника позивача до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №670/566/22.
12.11.2024 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою суду від 21.11.2024 провадження в справі поновлено за клопотанням представника позивача та призначено підготовче судове засідання.
05.02.2025 в підготовчому судовому засіданні представник позивача подав письмову заяву про відмову від позовних вимог в частині витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки відповідач ОСОБА_1 добровільно повернув позивачу майно, яке остання намагалася витребувати в судовому порядку.
Ухвалою суду від 05.02.2025 прийнято відмову сторони позивача від позовних вимог в частині про витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 у користь ОСОБА_2 та закрито провадження у справі в цій частині.
Ухвалою суду від 05.02.2025 закрито підготовче провадження в справі та справу призначено до судового розгляду.
Позивач в судовому засіданні вимогу про відшкодування моральної шкоди підтримала, просила задовольнити, зазначила що через обставини що склалися, зокрема, судові процеси щодо поділу майна і подальшого його витребування з незаконного володіння її майном відповідачем в неї значно погіршився стан здоров'я, вона проходить лікування у зв'язку з постійним стресом та переживанням за своє майно і обставин що склалися з вини відповідача. Через незаконні дії відповідача вона не могла користуватися своїм майном та була відірвана від щоденного звичного життя, змушена звертатися до адвокатів та суду щоб повернути майно, що їй належить.
Представник позивача в судовому засіданні вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди підтримав, просив суд врахувати, що позивач через дії відповідача змушена витрачати свій час та здоров'я на судові процеси щодо повернення належного їй майна. Зазначив, що фактично позивач була позбавлена користування своїм майном не лише після рішення суду про поділ майна, а фактично ще до моменту його поділу, оскільки воно перебувало у спільній сумісній власності і право на користування та володіння ним в них було рівним. Однак відповідач неправомірно забрав дане майно позбавивши позивача можливості ним володіти.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні в задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди просив відмовити. Зазначив, що майно він не повертав тому, що подав апеляційну скаргу та чекав справедливого рішення суду про поділ спільного майна, яке б набрало законної сили. Після набрання рішенням законної сили він мав намір повернути майно позивачу. Вважає, що не завдавав своїми діями моральної шкоди позивачу, оскільки до набрання рішенням законної сили мав право користуватися даним майном.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, позивача та відповідача, ознайомившись з доводами викладеними в позовній заяві та відзиві на позов, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 06.05.2024 у справі № 670/566/22 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та виділено ОСОБА_2 в приватну власність: трактор колісний марки FT180B, 2008 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1272 см.куб., реєстраційний номер НОМЕР_3 , а також плуг та інше обладнання до трактора вартістю 68 502,00 гривні; десять бджолиних вуликів з сім'ями бджіл, вартістю 35 000,00 гривень; млин трифазний з електродвигуном 5 квт., вартістю 12 000,00 гривень; бджолиний епідомик, вартістю 14 000,00 гривень; драбину оцинковану, вартістю 3 000,00 гривень (а.с.4-6).
Рішення суду, після поновлення Хмельницьким апеляційним судом відповідачу строку на апеляційне оскарження та залишення апеляційної скарги без задоволення, набрало законної сили 06.11.2024.
Відповідно до відповіді СПД № 1 ВП № 3 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області №1204/121/119/125/101-2023 від 06.05.2023 в ході перевірки за зверненням ОСОБА_2 було встановлено, що майно, яке зникло зі слів заявниці забрав її чоловік - ОСОБА_1 , і який казав що поверне майно після набрання рішення суду по розподілу спільно нажитого майна між колишнім подружжям, факт крадіжки не знайшов свого підтвердження. Обставини, що склалися мають характер цивільно-правових відносин. (а.с.7).
13.06.2024 позивач направила відповідачу на його адресу вимогу про повернення належного їй майна, яке виділено їй у власність рішенням суду або ж компенсувати їй вартість даного майна. Поштову квитанцію та роздруківку з сайту укрпошти, що підтверджує відправлення та відповідно отримання даної вимоги відповідачем надано до позовної заяви (а.с.8, 8а, 9).
Позивачем також на підтвердження телефонної розмови з відповідачем 28.06.2024, час розмови 2 хв., надано до матеріалів справи скріншот з екрану телефона (а.с. 10).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач після пред'явлення позову про витребування майна та під час розгляду даної справи судом повернув витребуване майно позивачу, що підтверджується зокрема актом приймання-передачі майна від 31.01.2025 (а.с.80).
Застосоване судом законодавство.
Згідно з ст. 41, 55 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
Стаття 387 ЦК України наділяє власника правом витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до пункту 2 частини 3 цієї норми положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
У частині першій статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Порядок та правові підстави відшкодування моральної шкоди визначаються статтею 23 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Мотиви прийняття рішення судом та висновки суду.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої та знищенням чи пошкодженням її майна.
У частині 3 статті 23 ЦК України законодавець визначив чинники, які впливають на розмір моральної шкоди. Такими обставинами є характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
У постанові Великої Палати ВС від 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру.
У постанові ОП КЦС ВС від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).
З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що майно яке належить позивачу згідно з рішенням суду про поділ майна перебувало після розлучення протягом всього часу у відповідача до моменту передання його згідно з актом приймання-передачі майна 31.01.2025.
Наведе вище, свідчить про те, що відповідач володів та користувався спочатку спільним майном, а в подальшому власністю позивача на власний розсуд, в результаті чого позивач була позбавлена можливості використовувати дане майно. Дані обставини відповідачем в суді не заперечуються та підтверджуються актом приймання-передачі майна від 31.01.2025.
Твердження відповідача, що його мотивами не повернення майна позивачу були вчинення дії щодо оскарження рішення суду про поділ майна, оскільки він його вважав незаконним - не спростовують того, що позивач не мала змоги володіти та користуватися майном на рівних умовах з відповідачем, як спільною сумісною власністю так і в подальшому особистою власністю, протягом всього часу перебування майна у відповідача.
Доводи відповідача про те, що до набрання рішенням законної сили він був власником спірного майна та міг розпоряджатися ним на власний розсуд, суд відхиляє, оскільки спірне майно з моменту його придбання мало статус спільної сумісної власності подружжя, що встановлено судом у рішенні про поділ майна подружжя від 06.05.2024 в справі №670/566/22. З момент набрання законної сили рішенням про поділ цього майна подружжя, змінився лише його правовий режим - зі спільної сумісної власності подружжя, на особисту приватну власність позивача.
Щодо наданих відповідачем суду скріншотів з телефону на підтвердження того, що відповідач не здійснював дзвінки позивачу, тим самим не турбував її та відповідно не наносив їй моральної шкоди, а також копії медичних виписок на підтвердження проблем із здоров'ям у відповідача, суд не бере їх до уваги, оскільки такі не стосуються предмета спору та є недопустимими і неналежними доказами (а.с. 90-91, 93-95).
Суд вважає обгрунтованими доводи позивача, що вона зазнала моральної шкоди у зв'язку з неправомірними діями відповідача, які перешкоджали їй користуватися своєю власністю та призвели до її душевних страждань, стану постійного стресу, порушення звичних умов проживання, необхідності звертатися за правничою допомогою та до суду за захистом своїх порушених прав, що потребувало не лише її матеріальних витрат, а й витрат часу і емоційних затрат, що негативно впливало на її здоров'я та життя в цілому.
Визначаючи розмір належної до компенсації моральної шкоди, суд виходить з такого.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я позивача, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Визначаючи розмір відшкодування, суд керується принципами розумності, справедливості та співмірності.
Враховуючи зазначене вище, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги ступінь душевних страждань позивача, а також вид майна яким позивач не могла володіти, користуватися та розпоряджатися, строк протягом якого вона була позбавлена такої можливості, поведінку відповідача та те, що відповідач до моменту набрання рішенням законної сили мав право володіти даним майном спільно з позивачем, а також враховує повернення відповідачем витребуваного майно у власність позивачу під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 7 000,00 грн.
Заявлена до відшкодування сума у 20 000,00 грн з врахуванням виду майна, яким позивач не могла володіти та користуватися є явно завищеною.
Також, суд зазначає, що відшкодування моральної шкоди має виключно компенсаційний характер, а розмір має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (правова позиція викладена в постанові ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц).
Пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення у справі «Гарсія Руїс проти Іспанії» (Garsia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26 із подальшими посиланнями; PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Вирішення питання щодо судових витрат.
За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 є особами з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 (а.с.11, 92).
Отже, як вбачається з матеріалів справи, обидві сторони звільнені від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судові витрати слід віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись 16, 23, 317, 319, 321, 386, 1167, ЦК України, ст. 4-5, 12-13, 76-83, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 7 000,00 грн (сім тисяч гривень 00 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повне рішення складено 04.04.2025.
Суддя О.Є. Голуб