Постанова від 04.04.2025 по справі 520/21586/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2025 р. Справа № 520/21586/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, повний текст складено 09.12.24 по справі № 520/21586/23

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Харківської митниці

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач, декларант) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці (далі - відповідач, митний орган), в якому просив суд:

- скасувати рішення Харківської митниці про коригування заявленої митної вартості товарів від 13.06.2023 № UA807000/2023/000312/2.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність складеного відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000312/2 від 13.06.2023, оскільки при здійсненні митного оформлення ввезеного на митну територію України товару за митною декларацією № 23UA807200007021U9 від 13.06.2023 позивачем було надано відповідачу вичерпний перелік як основних, так і додаткових документів, які кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, підтверджують усі числові значення складових митної вартості і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Стверджував, що відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, не обґрунтував та не навів, в яких саме документах, поданих декларантом, містяться розбіжності, що мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, наявні ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі № 520/21586/23 позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Харківської митниці (вулиця Короленка, будинок 16-Б, місто Харків, 61003, код ЄДРПОУ: 44017626) про скасування рішення - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості від 13.06.2023 № UA807000/2023/000312/2.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість та порушення норм процесуального і матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 по справі № 520/21586/23 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за ЕМД № 23UA807200007021U9 від 13.06.2023, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог статті 54 Митного кодексу України (далі - МК України) шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також статей 336, 337, 363 МК України в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками. У результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, було встановлено, що рівень митної вартості товару 1 згідно ЄАІС становить 1,8 дол. США/кг. (джерело - ЕМД UA806020/2023/005039 від 24.04.2023), водночас задекларований позивачем рівень митної вартості - 1,57 дол. США/кг., що свідчить про заниження дійсної митної вартості імпортованого товару.

Зауважив, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодом: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості) та 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів) є обов'язковою до виконання рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи та вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів. Звернув увагу суду апеляційної інстанції, що жоден нормативно-правовий акт не зобов'язує митний орган у запиті про надання додаткових документів зазначати, які саме розбіжності були виявлені посадовою особою митного органу під час аналізу документів, поданих до митного оформлення. За таких обставин, вимога митниці, скерована декларанту у направленому електронному повідомленні, про надання наявних у нього додаткових документів узгоджується з нормами частини 3 статті 53 МК України та висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.01.2021 по справі 805/2942/16-а.

На підставі вищевикладеного, відповідно до вимог частини 5 статті 55 МК України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у розпорядженні митного органу, за наслідками чого позивача було повідомлено, що він або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати додаткові, наявні у них документи, для підтвердження заявленої митної вартості товару. Однак, позивач повідомив про неможливість надання додаткових документів, чим не спростував сумніви митниці щодо наявності розбіжностей в наданих документах та відсутності всіх складових митної вартості, поданого до митного оформлення та митного контролю товару, у зв'язку з чим, Харківською митницею прийнято спірне рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару за методом ідентичних товарів, у відповідності до статті 60 МК України, при прийнятті якого, за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься ціновій базі ЄАІС про подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено.

З огляду на вищевикладене, вважав, що рішення про коригування митної вартості №UA807000/2023/000312/2 від 13.06.2023 винесене на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, тому обставини для його скасування відсутні.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, позивач стверджував про її необґрунтованість, у зв'язку з чим, просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі № 520/21586/23 без змін.

В обґрунтування відзиву зазначив, що у відповідача були відсутні підстави для невизнання митної вартості товару за ціною договору, оскільки як первинно так і додатково поданими до митного органу документами було цілком підтверджено заявлену позивачем митну вартість, а посилання відповідача на формальні розбіжності у поданих документах не впливають на правильність її визначення декларантом.

Пояснив, що додатково подані до митного органу документи мали усунути усі наявні сумніви у правильності визначення митної вартості товарів, оскільки їх змістом було повністю розкрито усі деталі здійсненої позивачем поставки, зокрема, щодо перекладу митної декларації країни відправлення, умов транспортування та сплати за отримані послуги, причин виникнення розбіжностей у коді товару, здійснених оплат на рахунок продавця за отриманий товар, тощо, однак відповідачем взагалі не надано жодної оцінки поданим документам та протиправно залишено в силі рішення про коригування митної вартості №UA807000/2023/000312/2 від 13.06.2023.

В іншій частині зміст відзиву на апеляційну скаргу є тотожним змісту позовної заяви.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та компанією Hong Kong Yick Sai Tat Trading Limited укладено зовнішньоекономічний контракт від 03.05.2019 №0305/2019 на поставку товару.

Сторони обумовили, що вартість товару встановлюється Сторонами в специфікаціях до цього контракту.

Специфікацією від 03.02.2023 № 31 до Контракту від 03.05.2019 №0305/2019 передбачено поставку товару:

- PVC Film/ ПВХ плівка thickness/товщина: 0,15 mm, width/ширина: 1260 mm, у кількості 97 560,00 м2, ціна товару 0,280 доларів США/м2; загальною вартістю 27 316,80 доларів США;

- PVC Film/ ПВХ плівка thickness/товщина: 0,18 mm, width/ширина: 1260 mm, у кількості 114 770,00 м2, ціна товару 0,360 доларів США/м2; загальною вартістю 41 317,20 доларів США;

- PVC Edge Banding/ ПВХ край thickness/товщина: 0,40 mm, width/ширина: 630 mm, у кількості 7 677,00 м2, ціна товару 1 долар США/м2; загальною вартістю 7 677,00 доларів США.

Зазначено, що товар поставляється на умовах FOB, YANTIAN, (INCOTERMS 2010). Умови оплати за поставку даної партії товару - 100% до отримання копій відвантажувальних документів.

Специфікацією від 06.02.2023 № 32 до Контракту від 03.05.2019 №0305/2019 передбачено поставку товару:

- PVC Film/ ПВХ плівка thickness/товщина: 0,15 mm, width/ширина: 1260 mm, у кількості 300 910,43 м2, ціна товару 0,280 доларів США/м2; загальною вартістю 84 254,92 доларів США;

- PVC Film/ ПВХ плівка thickness/товщина: 0,18 mm, width/ширина: 1260 mm, у кількості 95 810,00 м2, ціна товару 0,360 доларів США/м2; загальною вартістю 34491,60 доларів США;

- PVC Edge Banding/ ПВХ край thickness/товщина: 0,40 mm, width/ширина: 630 mm, у кількості 1134,00 м2, ціна товару 1 долар США/м2; загальною вартістю 1134,00 доларів США;

- PVC Edge Banding/ ПВХ край thickness/товщина: 1 mm, width/ширина: 45 mm, у кількості 2340,00 м2, ціна товару 1,4 долар США/м2; загальною вартістю 3276,00 доларів США.

Вказано, що товар поставляється на умовах FOB, YANTIAN, SHENZHEN, CHINA (INCOTERMS 2010). Умови оплати за поставку даної партії товару - 100% передплати. Товар відвантажується згідно з рахунком - фактурою. Відвантаження товару та передача його перевізнику здійснюється протягом 165 днів з моменту здійснення передоплати Продавцю та надходження коштів на рахунок Продавця. Оплата за товар провадиться в доларах США банківським переказом. Форма оплати вказується в інвойсі.

На виконання договору поставки позивачу було надіслано рахунок (інвойс) від 21.04.2023, в якому міститься сума вартості товару 103182,88 доларів США, який сплачений позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією від 08.02.2023 № 30.

Позивачем в якості перевізника товару залучено ТОВ «ТАНІТ ГРУП» по маршруту Yantian, China до порту Рені, Україна, що підтверджується рахунком на оплату від 06.06.2023 №TG060623002, довідкою про транспортні витрати від 06.06.2023 №10891, з якої вбачається, що вартість доставки вантажу до кордону України по коносаменту від 25.04.2023 №WWA23042980 по маршруту Yantian, Shenzhen, China - Constantza, Romania складає 271435,50 грн, по маршруту Constantza, Romania до порту Рені, Україна складає 238198,50 грн.

Позивач звернувся до Харківської митниці з електронною митною декларацією від 13.06.2023 UA807200/2023/007021, в якій митна вартість була визначена за ціною контракту, а у графі 31 зазначено товар (декоративна плівка ПВХ товщиною до 1 мм вміст пластифікатора 5%, у рулонах, не пориста, не армована, без підкладки, не поєднана подібним способом з іншими матеріалами, лицьова сторона покрита полімерною фарбою і має глибоку структуру тиснення під дерево, праймірована, багатошарова. В асортименті декорів: плівка ПВХ 0,15х1260мм - 229576 м2), товщина 1 шару (основи) - 0,07мм; товщина 2 шару - 0,08мм; плівка ПВХ 0,18х1260мм - 95810м2/ 76039 м.п., товщина 1 шару (основи) - 0,08мм; товщина 2 шару - 0,10мм; крайка ПВХ 0,4х630 мм - 1134м2/1800 м.п., товщина 1 шару (основи) - 0,25+-0, 002мм товщина 2 шару-0, 15мм; крайка ПВХ 1х45 мм - 2340м2/ 52000 м.п., товщина 1 шару (основи) - 0, 07+-0,002мм, товщина 2 шару - 0,03мм, який придбаний у Hong Kong Yick Sai Tat Trading Limited.

Відповідач 13.06.2023 надіслав позивачу запит (повідомлення) про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Позивач 13.06.2023 надав інформацію, що надання інших додаткових документів не представляється можливим.

Рішенням про коригування заявленої митної вартості товарів від 13.06.2023 №UA807000/2023/000312/2 визначено митну вартість товару за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України.

Також судом встановлено, що на підставі заяви декларанта від 13.06.2023, товар за електронною митною декларацією від 13.06.2023 23UA80720000/7075U8 був випущений у вільний обіг згідно положень підпункту 4 частини четвертої статті 54 МК України з наданням гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Заявою від 13.07.2023 позивачем, протягом строку встановленого пунктом 8 статті 55 МК України, були надані відповідачу додаткові документи та інформація для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються для скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 13.06.2023 №UA807000/2023/000312/2.

Листом від 19.07.2023 №7.14-1/15-02/14/4071 відповідач повідомив позивача, про те, що подані ним додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої позивачем митної вартості оцінюваних товарів, у зв'язку, з чим не можуть бути підставою для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товару від 13.06.2023 № UA807000/2023/000312/2.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням про коригування заявленої митної вартості товарів від 13.06.2023 №UA807000/2023/000312/2, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваного рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товару № UA807000/2023/000312/2 від 13.06.2023, оскільки надані позивачем митному органу документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, його ціну та числові значення митної вартості (її складових), і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, в той час як відповідачем не надано до суду жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару. При цьому, судом зауважено, що відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями МК України.

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Положеннями частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15) та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17.

Колегією суддів встановлено, що з огляду на положення пункту 2.1 контракту № 0305/2019 від 03.05.2019, документом, на підставі якого повинна була визначена вартість товарів при здійсненні їх митного оформлення під час ввезення на митну територію України за митною декларацією № UA807200/2023/007021 від 13.06.2023, є відповідна специфікація.

До митного оформлення позивачем надавалось дві специфікації до контракту № 0305/2019 від 03.05.2019 № 31 від 03.02.2023 та № 32 від 06.02.2023, які містили чіткий перелік товарів із зазначенням опису кожної окремої позиції, ціни за одиницю товару, загальної вартості імпортованих товарів, із зазначенням умов поставки (FOB YANTIAN) та умов оплати 100% оплата товару до приходу в порт призначення та 100% передоплата, що цілком узгоджується з умовами договору.

Колегія суддів зазначає, що виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості за ціною угоди, митний орган пов'язує з наявністю цінової інформації в ЄАІС Держмитслужби України щодо подібних/аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено за ціною вищою ніж рівень митної вартості задекларований позивачем, у зв'язку з чим зроблено висновок про не зазначення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На підставі викладеного, відповідно до вимог частини 5 статті 55 МК України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у розпорядженні митного органу, за наслідками чого позивача було повідомлено, що він або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати додаткові, наявні у них документи, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Обґрунтовуючи причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог статей 54, 55, 57, 58, 59, 60-63 МК України, відповідачем зазначено про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені у повній мірі документально, а також у зв'язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;

- декларантом було надано до митниці митну декларацію країни відправлення без перекладу на українську мову або офіційну мову митних союзів, членом яких є Україна, або іншу іноземну мову міжнародного спілкування, відповідно до вимог статті 254 МК України та не зроблено верифікацію експортної митної декларації відповідно до вимог листа ДМСУ від 08.10.2010 №11/2-10.16/11627-еп;

- у митній декларації країни відправлення не зазначено географічний пункт за умови поставки FOB, відсутня дата інвойсу, не зазначено порт відправлення, код товару не співпадає з кодом товару, який зазначений у митній декларації, що подана до митного оформлення;

- сума в банківському документі (платіжна інструкція від 08.02.2023 № 30) не відповідає сумі, заявленій у інвойсі від 21.04.2023 № OMJD230421 наданому до митного оформлення;

- до митного оформлення надано банківський документ (платіжна інструкція від 08.02.2023 № 30), який не може бути достатнім доказом оплати за товар, тому що у ньому відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника), що є порушенням вимог постанови Правління НБУ № 163 від 29.07.2022;

- в наданій декларантом калькуляції відсутній термін дії, а контракт від 03.05.2019 №0305/2019 не містить обов'язкового реквізиту документа, такого як підпис іноземного контрагента. В той час, як товаросупровідні та комерційні документи містять такий підпис;

- сертифікати якості не містять такого реквізиту документа, як підпис іноземного контрагента і дата документа. Також відсутні відомості щодо номеру партії товару;

- відповідно до пп. 2.1.4; 2.4.2 договору транспортного експедирування від 11.04.2018 №11.04.2018/5ОД з ТОВ «Таніт Груп» відсутня заявка на перевезення;

- відповідно до п. 3.2 договору транспортного експедирування від 11.04.2018 №11.04.2018/5ОД з ТОВ «Таніт Груп» відсутні банківські платіжні документи про сплату послуги за транспортно-експедиційну роботу;

- в фінансових документах від експедитора ТОВ «Таніт Груп» відсутні відомості щодо оплати послуг експедитора (винагорода експедитора);

- в фінансових документах від експедитора ТОВ «Таніт Груп» відсутні відомості щодо страхування вантажу;

- відсутній договір між експедитором ТОВ «Таніт Груп» та автоперевізником з Румунії до України ТОВ «Тріміда»;

- відсутні платіжні документи щодо сплати фрахту, оскільки фрахт сплачений передоплатою, про що свідчить відмітка «Freight collect» в коносаменті WWA23042980;

- не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари;

- не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари;

- не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація:

- щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані;

- відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України;

- не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару, зокрема, на матеріал та витрати, понесені виробником у зв'язку з виробництвом товарів, на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України, прибутку, що одержує експортер в результаті поставки в Україну.

Надаючи оцінку правомірності рішення про коригування митної вартості товарів від 13.06.2023 № UA807000/2023/000312/2 колегія суддів зазначає наступне.

Так, з посиланням на аналіз баз даних АСМО “Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлення, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений час є більшим і становить 1,8 дол. США/кг. по товару № 1 (джерело - ЕМД UA806020/2023/005039 від 24.04.2023), у зв'язку з чим, митну вартість товару скориговано до відповідного рівня за другорядним методом (за ціною щодо ідентичних товарів).

Колегія суддів зазначає, що порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразивши при цьому пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому, у рішенні не проведено детальне дослідження цієї митної декларації з доданими до неї документами, не наведено вартісні та якісні характеристики товару, що має суттєве значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлюється виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива лише з посиланням на раніше оформлену митну декларацію.

З наданої до матеріалів справи митної декларації № UA806020/2023/005039 від 24.04.2023, яка бралась відповідачем за основу при коригуванні митної вартості товарів, вбачається, що кількісні та якісні характеристики імпортованих товарів за вказаними документами є відмінними від тих, що декларувались позивачем.

Так, відповідно до порівняльної ЕМД № UA806020/2023/005039 від 24.04.2023 декларувався товар 1: гнучка плівка полівінілхлоридна (ПВХ), фармацевтичної якості, не з'єднана з іншими матеріалами, яка містить пластифікаторів менше 6%, слугує для формування упаковок лікарських засобів у фармацевтичній промисловості. Кольором і розмірами (мм): біла - 0,25х230 - 2040 кг (136 рулонів); біла - 0,30х280 - 940 кг (47 рулонів); біла - 0,30х1200 - 960 кг (6 рулонів); прозора - 0,25х1200 - 6400 кг (40 рулонів); прозора - 0,30х1200 - 9920 кг (62 рулони). Код країни походження CN. Умови поставки FOB CN Shantou. Маса брутто (кг) - 14003, маса нетто (кг) - 13351. Виробник: Shantou Huadafu Plastic Co. LTD.

Водночас, відповідно до поданої позивачем до митного оформлення ЕМД № 23UA807200007021U9 від 13.06.2023 декларувався товар 1: декоративна плівка ПВХ товщиною до 1 мм вміст пластифікатора 5%, у рулонах, не пориста, не армована, без підкладки, не поєднана подібним способом з іншими матеріалами, лицьова сторона покрита полімерною фарбою і має глибоку структуру тиснення під дерево, праймірована, багатошарова. В асортименті декорів: плівка ПВХ 0,15х1260мм - 229576 м2), товшина 1 шару (основи) - 0,07мм; товщина 2 шару - 0,08мм; плівка ПВХ 0,18х1260мм - 95810м2/ 76039 м.п., товщина 1 шару (основи) - 0,08мм; товщина 2 шару - 0,10мм; крайка ПВХ 0,4х630 мм - 1134м2/1800 м.п., товщина 1 шару (основи) - 0,25+-0, 002мм товщина 2 шару-0, 15мм; крайка ПВХ 1х45 мм - 2340м2/ 52000 м.п., товщина 1 шару (основи) - 0, 07+-0,002мм, товщина 2 шару - 0,03мм. Код країни походження CN. Умови поставки FOB CN Yantian. Маса брутто (кг) - 77920, маса нетто (кг) - 74742.Виробник: Hong Kong Yick Sai Tat Trading Limited.

З аналізу вищенаведеної ЕМД позивача вбачається, що види товару (найменування, розміри, сфера застосування), їх кількісні та вагові характеристики є суттєво відмінними з порівняльною декларацією, що могло мати істотний вплив на визначення ціни за одиницю товару.

Крім того, дослідивши ЕМД № UA806020/2023/005039 від 24.04.2023, якою керувалась митниця при винесенні спірного рішення про коригування митної вартості, колегією суддів встановлено відмінність виробника товару, а саме, Shantou Huadafu Plastic Co. LTD за порівняльною декларацією та Hong Kong Yick Sai Tat Trading Limited за декларацією позивача, що надавалась до митного оформлення.

Наведене у сукупності дає підстави для висновку, що зазначені у порівняльній декларації товари не є подібними (аналогічними) товарам, вказаним у ЕМД №23UA807200007021U9 від 13.06.2023, що була надана позивачем до митного оформлення.

Щодо посилань митного органу на рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по ФОП ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Так, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Окремо слід зауважити, що стверджуючи про наявність рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по ФОП ОСОБА_1 , Харківська митниця не надає таких рішень та не наводить жодних аргументів з приводу того, як вказані обставини унеможливлювали визначення митної вартості товару за ціною договору.

Щодо тверджень митного органу про надання декларантом до митниці митної декларації країни відправлення без перекладу на українську мову або офіційну мову митних союзів, членом яких є Україна, або іншу іноземну мову міжнародного спілкування, відповідно до вимог статті 254 МК України, не проведення верифікації експортної митної декларації відповідно до вимог листа ДМСУ від 08.10.2010 №11/2-10.16/11627-еп, не зазначення у вказаному документі географічного пункту за умови поставки FOB, відсутності дати інвойсу та порту відправлення, а також невідповідності даних, вказаних в митній декларації країни відправлення (код товару не співпадає з кодом товару, який зазначений у митній декларації, що подана до митного оформлення), колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 1 статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Згідно з листом Державної митної служби України від 08.10.2010 р. N 11/2-10.16/11627-ЕП, адресованим Начальникам регіональних митниць (крім Регіональної інформаційної митниці), Начальникам митниць, з метою вирішення питання практичної реалізації Угоди про інформаційне забезпечення між Держмитслужбою та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, 02.08.2010 підписано протокол, яким передбачено, зокрема, що експортна митна декларація на товари походженням з КНР може використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації такої декларації та її перекладу на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати.

Отже, з аналізу вказаних норм слідує, що вимагати переклад українською мовою документів, наданих декларантом разом з митною декларацією, зокрема експортної митної декларації, митний орган може лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Разом з цим, відповідачем ані в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, ані в апеляційній скарзі не наведено обставин в обґрунтування необхідності надання перекладу вказаної експортної декларації, пов'язаних з перевіркою або підтвердженням відомостей, зазначених у митній декларації. Так само не зазначено обґрунтування необхідності здійснення декларантом верифікації декларації країни відправлення, враховуючи, що в силу положень вказаного листа Державної митної служби України, на який посилається сам відповідач, верифікована експортна митна декларація використовується митними органами виключно як додаткова довідкова інформація.

Згідно частиною 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, 7) копію митної декларації країни відправлення.

Тобто, ці документи, зокрема митна декларація країни відправлення, не входять до переліку обов'язкових документів, які має надати декларант до митного органу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не вказано, в чому саме полягає недостатнє підтвердження документально заявленої декларантом позивача митної вартості товару, та не наведено, між якими саме документами з доданих до митного оформлення виявлено розбіжності, що зумовило витребування у позивача верифікованої декларації країни відправлення з перекладом.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.05.2015 у справі № 804/9934/13-а, з урахуванням змісту частини 2 статті 53 МК України, декларація країни відправлення не є документом, що підтверджує митну вартість товарів та числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару.

Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду у постанові від 09.04.2021 у справі № 804/5143/16, згідно з яким неподання перекладу декларації країни експортера та відсутність в останній посилань на підприємство, як імпортера товару, не може бути підставою для невизнання визначеної ним митної вартості, адже частиною 2 статті 53 МК України такий документ не віднесений до обов'язкових для подання й, до того ж, не впливає на митну вартість як таку.

Крім того, колегією суддів встановлено, що згідно з умовами пункту 5 контракту товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем по якості - відповідно до якості, вказаної у сертифікатах якості продавця; по кількості - відповідно до кількості та ваги, вказаної у коносаменті.

Так, ФОП ОСОБА_1 було надано до митного оформлення, зокрема, коносамент WWA23042980, яким підтверджено поставку товару у загальній кількості 77920 кг, що відповідає поданій до митного оформлення ЕМД № 23UA807200007021U9 від 13.06.2023.

Крім того, зі змісту поданої митному органу експортної декларації № 531620230160731868 вбачається посилання на коносамент WWA23042980, а також у вказаній декларації зазначено спосіб доставки - FOB та порт виходу вантажу - Yantian, що повністю відповідає умовам поставки FOB Yantian за контрактом № 0305/2019 від 03.05.2019 та специфікації № 32 від 06.02.2023, яка є обов'язковим товаросупровідним документом, та відповідно спростовує доводи митного органу про відсутність вказаних реквізитів у експортній декларації.

При цьому, у митній декларації країни відправлення відсутня колонка заповнення інвойсу, а отже його зазначення не передбачено формою заповнення такого документа.

Щодо невідповідності коду товару, зазначеного у митній декларації, поданій до митного оформлення (3920491000) та декларації країни відправлення (3920621910), колегія суддів зазначає, що зі змісту додатково поданого до митного органу листа продавця товару Hong Kong Yick Sai Tat Trading Limited від 22.06.2023 вбачається, що виробник товару використовує код 3920 «Інші плити, листи, плівки, стрічки та пластини з пластмаси, непористі, неармовані, нешаруваті, без підкладки та не поєднані подібним способом з іншими матеріалами», наступні 6 цифр відображають додатковий номер та можуть відрізнятися від коду інших країн. Враховуючи, що завезений товар це декоративна плівка ПВХ, то до цього товару притаманний як код № 33920621910 так і код № 3920491000, а зазначення різних кодів не є помилкою, оскільки вони відповідають загальним відомостям у групі 3920.

Тобто листом продавця надано детальні пояснення щодо розбіжностей у зазначенні коду товару, однак митним органом цим обставинам не надано оцінки.

Щодо невідповідності суми оплати, яка зазначена у платіжній інструкції від 08.02.2023 №30, сумі, що відображена у наданому до митного оформлення інвойсі від 21.04.2023 №OMJD230421, слід вказати таке.

Зі змісту наявної в матеріалах справи платіжної інструкції в іноземній валюті № 30 від 08.02.2023 (а.с. 10) колегією суддів встановлено, що позивач здійснив оплату на рахунок продавця у розмірі 199467 дол. США 52 центи.

У призначенні платежу відображено номер контракту № 0305/2019 від 03.05.2019 та дві специфікації № 31 від 03.02.2023 та № 32 від 06.02.2023, які надавались митному органу.

Як вбачається з обставин цієї справи, при митному оформлені товару, разом із заявою від 13.07.2023 позивач надав відповідачу додаткові документи та інформацію для підтвердження заявленої митної вартості товарів, зокрема, повідомив, що в платіжному дорученні від 08.02.2023 №30 на суму 199 467,52 доларів США було сплачено за товари за специфікаціями від 03.02.23 № 31 на суму 76 311,00 доларів США та від 06.02.23 №32 на суму 123 156,52 доларів США.

Для розмитнення товару згідно з митною декларацією від 17.03.2023 23UA807200002796U9 використано специфікацію від 03.02.23 № 31 на суму 37514,32 доларів США, залишок суми склав 38796,68 доларів США, який використано для розмитнення товару згідно з митними деклараціями 23UA807200002797U8 та 23UA807200002750U6.

Для розмитнення товару згідно вантажної митної декларації від 13.06.2023 23UA807200007075U8 було використано специфікацію від 06.02.23 № 32 на суму 103182,88 доларів США, залишок склав 19 973,64 доларів США та буде використаний при наступних поставках.

З наведеного вбачається, що однією платіжною інструкцією здійснено оплату за двома специфікаціями, які стосувались різних поставок товару, при цьому сам платіжний документ має чіткі посилання на реквізити контракту, специфкацій, платника та отримувача коштів, а загальна сума сплати - 199467,52 дол. США є більшою ніж сума за специфікацією № 32 (103182,88 дол. США).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що надана до митного органу платіжна інструкція, є підтвердним документом, що посвідчує здійснену позивачем на рахунок продавця оплату за товар, що поставляється, а отже доводи митного органу в цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Посилання відповідача на відсутність у платіжній інструкції підпису уповноваженої особи та печатки, на думку колегії суддів, не є підставою для неприйняття такого платіжного документу до уваги з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженим постановою Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (далі Постанова № 216) встановлено загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами, порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також визначає особливості ініціювання банком переказу коштів в іноземній валюті з рахунків умовного зберігання (ескроу), здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку-резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденту.

Відповідно до пункту 1.3 Постанови № 216 її вимоги не поширюються на: операції з переказу коштів в іноземній валюті, які здійснюються за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем без відкриття рахунку клієнту та які здійснюються за дорученням інших банків; операції з використанням електронних платіжних засобів (п.1.3).

На виконання пункту 3.10 Постанови № 216, Банк після здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів надає платникові інформацію в письмовій або електронній формі про первісну суму переказу в іноземній валюті або масу банківських металів у тройських унціях, суму всіх витрат, яку сплатив платник за проведення цієї операції, тощо. На такому повідомленні проставлення штампів або підписів не передбачено.

Колегія суддів зазначає, що вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені в міжнародному стандарті затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 № 258. Згідно цих стандартів мають бути обов'язково заповнені поля, а також обов'язково має бути зазначений код відправлення.

Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування здійснюються відповідно до глави 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (із змінами та доповненнями) (далі - Інструкція № 22). Згідно з п. 10.1 Інструкції № 22 оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування.

Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», «телефонний банкінг», «платіжний застосунок» та інших систем дистанційного обслуговування.

Пунктом 10.5 Інструкції № 22 визначено, що під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк» тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», визначаються договором між банком та клієнтом, але обов'язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; найменування, код платника та номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суму цифрами; призначення платежу; електронний(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань застосування електронного підпису в банківській системі України; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі «Допоміжні реквізити».

Судом апеляційної інстанції вище встановлено, що платіжний документ SWIFT від 08.02.2023 № 30 містить посилання на контракт, дату операції, суму операції в доларах США, найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з умовами контракту та іншими документами, поданими під час митного оформлення.

Колегія суддів наголошує, що чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки чи підпису уповноваженої особи на SWIFT повідомленні.

Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти, вказано також у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 826/9719/16.

Враховуючи викладене, оскільки сплату позивачем здійснено через банківський сервіс «Інтернет-банкінг», роздрукована та надана до митного органу платіжна інструкція, яка містить визначені пунктом 10.5 Інструкції № 22 обов'язкові реквізити електронного розрахункового документа, є підтвердним документом, що посвідчує здійснену позивачем на рахунок продавця оплату за товар, що поставляється, а отже доводи митного органу в цій частині є безпідставними.

Твердження митного органу про те, що у наданій декларантом калькуляції відсутній термін дії є безпідставними, оскільки декларант не подавав разом із митною декларацією калькуляцію.

З приводу посилання відповідача на те, що контракт від 03.05.2019 № 0305/2019 та сертифікати якості не містять обов'язкового реквізиту документа, такого як підпис іноземного контрагента в той час, як товаросупровідні та комерційні документи містять такий підпис, слід зазначити, що разом із заявою від 13.07.2023, позивачем протягом строку, встановленого пунктом 8 статті 55 МК України, було надано митному органу контракт від 03.05.2019 № 0305/2019 з підписом іноземного контрагента (продавця) та чотири оновлені сертифікати якості від 15.03.2023, у яких міститься підпис іноземного контрагента (продавця), дата документа та номер партії, які також додано і до матеріалів справи, однак митним органом не надано жодної оцінки вказаним документам.

Стосовно тверджень відповідача про не надання декларантом заявки на перевезення, банківських платіжних документів про сплату послуг за транспортно-експедиційну роботу, відомостей щодо оплати послуг експедитора (винагорода експедитора), відомостей щодо страхування вантажу, договору між експедитором ТОВ «Таніт Груп» та автоперевізником з Румунії до України ТОВ «Тріміда», платіжних документів щодо сплати фрахту, оскільки фрахт сплачений передоплатою, про що свідчить відмітка «Freight collect» в коносаменті WWA23042980, у зв'язку з чим зроблено висновок про те, що декларантом не надано митниці у повному обсязі документально підтверджені відомості про вартість транспортно-експедиційних послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що до розрахунку митної вартості товарів за першим методом її визначення декларантом було додано вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - пункту пропуску Рені, вона становить 509634,00 грн, та складається з: 1) морського фрахту до Constanza, Romania (271435.50 грн) + 2) вартості транспортно-експедиторського обслуговування за межами території України від Constanza, Romania до порту Рені, Україна (238198,50 грн).

Статтею 12 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність» № 1955-IV від 01.07.2004 (далі - Закон № 1955-IV) визначено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до частин 8, 9, 10 статті 9 Закону № 1955-IV платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

З матеріалів справи встановлено, що 11.04.2018 між ТОВ «Таніт Груп» (надалі - експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (надалі - клієнт) укладено договір транспортного експедирування № 11.04.2018/5ОД (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що відповідно з цим договором, експедитор зобов'язується за дорученням клієнта та за його рахунок надати або організувати надання транспортно - експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно - імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Відповідно до пункту 1.2. Договору у разі залучення стороною до виконання своїх зобов'язань за цим договором третіх осіб, сторона несе відповідальність перед іншою стороною за дії третіх осіб по виконанню цього договору як за свої власні з урахуванням умов, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 2.1.1. Договору, експедитор має право укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов'язків за цим договором.

Пунктом 2.1.7. Договору передбачено обов'язок експедитора здійснювати розрахунки з портами, транспортними та іншими організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів.

Відповідно до пункту 3.1 Договору послуги експедитора, а також витрати на інші платежі, здійснені експедитором на користь клієнта та пов'язані з виконанням даного договору, оплачуються клієнтом на підставі виставленого експедитором рахунку в термін, передбачений п. 3.2. цього договору.

Пунктом 3.2. Договору, зокрема, визначено, що вартість послуг з організації конкретного перевезення погоджується сторонами в Заявці.

Колегією суддів встановлено, що разом із заявою від 13.07.2024 позивач надав до митного органу документи, які витребовувались відповідачем, зокрема, заявку від 06.04.2023 №147 на надання транспортно-експедиторських послуг, платіжне доручення від 12.06.2023 № 3752, яким підтверджено оплату за надані транспортно-експедиційні послуги за межами території України, платіжне доручення від 14.06.2023 № 3775 за надані транспортно-експедиційні послуги в межах території України та рахунок на транспортні послуги від 06.06.2023 № TG060623002.

Також, декларантом було подано до митного органу лист експедитора ТОВ «Таніт Груп» від 10.07.2023, яким останній повідомив, що у вартість транспортно-експедиційних послуг були включені не тільки транспортні послуги, а й експедиторські послуги (винагорода експедитора), оскільки поняття транспортні послуги охоплює всі їх види, які пов'язані із перевезенням вантажу. Крім того, додатково надано довідку ТОВ «Таніт Груп» від 06.06.2023 №10891 у якій зазначено, що страхування вантажу не здійснювалося.

Зі змісту поданої до митного органу заявки № 147 від 06.04.2023 на надання транспортно - експедиторських послуг вбачається, що ТОВ «Таніт Груп» та ФОП ОСОБА_1 уклали дану заявку про погодження наступних послуг, їх вартості та умов надання:

- морський фрахт - 2450,00 дол. США за контейнер;

- ВРР, ТЕО, баржа в Рені - 2150,00 дол. США за контейнер;

- автоперевезення Рені - Харків - 2400 дол. США за контейнер.

Вартість послуг сплачується в еквіваленті грн на дату виставлення рахунку.

Відповідно до наданого позивачем рахунку №TG 060623002 від 06.06.2023 ФОП ОСОБА_1 мав сплатити на рахунок ТОВ «Таніт Груп» кошти у розмірі 509634,00 грн за отримані послуги з перевезення вантажів, що з огляду на доставку позивачу трьох контейнерів узгоджується з вартістю послуг, зазначеною у заявці № 147 від 06.04.2023 у гривневому еквіваленті станом на дату виставлення рахунку.

Сплату вказаних коштів підтверджено платіжною інструкцією № 3752 від 12.06.2023.

Дослідивши зміст вищевказаних документів, колегією суддів встановлено, що вартість витрат на доставку імпортованого товару як поза митною територією України (фрахту) так і після перетину кордону у пункті Рені, які понесені позивачем на підставі договору № 11.04.2018/5ОД , повністю включена ФОП ОСОБА_1 до вартості товару, який було заявлено до розмитнення у спірних правовідносинах, що підтверджується змістом вищенаведених документів, а також довідкою про транспортні витрати № 10891 від 06.06.2023. Розбіжностей у відомостях або неповноту даних про вказані витрати такі документи не містять.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до чинного законодавства експедитор має право вчиняти усі необхідні дії щодо забезпечення перевезення товару з пункту відправки до пункту призначення від імені клієнта, укладає з перевізниками відповідні договори, після складання яких має встановлену ціну щодо наданих послуг з перевезення, яка обговорюється та узгоджується з клієнтом.

Ненадання до митного оформлення договору між експедитором та автоперевізником з Румунії до України ТОВ «Тріміда» не мало впливу на можливість правильного визначення витрат на транспортування понесених позивачем внаслідок транспортування товару шляхом залучення ТОВ «Таніт Груп», оскільки всі витрати, які понесено експедитором за маршрутом Yantian - Constanza - Рені, у тому числі і здійснені ТОВ «Тріміда», були включені до складу транспортно-експедиційних послуг, що в подальшому увійшли до загальної митної вартості товару, наданого на розмитнення.

Колегія суддів зауважує, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок-фактура та довідка про транспортні витрати, надані позивачем при митному оформленні товару, є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14.

З огляду на те, що доставка товару за контрактом протягом усього шляху з порту Yantian до м/п Рені, враховуючи морське та автомобільне перевезення, здійснювалось експедитором ТОВ «Таніт Груп» на підставі Договору № 11.04.2018/5ОД, що підтверджено належними доказами, а усі числові значення вартості товару та його кількості повністю відповідають наданій до митного оформлення специфікації, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що до заявленої митної вартості товару не були включені витрати на транспортування до пункту призначення по контракту № 0305/2019.

Оскільки на підставі документів, поданих позивачем з митною декларацією (копії договору транспортного експедирування, довідки про транспортні витрати, заявки на перевезення та рахунку на оплату, де вказано суму транспортних витрат до митного кордону України та після його перетину), відповідач мав змогу визначити вартість транспортної складової та ідентифікувати її як таку, що відноситься до конкретної поставки, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача в якості підстави для коригування митної вартості придбаних позивачем товарів на ненадання позивачем до митного оформлення договору між експедитором ТОВ «Таніт Груп» та автомобільним перевізником з Румунії до кордону України ТОВ «Тріміда».

Слід зауважити, що відповідач, наполягаючи на наданні додаткових документів щодо понесених витрат саме експедитором під час здійснення перевезення вантажу позивача, зокрема, договору з компанією ТОВ «Тріміда», що залучалась до виконання договору транспортного експедирування, не наводить будь-яких розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження заявленого розміру понесених позивачем витрат на транспортування товару з м. Констанца, Румунія до ПП Рені, Україна. Доказів неправильності обчислення розміру таких витрат відповідачем до суду не надано.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Колегія суддів звертає увагу, що за приписами наведених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.

Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Враховуючи, що до митної вартості товару підлягають включенню витрати, понесені декларантом, а не іншими суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування за ініціативою експедитора, вимога митного органу про надання таких додаткових відомостей у даному випадку є безпідставною.

Зважаючи на викладене, висновки митного органу, наведені в оскаржуваному рішенні, є такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, а тому не беруться колегією суддів до уваги.

Окремо слід зазначити, що згідно з коносаментом № WWA23042980 рядок «Freight collect» переводиться як збір вантажів, а не передплата, як помилково стверджує відповідач, у зв'язку з чим, позивачем не здійснювалась передплата фрахту, а отже і були відсутні відповідні платіжні документи.

Щодо посилання митниці на відсутність інформації про витрати на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з укладеними контрактами поставка товарів здійснювалась на умовах FOB Yantian, Китай, “Інкотермс 2010».

Відповідно до Інкотермс (редакція 2010 року), за умовами постачання FOB: товар, за рахунок продавця, що пройшов експортне митне оформлення, перевозиться в порт відвантаження та завантажується на борт судна зафрахтованого покупцем. Продавець зобов'язаний: виконати експортне митне оформлення та розмістити товар у порту відвантаження та завантажити на борт судна зазначеного покупцем. Покупець зобов'язаний: доставити товар у порт розвантаження, і виконати імпортне митне оформлення. Ризики переходять у порту з моменту повного навантаження на борт судна.

Тобто поставка товару на умовах FOB зобов'язує продавця нести витрати на навантаження та обробку Товару.

Отже, додаткові витрати на навантаження та обробку Товару ФОП ОСОБА_1 не поніс.

Окрім того, відповідно до наданої експедитором ТОВ «Таніт Груп» довідки про транспортні витрати № 10891 від 06.06.2023 страхування вантажу не здійснювалось.

З огляду на зазначене, відповідно до умов поставки за контрактом та враховуючи наявні товаросупровідні документи, всі витрати вже були включені в заявлену митну вартість товару, відображену у документах, наданих митному органу для митного оформлення. Тому обов'язок з надання додаткових документів, як і необхідність окремого відображення в таких документах вартості витрат з навантаження, вивантаження, страхування, транспортування, у позивача не виник.

Відповідно, вказані митницею обставини не можуть бути підставою для коригування митної вартості придбаного позивачем товару.

Щодо доводів митного органу, викладених у спірному рішенні, про не надання декларантом (відсутність у розпорядженні митного органу) інформації щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані та відсутності даних стосовно витрат на оплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток, загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України, прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну, колегія суддів зазначає наступне.

Так, частиною 2 статті 62 МК України визначено, що у разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів: витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду. Товарами одного класу та виду є товари, які підпадають під групу або спектр товарів, що виробляються конкретною галуззю чи сектором промисловості та включають ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Термін "товари того ж класу або виду" включає товари, імпортовані з тієї ж країни, що й оцінювані товари, а також товари, імпортовані з інших країн.

Сума прибутку та загальних витрат, до яких належать прямі та непрямі витрати, пов'язані із збутом зазначених товарів, повинна братися в цілому. Числове значення витрат для цілей вирахування цієї суми визначається на основі інформації, поданої декларантом або уповноваженою ним особою, якщо тільки ця інформація не є несумісною з даними, одержаними при продажу в Україні ввезених (імпортованих) товарів того ж класу або виду. У разі якщо інформація, надана декларантом або уповноваженою ним особою, є несумісною з такими даними, сума для обчислення прибутку та загальних витрат може ґрунтуватися на іншій відповідній інформації, а не тій, що надана декларантом або уповноваженою ним особою.

При визначенні комісійних або звичайних прибутків та загальних витрат віднесення товарів до "товарів того ж класу або виду" повинно здійснюватися у кожному конкретному випадку з посиланням на відповідні обставини.

Разом з цим, зі змісту спірних рішень вбачається, що відповідачем вибірково процитовано положення статті 62 МК України, які стосуються методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості, при цьому не наведено жодних посилань на інформацію щодо товарів того ж класу або виду, яка б спростовувала числові значення вартості товарів, зазначені у митній декларації № 23UA807200007021U9 від 13.06.2023.

Крім того, інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, та дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажом на митній території України не є документом, що підтверджує митну вартість товару та який повинен надаватися позивачем відповідно до положень статті 53 МК України, а відсутність такої інформації у розпорядженні митного органу не може бути належною підставою для коригування митної вартості.

Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що вони кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних обґрунтувань щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезеного позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості згідно з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000312/2 від 13.06.2023.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000312/2 від 13.06.2023, винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, тобто всупереч статті 19 Конституції України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 по справі № 520/21586/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій